listy_petlury

Видавнича Комісія:

А. Валійський, М. Ветухів, К. Паньківський

Редакційна Колеґія:

Л. Дражевська, Н. Лівицька-Холодна, Л. Чикаленко,

М. Шлемкевич, П. Шпірук

Технічна редакція: І.Замша

Обкладинка і портрет: Петро Холодний

by the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U. S., Inc.

Друкарня „Свободи", 81-83 Grand Street, Jersey City, New Jersey

ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ В АМЕРИЦІ

симон

ПЕТЛЮРА

СТАТТІ, ЛИСТИ, ДОКУМЕНТИ

ВИДАНО УКРАЇНСЬКОЮ ВІЛЬНОЮ АКАДЕМІЄЮ НАУК У США

Нью Иорк 1956

PUBLISHED BY THE UKRAINIAN ACADEMY OF ARTS AND SCIENCES IN THE U.S., Inc.

This volume is made up of selections from the writings of Symon Petlyura, the former Head of the Government and the Commander-in-Chief of the independent Ukrainian People's Republic. These selections denote the most important landmarks of his life and ideological development: first, as a socialist advocating Ukrainian autonomy within Russia and, then, as the builder and leader of an independent state.

Petlyura was born in Poltava in 1879 and as a young theology student joined the underground socialist movement, where he was an active party-functionary, journalist, and editor. His writings of this period reflect the influence of Marxism. However, they also reflect his ardent advocacy of the Ukrainian national movement. Unable to live on his earnings as a journalist, he supported his family by taking employment as a bookkeeper in Moscow.

He became a prominent figure in the first modern Ukrainian government which was organized after the Revolution of 1917. He was Secretary of War in the Central Rada, then a member of the Directory of the Ukrainian People's Republic and the Commander-in-Chief of the Army. He later became the head of the Directory. As head of the Ukrainian government-in-exile, after November 1920, Petlyura actively promoted the cause of independent Ukrainian statehood. He was slain by an assassin in Paris on May 25, 1926.

This book is divided into three chapters, each of which encompasses a well-defined historical period: the pre-Revolutionary, that of the Revolution and Ukrainian independence, and the years in exile.

The first chapter (1902-1914) contains selections from Petlyura's articles published in the Ukrainian socialist press (legal and illegal), in the Ukrainian liberal press, and also in two Russian-language magazines (one, a Ukrainian publication and the other, a Russian historical periodical).

The second chapter (1917-1920) contains documents, proclamations, orders, letters and telegrams, which characterize Petlyura's activities as a statesman.

The third chapter (1920-1926) is made up of Petlyura's articles which were published in exile under various pseudonyms, and letters, the majority of which have never been published.

This material is published without any excisions or abbreviations; it is vital source material for the study of the Ukrainian national movement in the first quarter of the twentieth century. This work will also contribute to an understanding of an individual whose name personifies the spirit of struggle for freedom and independence in the Ukraine today.

Завдання цього видання — дати широкому суспільству і лишити для історії матеріяли з писаної спадщини Симона Петлюри, що свідчать про різноманітність його інтересів і насвітлюють шлях боротьби, яким він ішов, разом з своїм народом, з юних літ і до дня смерти.

Матеріяли книги ілюструють розвиток Симона Петлюри, від людини, спочатку зв'язаної марксівською ідеологією й партійною програмою, до понадпартійного державника, Голови Директорії Української Народньої Республіки. Статті Петлюри допоможуть простежити його ідейну путь від українського автономізму, що через федералізм пробився до ідеї державної самостійности України. Шлях Симона Петлюри відбиває розвиток ідей українського національного відродження першої чверти цього сторіччя.

Перша частина книги дає образ Петлюри — політичного журналіста, революціонера, редактора, літературного і театрального критика.

Друга частина дає матеріял до пізнання Петлюри, як організатора українського війська і Голови Держави.

Третя частина висвітлює діяльність Петлюри на еміґрації.

Вибір статтей до 1-ої і 3-ої частин книги був спрямований на те, щоб дати зразки писань Симона Петлюри всіх жанрів і по можливості з усіх періодичних видань, різного рівня і призначення, в яких він працював, від перших, неупевнених ще журналістичних спроб, що їх вдалося простежити з 1902 року. Друга частина книги дає майже все, що пощастило досі зібрати з періоду 1917-1920 років. У додатку до цієї частини подано густішим складом кілька уривків з тогочасних газет, щоб дати зразки того, як реферувала преса виступи Петлюри (ориґінальних записів численних тоді промов С. Петлюри немає).

Вибрані статті, листи (понад тридцять з них друкуються вперше), відозви, накази і розпорядження подані в цілості, без жадних скорочень. Вийнятком є лише кілька уривків листів і статтей, взятих з книги О. Лотоцького — „Симон Петлюра", бо Редакційна Колеґія не мала повних текстів. З двох статтей-оглядів

узято цілі розділи. Мова-лексика С. Петлюри залишена без змін: вона показує розвиток української публіцистичної мови на початку нашого сторіччя. Правопис узгіднено за словником Г. Голоскевича.

Примітки, позначені зіркою, — редакційні: вони подають джерело. Примітки, позначені цифрами, але без підпису — це примітки С. Петлюри.

В цій книзі надруковано лише частину зібраних матеріялів, які надходять і далі. Комітет Вшанування Пам'яті Симона Петлюри в Америці продовжуватиме збирання писаної спадщини Симона Петлюри, створюючи Архів Симона Петлюри при УВАН у США і так кладучи підвалини для повного видання його творів. У „Матеріялах до бібліографії творів С. Петлюри" занотовано все, досі зібране і подано джерела, де можна знайти ориґінали, подано псевдоніми С. Петлюри, за якими треба шукати його статтей.

Ця книга, видана в тридцяту річницю смерти Симона Петлюри, є початком. Завершення лишається справою і обов'язком майбутнього.

СТАН НАРОДНЬОЇ ОСВІТИ ТА МЕДИЦИНИ В ПОЛТАВЩИНІ

Недавно Статистичне Бюро Полтавського Губернського Земства видало „Статистичний Річник", в якому міститься дуже багато цінного матеріялу для вияснення сучасного стану економічної і культурно-просвітньої діяльности земства, а також ряд статтей, що малюють нам стан промисловости взагалі і деяких її паростів зосібна.

Ми наведемо тільки ряд цифр, що дотикаються стану народньої освіти та медицини.

До 1 січня 1900 р. в Полтавщині було 870 народніх шкіл, як для такої великої округи дуже мало. В кожній школі вчилось пересічно душ 60. Коли взяти на увагу, що в Полтавщині живе 2,922,500 чоловіка (до 1 січня 1900 p.), а дітей шкільного зросту 204,575 чол., то для того, щоб задовольнити потреби в освіті дітей, треба було б мати 3,409 комплектів або кляс. В дійсності, як уже було сказано, кляс (комплектів) було усього тільки 918 (на 870 шкіл); значить, у школах училось трохи більше як 1/3 потрібного числа дітей шкільного зросту (36,9%). Коли зауважити, що кожен рік відкривається значно менше число шкіл, ніж потребується природним приростом людности, то прийдеться доконче признати той факт, що шкільна справа в Полтавщині відстає з року на рік від зростаючої потреби в освіті. Взагалі по губернії одна школа приходилась на просторінь в 51.5 кв. верстви (в 1898 р.) і в 49.9 кв. в. (в 1899 р.) і на число душ — в 1898 р. — 3,420, а в 1899 р. — 3,359. На одного учителя приходилось від 45 до 68 учеників. Цікаво підкреслити дуже низький % дівчат у школах: їх (шкільного зросту) було всього тільки 14.0% (в 1899 p.). Таким чином, коли поставити поруч середнє число учнів на одного учителя вкупі з високим % побільшення дітей шкільного зросту і низьким % проґресивного побільшення шкіл, — то сам собою проситься вивід: що життя доконче потребує, вимагає заведення все нових і нових шкіл.

Але й ті, що є, не геть то гарно обставлені. Принаймні що дотикається шкільних бібліотек, то їх або зовсім нема при школах, або вони дуже бідно поставлені. Стан їх краще всього малюється в справозданні дирекції народніх шкіл Полтавської губ. за 1899 p.: ,,B городських, приходських і начальних школах, а також сільських начальних школах бібліотеки складаються переважно з учебників і взагалі з книжок клясного уживання; власне ж бібліотеки, призначені для учнів — для читання в часи вільні від студій, є в дуже небагатьох школах цього типу. Колекції шкільних підручників у цих школах складаються переважно з прописей, розрізаних алфавитів, картин по Св. Історії, клясних рахівниць, географічних карт і ґлобусів". Такий стан шкільних бібліотек і мале число шкіл виясняється недостачею матеріяльних засобів, браком фінансів; в 1899 р. земства Полтавської губернії призначили на школи всього тільки 606,959 карб., в 1900 році і того менше — 592 тисячі карб.

Ще в гіршому стані стоїть медицина і охорона народнього здоров'я в губернії. І хоч земства Полтав. губ. роблять в цій справі в порівнянні з іншими земствами більше, але все ж треба зазначити, що того, що робиться, дуже замало. Так на всю Полтавщину в 1898 p. медичних земських участків числилось усього 94; лікарів 108; фершалів 378; фершалиць-акушерок 27; просто акушерок 22. Всі названі категорії медичного персоналу получали платню від земства. Як мало цього персоналу, порівнюючи з кількістю людности в губернії, може показувати той факт, що на долю одного лікаря приходилось 11,211 чоловіка-пацієнтів у рік. Приймали хворих в сільських лічебницях, яких у губ. — 33 і в прийомних покоях — 34.

Справоздання лікарів констатують прямо неможливість так як слід відноситись до своїх обов'язків відносно хворих, з огляду на велике число їх. Одному лікареві кожен день приходиться прийняти і обдивитись від 150 до 240 душ! .. Само собою ясно, які сумні наслідки від цього виходять... І тут проситься вивід: життя вимагає заведення все нових і нових медичних пунктів.. . Усього на медицину в 1900 році потрачено земством 1,023,000 карбованців. Ця сума мала дуже в порівнянні з тією, що земство бере з людности в формі податків чи налогів. Так в 1899 році Полт. губ. дала російському урядові 15,255,000 карб., а потратила на свої потреби тільки 8,874,000 карб.

* Літературно-Науковий Вістник, Річник V, том XIX, 1902, ст. 152-154. Цю статтю містимо, як хронологічно першу відому сьогодні статтю С. В. Петлюри. Лексика, як і в усій книжці, не виправлена.

ПРИВ. ДОЦ. Н. И. ЛАЗАРЕВСКИИ. АВТОНОМИЯ. СПБ, 1906*

Національне питання в Росії починає приваблювати до себе потроху живий інтерес серед широких кругів громадянства. Це видко хоч би з того, що на „книжному ринку" все частіш починають з'являтися різні брошури та інші видання, присвячені національній справі. Не можна сказати, щоб нова література по національному питанню визначалась високою науковою вартістю. Коли й можна сказати щось добре про таку літературу, то вона здебільшого належить до перекладної. З новинок цієї літератури доводиться зазначити праці Кавтського, Гумпловича, Рудольфа Шпрінґера (СІНОПТІКУС). Щождо самостійної продукції російських письменників в справі національного питання, то тут доведеться сказати, що вона більше нагадує січку, ніж справжню наукову пробу оброблення національної справи. Правда, така кваліфікація мусить минути праці В. Медема і почасти Гайлікмана, але ці письменники, виступаючи прихильниками екстериторіяльного принципу, ледве чи стоять, принаймні в сучасний момент, на реальному ґрунті і тому праці їх не можна вважати за реальну пробу розв'язати національне питання.

Являючись питанням державно-правничим, національне питання вимагає, щоб його розглядати в конкретних обставинах політично-правничого характеру. На великий жаль, фахівці правники мало освітили національне питання з цього боку. Крім невеличкої брошури д. Лазаревського ми не знаходимо майже нічого, що б можна було рекомендувати читачам для ознайомлення з правничими компетенціями тих державних інституцій, що стоять на сторожі національних інтересів певної народности. Д. Лазаревський подає в своїй брошурі досить вірну аналізу таких розумінь, як самоуправа, автономія, федерація, показує, якими правами володіє кожна з згаданих державних категорій, в яких відносинах вони стоять до держави, до центрального уряду, яка ріжниця між ними в правах, в обов'язках і т. д. Написана брошура досить живо, інтересно і зі знанням справи. Через це ми радимо познайомитися з нею кожному, хто цікавиться державно-правною стороною національного питання.

Наказ Головної Команди Армiї УНР про видiлення коштiв на утримання вiйськово-санiтарної Мiсiї в Нiмеччинi

Цим наказується Вам — на руки Голови Вiйськово-Санiтарної Мiсiї для справ вiйськових полонених у Нiмеччинi Сотниковi М.Тревiнському на витрати по утриманню Мiсiї та допомоги полоненим — одноразово, згiдно кошторису, представленому Головою Мiсiї з дня 2 лютого 1920 р. Ч.75 на квоту п’ятсот тисяч п’ятсот марок (500.500 м.) нiмецької валюти — видати триста тисяч (300.000) нiмецької валюти.

Наказ Головної Команди армiї УНР Головi Української Мiсiї допомоги полоненим українцям про переведення ревiзiї

Головi Української Мiсiї допомоги полоненим українцям в державах, якi повстали на територiї бувшої Австро-Угорської Монархiї, в Нiмеччинi, в державах балканського пiвострова i в Iталiї Отаману Окопенко

З одержанням цього наказується Вам перевести ревiзiю всiх пiдлеглих Вам Вiйськово-Санiтарних Мiсiй, крiм берлiнської, — мiж иншими також i в Iталiї, так з боку їх дотеперiшньої дiяльности (вiд початку їх iстновання), як i з боку фiнансового (прибутки i видатки).

Ревiзiйну Комiсiю для перевiрки Української Вiйськово-Санiтарної Мiсiї в Берлiнi заряджено вже окремим наказом, ч.87, якого копiю Вам залучається.

В склад ревiзiйних Комiсiй для поодиноких Вiйськово-Санiтарних Мiсiй обов’язково мають входити по одному членовi тих дипльоматичних Мiсiй, якi находяться в мiсцi осiдку В.-С. Мiсiї. В сiй цiлi належить, покликуючись на нинiшнiй наказ, звернутись до дотичних Дипльоматичних Мiсiй з просьбою о призначення одного члена.

Рiвночасно наказується провiрити необхiднiсть поодиноких членiв всiх Ваших Мiсiй i по можности скоротити до мiнiмуму їх штати, а зайвих членiв вiдослати до Кам’янця, в розпорядження Вiйськового Мiнiстра.

Вислiди ревiзiї з вiдповiдними висновками представити Вiйськовому Мiнiстру.

Т.в.о. Мiнiстра закордонних справ Багриновський (в.р.)

Лист С.Петлюри до членiв Директорiї Ф.Швеця та А.Макаренка з проханням уважно розглянути документи, якi має вручити колишнiй Голова Дипломатичної Мiсiї УНР у Румунiї Г. Гасенко

i Головний Отаман Вiйськ панiв членiв Високої Директорiї УНР

Української Народньої Республiки Професору Ф. Швецю

Долучаючи до цього копiю листа бувшого Голови Дипльоматичної Мiсiї в Румунiї Г. Гасенко, прошу Вас зайнятись справою, порушеною в листi Г. Гасенка, прийняти i всебiчно оглянути документи, якi вручить Вам Г. Гасенко, i в порозумiнню з Мiнiстром Фiнансiв Б.Мартосом полагодити справу так, як того вимагає гiднiсть та iнтереси нашої Республiки.

Лист С.Петлюри до членiв Директорiї Ф.Швеця та А.Макаренка з проханням навести порядок у справi укладення рiзних угод

i Головний Отаман Вiйськ членiв Високої Директорiї УНР

Української Народньої Республiки Професора Ф.Швеця та А.Макаренка

Останнiми часами до мене персонально i до Мiнiстерства Закордонних Справ УНР надходять повiдомлення i доклади деяких українських дiячiв i наших торговельних агентiв за кордоном про те, що цiлий ряд торговельно-промислових i фiнансових фiрм пропонують Уряду УНР свої послуги в справi заключення займiв, продажу рiжного майна для потреб нашої Республiки та инше. В зв’язку з цим такi фiрми, як i окремi особи, звертаються до нас через цих агентiв з пропозицiями посередництва мiж нами i урядами закордонними в напрямку визнання нашої незалежности i нашого Уряду за цiну оддачi їм концесiї i инших пiльг фiнансового чи експльоатацiйно-промислового характеру.

В зв’язку (з) необхiднiстю забезпечити iнтереси Республiки, а також добробуту народнього, я гадав би, через можливiсть ажiотажу в сферi цих iнтересiв Республiки, що найбiльш одповiдаючим користi нашої Держави було б абсолютне позбавлення окремих представникiв влади i торговельних агентiв якого б то не було права на заключення зобов’язуючих умов Уряду УНР на концесiї чи експльоатацiї нашого промислу i взагалi народнього багацтва. Я гадаю, що нi я, нi Ви, нi окремi члени нашого Уряду, кождий зокрема, не маємо права нi давати таких зобов’язань, нi самим заключати їх. Таке право до скликання Парламенту УНР може належати тiльки Урядовi УНР i мусить бути (цi слова дописанi С.Петлюрою. — В.С.) санкцiоноване Верховною Владою Республiки — Директорiєю УНР. В зв’язку з цим змiст мого листа я вважаю необхiдним в копiї передати перебуваючому зараз за кордоном Мiнiстру Фiнансiв Б.Мартосу.

Лист С.Петлюри до Мiнiстра юстицiї УНР А. Лiвицького щодо публiкацiї в газетi “Громадська думка”

В числi 44 часопису “Громадська думка” од 21/II ц.р. умiщена з Кам’янця-Подiльського допис, в якiй автор її пише мiж иншим слiдуюче: “Дня 11/II ц.р. закiнчилася сесiя Української Нацiональної Ради. Осудивши перехiд Галицьких частин до Денiкiна як шкiдливий для державности i самостiйности України, хоч, може, виправданий обставинами, осуджено безпощадно Варшавську декларацiю з 2/ХII 1919 р., яка на чужинецьку поталу вiддає великi простори Українських земель, а зокрема Схiдню Галичину. Державна плятформа Української Нацiональної Ради є самостiйницька. В постановах, винесених II ц.м., стверджено, що причиною теперiшнього катастрофального положення УНР є в першiй мiрi дотеперiшня полiтика i тактика Директорiї, її правительства та тих кол, що їх пiддержували. Є це полiтичний осуд полiтики есдекiв, в яких руках головно спочивала офiцiальна полiтика УНР i якi своєю короткозорiстю та непораднiстю довели до катастрофи. Директорiю од 16/II.1919 р. уважається за не iснуючу, а Отамана Петлюру уважається тiльки тимчасовим репрезентантом Держави. Його Правительство може вести лише бiжучi державнi агенди. На протязi трьох тижнiв вiд дня увiльнення якої-небудь части Української землi i установлення там державного центру найпiзнiше одначе до 1 травня ц.р. має бути скликаний предпарлямент, який вибере Голову Держави й покличе одповiдальне правительство та положить першi основи конституцiї. В день зiбрання предпарляменту Отаман Петлюра i його правительство автоматично тратять свої уповноваження. Всi цi постанови прийнятi одноголосно”.

Ця кореспонденцiя звернула мою увагу не так своєю полiтичною наївнiстю та легковажнiстю, як тим шкiдливим впливом, який вона може викликати в закордонних полiтичних кругах. Убачаючи в резолюцiї неодповiдальної органiзацiї, що назвала себе “Українською Нацiональною Радою”, елементи i ознаки протидержавного злочину, пропоную Вам як генерал-прокурору УНР пильнiше вияснити цю справу i про наслiдки її довести до мого вiдома.

Лист С. Петлюри до Голови Дипломатичної Місії УНР в Румунії К. Мацієвича

I. Становище на Вкраїні буде Вам докладно з’ясовано в листі Лівицького. Я буду торкатись справ військових. Отож останніми часами відношення уряду польського до справи наших формувань значно змінились на краще. 21/II відбулось спільне засідання представників нашої військової секції з представниками військового міністерства польського. Поляки дають згоду на формування двох дівізій. Всіх полонених з Ланцута перевозиться до Берестя, де може розташуватись більше людей. Для формування поляки дають все. Вже стали краще годувати, прислали одежу (повні комплекти) на 3000 чоловік. В міру збільшення людей одежа буде додаватись. Я змагаюсь прискорити формування, щоб бути готовим до весни. Висилаю людей — кур’єрів до Німеччини, щоб перевести звідти частину наших полонених (більш свідомих з національного боку) до Берестя. Беру до Берестя так само і частину наших старшин з Кам’янця для збільшення старшинського складу формуємих частин. В зв’язку з цім до мене кілька разів приходив Казанова, виявляючи бажання поїхати до Букарешту, щоб допомогти і там нашим формуванням. Я гадаю, що ця зміна з боку поляків повинна вплинути і на Румунський Уряд. Отже, нову сітуацію треба Вам якнайкраще використати. Треба зразу добитись згоди на формування одної дівізії згідно з тою схемою її, яку привезе з собою М.Шаповал, що виїздить до Вас разом з Казановою. В разі згоди чи доброзичливого відношення до Вашої в цій справі інтерпеляції треба енергійно взятись за діло і створити за короткий час “чудо”. Як це робити — я на словах передав Шаповалові.

II. До Омельяновича-Павленка виїхав Мазепа з тим, аби намітити пересування того війська, що з Ом.-Павленком, до майбутнього району нашого стратегичного розгортання.

III. Ол. Шаповал приступив до формування бригади в Кам’янцю та околицях Нової Ушиці. Допомогу зброєю і ин. майном дають поляки. Ця бригада чи частина її мають потім пересунутись в напрямку — Могилів-Под. При першій можливости для поповнення та розгортання бригади зроблено буде мобілізацію.

IV. Пересилаю Вам копію радіо-депеши, одержаної Польським Урядом з Харкова (21/II) од Укр. Тимч. Большевицького уряду. Копію радіо-депеші вручив Міністр Патек Л. Міхайлову вчора (21/II). Зверніть увагу на підписи “комісарів”. Нема ні військового, ні шляхів, ні внутрішніх справ, ні освіти, ні фінансів. Банда Московських підставних пройдох зарані опреділяє федерированіє України з Росією і вже тепер, по вказівкам очевидно з Москви, не дбає і ігнорує найбільш важні галузі державного життя — показчики його самостійности. Одночасно зверніть увагу ще й на те, що депеша послана з Харкова, а не з Київа. Пояснення цього факту полягає в непевности “уряду” большевицького щодо Київа. Повстання на Полтавщині дають себе почувати. Більш-менш певно, що комунікація між Харковом—Полтавою—Київом зла, часто жується повстанцями, а потяги ходять під екскортою бронепотягів і охорони. Київ як осідок уряду може бути непевним для тривалого перебування.

V. Посилаю також копію докладу на моє ймення Д.Левицького, з котрого побачите дещо нове в смислі інформаційному про становище большевиків до нас. Можу додати, що оскільки я знаю, — Ландебергі, член-роб. англійської партії, не переконується аргументами большевицькими щодо Нашого істнування і прав наших на державне життя.

VI. В зв’язку з докладом Д.Левицького і взагалі з большевицькими мирними пропозіціями не слід упускати потреби кожній стороні, що буде переговорювати з большевиками, мати свою реальну озброєну силу. Поляки, хоч і одержали пропозицію для ціх переговорів, але покликали нові річники до війська і дуже інтенсивно працюють над зміцненням і війська, і фронта свого. Я гадаю, що й переміна відношення поляків до справ наших, формування з пасивного на активне в значній мірі пояснюється можливістю зовсім инших вислідків од тих переговорів, як здебільшого тепер думають і певним реальним рощотом на допомогу українського війська в боротьбі проти большевиків, котра може з весною прибрати більш ширші і активні форми, особливо в зв’язку з настріями нашого селянства в місцевостях, окупованих большевиками. Крім инших інформацій, останні листи, одержані од Мазепи, стверджують вороже відношення нашого селянства проти большевиків.

VII. Потрібно Вам звернути увагу і перевірити, чи є перенумеровані ті гроші (гривні), що маєте Ви перевезти з Хотина до Букарешта. Коли вони не перенумеровані, слід це зробити за допомогою Румунської експедиції, взявши у Мартоса чергові числа серій.

VIII. Найголовніше — зробіть все для негайного формування згідно з планом, який привезе Шаповал.

Чернетка листа до Голови Української Дипломатичної Мiсiї в Румунiї К. Мацiєвича про термiнову присилку грошей на утримання Варшавської Дипломатичної Мiсiї

В додаток до письма № 153 12 березня 1920 року iз огляду на абсолютну вiдсутнiсть грошей в розпорядженнi Мiнiстерства Закордонних Справ для утримання Варшавської Дипльоматичної Мiсiї з Вiйськовою її секцiєю, а також инших установ Республiки, перебуваючих поза межами України, прошу Вас негайно з одержанням цього переслати через п. Дмитрiїва до Варшави в розпорядження Мiнiстерства Закордонних Справ i вiднести на рахунок Мiнiстерства з коштiв Вашої Мiсiї, або инших, які є у Вашому розпорядженнi, п’ятсот тисяч лей в румунськiй або в иншiй закордоннiй валютi, бо инакше мусить припиниться та державна робота, яка провадиться в Польщi.

Машинописна копiя з правками С. Петлюри, якi видiленi.

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посади вiйськового агента i ревiзора при Дипломатичнiй Мiсiї в Празi

Директорiї Української Народньої Республiки

Вiйськовий Агент при Дипльоматичнiй Мiсiї Української Народньої Республiки в Празi i Вiйськовий Ревiзор п. Олександр Жукiвський, згiдно з його проханням вiд 24 сiчня ц.р., звiльняється з посади вiйськового агента i вiйськового ревiзора.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв про створення Особливої Державної Комiсiї для пiдготовки законопроектiв та статутiв щодо державного управлiння

Маючи на увазi вiдновити в найближчому часi дiяльнiсть державних органiв Республiки, рахую необхiдним, аби вже зараз приступити до пiдготовчої працi, а саме — до вироблення законопроектiв та статутiв, якi б охоплювали все державне керування Республiкою i переведення яких в життя могло би дати мiцний грунт в процесi нашого державного будiвництва.

Для здiйснення цього вважаю необхiдним, аби негайно при Радi Народнiх Мiнiстрiв була утворена Особлива Державна Комiсiя, в склад якої увiйшли би представники всiх полiтичних партiй, якi стоять на грунтi української державности i якi подiляють основну лiнiю полiтики, якої до свого часу трималося i тримається Правительство УНР.

Кожна з полiтичних партiй повинна дати до складу Комiсiї свої найкращi сили з вiдповiдною квалiфiкацiєю чи в смислi теоретичної пiдготовки, чи практичного стану та знайомства з тою чи иншою галуззю державного життя.

До складу Комiсiї повиннi також увiйти представники окремих Мiнiстерств.

Головною провiдною думкою при виробленню Комiсiєю вiдповiдних законопроектiв, статутiв та iнструкцiй повинна бути iдея створення української державности в формi Української Народньої Республiки.

З цiєю метою Комiсiя повинна переглянути всю систему державного законодавчо-адмiнiстративно-судебного апарату, розглянувши всi закони та статути, на пiдставi яких вiн iстнував, з’ясувавши їх доцiльнiсть щодо сучасних вимог державного життя i виробивши вiдповiднi законопроекти, статути та iнструкцiї, якi, головним чином, торкаються:

а) майбутнього парляменту України та виборного закону до нього;

б) центральних державних установ — Мiнiстерств та його органiв;

в) органiв державного управлiння та самоуправлiння на мiсцях — в мiстi, повiтi, волости та селi.

Зокрема, Комiсiя повинна головну увагу звернути на: а) органи Управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ на мiсцях — в повiтi, волости та селi (переглянувши всi iстнувавшi до свого часу Законоположення) i б) на органи мiсцевого самоуправлiння — мiського та земського (переглянувши земське положення 1861 р. i городове 1871 р., а також всi законоположення за часiв Укр. Нар. Республiки) i дрiбну волостну одиницю.

Виробленi законопроекти, статути та iнструкцiї могли би бути предкладенi на затвердження майбутнього українського парляменту чи до скликання його провизорочно на затвердження звичайним до цього часу законодавчим шляхом.

Аби забезпечити бiльшу продуктивнiсть працi згаданої Комiсiї, на мою думку, Правительство повинно взяти її на державнi кошти, поставивши одночасно певнi рiчинцi для вироблення вiдповiдних законiв, статутiв та iнструкцiй.

Про заходи Правительства в цiй справi прошу повiдомити мене.

Наказ Директорiї про доручення А. Лiвицькому виконувати обов’язки Голови Ради Народних Мiнiстрiв на час його вiдсутностi

Директорiї Української Народньої Республiки

На пiдставi внесення Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв Iсака Мазепи вiд 10 березня 1920 року Заступниковi Голови Ради Мiнiстрiв i Керуючому Мiнiстерством Справ Закордонних Андрiю Лiвицькому доручається виконувати на час вiдсутности п.Мазепи обов’язки Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР про пiдготовку плану вiдродження сiльськогосподарської промисловостi

Копiя — В.о. Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв А. Лiвицькому, Мiнiстрам — Шадлуну i Огiєнко

В зв’язку з майбутнiм в найближчому часi вiдновленням працi державного апарату перед Правительством Республiки повстають великi завдання по вiдродженню та вiдбудованню зруйнованого революцiєю та московськими комунiстами економично-господарчого життя краю i, в першу чергу, сiльськогосподарчої промисловости.

Дрiбнi сiльськi господарства, — особливо в зв’язку з аграрною реформою на Українi, яку Правительство повинно перевести пiсля звiльнення територiї вiд ворожої окупацiї, — будуть в станi провадити належну землеробську культуру лише тодi, коли вони будуть забезпеченi необхiдним сiльськогосподарчим реманентом та живим iнвентарем, без чого не може вiдродитися наша дрiбна сiльськогосподарча промисловiсть.

Перед Урядом повстає питання про забезпечення цих дрiбних селянських господарств необхiдним кредитом для придбання всього необхiдного для провадження землеробської культури.

На мою думку, сiльськогосподарчi кооперативи на Українi, навiть принявши пiд увагу їх великий зрiст за останнi роки, не будуть в станi забезпечити селян кредитом, особливо коли мати на увазi, що большовики сильно зруйновали нашу українську кооперацiю, i тому Правительству прийдеться прийти на допомогу селянам своїм державним кредитом.

Знаючи, що в Мiнiстерствi Земельних Справ ще в минулому роцi провадилася пiдготовча праця в смислi вироблення статуту про органiзацiю центральної кредитової сiльськогосподарчої iнституцiї чи Земельного Банку для задоволення вищезгаданих потреб, я вважаю необхiдним, аби в сучасний мент праця Мiнiстерства в цiм напрямку була негайно вiдновлена та доведена до кiнця, конкретизуючись в певних зафiксованих законопроектах чи статутах.

А тому пропоную Вам зробити в цiм вiдношенню вiдповiдне розпорядження Мiнiстерству Земельних Справ, поставивши йому певний речiнець для вироблення вiдповiдного законопроекту чи статуту, який має бути внесений на розгляд чи майбутнього українського Парляменту, чи переведений в життя звичайним нинi законодавчим шляхом.

Про Вашi заходи в цiй справi прошу своєчасно повiдомити мене.

Наказ Директорiї УНР про призначення контр-адмiрала М. Остроградського Головним Начальником Чорноморського флоту

Директорiї Української Народньої Республiки

Про призначення контр-адмiрала М. Остроградського

Призначається: Контр-Адмiрал Михайло Остроградськiй Головним Начальником Черноморської Фльоти Заступником п. Вiйськового i Морського Мiнiстра по справам Вiйськового та Торговельного Мореплавання.

Повноваження Уряду УНР контр-адміралу Остроградському на міжнародні контакти

Української Народньої Республіки Повновласть

Оцим Правительство Української Народньої Республіки уповноважує п. Контр-Адмірала Михайла Остроградського бути представником від Уряду Республіки на півдні України по справам військового та торговельного мореплавання.

Зокрема, п. Контр-Адмірал М.Остроградський уповноважується:

1) Входити разом з Послами Української Народньої Республіки при чужоземних урядах зі внесенням всіляких заяв, адресованих до Урядів чужоземних держав, а також особисто до окремих Міністерств цих держав по справам військового та торговельного мореплавання;

2) Утворити при Дипльоматичних Українських Місіях в Румунії, Болгарії та Туреччині Військово-Морські секції, які в дипльоматичному відношенню мають підлягати п.п. Головам цих Місій, а в військовому та технічному безпосередньо йому, Контр-Адміралу Остроградському;

3) Складати, затверджувати та розв’язувати всякі договори по найму, віддачі в аренду, купівлі і продажу, а також ремонту ріжних морських та річних пароплавів;

4) Утворювати демобілізаційні Комісії, затверджувати і опротестовувати претензії судовласників;

5) Мобілізувати торговельні суда, запитуючи на це в кожному окремому випадкові дозволу Уряду, і лише в виключному випадкові роблячи це самостійно з негайним мотивованим донесенням про це Урядові Республіки.

До часу налагодження нормального зв’язку півдня України з Урядом УНР п. Контр-Адмірал М. Остроградський про всі свої розпорядження і діяльність має повідомляти Уряд, по можливости, щомісячними донесеннями, а наприкінці року представляти повний відчит та справоздання.

Голова Директорії Української Народньої Республіки

і Керуючий Міністерством Справ Закордонних А. Лівицький

ЦДАВОВУ: Ф. 3205. — Оп. 1. — Спр. 57. — Арк. 86—86 зв.

Звернення С. Петлюри до українського народу в зв’язку з пiдписанням договору з Польщею

Ось уже три роки змагаєшся ти запанувати в своїй Республiцi, здобути собi волю, рiвнiсть i непiдлеглiсть, борючись з червоними iмперiялистами большевиками.

Руїна сел, руїна господарств, кров неповинних, сльози по вбитих та замучених большевиками батьках, матерях, братах i сестрах, безлiч одиноких могил на всьому теренi українському — ось наслiдок боротьби за найсвятiшi iдеали людскости твоїх синiв.

Умираючи, вони благали тебе i заповiдали тобi продовжувати оту тяжку боротьбу за твою вiльнiсть, щоб доказати усьому свiту, що i український нарiд здатний до самостiйного життя й сам може порядкувати своєю землею i своєю волею державною.

Торiк лiтом наша армiя переможно увiйшла до серця України — золотоглавого Київа, але другий ворог — теж московський, — чорний iмперiялист, недобиток росiйського царату — ватаги Денiкiна скористалися росiйською орiєнтацiєю галицького Командування, збили його з позицiї незалежности України, i галицька армiя, обдурена своїми командирами, перейшла на бiк нашого ворога, поставив надднiпрянську армiю в невигодне i майже катастрофiчне становище. Наша Армiя, змучена i знесилена, мусила поспiшно отходити, але не згасла ще вiра в серцях наших старшин i козакiв в кращi днi, i ота глибока вiра в святу нашу справу i в здатнiсть нашого народу до державного самостiйного життя перемогла i зневiр’я, i втому, i великi невдачi.

Через це я дав наказ генералу Омельяновичу-Павленко з частиною вiйська почати боротьбу з большовиками по новому способу, як того вимагала вiйськова обстановка. Друга частина армiї нашла собi притулок в Польщi.

I тепер ви чуєте про бої нашої армiї в землях Катеринославськiй i Херсонськiй, яка пiдтримується тобою, український нарiд.

Частина Української Армiї на чолi з полковником Удовиченко б’ється з московським ворогом на землях Подiлля, i близький той час, коли цi частини дружними ударами вижинуть ворога з нашої землi i з’єднаються в одну дiсцiплiнiровану армiю, знову обороняючи свою землю, твою нацiональну волю i твоє хозяйство.

Три роки ти боровся один, забутий усiма народами свiту, бо твої вороги не спали i всякими нечистими шляхами провокували тебе, не признаючи за тобою навiть права називатися українцями, українським народом. Тепер одбувається велика перемiна.

Героїчна боротьба з небувалими ще прикладами в iсторiї самопожертви, самовiдданости, любови до свого краю, культури, мови, вiльности — вони переконали иншi народи всього свiту (в) справедливости твоїх вимог i святости твоїх iдеалiв, якi найшли вiдгук в першу чергу в серцях уже вiльного польського народу.

Польський нарiд в лицi свого Начальника Держави i Начального Вождя Вiйськ I.Пiлсудського, свого правительства признав самостiйнiсть твоєї Республiки i твою державну незалежнiсть.

Другi держави Свiту не можуть не признати твоєї непiдлеглости — бо твої змагання є кристально чистi i справедливi, а справедливiсть завжди перемагає.

Польська Республiка стала на реальний шлях допомоги Українськiй Народнiй Республiцi в її боротьбi з московськими большевиками-окупантами, давши змогу частинам її армiї формуватися в себе, i ця армiя теж йде битися з ворогами України.

Але тепер українська армiя буде битися не одна, а разом з армiєю дружньої нам Республiки Польської проти червоних iмперiялiстiв, якi загрожують також i вiльному життю польського народу.

Мiж Правительствами Республiк Української i Польської заключений вiйськовий договiр, на пiдставi якого польськi вiйська прийдуть разом з українськими на терен український як союзники проти одного ворога, а по закiнченню боротьби з большевиками польськi вiйська будуть негайно одведенi в межi своєї Республiки.

Мiнiстерство Української Народньої Республiки на чолi з Головою Ради Народнiх Мiнiстрiв I. Мазепою вiдновило свою роботу по заведенню ладу та порядку на Українi та по органiзацiї державної влади на мiстах.

Але робота Правительства може бути продуктивною тiльки в разi допомоги, пiдтримки i безпосередньої участи в державнiй роботi всiх верств громадянства, а через це Комiсарiати, Народнi Управи i иншi Установи мусять приготовитися i негайно розпочати свою роботу, ставши в першу чергу на допомогу українським i польським вiйськам. Вимоги останнього будуть задовольнятися за порозумiнням представникiв вiд обох правительств i переводитися в життя представниками українського уряду.

Велика i вiдповiдальна робота чекає тебе. Ти входиш як рiвний з рiвними, в сем’ю народiв свiту, але мiць державна i нацiональна полягає тiльки в iстнуванню мiцної духом i дисциплiнованої армiї, а через це наказую приготовитися до мобiлiзацiї, про що буде оголошено окремо.

Покликанi до вiйська сини українського народу будуть справжнiми вартовими нашої держави i вольности.

Армiя вижине ворога з нашого краю i цим дасть можливiсть в найкорочiм часi скликати народне представництво — Парлямент, який i вiзьме керування справами Республiки до своїх рук i накреслить тi шляхи, по яким в майбутньому має розвиватися життя вiльного народу.

Всi як один чоловiк — до роботи, а через це я категорично вимагаю вiд всiх громадян УНР слухняности українськiй владi i виконання всiх її наказiв, попереджуючи, що буду провадити визвольну боротьбу до кiнця, поки не буде звiльнений вiд ворогiв весь простiр України, поки Українська Народня Республiка не буде самостiйною, i український нарiд не буде вiльним i незалежним.

Я закликаю всiх громадян до працi для блага нашої Батькiвщини, перемоги i здiйснення наших державних iдеалiв.

Наказ Директорiї про змiни в керiвництвi Мiнiстерства пошт та телеграфу

Директорiї Української Народньої Республiки

Звiльняється: Керуючий Мiнiстерством Пошт та Телеграфу п.Паливода з займаємої посади за неприбуттям до працi.

Призначається: Товарищ Мiнiстра Преси та Пропаганди п. Iларiон Косенко — Мiнiстром Пошт та Телеграфу з звiльненням з попередньої посади.

Наказ Директорiї УНР про призначення комiсара в мiсцевостях, що звiльняються, та його помiчникiв

Директорiї Української Народньої Республiки

I) Б.Голова Української Дипльоматичної Мiсiї в Швецiї Кость Лоський — Головним Комiсаром Уряду УНР в мiсцевостях, звiльняємих вiд большовицької окупацiї;

II) Начальник Юрисконсульського Вiддiлу Мiнiстерства Юстицiї Всеволод Дмитрiїв — Помiшником Головного Комiсара по адмiнiстрацiйних i судових справах з залишенням на займаємiй посадi.

III) Iнженер Годило-Годлевський — Помiшником Головного Комiсара по справам комунiкацiї.

Наказ Директорiї УНР про призначення в Мiнiстерствi народного господарства

Директорiї Української Народньої Республiки

В.о. директора департаменту палива i металiв Мiнiстерства Народнього Господарства Федiр Лисенко затверджується на зазначенiй посадi з 1 жовтня 1919 року.

Наказ Директорiї УНР щодо повноважень на ведення переговорiв у державах Антанти

Директорiї Української Народньої Республiки

Доручається п. Артему Галiповi провадити переговори в державах Антанти з вiдповiдними колами вiдносно вступу України як рiвнорядного члена до сiм’ї Держав Свiта й одержання пiддержки матерiальної, техничної та фiнансової.

Доручається п. полковниковi Грицьку Лисенковi провадити переговори в державах Антанти з вiдповiдними колами згiдно одержаних їм вказiвок.

Телеграма С. Петлюри Військовому Міністру В.Сальському щодо конкретних заходів по зміцненню армії

Кам’янець-Под. Військовому міністру Сальському

I) Вжити всіх заходів до розгортання і заосмотрення дівізії полковника Удовиченка. Дівізія в найкоротчий термін повинна бути наповнена і належним чином заосмотрена. Праця запасової бригади і дівізії повинна провадитись якнайінтенсивніше.

II) Почати підготовчу працю по мобілізації певних річників до війська в першу чергу на Київщині, Херсонщині і Поділлю в міру дальшого пересування наших військ наперед, одночасно почати підготовчу працю в справі мобілізації до нашої армії на Волині і Поділлю.

III) Звернути увагу на організацію військової жандармерії.

IV) Заготовити відповідні відозви і літературу для поширення серед людности нашим військом в міру посування його наперед.

і V) Подбати про організацію органів постачання і заготовку харчу і фуража для війська. Ч. 232.

Телеграма С. Петлюри міністрам УНР А. Лівицькому, Шадлуну та І. Огієнку в зв’язку з поверненням української влади за Збруч

Кам’янець-Поділ. Міністрам Лівицькому, Шадлуну і Огієнку

В зв’язку з ходом наших переговорів з Урядом Річі Посполитої Польської пропоную міністру Шадлуну яко заступнику Прем’єр-Міністра Мазепи: 1) звернути увагу на необхідність збільшення праці в державній експедиції по заготовленню державних знаків, 2) подбати про організацію цивільної влади і инших установ на Київщині і Поділлю в частині, занятій польським військом, 3) подбати про підготовлення адміністрації УНР в тих частинах Волиння та Поділля, які заняті нині польським військом і адмініструються польським урядом і од яких ця влада буде перебиратися нами в міру організації нашої влади в порозумінню з польським урядом. Аналогичні міри повинен вжити і Міністр юстиції, 4) в зв’язку з цим прошу звернути увагу на телеграму ч..., підписану Михайловим, 5) в зв’язку з моєю телеграмою на ім’я Воєнміністра від сього числа прошу коордінувати роботу Міністерства Народнього господарства з роботою Інтендатури, маючи на увазі армію Омеляновича-Павленко, 6) звернути особливу увагу на підготовчі міри по організації влади згідно п.п. 2 і 3, а також в справі відновлення органів самоврядування, 7) запропонувати МІНОСВІТИ розробити плян для учительських з’їздів як в місцевостях, зайнятих польським військом, так і в инших частинах УКРАЇНИ в зв’язку з новою намічающеюся сітуацією і приходом туди нашої влади, а також з одержання(м) (з)за кордону великої кількості шкільних книжок, 8) скласти офіціяльний короткий комунікат про намічений плян відновлення державних апаратів для уміщення в пресі. Міністра фінансів викликаю з-за кордону для праці в Міністерстві, а також закликаю инших діячів повернутися на батьківщину для державної роботи. В зв’язку з попереднім робота Головноуповноваженого Міністра ОГІЄНКА мусить бути зужено у мірі відновлення праці центральних установ ліквідуватися.

Наказ Директорiї УНР щодо змiни формулювання звiльнення керуючого Мiнiстерством пошт i телеграфу

Директорiї Української Народньої Республiки

В змiну наказу вiд 22 квiтня 1920 року про звiльнення Керуючого Мiнiстерством Пошт i Телеграфу п.Паливоди з займаємої посади за неприбуття до працi, рахувати — Керуючий Мiнiстерством Пошт i Телеграфу п. Паливода звiльняється з займаємої посади згiдно проханню.

Наказ Директорії УНР про зміни в складі уряду

Директорії Української Народньої Республіки

а) Міністр Внутрішніх Справ Ісаак Мазепа, згідно проханню, з посади Міністра Внутрішніх Справ з залишенням Головою Ради Народніх Міністрів.

б) Товариш Міністра Внутрішніх Справ Христюк з посади Товариша Міністра.

а) Михайло Білінський Міністром Внутрішніх Справ.

б) Генрік Юзефський Товаришем Міністра Внутрішніх Справ.

Міністр Земельних Справ Микола Ковалевський, згідно проханню, з посади Міністра з 15 листопада 1919 року.

Станіслав Стемповський — Міністром Земельних Справ.

Інженер Пилип Пилипчук призначається Товаришом Міністра Шляхів з дорученням керувати Міністерством Шляхів.

Товаришу Міністра Народньої Освіти Холодному доручається керування Міністерством Народньої Освіти.

Наказ Голови Директорiї УНР С. Петлюри про затвердження професора I. Огiєнка ректором Кам’янець-Подiльського державного українського унiверситету

Голови Директорiї Української Народньої Республiки

Про затвердження проф. Iв. Огiєнка Ректором Кам’янець-Подiльського Державного Українського Унiверситету

Екстраординарний Професор Iван Iванович Огiєнко затверджується на посадi Ректора Кам’янець-Подiльського Державного Українського Унiверситету згiдно обранню Професорської Ради на чотири роки по 1 липня 1924 року.

Наказ Директорiї УНР про змiни в складi Уряду

Директорiї Української Народньої Республiки

Помiшник Головного Комiсара Уряду УНР по справах комунiкацiї в мiсцевостях, звiльняємих вiд большовицької окупацiї, iнженер Годило-Годлевський з посади Помiшника Комiсара.

В. об. Директора Департаменту Нового Будiвництва Мiнiстерства шляхiв iнженер Iлiя Добронiченко — Помiшником Головного Комiсара Уряду УНР в мiсцевостях, звiльняємих вiд большовицької окупацiї.

Службова записка С. Петлюри начальнику канцелярiї Директорiї УНР М. Мироновичу про зустрiч з Державним секретарем

Прошу звернутися до п. Державного секретаря, аби завтра (13) Вiн прибув до мене для доклада (о 1-й год.) i принiс з собою писану справку про Законопроекти, внесенi на Раду Мiнiстрiв, а нею не розгляненi з вказiвкою, коли саме такi Законопроекти було внесено належним мiнiстром.

Наказ Директорiї УНР про призначення полковника Кудрявцева помiчником Вiйськового Мiнiстра

Директорiї Української Народньої Республiки

Був. Начальник 9-ої Залiзничої Дiвiзiї Полковник Кудрявцев — Помiшником Вiйськового Мiнiстра.

Вiйськовий Мiнiстр Генштабу полковник Сальський

Подяка С. Петлюри Головi Дипломатичної Мiсiї УНР у Польщi А. Лiвицькому за пiдготовку українсько-польської угоди

Сiм мiсяцiв тому назад Правительством Республiки була вислана до Польщi українська дипльоматична мiсiя з метою заключення миру.

Доручаючи Вам тяжку i вiдповiдну працю по керуванню мiсiєю, Правительство сподiвалося, що Ви своїм тактом i державним умiнням зумiєте дати певний напрямок роботi мiсiї, як того вимагають iнтереси України, i доведете переговори до бажаного кiнця.

Ваша праця на чолi мiсiї проходила при найтягчих полiтичних обставинах державного життя України. Тяжке становище нашої армiї на фронтi в м. листопадi в зв’язку з переходом галицької армiї на бiк нашого ворога ген. Деникина i зруйновання нашого центрального державного апарату дуже ускладняли роботу керуємої Вами мiсiї.

Однако ж, завдяки Вашому такту, витриманости та глубокої вiри в державно-творчi сили нашого народу, Ви безупинно провадили свою тяжку роботу, не дивлячися на те зневiр’я та слабодухiсть, якi запанували було серед деяких несталих кругiв громадянства як на самiй Українi, так i за кордоном. I нарештi Ваша праця привела до бажаного кiнця. Україна визнана яко суверенна держава з боку Рiчi Посполитої Польської, i мiж обома Республiками заключенi полiтична i вiйськова конвенцiї, якi дають нам грунт для скрiплення нашої державности i консолiдацiї всiх наших творчих нацiональних сил для блага нашої Республiки.

Я певен, що досягненi нашою мiсiєю в Польщi здобутки будуть вписанi в iсторiю як сторiнка нової ери нашого справдi реального державного життя.

З приводу закiнчення поставлених мiсiї завдань маю приємнiсть висловити вiд iмени Республiки Вам, шановний Андрiй Миколаєвич, а також i Вашим найближчим спiвробiтникам по мiсiї — Заступнику Голови п.Михайлову, радникам: п.Понятенку, п.Ржепецькому, п.Лукашевичу, п.Карпинському i головi вiйськової секцiї мiсiї генерал-поручнику Зелiнському, як i всiм спiвробiтникам Вашим по мiсiї — найщирiшу подяку за всю Вашу працю за весь минулий час, а разом з тим i висловити мою певнiсть, що Ви i надалi будете брати дiяльну участь в одповiдальнiй державнiй працi.

Iменем Української Народньої Республiки Голова Директорiї

Посвiдчив: Керуючий Справами Директорiї Миронович (в.р.).

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посад членiв Уряду

1. Голова Ради Народнiх Мiнiстрiв Iсаак Мазепа з посади Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв.

2. Заступник Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв Мiнiстр Юстицiї i Керуючий Мiнiстерством Закордонних Справ Андрiй Лiвицький з посад — заступника Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв, Мiнiстра Юстицiї i Керуючого Мiнiстерством Закордонних Справ.

3. Мiнiстр Внутрiшнiх Справ Михайло Бiлiнський з посади Мiнiстра Внутрiшнiх Справ.

4. Мiнiстр Фiнансiв Борис Мартос з посади Мiнiстра Фiнансiв.

5. Мiнiстр Народнього Господарства Микола Шадлун з посади Мiнiстра Народнього Господарства.

6. Мiнiстр Iсповiдань Iван Огiєнко з посади Мiнiстра Iсповiдань.

7. Мiнiстр Земельних Справ Станiслав Стемпковський з посади Мiнiстра Земельних Справ.

8. Вiйськовий Мiнiстр Полковник Сальський з посади Вiйськового Мiнiстра.

9. Керуючий Мiнiстерством Шляхiв iнженер Сергiй Тимошенко з посади Керуючого Мiнiстерством Шляхiв.

10. Мiнiстр Пошт i Телеграфу Iларiон Косенко з посади Мiнiстра Пошт i Телеграфу.

11. Мiнiстр Працi Осип Безпалко з посади Мiнiстра Працi.

12. Мiнiстр Єврейських Справ Пiнхас Красний з посади Мiнiстра Єврейських Справ.

13. Державний Секретар Шрамченко з посади Державного Секретаря.

14. Держав. Контрольор Кабачков з посади Державного Контрольора*.

Оригiнал. Машинопис. Пункт 14 викреслений рукою С.Петлюри.

Наказ Директорiї УНР про призначення членiв Уряду

Директорiї Української Народньої Республiки

1. Вячеслав Прокопович — Головою Ради Народнiх Мiнiстрiв.

2. Олександр Салiковський — Мiнiстром Внутрiшнiх Справ.

3. Iнженер Сергiй Тимошенко — Мiнiстром Шляхiв.

4. Приват-доцент Київського Українського Державного Унiверситету Евген Архипенко — Мiнiстром Народнього Господарства з залишенням на посадi Приват-доцента.

5. Полковник Володимир Сальський — Вiйськовим Мiнiстром.

6. Iларiон Косенко — Мiнiстром Пошт i Телеграфу.

7. Станiслав Стемпковський — Мiнiстром Земельних Справ.

9. Андрiй Нiковський — Мiнiстром Закордонних Справ.

Наказ Директорії УНР про призначення А. Лівицького Міністром юстиції і заступником Голови Ради Народних Міністрів

Директорії Української Народньої Республіки

Андрій Лівицький — Міністром юстиції і Заступником Голови Ради Народніх Міністрів

Наказ Директорiї УНР про змiни в складi Уряду

Директорiї Української Народньої Республiки

Мiнiстр Земельних Справ Станiслав Стемпковський з посади Мiнiстра Земельних Справ.

3) Станiслав Стемпковський — Мiнiстром Народнього Здоров’я та Опiкування.

4) Пiнхос Красний — Мiнiстром Єврейських Справ.

5) Директор Департаменту Простих Податкiв Мiнiстерства Фiнансiв Аполiнарiй Маршинський тимчасово Керуючим Мiнiстерством Фiнансiв.

6) Iван Кабачкiв — тимчасово виконуючим обов’язки Державного Контрольора.

7) Директор Законодавчого Департаменту Державної Канцелярiї Вiктор Онiхiмовський — тимчасово виконуючим обов’язки Державного Секретаря.

8) Товариш Мiнiстра Народньої Освiти Петро Холодний — тимчасово виконуючим обов’язки Мiнiстра Народньої Освiти.

Справленому в п. 5, а саме “Керуючим” вiрити.

Наказ Директорiї УНР про змiни в складi Уряду

Директорiї Української Народньої Республiки

В змiну наказу вiд 22-го квiтня 1920 року про звiльнення Керуючого Мiнiстерством Пошт i Телеграфу п. Паливоди з займаємої посади, за неприбуттям до працi, рахувати — “Керуючий Мiнiстерством Пошт i Телеграфу п. Паливода звiльняється з займаємої посади згiдно проханню”.

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посади товариша Мiнiстра працi С. Гольдельмана

Директорiї Української Народньої Республiки

Товариш Мiнiстра Працi С.Гольдельман з посади Товариша Мiнiстра Працi.

Лист С. Петлюри до Прем’єр-Мiнiстра УНР В. Прокоповича з приводу вiдзначення С. Єфремова

27 лютого минуло двадцять п’ять рокiв лiтературно-наукової дiяльности члена Укр. Академiї Наук С.О.Єфремова. Дiяльнiсть ювiлянта на полi рiдного письменства, як визначного публiциста, iсторика нашої лiтератури та лiтературного критика, здобувши широку популярнiсть йому, поклала глибокi слiди в iсторiї нашого вiдродження i спричинилась в великiй мiрi до усвiдомлення та культурного пiднесення нашого громадянства. На творах С.О.Єфремова виховувались i виховуються молодi поколiння громадянства, яке з великою пошаною ставиться до цього ученого-громадянина, так гармонiйно об’єднавшого в собi кращi прикмети чоловiка науки — знання i найшляхетнiшi риси громадянина — сина i оборонця своєї рiдної нацiї. Дiяльнiсть С.О.Єфремова на полi лiтератури i науки мала в своїх наслiдках i велике державне значiння в напрямку скрiплення державної iдеї української серед нашого народу.

Уряд Республiки не може проминути дати довголiтньої працi ювiлянта i не вiдзначити її виявом своєї оцiнки та поваги до нього.

Глибоко впевнений, що мої думки в цiй справi подiляються урядом, прошу Вас порушити в одному з найблизчих засiдань Ради Мiнiстрiв питання про форму, в яку слiд втiлити данину пошани i оцiнки заслуг С.О.Єфремова для будiвництва нашої Республiки.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Міністрів В. Прокоповича з приводу програмових засад діяльності Уряду

Ознайомившись з текстом декларації, ухваленої Радою Народніх Міністрів під Вашим головуванням, 2-го сього Червня, я стверджую, що основи, на яких Правительство має свою працю розпочати, суть і мої думки.

Я радий, що Рада Міністрів в великій і відповідальній справі будівництва нашої Республіки стоїть на реальнім грунті, в чому бажаю їй якнайбільшого успіху, енергії і твердости на добро всьому нашому народу.

Наказ Директорії УНР про звільнення з посади члена Ради Міністра праці С. Стебельського

Директорії Української Народньої Республіки

Звільняється: З посади Члена Ради Міністра Праці Д-р Стебельський Степан з 15 травня 1920 року.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР В. Прокоповича з приводу звiльнення урядовця В. Iгнатовича

Наказом Мiнiстра фiнансiв Б.Мартоса вiд 19 травня 1919 р. був звiльнений вiд виконання обов’язкiв Директор Державного Банку В.В.Iгнатович. Рада Народнiх Мiнiстрiв журнальною постановою вiд 23 травня 1919 р. погодилася з цим звiльненням, маючи при цьому пiдставою невиконання п. Iгнатовичем наказа Голови Директорiї вiд 16 квiтня про повернення з Галичини до Рiвного до державної працi всiх урядовцiв центральних установ.

Маючи на увазi, що п. Iгнатович займав посаду IV кляси, на яку призначення i звiльнення переводиться наказом Директорiї, i не був представлений наказ про його звiльнення, яке я вважаю безпiдставним, а також маючи на увазi заслуги п. Iгнатовича як громадського українського дiяча, я рахую необхiдним реабiлiтацiю його в цiм вiдношенню Радою Народнiх Мiнiстрiв, а тому пропоную Вам поставити цю справу на обговорення в першому засiданню Ради Народнiх Мiнiстрiв.

Уповноваження С. Петлюри керуючому справами Директорiї УНР М. Мироновичу на отримання коштiв

Цим уповноважується Керуючий Справами Директорiї Української Народньої Республiки Микола Дмитрович Миронович пiдписувати вимоги (асiгновки) на одержання грошей з асiгнованого в моє розпорядження Законом з дня 6 червня 1920 р. в рахунок цивiльного листу 1920 р. фонду в 4.000.000 гривень.

Наказ Головної Команди вiйськ УНР про звiльнення вiд мобiлiзацiї громадян Латвiйської Народної Республiки, що перебувають на територiї України

(По Головному Управлiнню Генерального Штабу)

Латвiйська Народня Республiка визнала незалежнiсть i самостiйнiсть Української Народньої Республiки, Українська Народня Республiка визнала незалежнiсть i самостiйнiсть Латвiйської Народньої Республiки.

Тому подаю до вiдома i виконання всiм установам, яких це торкається, що громадяне Латвiї, якi перебувають на терiторiї Української Народньої Республiки, як громадяне дружественої нам Держави, цiлком звiльняються вiд мобiлiзацiї в Українську армiю, про що одержують вiдповiднi посвiдчення вiд призивних установ.

Вiйськовий Мiнiстр Генштабу полковник Сальський

Наказ Директорiї УНР про змiни в складi Мiнiстерства юстицiї

Директорiї Української Народньої Республiки

Призначається: б. Начальник Юрисконсульського Вiддiлу Мiнiстерства Юстицiї Володимир Цiвчинський та Товариш Предсiдателя Винницького Окружного Суду Iлля Золотницький Товаришами Мiнiстра Юстицiї з 21 цього травня.

Наказ Директорiї УНР про призначення П. Зайцева Головноуправляючим справами мистецтва та нацiональної культури

Директорiї Української Народньої Республiки

Призначається: Зайцев Павло на посаду Головноуправляючого справами мистецтва та Нацiональної культури з 1-го червня 1920 року.

Наказ Директорiї УНР про призначення Х. Барановського Мiнiстром фiнансiв

Директорії Української Народньої Республiки

Призначається Барановський Христофор Мiнiстром фiнансiв Української Народньої Республiки з 4 ц.р.

Лист С. Петлюри до Міністра закордонних справ УНР А. Ніковського щодо позиції Врангеля

З листа гр. М. Тишкевича, переданого мною Вам через міністра Стемпковського, Ви довідаєтесь про можливість нападу на наше військо з боку Врангеля. Чутка, подана Тишкевичем, не оперта на певних фактах. Навпаки: повідомлення посла Славінського і інформації, приведені секретарем нашого Посольства в Румунії, ніби суперечать агресивним намірам Російського Добровольчого командування. Представляють справу так, що це командування хоче зав’язати зносини з нашим урядом хоча б ціною визнання нашої державности. Я гадаю, що в цій неясній і скомплікованій справі наш уряд повинен додержуватись сугубої обережности.

В кожному разі повідомлення, які надходять до нас з Праги, Букурешту про бажання добровольчого командування зав’язати з нами доброзичливі стосунки, не знаходять підтвердження в декларативних заявах Врангеля, який, оскільки мені відомо, ні разу і ніде не підкреслював цієї доброзичливости. Промовчування Українського моменту в заявах Врангеля скоріше свідчить про стару — нам ворожу — позицію Добровольчого Командування в укр. справі. Отже, при розмовах про сю тему чи директивах нашим послам слід, на мою думку, виявляти певну обережність і не в’язати себе якимись авансами. Для виявлення настрою серед війська Врангеля по моєму наказу до Криму від’їхали спеціальні люде.

Лист С. Петлюри до Міністра закордонних справ УНР А. Ніковського щодо позиції графа М. Тишкевича

Посилаю на Ваші руки для знайомства лист гр. М. Тишкевича од 1/18/1. ц/р долучення до нього. Прошу дати відповідь на запитання та сумніви Тишкевича, котрому я безуслівно вірю. Треба подбати, щоб він мав можливість працювати. Галіпа слід викликати. В листі на ім’я Тишкевича прошу зауважити про моє довір’я до його праці. Так само прошу дати належне повідомлення Хр.Барановському, щоб він заопікувався справою нашої репрезентації в Парижі з боку фінансового. Зараз такий мент, коли ця місія повинна розвинути якнайширшу діяльність. Прошу дати йому так само інформації про наші наміри і військові перспективи в порозумінню з Воєнміном. Колосовський може одвезти папери Тишкевичу і повертатись назад, як й умовився з Воєнміном. Маршрут Колосовського через Варшаву.

Наказ Директорії УНР про призначення П. Ведибіди товаришем Міністра фінансів

Директорії Української Народньої Республіки

Ведибіда Петро — Товаришем Міністра фінансів, з 29 червня 1920 року з дорученням йому керування Міністерством Фінансів до повороту з закордону Міністра фінансів.

Сьогодні я з Урядом УНР перебрав від поляків військову та цивільну владу на Поділлі. Віддані розпорядження про переняття влади в повітах та м.Кам’янцю нашими адміністративними та самоврядування органами.

До нашого народу таким чином повертається його рідня влада.

Забезпечуючи людности мирне і спокійне життя в запіллю, вимагаю від всього населення дружньої спільної праці для батьківщини і армії, яка героїчно тисне дикого ворога нашої рідньої землі та вселюдської культури.

Хай кожний виявить все напруження, прикладе всі сили, аби дати армії нашій міцне та спокійне запілля.

Кожний українець це робить для рідньої землі, кожний чужинець — для світової культури. Кожний урядовець, кожний інтелігент мусить пам’ятати все значіння своєї праці в цей час, а жіноцтво хай не забуває хорих і ранених і допоможе їм всією силою своєї любови.

Міць наша розіб’є ворожу силу. Ще зусилля — і ворога немає.

Зробим же це зусилля. Хай не буде байдужости і зневір’я.

Попереджаю, що всі спроби з їх боку порушити державний порядок, лад і громадську безпечність будуть переслідуватися з цілою суворістю законів військового часу. Про що мною зроблені відповідні розпорядження.

Наказ Директорії УНР про призначення В. Біднова і Є.Сіцінського членами ради Міністра ісповідань

Директорії Української Народньої Республіки

Декан Богословського факультету Кам’янець-Подільського Державного Університету професор Біднов Василь і Приват-Доцент того ж Університету Протоієрей Сіцінський Єфимій членами Ради Міністра Ісповідань обидва з 1-го травня 1920 року, з залишенням їх на попередніх посадах.

Лист С. Петлюри до Мiнiстра закордонних справ УНР А. Лiвицького

В додаток до листа мого вiд 4-5/VII. ц/р., переданого через Олексiюка, поспiшаю подати Вам кiлька уваг та iнформацiй в зв’язку з тим Status quo, яке утворилось пiд зглядом стратегичним i полiтичним.

Польська армiя на нашому вiдтiнку одержала наказ вiдiйти на Збруч. Чи вона втримається на цьому рубежi — невiдомо. В зв’язку з наказом i наша армiя вiдходе (щоб не бути оточеною i одрiзаною), може залишити терiторiю нашу, так само перейшовши Збруч. Укладається скомплiкована сiтуацiя в Галичинi. Я маю вражiння, що польська адмiнiстрацiя панiчно залишає її. Приход сюди нашого вiйська очiкується населенням українським. Державнi iнтереси нашi вимагають, щоби Україна не рвала з Польщею, щоби в Галичинi не прiйшло до вибуху проти полякiв, що могло би статися, коли б спiльно не вжили належних засобiв. Я мав розмови з командним складом нашої армiї, i вiн цiлковито подiляє мою думку: армiя нi в якому разi не повинна бути втягнута в горячочнi i необмiркованi пляни декого з галицьких елементiв. Отже, щоб упорядити з одного боку авантурiстичнi заходи, а разом з тим з честю вийти зi становища, я пiслав до Варшави Славека, як довiреного чоловiка Пiлсудського, з слiдуючiми моїми i Уряду побажаннями:

1) Польський Уряд повинен негайно видати акт, в якому засвiдчує про змiну курса в Галичинi i то радикально, — очевидно в напрямку здiйснення нацiонально-державних iнтересiв українського населення Галичини. Одночасно повиннi початись перетрактацiї з українцями в цiй справi. Гадаю, що через Вас як офiцiйного представника Уряду.

2) Польський Уряд не повинен заважати вступу галичан до нашої армiї, яка в останнiх боях понесла великi втрати — не могла поповнитись, бо польська влада до останнього дня затримала свою згоду на мобiлiзацiю, — а зараз повинна бути поповнена, бо инакше буде дуже незначною по своїй кiлькости i через це небоєздатною. Очевидно, що ми повиннi мати право чи перевести мобiлiзацiю, чи ж широкий виступ одкрити для охотникiв. Цим способом я хотiв би попередити всякi ускладнення, якi катастрофично могли би вiдбитись на долi нашої державности. Прошу мати на увазi мiй погляд на справу. Коли б очайдушнi елементи штовхнули українське населення Галичини на повстання проти полякiв, це цiлковито б дiскредитувало нас перед цiлим свiтом, одрiзало б всяку можливiсть одержати зброю для армiї i тiльки змiцнило б становище большовикiв.

Я чесно хочу виконати свої обов’язки перед Пiлсудським i Польщею i вживаю разом з Урядом всiх мiр, щоб не використалось тяжке становище Польщi, а навпаки, щоб в цей момент знайдено було спiльну мову i можливiсть спiльних акцiй проти Москви. Для цього Польща повинна одмовитись вiд iмперiялiстичної полiтики, а зокрема дати можливiсть Галичинi приєднатись до України.

В обсягу нашiх вiдносин з галичанами я вважаю необхiдним зауважити:

а) Iдеї окремiшної Галицької державности, незалежної чи федеративної з Надднiпрянською Україною вважаю незвичайно шкодливою i iрреальною. Двох урядiв не повинно бути. Мусить бути один, в даний момент скомбiнований шляхом вступу кiлькох галичан до нинiшнього Кабiнету Мiнiстрiв.

б) Зав’язання контакту супроти полякiв з большовиками вважаю недопустимим, а по наслiдкам своїм катастрофичним для нашої державностi.

Отже, Ви повиннi, на пiдставi вище виложеного, увiйти в належнi переговори з а) Галицькими впливовими кругами, повiдомивши їх про тi заходи, яких я вже вжив в цiй справi, б) з Польськими кругами i начальником Держави Пiлсудським. Висловлену мною концепцiю я вважаю за єдину вiрну, а реалiзацiя її, на мiй погляд, спасе i Польщу, i Україну. Повстання на Українi йдуть не припиняючись, через якийсь час (короткий), через моїх представникiв, пiсланих в запiлля большовицької армiї, повстання повиннi поширитись. Поповнена галичанами негайно наша армiя може спасти положення i дати можливiсть польськiй армiї вихорувати вiд того розкладу, який намiчається в нiй завдяки вiдходу. Треба цю думку поширити серед полякiв i галицьких українцiв i за всяку цiну утрiмати останнiх вiд провокацiй та необмiркованих крокiв.

Майте на увазi, що в цьому дусi Прокопович i Нiковський проводять розмову з Макухом та Ст. Бараном i в цiлому солiдарiзуються. Я певен, що моя концепцiя совпадає з Вашою i тому тiльки прошу розвинути належну акцiю серед громадянства i в пресi як польськiй, так i українськiй. Уряд переїхав в Окопи (проти Iвана-Пустого), а далi певно на Чорткiв має переїздити. Зрештою мiсто осiдку — в залежности вiд сiтуацiї. Прошу поiнформувати про змiст мого листа Мазепу i обох Ганкевичiв.

Оголосити подяку панотцям Павлу Пашевському, Василю Сухачову і Миколі Мариничу від імені Республіки і Мою за ту релігійно-моральну допомогу, яку вони давали нашій рідній армії під час її незабутнього походу 18 липня 1920 року.

Телеграма С. Петлюри до Головного командування Антанти з проханням підштовхнути польську армію до активних бойових дій проти більшовиків

По дорученню Антанти Головне призначення польських військ є озброєна боротьба з большовиками крапка Українська армія в сучасний мент теж витрачає всі сили на боротьбу з большовиками але ж кома на превеликий жаль кома вона встрічає в цій справі дуже великі перешкоди з боку Головного Польського командування та польських військ крапка Наприклад кома польські війська кома заставивши відійти за річку Збруч Галицькі війська кома котрі зовсім не большовицькі кома все ж таки продовжують свій наступ крапка Зараз Галицька армія оперує виключно на большовицькому фронті кома але ж поляки не звертають на це уваги і в цім напрямку псують справу своїм переходом через річку Збруч кома не глядючи на те кома що нами надіслана місія до поляків і що призначені наші старшини для полагодження ріжних непорозумінь між нашими та польськими військами крапка Що Головне командування Наддніпрянської України не має ніяких ворожіх не тільки відношень кома але ж кома навіть кома і намірів проти поляків кома видко з того кома що воно не має на лінії річки Збруч ніяких військ кома крім кордонної охорони крапка А що накази кордонної охорони не вступати ні в якім разі в бій з поляками виконуються кома свідчить те кома що в містечку Ляндськоруні 20 липня 150 козаків кордонної охорони дозволили полякам себе обезброїти без жадного вистрілу крапка Позаяк ліве крило фронту військ Наддніпрянської України обходиться большовиками які з свого боку знаходяться в північній частині річки Збруч безпосереднє в соприкосновенні з поляками по річці Збруч кома а поляки меж иншим кома проти них ніякого наступу не ведуть кома можно міркувати кома що вони працюють спільно з большовиками для останнього знищення Української армії крапка На Правобережній Україні зараз іде загальне повстання селян проти большовиків і з Начальниками повстанців Дієва Армія має зв’язок даючи їм певні директиви крапка Повстанці відносяться до сучасної влади на Україні цілком прихильно і чекають нашого правительства крапка Приймаючи все це на увагу підкреслюю кома що дальнійший наш наступ на большовиків розвивається успішно цілком залежить від припинення наступу поляків на наш тил кома а тому прохається Головне Командування військ Антанти аби були зроблені відповідні заходи в цьому напрямку кома себто щоб примусити поляків оперірувати проти большовиків кома а не проти нас як це вони зараз роблять крапка Крім того треба зазначити кома що польські жовніри кома які перешли через річку Збруч кома грабують місцеве населення та ведуть себе відносно цього населення не як жовніри дісціплінованої армії кома але ж цілком по большовицьки крапка

ЦАВ у Варшаві: Ф.380. — Оп.3. — Спр. 72. — Арк. 4—5.

Лист С. Петлюри до Прем’єр-Мiнiстра УНР з пропозицiєю поповнити армiю за рахунок українських воякiв, що перебували на Принцевих островах у Туреччинi

По маючимся у мене вiдомостям в Туреччинi, на Принцевих Островах, знаходиться досить поважна кiлькiсть українцiв воякiв — як старшин, так i козакiв. Зважаючи на конечну необхiднiсть поповнення нашої армiї, прошу вжити заходiв, аби елемент цей був використаний в зазначених цiлях якнайскорше.

Лист С. Петлюри до заступника Голови Ради Мiнiстрiв УНР А. Лiвицького

Заступнику Голови Ради Мiнiстрiв УНР А.М.Лiвицькому

Ситуацiя в зв’язку з стратегiчним становищем ускладнюється. Я маю вражiння, що мiй лист на iм’я Пiлсудського своєчасно Вами не вручено Начальнику Панства. З попереднiх повiдомлень одержав вiдомости, що на 11/VII Рада Оборони Панства з власної iнiцiативи мала викликати Михайлова для розмов в галицькiй справi. Вважаю неодповiдаючим нашим державним iнтересам зазначене запiзнення вручення листа. З одержаних зi Львова часописiв я бачу, що польська преса умiстила певнi уступи з листа, але про долю останнього й про наслiдки не знаю нiчого. Це ускладняє моє становище i зв’язує руки. В кожному разi вважаю необхiдним поiнформувати Вас про тi заходи, якi я намiтив вчинити. Отже:

а) По поворотi В.Прокоповича з Штабу нашої армiї (25/VII) я матиму з ним нараду i укладу текст телеграми чи листа на iм’я Пiлсудського: в цьому звертанню я запитаю про долю мого листа, мотивуючи це тяжким стратегiчним становищем i необхiднiстю ясности плянiв на майбутнє. В такому становищi, як зараз, армiя не може довго бути. Поляки не дають нi заосмотрення, нi постачання, в яких бачу неоправдане недовiр’я та запiдозрiння. До цього часу — з моменту переходу р. Збруч — армiя нiчого од Полякiв не отримала. Коли так тягтись буде, армiя буде самовiльно брати: ексцеси i зловживання неминучi.

б) Якщо на протязi певного числа днiв я не отримаю вiдповiдi — буду вважати себе вiльним од контактних обов’язкiв супроти польського командування, i якщо большовики прорвуть фронт, а поляки пiдуть на неможливi для нас умовини перемир’я чи миру, то, спасаючи i нашу армiю, i нашу державнiсть, примушений буду поступити так, як того вимагають iнтереси української державности.

в) В зв’язку з §б я вважаю необхiдним перетягти нашу шосту дiвiзiю Безручка з Полiсся до нашої армiї.

д) Всi ланцуцькi поповнення необхiдним вважаю переправити до дiєвої нашої армiї, бо остання, терплючи втрати, не має жадних поповнень i стає менше боєздатною. Прошу зауважити ген. Зелiнському, що поповнення з Ланцуту i з инших мiст повинно негайно переправити до нашої армiї через Чорткiв i що всяке загаювання цiєї справи для нас приносить найтяжчi наслiдки. Ще в Замостi я давав в цiй справi категоричнi накази ген. Зелiнському — вимагаю точного виконання i то в дусi точного виконання моїх наказiв. Щодня йдуть за Збруч тяжкi бої, в яких гинуть нашi люди, а поповнень немає. Так довго ми витримати не можемо. В цiлях скорiйшого перетранспортування поповнень з Ланцуту я на домагання армiї висилаю туди кiлькох старшин з Дiєвої Армiї.

З докладними вiдомостями та iнструкцiями пропонуватиму В.Прокоповичу вiд’їхати на день-два до Вас у Варшаву.

Пост-скрiптум. До Букарешту прибув ген. Кiрей од Врангеля в справi встановлення вiйськового контакту з нами. Вiн веде переговори з Мацiєвичем. Вчора у мене був французький капiтан: повiдомив про Кiрея i Врангеля i запитав про мiй погляд на це. Я одповiв, що не маю заперечень проти переговорiв в справi вiйськового контакту. Приватнi вiдомости говорять, що в тилу Врангеля до працi приступають українськi комiсари за згодою Врангеля. В.Прокоповича чекаю з армiї сьогодня. По поворотi вiн вiд’їде назад до Уряду i певно до Вас на день-два.

Службова записка С. Петлюри керуючому справами Директорії М. Мироновичу щодо перебування останнього у Варшаві

Лист од 22/VII одержано мною 25/VII. Всі заходи в справах, Вами порушених, полагоджую через Прем’єра В.Прокоповича, з яким мав довгу розмову і якого негайно висилаю в Варшаву. Будьте там стільки, скільки це викликається обставинами. Докладні інформації одержите од Прокоповича. Гадаю, що коли будете повертати з Варшави, то гаятись дуже не слід. Тримайте контакт з Даценком.

На випадок прийняття поляками найгірших умовин мирових (в цілях приготовитись для контрнаступу) головне значіння має, чи не зважаться поляки на нейтралізацію нашої армії і уряду? Прошу це вияснити — для приняття належних мір.

Телеграма С. Петлюри Голові Української Військової секції генералу Зелінському про поповнення Дієвої Армії

Варшава Голові Української Військової Секції

49. Категорично наказую вжити заходів до найскоршого приєднання 6 дивізії до Української дієвої армії кома це єсть бажання як дієвої армії так і полковника Безручка крапка Поповнення всі мусять вами бути негайно надіслані до штабу дієвої армії і ні в якому разі не можуть бути надіслані безпосередньо до дивізії крапка 28 липня 1920 р.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР В. Прокоповича в справi виплати коштiв

За останнi чотири мiсяцi державної роботи Урядом було видано багато постанов i законiв, зв’язаних з асiгнуванням великих коштiв на тi чи иншi державнi потреби.

Маючи на увазi, що з 1-го серпня ввiйшли в силу новi штати з окладом утримання урядовцям в польських марках, а також маючи на увазi, що i армiя має утримуватись на грошi, якi будуть вiдпускатися також в польських марках, я рахую необхiдним в iнтересах збереження наших коштiв, маючи на увазi нашi майбутнi державнi перспективи, негайно припинити видачу по всiм минулим асiгнуванням.

Прошу негайно порушити цю справу в Радi Мiнiстрiв, давши Мiнiстру Фiнансiв вiдповiдне зарядження. Надалi вiдпуск цих кредитiв може бути продовжений лише з мого персонального дозволу.

Телеграма С. Петлюри Командуючому Армiєю про сформування окремих старшинських сотень чи куреня

В зв’язку з тим, що (в) перших i других курiнях, якi прибули як поповнення до вашої розпорядимости, єсть багато старшин, я гадав би, що з решти, яка залишиться (для) заповнення пустуючих мiсць в дiвiзiях, сформiрувати окремi старшинськi сотнi або курiнь для обслуговування потреб або проходження з ним ряду курсiв i по рiжним галузям i потребам дiєвої армiї Ч. 937.

Лист С.Петлюри до посла УНР в Нiмеччинi про полiтичне становище України

Для Вашої iнформацiї щодо нашого вiйськового та полiтичного становища за останнiй час повiдомляю слiдуюче:

Наша армiя, яка займає частину польського проти большовикiв фронту на правому його крилi, примушена була взглядно стратегичному становищу вiдiйти з Подiльського району за р.Збруч i далi за р.Серет, де тепер знаходиться наш фронт.

Армiя досить добре заосмотрена з техничного боку i постачання, складена з найкращого людського боєвого матерiялу, який скрiплений мiцною дисциплiною, являє собою велику боєву силу проти большовикiв. Настрiй в армiї бадьорий, певний в собi, в командному складi панує єднiсть думок щодо дальшої боротьби з ворогами УНР.

При переходi нашої армiї в Галичину само собою виникло питання про запiлля армiї, її поповнення та иншi (питання) вiйськового характеру. Маючи на увазi їх розрiшення, що сприяло би моральному i вiйськовому скрiпленню армiї, я, зовсiм не бажаючи вирiшити справу як справу мiжнароднього характеру, звернувся з листом до Начальника польського Панства Маршала Пiлсудського, просячи його поставити на обговорення в Радi Оборони Панства справу взаємовiдносин польського уряду в Галичинi з українським суспiльством, вiд вирiшення якої залежить стан в нашому запiллi.

Моя думка зустрiла повне спiвчуття в Радi Оборони Панства i помiж Представниками Польського Уряду з Президентом Мiнiстрiв п. Ві...сом на чолi та представниками українського громадянства Галичини почалися пертрактацiї в цiй справi, якi, на мою думку, повиннi дати i бажанi наслiдки. Докладнi вiдомости про це знайдете в прикладаємiй при цьому газ. “Вперед” за 5 серпня.

Щодо нашого полiтичного становища, то воно в великiй мiрi залежить вiд будучих переговорiв полякiв з большовиками, де поляки зобов’язалися захищати i нашi iнтереси згiдно полiтичнiй конвенцiї вiд 22 квiтня 1920 р.

В кожному разi, якi б не були полiтичнi наслiдки цих переговорiв, Уряд i армiя, стоячи на грунтi самостiйної України, будуть i далi провадити боротьбу до здiйснення наших завдань, будучи глубоко переконаними в тому, що большовизм, як i вся система державного керування росiйського совiтського уряду, не має жадного грунту на Вкраїнi, про що свiдчать величезнi повстання селян як на Лiвобережнiй, так i Правобережнiй Українi.

Цi iнформацiї прошу Вас мати на увазi при дальнiшому провадженню Вами вiдповiдальної Вашої справи.

Лист С. Петлюри до Мiнiстра фiнансiв УНР щодо мiсця перебування Державної скарбницi i Державного Банку

Державну скарбницю i Державний Банк пропоную залишити в Станиславовi до осiбного мого розпорядження.

Лист С. Петлюри до Голови Дипломатичної Місії УНР в Румунії К. Мацієвича

В зв’язку з акцією ген. Врангеля на півдні України я вважаю необхідним подати вам деякі уваги та директиви, якими слід керуватися при відповідних обставинах.

1) Головне Командування Українських Військ не може ігнорувати присутности на нашій території певної реальної сили, ворожої большовикам. Для того координація в майбутньому — коли наша армія перейде з Галичини на свою територію — операцій нашої армії з армією ген.Врангеля є можливою і доцільною. Головне наше Командування справу цю практично розв’яже. Коли Поляки знову будуть наступати проти большовиків на терені Правобережної України, то це розв’язання мало би наступити за порозумінням з польським ген. штабом. Не передрішаючи майбутніх оперативних плянів, я гадаю, що контакт в оперативних акціях з армією ген. Врангеля може виявитись лише в формі розмежування районів, де мають одбуватись ці акції. Натуральна річ, що найкраще було би, коли б Правобережжя посідала би наша армія, а армія Врангеля йшла собі по лівому березі — поки наше військо шляхом мобілізації не скріпиться остільки, щоб могло зайняти і Лівобережжя.

2) Політичні договори з командуванням ген.Врангеля в цю пору були би несвоєчасні і не доцільні. Акція політична наразі могла би обмежитись використуванням настроїв українських серед Врангеля, тим більше, що в ній мається значний % українців.

3) Зайняття Одеси десантом Врангеля з метою передачі її нам я вважаю недоцільним, бо це потягло би за собою з нашого боку компенсації ген. Врангелю, питання про які в дану пору я вважаю недоцільним.

4) Слід звернути увагу на використання українських військових, порозкиданих по Болгарії та Югославії для нашої армії, про що я пишу Вам окремим листом.

5) Для координації акції в зазначеному порядку вважаю необхідним, аби Ви повідомили належним чином про дані Вам інформації та директиви наших послів в Туреччині, Греції та Югославії.

Лист С. Петлюри Мiнiстру закордонних справ УНР про органiзацiю iнформування дипломатичних представникiв

На пiдставi зношення Вашого вiд 5-го серпня б/р ч.229/1603 одночасно з цим мною зроблено розпорядження про надсилку Вам Похiдною Канцелярiєю Вiйськового Мiнiстерства прохаємих Вами вiдомостей, причому звiти про становище на фронтi будуть надсилатись Вам щоденно, а останнi — щотижднево. При цьому мушу зазначити, що по п.2-му Вашого зношення не всi вiдомости можуть бути надсилаємi, позаяк для одних з них не завжди мається певний належний матерiял, а другi по самiй сутi своїй повиннi заховуватись в таємницi, i передчасне виявлення їх для широкої публiки може бути дуже шкiдливим для Армiї взагалi i для провадження стратегичних операцiй зокрема.

Про все ж те, що має значiння для iнформацiї дипльоматичних представникiв i освiтлювання вiйськових подiй на большовицько-українському фронтi, а саме: повних вiдомостей по п.1-му Вашого зношення i дещо по п.2-му — будуть Вам надалi надсилатися як через Ваших кур’єрiв, так по можливости i наумисне через кур’єрiв Вiйськового Мiнiстерства.

Генерального Штабу генерал-поручник Галкин

Лист С. Петлюри Мiнiстру закордонних справ з конкретними вказiвками щодо вирiшення конкретних проблем

Повiдомляю Вас, що зазнайомившись з звiтом Мiнiстерства Закордонних Справ за мiсяць червень, я находжу необхiдним, аби Мiнiстерством негайно була переведена ревiзiя Української Дипльоматичної Мiсiї в Рiчi Посполитiй Польськiй з огляду на тi дефекти в отчотности, якi мали там мiсце.

Разом з тим звертаю увагу Мiнiстерства на те, що меморандум Уряду УНР на Конференцiю в СПА не був предкладений менi на ухвалу.

Крiм того, рахую необхiдним звернути увагу Мiнiстерства на те, що за кордоном перебуває по українським паспортам сила українських громадян, якi провадять злочинну антидержавну роботу своєю агiтацiєю, рiжними вiдозвами, заявами i ин., як напр. п.п. Чечель, М.Грушевський, Жукiвський, Христюк, Кондрашенко, Микита Шаповал, Штефан i ин. Аби припинити цю злочинну їх роботу, Мiнiстерство повинно негайно дати наказ всiм нашим Дипломатичним Представникам за кордоном вiдiбрати вiд них закордоннi українськi паспорти i тим позбавити їх права перебування за кордоном.

Про зробленi розпорядження прошу мене повiдомити.

Лист С. Петлюри до Мiнiстра закордонних справ УНР щодо iнформацiї посла в Австрiї

Прикладаючи при цьому копiю листа п. Посла в Вiднi Г.Сидоренка, прошу жадання його взяти на увагу i з огляду на те, що Вiдень дiйсно уявляє собою мiсто української емiграцiї, здеорiєнтованої i немаючої реального грунту пiд собою, а разом з тим створюючої атмосферу неможливих чуток i провокацiй, прошу якнайчастiше iнформувати Посла про дiяльнiсть Уряду, удiляти йому належних вказiвок i директив в його вiдповiдальнiй роботi.

Разом з тим прошу Вас надiслати в копiї тi документи, якi надiсланi до Мiнiстерства п. Послом i про якi вiн згадує в свойому до мене листi.

Лист С. Петлюри Командуючому Дiєвою Армiєю про iнспектування ним окремих частин

Повiдомляю про огляд мною деяких частин Армiї 15 цього серпня.

Тимчасово Командуючий Дiвiзiєю полковник Дяченко (за вiдсутнiстю в командiровцi Комдiва, полковника Омельяновича-Павленка).

Дiвiзiя — в армейському резервi. Представлена була на мiстi свого розташування в складi:

1-iй кiнний полк чорних запорижцiв — 140 шабель

При полках кулемети на тачанках, а при полку чорних запорижцiв, крiм того, одна легка батарея.

По бiльшости старi козаки-кiннотчики мали гарний зовнiшнiй вигляд. Одягнутi хотя i рiжноманiтно, але ж добре. Озброєнi карабiнами, рушницями кiнного зразку, бiля 80% — мають шаблi, а чорнi запорижцi i 3-iй кiнний полк, крiм того, мають списи.

Конi мають гарний вигляд i в добрих тiлах. Ковка добра. Взагалi видно заботи кiннотчикiв про коней.

Оглянув 2 Запорижську стрiлецьку бригаду, яка вiдправлялась на змiну бойового участка.

Т. Командуючий Бригадою полковник Троцький.

Бригада представлена в складi 3 куренiв в загальнiй кiлькости: старшин 77, козакiв 360.

Бiля 30% без чобiт, а бiля 50% без плащiв, але все ж такi вигляд людей веселий. Озброєнi рушницями пiшого зразку росiйськiми, а кулеметами рiжних сiстем. Звернув увагу, що серед козакiв гарних запорижцiв зустрiчаються молодi хлопцi, що вже бiльше як два роки перебувають на фронтi в боях, з молодим завзяттям працюючи для батькiвщини.

Був також в Штабах: а) 3 Залiзної Дiвiзiї, де од Начальника Штабу, Генерального Штабу пiдполковника Пересади, якiй, не дивлячись на те, що приступив до виконання обов’язкiв лише кiлька день тому назад, вже досить ознайомився з станом справ Дiвiзiї, б) 7 Залiзної Стрiлецької Бригади, де од командiра Бригади, полковника Шандрюка i Начальника Штабу, сотника Трутенка вислухав доклад про стан рiчей на фронтi бригади, а також про становище в мiсцевостях, ближнiх за фронтом ворога. в) 3-го кiнного курiня, де од командiра курiня, сотника Фролова вислухав докладний звiт про стан курiня i бадьорий настрiй його пiдлеглих, якi бажають активного наступу.

Повертаючись пiзно ввечерi з фронту до Штабу Армiї, зустрiв Комдiва 3 Генерала-Хорунжого Удовиченка, якiй повертався з наради ШтаДармiї i представив менi докладний звiт по стану Дiвiзiї.

По дорозi до Штабу Армiї 14 серпня на ст. Нiжнiв зустрiв кiнний роз’їзд, якiй складався з 2 жiнок, 2 старшин i 2 козакiв. Цей отряд належав до 4 Запасової Київської Бригади; побачивши мiй потяг, (кавалькада) поскакала в гори в ар’єгардi 2 дам.

1) Склад кiнних полкiв необхiдно значно збiльшити i в самому короткому часi довести мiнiмум до 300 шабель кожний згiдно з затвердженою мною пiсля докладу Командарма програмою.

2) Для 2 кiнного полку придбати списи з положеними до них кольоровими прапорцями, навчити володiнню ними старшин i козакiв, що смiло можна зробити за час перебування Дiвiзiї в армiйському резервi.

3) В 2-iй Запорижськiй Бригадi мається всього 20 кулеметiв, а годних до бою всього два. Необхiдно негайно полагодити останнi i звернути увагу начальника техничних частин армiї на необхiднiсть об’їзду частин армiї в цiлях iнспекцiї їх з техничного боку. Звернути увагу Комдiва I Запорижської на необхiднiсть своєчасно дбати про ремонт зброї.

4) Ввiйти в порозумiння з Головним Начальником Постачання про найскорше заготовлення i доставлення до Армiї а) бiлизни, б) плащiв, в) черевикiв, г) одягу.

5) В Армiї брак гармат, а тому через ГолНачПост прискорити одержанням вже маючихся вiд Начального Довудства нарядiв.

6) Необхiдно прискорити одержання вже вiдпущених Начальним Довудством 4 автопанцерники, так необхiдних тепер в Армiї.

7) В Штабах мається мало вiдомостiв про те, що робиться навiть в ближнiх за фронтом ворога мiсцевостях. Необхiдно, щоб розвiдка дiвiзiї давала бiльш докладнi i точнi вiдомости про стан рiчей ближнiх за фронтом ворога мiсцевостях, а розвiдка ШтаДарма мусить давати такi вiдомости про запiлля ворога. В зв’язку з цим прошу дати наказ Комдiвам про прийняття останнiми належних мiр в справi своєчасної доставки газети (Україна) до бригади курiнiв. Старшини i козаки на фронтi мусять своєчасно мати українську газету. В цiлях створення спецiяльної лiтератури (вiдозв, листiвок i т. и.) мною зроблено зарядження керуючому управлiнням мистецтва i вiдпущенi необхiднi кредiти. В ближчi днi ця лiтература почне поступати на фронт. Прошу вiд Вас вказiвок КомДiвам про те, як найкраще цю лiтературу розповсюдити для деморалiзацiї ворога i освiдомлення населення по той бiк фронту.

8) Звернути увагу Командуючого Запасовими Бригадами на неприпустимiсть явища, щоб жiнки роз’їзжали в тилу на скарбових конях, тодi як коней страшенний брак в дiєвих частинах. За допущення цього безпорядку в 4-й Київськiй Запасовiй Бригадi звертаю на це увагу також командiра Бригади i попереджаю, що при повторенню подiбних явищ — винуватих слiд вiддавати пiд суд.

Взагалi ж вiд всiх частин, якi я оглянув 15 серпня, я винiс гарне вражiння: вiдповiднiсть командного складу, випробованiсть частин з муштрового i бойового боку, безперечне довiр’я з боку пiдлеглих до Начальникiв i велика моральна сила Армiї дозволять менi принести Вам, Пане Генерале, вiд iменi Республiки щиру подяку. Прошу оголосити також мою сердешну подяку всьому командному складу армiї.

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посади мiнiстра працi Й. Безпалка

Директорiї Української Народньої Республiки

Звiльняється: З посади Мiнiстра Працi УНР Безпалко Йосип з 10 липня 1920 року згiдно прохання.

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посади мiнiстра земельних справ I. Мазепи

Директорiї Української Народньої Республiки

Звiльняється: З посади Мiнiстра Земельних Справ УНР Мазепа Iсаак з 10 липня 1920 року згiдно прохання.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР В. Прокоповича щодо затримки з вiд’їздом генерала Юнакiва до Парижа

Ще в липнi 27 дня мною в листi на Ваше iм’я було порушено питання про негайну вiдправку до Парижу по вiйськовим справам генерала Юнакiва.

Не взглядняючи на пильнiсть цiєї справи i телеграми з Вiдня Мiнiстра Закордонних Справ про прискорення цiєї справи, лише сього дня, себто через мiсяць, менi Державною Канцелярiєю надiслана ухвалена Радою Народнiх Мiнiстрiв постанова про вiдрядження до Парижу Генштабу Генерал-Поручника Юнакiв(а) — на затвердження.

Таке зволiкання Радою Мiнiстрiв в розрiшеннi поставленої мною справи може зле вiдбитися на всiй нашiй вiйськовiй справi, де часом не тiльки день, але година має рiшаюче значiння.

Звертаючи увагу Вашу i Ради Мiнiстрiв на недопустимiсть такого темпу в державнiй роботi, пропоную, аби надалi всi мої пропозицiї в рiжних державних справах, надсилаємi на розгляд Ради Мiнiстрiв, своєчасно ставилися на розгляд Ради Мiнiстрiв i негайно оформлювалися Державною Канцелярiєю.

Посвiдчив: Кер. Спр. Директорiї М.Миронович (в.р.)

Лист С.Петлюри до Керуючого Міністерством внутрішніх справ УНР Лівицького щодо виїзду групи врангелівців в Україну

До Пана Керуючого Міністерством Внутрішніх Справ товариша Міністра Лівицького

Міністерство Закордонних Справ по Департаменту Чужоземних Зносин, Відділ Консульський листом своїм від 9/VII за Ч. 15/1645, на підставі донесень Посольства в Царгороді, повідомило Міністерство Внутрішніх Справ про виїзд на Вкраїну цілої групи осіб військових, яка командірована ген. Врангелем для агітації серед українського війська, причому був доданий список цих людей.

Прошу негайно представити мені пояснення, чому Вами не було своєчасно повідомлено мене як Головного Отамана, що відповідає перед Республікою за всю військову справу, і притягти до відповідальности відповідного Директора Департаменту, який не предклав цієї справи на Ваш розгляд.

Про прийняті Вами заходи прохаю негайно мене сповістити.

Скріпив: Керуючий Справами Директорії М.Миронович.

Телеграма С. Петлюри Мiнiстру закордонних справ УНР А. Нiковському щодо використання коштiв Української Мiсiї в США

Пропоную Вам негайно затребувати вiд керуючого нашою Мiсiєю в Америцi маючiїся у нього нашi кошти залишивши йому утримання на чотири мiсяця. Ч. 240/Д.

Лист С.Петлюри до Голови Ради Народних Міністрів УНР щодо забезпечення службовців Міністерства шляхів

З приводу виконання § 4 Закону 20 вересня 1920 (так в оригіналі. — В.С.) року “Про мілітаризацію залізниць України” мені було зроблено доповідь Військовим Міністром. Він знаходить, що забезпечення службовців Міністерства Шляхів взуттям, одягом та продовольчим пайком в той час, коли цих річей не має армія, неможливо, що мілітаризація залізниць зовсім не означає, аби військова офіція одягала і харчувала залізничників і що справа ця належить виключно до Міністерства Шляхів.

Я цілком з ним погоджуюсь, тим більш, що при поповненні нашої армії бодай би вистачило матеріялів та коштів, щоб заосмотрити лише її, а тому прошу Вас зняти в Раді Народніх Міністрів питання про відповідну зміну § 4 зазначеного закону.

Наказ Головної Команди військ УНР щодо діяльності надзвичайних військових судів

Головної Команди Військ Української Народньої Республіки

Законом 4-го серпня 1920 року про надзвичайні військові суди командірам бригад та вищим від них начальникам надано право засновувати надзвичайні військові суди для негайного розгляду карних справ.

Нагадуючи про це право, наказую командірам бригад і дівізій у випадках заподіяння підлеглими їм військовиками перелічених в цьому законі злочинів, а особливо: грабунків, убивств, згвалтування, крадіжу і розтрати скарбового майна чи грошей, а також важних нарушень дісціпліни, негайно призначати згідно з приписами закону 4-го серпня 1920 року надзвичайний суд для розгляду виникшої справи.

Коли, з обставин війни, для встановлення дісціпліни необхідно покарати злочин негайно, щоб припинити безладдя чи заколот в частині та вплинути на підлеглих, то утворення надзвичайного суду є обов’язковим для командіра і справа мусить бути розглянута та злочинців покарано не пізніше як в три дні з часу заподіяння злочину.

Якщо засуджений до кари на смерть подасть прохання про помилування, то командір, що склав надзвичайний суд, має право залишити подане без руху і розпорядитись про негайне виконання присуду, коли, з обставин злочину і хвилі, визнає це необхідним (25 ст. Закону 4-го серпня).

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР В. Прокоповича щодо дiяльностi Головноуповноваженого уряду в Кам’янцi-Подiльському I. Огiєнка

Розглядаючи справи щодо державного життя України за час кiнця 1919 року i початку 1920 року, я звернув увагу на протоколи Комiтету при Головноуповноваженому Уряду УНР Мiнiстровi Огiєнко, який залишався в м.Кам’янцi в характерi представника нашої влади на окупованiй польськими вiйськами частинi Подiлля.

Зi змiсту протоколiв видно, що Комiтет цей iстнував не яко дорадчий орган Головноуповноваженого при здiйсненнi його повноважень, але мiж иншим вирiшав справи, якi Головноуповноваженого не торкались i якi могли пiдлягати розв’язанню лише Ради Народнiх Мiнiстрiв. Складенi в вимоговiй формi: “асигнувати”, “видати” i т.и. протоколи цього Комiтету подавались головноуповноваженому, який на них писав: “затверджую”. На одному протоколi, а саме з 23 сiчня 1920 р. ч.28 мається резолюцiя Головноуповноваженого: “затверджую”, крiм п.V, який пiсля доставки всiх вiдповiдних даних має бути переглянутий знову. В цьому п.V Комiтет вiдмовив в проханнi Стадника, Орела i Макаренка видати їм допомогу на заснування українського театру на Катеринославщинi, “евентуально на Полтавщинi”. 27 сiчня 1920 р. Комiтет знов розглядає справу i ухвалює видати зазначеним особам 8.000.000 карб. допомоги i протокол Комiтету Головноуповноважений затверджує.

З цього прикладу видно, що Комiтет i Головноуповноважений вважали себе правомочними органами, аби вирiшувати справи, якi торкаються навiть Катеринославщини i Полтавщини, а не тiльки тiєї частини Подiлля, на яку поширювались уповноваження Мiнiстра Огiєнко.

Менi вiдомо, що Головноуповноваженому Огiєнковi в м. листопадi, при залишеннi Урядом УНР Кам’янця, було асигновано певну кiлькiсть грошей на певну мету, але ж асигнування по протоколах згаданого Комiтету далеко перевищують кредит Головноуповноваженого, а тому виникає думка, що Головноуповноважений користувався грiшми з якихось инших джерел.

Наприклад: по протоколу 16/ХII.1919 р. ч.17 асигнується 200.000.000 гривень на покриття негайних потреб українських iнституцiй, по протоколу 30/ХII.1919 р. ч.21 — 5.000.000 карб. допомоги урядовцям, 11.259.966 карб. на школи Кам’янецького повiту i Кам’янецьку Просвiту. Асигнується грошi клюбам, музичному товариству, радi студентських представникiв, на видання журналу i т.и. i в досить великих сумах.

З огляду на вищезазначене я вважаю за конче потрiбне з’ясувати докладно справу витрати грошей Головноуповноваженим Мiнiстром Огiєнком i прошу Вас поставити це питання на обговорення в Радi Мiнiстрiв на призначення для цiєї мети окремої Комiсiї.

Крiм того, маючи на увазi, що обставини, якi викликали в листопадi 1919 р. потребу мати особу з особливими повноваженнями, цiлком змiнились, я прошу Вас поставити в Радi Мiнiстрiв на порядок денний питання про скасування повноважень, наданих Мiнiстровi Огiєнко в листопадi 1919 р.

За той же час мається в мене цiла низка журналiв засiдань Ради Мiнiстрiв в копiях, якi 29 березня цього року пiд ч.1453 надiслав менi Головноуповноважений Огiєнко на затвердження. Не кажучи вже про те, що менi на затвердження повинно подавати окремi закони i постанови, а не журнали засiдань та ще в копiях, я звернув увагу на самий змiст журналiв: 4 лютого 1920 р. Рада Мiнiстрiв асигнує 500.000.000 карб. Головi Ради Мiнiстрiв i 100.000.000 карб. Мiнiстровi Закордонних справ на “державнi потреби”, 5 лютого 1920 р. 30.000.000 карб. Головноуповноваженому уряду так само на “державнi потреби”, 17 лютого 20 р. 2.000.000 отцям Василiянам на благодiйно-культурну дiяльнiсть i т.и.

Менi особисто вiдомо, що грошi по деяких з цих асигнувань були одержанi. Цiлком можливо, що i всi ухвали Ради Мiнiстрiв по цих журналах були виконанi, а тому виникає питання, якими пiдставами керувалась Рада Мiнiстрiв, переводячи в життя свої постанови без затвердження їх Верховною владою, i Мiнiстерство фiнансiв, видаючи грошi зi скарбницi.

17 квiтня 1920 р. пiд ч.1692 Головноуповноважений Огiєнко знов надсилає менi на затвердження копiї протоколiв, але вже не Ради, а “Наради присутнiх у Кам’янцi Мiнiстрiв”. З цих протоколiв видно, що i Нарада вважала, що вона має право, аби роздавати державнi грошi. Так, по протоколу з 10 квiтня 1920 р. Нарада асигнує 2.000.000 карб. на видання записок Кам’янецького Унiверситету та курсiв професорiв, по протоколу з 25 березня 1920 р. ухвалює законопроект про пiдвищення платнi урядовцям, по протоколу 23 березня 1920 р. видає урядовцям великодню допомогу, по протоколу 20 березня 1920 р. дозволяє Унiверситетовi позичку в сумi 1.370.210 карб. i т. инше.

Повiдомляючи Вас про вищезгадане, прошу обговорити в Радi Мiнiстрiв питання про витрати без мого затвердження грошей як Радою, так i Нарадою Мiнiстрiв, аби була складена Комiсiя, яка докладно з’ясує цю справу.

Про вжитi Вами заходи та про їх наслiдки прошу негайно подавати менi до вiдома.

Керуючий Справами Директорiї М. Миронович (в.р.)

Наказ Директорiї про звiльнення з посади Мiнiстра вiйськових справ В. Сальського

Директорiї Української Народньої Республiки

Звiльняється з посади Мiнiстра Вiйськових Справ Української Народньої Республiки Генерального Штабу Полковник Сальський Володимир згiдно прохання.

Журнал засідання Ради Народних Міністрів УНР за участю С.Петлюри

Присутні: Голова Ради Народніх Міністрів В.К.ПРОКОПОВИЧ, Міністр Народнього Господарства Е.П.АРХИПЕНКО, Міністр Закордонних Справ А.В.НІКОВСЬКИЙ, Керуючий Міністерством Внутрішніх Справ М.А.ЛІТВІЦЬКИЙ, Заступник Міністра Військових Справ генерал-поручник ГАЛКИН, Заступник Міністра Фінансів А.С.МАРШИНСЬКИЙ.

Секретарював: Керуючий Справами Мистецтва та Національної Культури.

Після вирішення справ, зазначених в п.п. 1—6 цього журналу в засіданні Кабінету Міністрів взяв участь п. ГОЛОВНИЙ ОТАМАН ВІЙСЬК УНР і звернувся до Кабінету Міністрів з своїми побажаннями.

П. Головний Отаман в зв’язку з контрофензивою, яку розпочинає Армія УНР, вважає, що Уряд мусить негайно за всяку ціну протягом 2—3 тижнів вирішити остаточно і в деталях такі справи: 1) форму влади в одібраних у ворога місцевостях, 2) порядок її відновлення, 3) справу заосмотрення Армії.

Пану Міністрові Внутрішніх Справ, який перевів вже підготовчу працю щодо здійснення справ, зазначених в п.п. 1—2, належить прискорити їх остаточно оформлення: І наступаючи і посуваючись вперед Армія без сумніву відірветься від урядових центрів, між тим вона повинна йти вперед з готовими законами і інструкціями для цівільної влади. Щож до заосмотрення Армії, то ця справа стоїть в тісному зв’язку з фінансовою політикою уряду і з необхідністю наладити місцевий фінансовий апарат. Без цього Армія не матиме організованого і замиреного запілля. До цього часу організація тилу завжди відставала від організації військової і не дорівнювала Армії в темпі роботи.

До справ, які вимагають від Уряду негайного полагодження, належить: 1) організація судівництва, 2) встановлення ладу в сфері відносин церковних і зокрема відносин між Урядом і Епископатом. В сфері цих двох важних галузів народньо-державного життя до цього часу нічого не зроблено. Так само ні Міністерством Пошт, ні Міністерством Шляхів (останнім за часів хвороби Міністра С.П.Тимошенка і керування Міністерством його заступником) нічого не зроблено в справі використування своїх апаратів для допомоги Дієвій Армії. Не підготовлено до своїх завдань і Міністерство Освіти.

Всяке проволікання в налагодженні цих справ примусило би п.Головного Отамана вживати відповідних заходів в порядку верховного управління.

Голова Ради Народніх Міністрів В. Прокопович

Міністр Народнього Господарства Є. Архипенко

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР В. Прокоповича щодо врегулювання платнi урядовцям центральних державних установ

Вже декiлька разiв я звертав Вашу увагу на те, що урядовцi центральних державних установ одержують, порiвнюючи з окладами Дiєвої Армiї, дуже велику платню i робив Вам вказiвки, в який спосiб треба було полагодити це питання, яке в останнi часи набирає особливої гостроти i навiть викликає певне незадоволення в армiї, що, звичайно, мене дуже непокоїть.

Не маючи жадних вiдомостей, що цю справу вже порушено, я ще раз пропоную Вам вжити належних заходiв, аби Рада Народнiх Мiнiстрiв, до якої обов’язкiв належить здiймати i розв’язувати такi питання, негайно поставила на порядок денний перегляд закону 5 серпня цього року “Про встановлення окладiв платнi в польськiй валютi для служачих центральних i мiсцевих установ” та в найкоротшому часi менi було подано на затвердження новий закон в цiй справi.

При обмiркуваннi цього питання Рада Народнiх Мiнiстрiв повинна взяти на увагу, що замiсть безплатного харчування, з якого фактично користується зараз армiя, урядовцi так само повиннi, крiм грошевої платнi, одержувати харчування вiд уряду чи шляхом видання їм вiдповiдних пайкiв, чи з допомогою кооперативiв, чи в який инший спосiб.

Пiдкреслюючи конечну потребу розв’язати i полагодити це питання, прошу Вас, шановний Вячеславе Костянтиновичу, взагалi зазначити Радi Народнiх Мiнiстрiв, що пропозицiї, якi я роблю в справах державних, повиннi виконуватись негайно, бо тiльки тодi спiльна праця наша буде користна для України.

Без огляду втiкає ворог — московський комуніст, який давив вас, нищив вашi сiм’ї i руйнував ваше хазяйство, який не давав вам жити по-людському.

Наперед посувається Українська армiя i знову визволяє вас вiд московського ворога.

Дає вам змогу очистити хати вiд большовицького бруду та насильства i мирно працювати та жити.

За нею йде ваша рiдна влада — влада Українського люду.

Змiцняйте роботу вашого вiйська й допомагайте йому.

Кожне село, кожна волость, кожний хутiр, не чекайте, поки прийде стала влада, i вiдразу ставте над собою голову — старшину або старосту.

На кожнi десять дворiв ставте десятського чи сторожа, щоб охоронятись од злодiїв та грабiжникiв.

Хай охороняють лад, хай бережуть державне i громадське майно: гуральнi, цукроварнi, фабрики та заводи.

Нiщо не мусить згинути — нi зброя, нi машини, нi конi, нi иншi рiчi.

Хай виловлюють провокаторiв та шпiонiв, злочинцiв, бандитiв i большовикiв-комунiстiв, що грабують по селах та дорогах.

Прийде влада, i кожний получе те, що заслужив.

Направляйте мости й дороги. Справедливо подiлiть помiж собою цю працю. Хто з пiдводою, хто з лопатою, хто з киркою в руках.

Розсудiть про харч для свого вiйська — що кожне село може дати.

Вже правительством призначена, а мною затверджена мобiлiзацiя козакiв, що народились з 1-го сiчня 1890 року по 31 грудня 1895 року, до бойових частин i з 1-го сiчня 1896 року по 31 грудня 1900 року до запасових.

По мойому наказу поволi переведе її сама армiя.

Доволi безпорядкiв та большовицького безладдя!

Сподiваюсь, що не знайдеться мiж вами недбалих та шкiдливих.

Справедливим, але твердим буде закон на них.

Лист С. Петлюри до мiнiстра фiнансiв щодо видiлення коштiв на утримання Прифронтових Комiсарiатiв

Пропоную Вам вiдпустити з вiйськового фонду в розпорядження Армiйського Цивiльного Прифронтового Комiсара при Армiї УНР вiсiм мiльйонiв (8.000.000) карбованцiв на органiзацiю влади в звiльнених вiд ворога теренах i шiстсот тисяч (600.000) польських марок на виплату платнi спiвробiтникам Прифронтових Комiсарiятiв за серпень i вересень цього року.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Міністрів з приводу асигнувань коштів на спорядження нових військових частин

З огляду на те, що на переведення мобілізації і на купівлю в зв’язку з цим ріжних річей для заосмотрення нових військових частин, які війдуть в склад армії, будуть потрібні значні грошові суми і готівки в польській валюті може не вистачити, я допускаю можливість, що нам прийдеться базуватись на наші грошові знаки, а тому прошу подбати, аби 400.000.000 гривень, що були відпущені постановою 19-го цього вересня в розпорядження Міністра Народнього Господарства на закупку річей військового постачання, були приготовлені і лежали в польовій скарбниці.

Через два дні я маю дати Командуючому Армією відповідні розпорядження і вказівки, а тому мушу йому зазначити, які саме маються у нас грошові засоби для моїх наказів.

Крім того, я допускаю, що Армія буде примушена в деякій мірі заосмотрюватися з місцевих джерел, а тому треба видати Командуючому Армією і Командірам Дівізій гроші в українській валюті на купівлю одежі і чобіт на місцях, незалежно від сум, що відпускається для них в нормальному порядкові.

Повідомляючи про це, прошу Вас, Пане Голово, негайно вжити належних заходів і дати належне зарядження Міністрові фінансів.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР про забезпечення армiї УНР

Розвиток наших вiйськових операцiй провадиться досить успiшно. По цей день нашi вiйська осягнули лiнiю рiчок Збруч, Жванчик головними своїми частинами, тодi як передовi частини ведуть розвiдку в напрямку Проскурiв — Бар — Лятичiв — Миропiль — Полонне. Дальше посування наших вiйськ вперед залежить вiд успiшного провадження мобiлiзацiї в очищених од ворога районах.

Армiя в даний мент зброю має, але не має теплої одежi i чобiт, якими мусять бути заосмотренi новi вiйськовi частини, що ними буде поповнена армiя по переведеннi мобiлiзацiї.

З огляду на те, що вся справа дальшого успiху наших вiйськових операцiй i зв’язана з нею доля нашої державности залежить виключно од тiєї кiлькости одежi i чобiт, яку ми дамо для армiї в найблищi днi, я вважаю за потрiбне, аби всi грошовi ресурси i так званi забронерованi суми були негайно утiлiзованi для зазначеної, так важливої з державних поглядiв, мети.

А тому визнаю за конечне iз 12.000.000 польських марок, що мають спецiяльне призначення, вiдоме Мiнiстровi Фiнансiв, негайно передати до розпорядимости Мiнiстра Народнього Господарства, для купiвлi шинелiв та чобiт, вiд 9 до 10 мiлiонiв марок польських. Одночасно повiдомляю, що мною наказується про передачу для тiєї ж мети до розпорядимости Мiнiстра Народнього Господарства чотири з половиною мiлiонiв марок польських, що маються в мойому розпорядженнi.

Ця моя вимога категорична, а тому прошу Вас, Пане Голово, во iм’я державних iнтересiв, дати належне зарядження Мiнiстровi Фiнансiв.

Копiї надiсланi 23 вересня за ч.639 п. Мiнiстру Фiнансiв i за ч.640 п. Мiнiстру Народнього Господарства.

Лист С. Петлюри до мiнiстра закордонних справ УНР про створення спецiального iнформацiйного апарату при Українськiй Мiсiї в Польщi

Справа iнформацiї за кордоном про стан нашої держави в цiлях осягнення визнання України яко держави самостiйної набуває зараз особливої ваги.

Велику ролю в цiй справi можуть вiдограти правдивi вiдомости про принципи нашого урядовання i практичну роботу нашого Уряду.

Хоч i маєм ми численнi Мiсiї за кордоном, але чужоземнi держави та їх суспiльство, як виявилось, зовсiм зле поiнформованi про те, що робиться на Українi.

Звертаючи на це особливу Вашу увагу, повiдомляю, що з цiлком компетентних джерел менi стало вiдомо, що впливовi полiтичнi i урядовi польськi кола хтять допомогти нам зараз в цiй справi, а тому я вважаю, що нам конче потрiбно використати цей мент i утворити при нашiй Мiсiї в Варшавi спецiяльний iнформацiйний апарат, який би мав тiсний зв’язок з зазначеними колами.

В разi потреби прошу звернутись до мене для обговорення техничної сторони цiєї справи.

Наказ Головної Команди військ УНР про організацію повстання на Правобережній Україні

Оголошуючи при цьому положення про організацію повстання на Правобережній Україні, наказую Генштабу негайно перевести це в життя.

Додаток: Положення, штати повстанчеських організацій, інструкції і схема.

Заступник Військового Міністра Генштабу генерал-поручник Галкин

Про організацію повстання на Правобережній Україні.

Основна задача всіх керовників повстанням на терені України:

а) Ослаблять бойову силу червоної армії і престіж большовицької влади на Україні.

б) Всіми засобами допомагать акціями Української Армії по звільненню нею теренів Правобережжя від большовиків і творити спріяючий грунт для УНР.

1) Знищувать або терорізувать військові та комуністичні організації і агентів влади — комісарів, агітаторів, Ч.К. та инш. Також наносити втрати війську большовиків.

2) Щоб загальмувати перекидку большовицьких військ і відтягнути частину їх військ на охорону запілля, руйнувать їх тили та засоби пересування і зв’язку (особливу увагу звернуть на залізниці і телеграфні лінії). Тримати під погрозою містки, віадукі і небезпечні для руху місця, себто: насипи, виємкі та инш.

3) Агітувати серед большовицького війська. Використовувать всякі успіхи противосовітських військ, намагаючись утворити серед червоного командування і військ паніку.

Найбільші зусілля необхідно проявляти в мент офензиви Українських військ і контр-офензиви большовиків проти Армії УНР. В спокійний час вести підготовку для своєї руйнуючої праці.

4) Вести відповідну розвідку о большовицьких силах і своєчасно доносити в Генеральний Штаб.

5) Вести працю на підставі програми істнуючого Уряду УНР, на чолі котрого стоїть Головний Отаман Петлюра. Інформувати місцеве населення і переконувать його в необхідности підтримувать УНР.

6) Підтримувать в займаємих районах самий суворий порядок, оберігаючи життя і права всякого громадянина УНР без ріжниці національности. Погроми і грабіжничества ні в якому разі не можуть мати місця в УНР. Винних в цьому карати по законам військового часу.

7) Вести енергійну працю по підготовці до мобілізації.

1) Весь терен Правобережної України поділяється на 10 районів (див. схему).

Ті райони, які будуть лежати поблизу чи в сполученню події Армії УНР, набирають найбільшої ваги і відіграють першорядну ролю, за ними по важності ідуть ті, в межах котрих маються важні стратегичні центри, залізничні вузли, база большовицьких Армій та инш.

2) Для зручности керування райони поділяються на дві групи: перші п’ять районів складають південну групу, а другі п’ять північну.

1) Загальне керування повстанчеським рухом Головним Отаманом покладено на Генеральний Штаб при Ставці, для чого утворено особливий Відділ.

2) Для керування кожною групою призначаються Головним Отаманом по представленню Командуючого Армією або Генерального Штабу, в залежности від обставин — Командуючі. Для керування районом призначаються Головним Отаманом по представленню Командуючих груп і Командуючого Армією начальники районів з числа видатних, ідейних, бездоганних старшин, знаючі відповідні їм райони і добре відомі населенню ціх районів. Кожний район в залежности від настрію і кількости населення поділяється на куріні і сотенні участки.

Начальники курінних і сотенних участків призначаються Начальниками районів з числа гарних старшин і затверджуються Командуючими групами.

3) Командуючі групами і районами мають при собі маленькі Штаби згідно штатів.

Місце Штабів і свого перебування Командуючі групами і районами вибирають по своєму погляду, але ці місця, головним чином Штаби груп, повинні бути відомі в Генштабі.

4) Командуючі групами керують по вказівкам і дірективам Генштабу, проявляючи розумну ініціативу, як того вимагатимуть обставини, маючи на увазі Основні пляни Головного Командування.

5) Командуючі групами і взагалі всі повстанчеські керівники і активні повстанці рахуються на дійсній військовій службі УНР, рангуються по посадам, користуються всіма правами загальними служачих на Державній Військовій Службі УНР.

Служба в повстанчеськіх військах на командних посадах при відповідному виконанню своїх обов’язків зараховується як і для Дієвої Армії (себто) вдвоє.

Терміни сроків на вислугу в слідуючі ранги скорочуються.

Повстанчеські начальники, виявивші відміни в виконанні своїх завдань, нагороджуються орденами і грошовими допомогами.

Начальник, сформувавши частину в 4.000 багнетів, добре організовавши і озброївши її, як доведе до Армії або своїми акціями в тилу нанесе сильні втрати большовикам і поверне бойове щастя на бік Армії УНР, одержує грошову премію в закордонній сталій валюті в розмірі 500.000 карб. і окрему нагороду по ухвалі Уряду, затвердженій Головним Отаманом.

Повстанчеські начальники являються відповідальними перед законами УНР за свої вчинки, законові суперечні.

6) З метою підтримання ладу і дісціпліни в повстанчеських частинах і для уникнуття самочинних, не бажаних самосудів, в кожному районі мусять бути сформовані військові суди, пристосовані до закону про Надзвичайні Військові Суди. Закон 4/IX 1920 року.

Успіх повстання, безперечно, залежить від розуму, енергії і рішучости його провадження, умілости його організації, суворої підлеглости (субордінації) всіх органів, в повній таємничости його підготовки, честного виконання наказів, в налагоджености зв’язку.

З огляду майже на неможливість забезпечення в сучасний мент повстанчеських відділів зброєю та огнепальними запасами з боку Армії, Командуючі групами та районами мусять турбуватись про це самі, вживаючи всіх заходів до виловлення зброї від большовиків, улаштовання по можливости на селах складів зброї і майна.

Для зв’язку між Головним Командуванням групами та районами встановляється Інформаційно Зв’язкове Бюро, котре буде мати відділи. Місця ціх бюро і відділів буде вказано Начальниками районів і Командуючими груп.

Донесення організаційного, оперативного і розвідочного характеру надсилаються до Генерального Штабу щотижднево — по можливости зашифрованими.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР щодо недопущення до державного апарату ворожих елементiв

Копiя: Пану Мiнiстровi Юстицiї i Пану Мiнiстровi Внутрiшнiх Справ

По вiдомостях, якi доходять до мене з того боку фронту, виявляється, що в цивiльних i вiйськових большовицьких установах на Українi служить чимало українських громадян, якi не з примусу, але цiлком свiдомо працюють на користь большовикiв i ставляться одверто вороже до влади УНР.

Елемент цей, по осягненнi нами теренiв України, без сумнiву, буде перешкоджати нам в державному будiвництвi i всiма силами буде старатися, аби здискредiтувати нашу роботу.

Передбачаючи конечнiсть боротьби з ним в законний спосiб, знаючи з досвiду, як трудно взагалi боротись з державними злочинами навiть при нормальних умовах життя i беручи на увагу, що адмiнiстрацiйний апарат наш покищо далеко не налагоджений, а, крiм того, й по закону не має в своєму розпорядженнi всiх засобiв для такої боротьби, а апарат судовий тiсно зв’язаний з адмiнiстрацiйним, також позбавлений можливости переводити зараз справи досить швидко i що таким чином репресiя для згаданих вище злочинiв буде вiдтягатися, я вважаю за конечне, аби цей стан рiчей був обговорений в Радi Народнiх Мiнiстрiв для вироблення пляну, в який спосiб переводити справи цього характеру, аби якнайскорше позбавити населення вiд руйнуючого впливу ворожих елементiв, а владi дати змогу спокiйно працювати.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 2. — Спр. 32. — Арк. 32—32 зв.

Наказ Головної Команди вiйськ УНР про формування корпусу по охоронi кордону

Командирований до Дiєвої Армiї 1-й курiнь Польової Жандармерiї в складi 3-х сотень передати знову в розпорядження Командира Учебного курiня Польової Жандармерiї пiдполковника Панкiїва, котрого до сформування частин корпуса кордонної охорони призначаю тимчасово Завiдуючим кордонною охороною.

Засобами цього курiня з допомогою вiд учебного курiня Завiдуючому Кордонною охороною обсадити постерунками кордон по лiнiї Збруча й Днiстра по даним мною вказiвкам.

Змiну жандармських постерункiв частинами формуємого Кордонного Корпусу переводити поступово згiдно ходу формування.

На Командiрi Учебного курiня Польової Жандармерiї залишається цiлком виконання його прямих обов’язкiв по обсадженню жандармськими постерунками тила армiї по згодi з НАШТАРМОМ.

Полковнику Пилькевичу яко бувшому Командиру Корпуса Кордонної Охорони наказую негайно приступити до поступового формування частин Корпуса Кордонної Охорони на перший час в складi штабу Корпуса по скороченому штату i одного вiддiлу з вiдповiдною кiлькiстю отрядiв: формування переводити по iснуючим штатам Кордонного Корпусу.

Генерального Штабу Генерал-Поручник Галкин

З оригiналом згiдно: Начальник Загальн. вiддiлу

Лист С. Петлюри до Мiнiстра закордонних справ УНР А.Нiковського про дiяльнiсть Варшавської дипломатичної мiсiї

Мене дуже хвилює доля нашої Варшавської Мiсiї. Без голови, i то справжнього та сталого, а не тимчасового, залишати її, на мiй погляд, нiяк не можна. Тi гастролi, якi вiдбувають до Варшави нашi рiжнi люди, хоча б з найкращими побажаннями, реальних наслiдкiв нам не дадуть. Вони через характер свiй мають завжди уривчастий i поверховий ефект. І дуже багато маю писаних вражень з “дипльоматичної” працi у Варшавi. Це все — кажучи з п. Успенським. Необхiдно робити в цiй справi щось сталого й призначити туди чоловiка вiдповiдного. З свого боку гадав би, що кандидатура М.Левицького (заступника голови нашої Мiсiї в Швейцарiї) одповiдає вимогам, якi треба поставити нашому репрезентанту в “зрусому Парижу”. Оскiльки я знаю М.Левицького з попередньої роботи, а також з його докладiв — завжди урiвноважених, обгрунтованих та об’єктивно-общiвацiйних, вiн мiг би досить пристойно заступати нашi iнтереси в Варшавi. Чоловiк певної сiстеми (пройшов формально школу М.Василька), вiн мiг би вичистити авгiєвi стайнi нашi варшавськi i налагодити вiдчiтнiсть, на яку так нездужає наша мiсiя в країнi “спшимешонiй”. Пiд час “розгордiяшу” нашого Левицький не губив нi грунту пiд ногами, нi вiри в нашу справу. Це дає менi право рекомендувати його Вашiй увазi. Маю певнiсть, що державнi нашi iнтереси на тому могли би виграти.

Журнал засідання Ради Народних Міністрів УНР за участю С.Петлюри

засідання Ради Народніх Міністрів 3-го жовтня 1920 року

Присутні: Голова Директорії — Головний Отаман С.В.ПЕТЛЮРА, Голова Ради Народніх Міністрів Прокопович, Міністри: Архипенко, Лівицький, Саліковський, Огієнко, Тимошенко, Красний, Заступник Військового Міністра Галкин, Керуючий Міністерством Фінансів Ведибіда, Заступник Міністра Освіти Зайців.

I. Головний Отаман розповідає про останні відвідини фронту. План, поставлений війську, виконаний і розвивається нормально. Стратегічна допомога польських військ пособляє розвиткові операцій. Мобілізація проходить нормально. 3-я й 4-а Дивізії переводять мобілізацію. Херсонська й Кулеметна Дивізії — теж. В районі Проскурова мобілізація тільки починається з огляду на те, що район його був загрожений. Значне число мобілізованих (до 50%) являється негідними до військової служби (хворі і ранені). Це викликає необхідність покликати до війська ще 2 роки, про що треба видати законопроект. В районі Волині теж починаються мобілізації. Необхідно приступити до мобілізації коней й до збільшення кавалерії. Наші успіхи до цього часу в значній мірі пояснюються участю кавалерії. Розгортання Армії(збільшення артилєрії) теж у значній мірі залежить від збільшення кінноти. Зі 100 дворів треба взяти 3 коні по цінах, ухвалених Урядом. Треба видати відповідний закон.

З спостережень вияснилось, що такої руїни господарства народнього, яку зробили большовики тепер, ще не бувало. Всі торговлі, всі склепи — вичищені. Колись заможні люди — жебраки. Відношення війська до єврейського населення дуже гарне. Побачення з представниками єврейськими вказують на те, що військо дуже добре ставиться до єврейського населення. Єврейське населення охоче йде на мобілізацію. В майстернях військових багато працює ремісників — євреїв.

Загальне військове становище таке: Захоплено досить велику територію, але цівільна влада не постигає за фронтом. Кордон Збруча і кордони з Польщею треба обсадити. Жандармерії даний наказ відповідного змісту, наказано і б. Нач. Корпуса кордонної сторожі приступити до формувань. Міністерство Фінансів повинно негайно дати свої інструкції кордонним патрулям і сторожі й відділам митних урядовців. Організація сталих апаратів влади — на черзі денній по всіх відомствах. Відсутність інформації населення. Треба поставити цю справу ширше. Треба знайти якісь засоби пересовування, спеціяльні, або виробити спеціяльний апарат.

Справи транспорту в загрозливому становищі. Рухомий склад захоплений, але немає паротягів. Перекидка широкоторового складу з польських теренів стоїть на черзі денній. Противник використовує це становище. Необхідно залагодити цю справу. Катастрофічне становище в відсутности набоїв рушничних і до кулеметів. Спеціяльна Дивізія і окремі кавалерійські частини забезпечені кулеметами, але постачання набоями й з боку польського й з боку румунського йде мляво. Латунь і мідь єсть. Треба налагодити свою майстерню набоїв. До здійснення цієї справи повинні негайно взятися Міністерство Народнього Господарства і Міністерство Військових Справ. Можливо, що цю справу треба віддати в руки приватньої ініціятиви. Головний Отаман бажав би мати від Міністерства Народнього Господарства відомости про те, що зроблено в справі постачання армії узуттям і теплим одягом. Одягши 25.000, ми можемо бути спокійнійшими за фронт. Можливість заключення Поляками миру вимагає прискорення цієї справи.

Не дивлячись на це трудне становище, в яке попадає наша Армія, боротьба можлива: деморалізація большовицької Армії й повстання в тилу ворога — найважнійші фактори нашого можливого успіху.

В Дунаївцях знаходиться 40.000 аршин виробленого шинельного сукна. Це сукно треба зреалізувати, пошивши з нього шинелі.

Для населення Волині, тимчасово занятої польським військом, треба перевести й інформативну роботу і роботу щодо відновлення там органів української влади.

Добре було би видати відповідну відозву (Мін. Шляхів) до залізничників наших в тилу ворога.

Пану Міністру Військовому запропоновано увійти до Ради Міністрів з проектом щодо придбання сідел для організації окремої кавалерійської Дивізії (“ленчаки”).

Закінчуючи свої пропозиції і огляд завдань, які ставляться життям перед Радою Міністрів, Пан Гол. Отаман, маючи сам виїздити на фронт, пропонує Раді Міністрів підготовитися до перекидки апаратів влади й до переїзду на свою територію й просить повідомити його про стан фінансів.

ЗАСЛУХАВШИ промову Пана Отамана, Рада Міністрів УХВАЛИЛА:

1. В справі мобілізації коней доручити Військовому Міністру негайно зробити відповідне внесення.

2. В справі організації кордонної охорони — негайно організувати Комісію з представників Військового Міністерства, Міністерства Народнього Господарства і Міністерства Фінансів.

3. В справі упорядкування влади в безпосередньому тилу військ і в дальшому запіллі доручити Міністру Внутрішніх Справ увійти до Ради Міністрів з відповідним докладом.

4. В справі організації інформації населення і пропаганди національно-державної ідеї: а) доручити Міністру Внутрішніх Справ в порозумінню з Міністром Пошт і Телеґрафів і Головноуправляючим Справами мистецтва увійти до Ради Міністрів з відповідним внесенням; б) відновити діяльність Міністерства Преси й Пропаганди.

5. В справі налагодження залізничої комунікації — просити Голову Варшавської Місії НЕГАЙНО порушити перед Польським Урядом справу повороту нам рухомого складу, вивезеного польським військом з України.

6. Справу організації майстерень для виробу рушничних набоїв доручити Міністру Народнього Господарства й Міністру Військовому.

7. Для придбання на внутрішньому ринку сукна для армії взяти з військового фонду Двісті міліонів (200.000.000) карбованців.

Заслухавши потім інформацію Міністра Фінансів про фінансовий стан Держави, Рада Міністрів вислухала ще ряд вказівок та побажань ПАНА ОТАМАНА, а саме:

1. Про необхідність перегляду законодавства й упорядкування і упрощення Судівництва.

2. Про перегляд системи оподаткування й підвищення ставок всіх податків.

3. Про переведення в життя заходів щодо ворожих державности нашій елементів, а саме: а) зробити розслідування щодо служби урядовців УНР у большовиків і прийняти їх наново лише після реабілітації й вимагати від них підписки, що вони будуть коритися владі УНР; б) заборонити переходи урядовців з одного Міністерства до другого Міністерства без порозуміння заінтересованих Міністрів.

4. В справі Церковній: а) переглянути списки понаставляних Еп.Піменом дияконів і священиків. Ворогів УНР — усунути. З тих, хто залишений, взяти підписки, що вони будуть коритися владі Української Народньої Республіки; б) вжити належних заходів щодо Епископа Пімена, який виявив себе ворогом Української Народньої Республіки.

2. Доручити Міністру Лівицькому одержати від Польського Уряду дозвіл на в’їзд Еп. Пімена до Польщі, а Міністру Внутрішніх Справ щодо вивозу його за кордон.

Наказ Директорії УНР про призначення В. Дмитріїва на посаду товариша Міністра внутрішніх справ

Директорії Української Народньої Республіки

Призначається: Дмитріїв Всеволод на посаду Товариша Міністра Внутрішніх Справ зі звільненням його з посад Начальника Юрисконсульського Відділу Міністерства Юстиції і Уповноваженого Уряду УНР при Головній Команді

Польського фронту на Україні з 28 вересня 1920 року.

Лист С. Петлюри до Мiнiстра Закордонних Справ УНР А. Нiковського про зовнiшньополiтичнi акцiї УНР

1) В справi Вашого листа од 1/Х, якого я отримав 4/Х, пiсля повороту з фронту, я матиму розмову з п.Ведибедою i подбаю про полагодження рiжних труднощiв, якими наше фiнансове вiдомство старою бюрократичною, од Росiйщини засвоєною, методою гальмує всяке живе дiло. 2) Закон про вiдпуск 5 мiлiонiв мною затверджено. 3) Сьогоднi я отримав вiдомости од мого ад’ютанта Доценка, що Юзефський та Геронiус за його допомогою розпочали певну працю. Вiн же сповiщає, що англiчане дали знати своїй мiсiї у Варшавi про погляд Центр. Британського уряду на Укр. справу: йому Великоросiя не бажана, а тому (!) треба дивитись за Францiєю та тими заходами, якi вона вживає щодо України. Врангелю Англiя протиставляє Савенкова, якому i грошi дає. Маю новi вiдомости, що у Врангеля поглиблюється боротьба партiй. (Майте на увазi, що цiми днями я одправляю в Рибницький та Тираспольський повiти полк. Гулого для керування повстаннями в цьому районi. Отож, коли європейська преса, за iнспiрацiями кругiв Врангеля, буде собi приписувати успiхи заворушень на пiвднi України, то нашi представництва повиннi подавати контр-iнформацiї).

4) Дуже потрiбно, аби Кедровський якнайшвидче вияснив можливiсть використування нами набоїв, якi маються в Латвiї та Естонiї. Салiковський iнформував, що це — рiч можлива. Одночасно треба нагадати про амунiцiю (транспорт до нас) i проф. Мацiєвичу.

5) До iдеї конгресу у Вiднi я ставлюсь негативно: там має бути половина здiскредитованих людей, а решта — випадкових. Що i кого ця публiка мала би репрезентувати?

6) Замiсть А.Лiвицького найбiльш вiдповiдним кандидатом до Варшави вважав би В.К.Прокоповича, якщо вiн згодиться на це.

7) Виїздю на Україну. Враження з фронту: поки що все йде добре; зокрема, нормально провадиться мобiлiзацiя. Страшить мене: брак одежи i набоїв.

Тимчасовий закон Директорії про надання права командуючому армією УНР реквізовувати коней у звільнених місцевостях України

про надання командуючому Армією УНР права переведення мобілізації

коней для потреб армії в місцевостях України, звільнених від ворога

З огляду на конечну потребу, по обставинах військового часу, в негайному заосмотренню героїчної Української Армії ріжними техничними засобами і в тім числі відповідним кінським складом для продовження боротьби з московськими наїздниками-большовиками для дальшого звільнення українських земель від ворога тимчасово встановити:

I) Командуючому Дієвою Армією УНР надається перевести потрібну мобілізацію коней для потреб Армії УНР в місцевостях України, звільнених від ворога, в кількости, якости та строк стосовно до потреб армії.

II) Мобілізація коней переводиться через істнуючі при армії мобілізаційні апарати.

III) Ціни на коней і задоволення за них грішми власників мобілізованих коней окреслюється і переводиться готівкою або на місці, або в спеціяльно визначених пунктах по виданих при мобілізації коней квитках з коштів, що знаходяться спеціяльно для цього в розпорядженні Командуючого Армією УНР.

IV) Можливі зміни та доповнення цього закону переводяться урядом республіки звичайним законодавчим шляхом.

V) Закон цей переводиться в життя з часу його підписання.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР з приводу переговорiв з генералом Врангелем

Пересилаючи на вашi руки постанову про ведення переговорiв з генералом Врангелем з питання права вести переговори професору Мацiєвичу i генералу Дельвигу, мушу зауважити слiдуюче.

На мiй погляд, уряд Врангеля не є уряд якоїсь держави, а уявляє з себе певну вiйськову групу i не має инших елементiв державности. Ясна рiч, що в разi вiйськових успiхiв генерала Врангеля всi умови втратили б своє значiння i уявляли б з себе шматок паперу. Отже, з цих мiркувань конвенцiя, складена з Врангелем, була б недоцiльною. З другого боку, маючи на увазi тi круги, якi оточують Врангеля, i його полiтичну програму та практику адмiнiстрування на захоплених теренах, я гадаю, що заключення вiдповiдної конвенцiї могло б негативно вiдбитися на тiй добрiй опiнiї, яку має наше правительство серед народнiх мас, i лише змiцнити позицiю большовикiв на Вкраїнi. Я дивлюсь скептично на те, щоб уряд Врангеля визнав самостiйнiсть нашої Республiки i Уряд її, сама ж по собi писана вiйськова конвенцiя втрачає свiй сенс.

Через це, я гадаю, що ведення переговорiв з Врангелем, в яких потреби я не вiдкидаю, мусить провадитися надзвичайно обережно, з певним проволiканням часу, аби виявити справжнє вiдношення уряду Врангеля до нас i наших домагань i не компромiтувати себе приспiшеним закiнченням переговорiв.

На пленiпотенцiї, пiдписанiй професору Мацiєвичу i генералу Дельвигу, я дивлюсь як на документи, з яких можна користуватися лише в тому разi, коли буде принята другою стороною ухвала Ради Мiнiстрiв з 9-го жовтня про визнання самостiйности УНР i її нинiшнього Уряду.

Найбiльш зручною формою розв’язання наших стосункiв з Врангелем, з мого погляду, було би заключення неписаної умови з ним, яка б переслiдувала цiлi вiйськової координацiї в спiльних операцiях проти большовикiв i якої iнтегральною частиною було б розмежування операцiйних районiв.

Само собою зрозумiло, що Уряд наш нi в якому разi не повинен апробовувати заходiв з боку Врангеля щодо переведення мобiлiзацiї на Українi, а також заведення цивiльної його адмiнiстрацiї в районi розташування його армiї, бо в противному разi ми би не тiльки не стягли до себе симпатiї населення, а навпаки, могли би себе здискредитувати в його очах.

На мою думку, цiллю переговорiв з Врангелем було би використання за його допомогою чи з тих джерел, якi у нього маються, вiйськової амунiцiї для нашої армiї як компенсацiя за координованi вiйськовi операцiї проти большовикiв.

Мiркування, висловленi адмiралом Остроградським в листi до мене (копiю листа прикладаю), заслуговують, з мого погляду, на увагу.

При укладеннi iнструкцiй для професора Мацiєвича все викладене вище належить мати на увазi.

Копiю iнструкцiй прошу подати менi на затвердження.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР щодо вiдшкодувань за постiй вiйськ

Менi стало вiдомим, що мiсцева польська влада Галичини, а також i окремi особи (власники фiльваркiв i садиб та помешкань) роблять заходи в справi вияснення та установлення розмiрiв тих шкод, якi заподiяло їм наше вiйсько пiд час боїв та перебування в Схiднiй Галичинi.

Були випадки, коли до наших зв’язкових старшин при штабi 6-ої польської армiї приходили адвокати згаданих вище галицьких власникiв з пропозицiями посвiдчити справжню дiйснiсть “цих шкод, зрештою не все певних” i не все вiдповiдаючих дiйсности, за що обiцювали 10% вiд загальної суми майбутнього провiзоричного вiдшкодовання.

Я не думаю, щоб втрати галицьких власникiв од перебування нашого вiйська досягали тих великих розмiрiв, про якi оповiдають (неофiцiяльно) ушкодженi. Коли цi шкоди й мають мiсце, то вина за них в значнiй мiрi спадає на польське командування, яке своєчасно не постачало наше вiйсько i не заосмотрювало його харчами i збiжжам та речами. В кожному разi цi шкоди, коли вони й мали мiсце, являються незначними в порiвняннi з тими шкодами, якi заподiяло польське вiйсько пiд час перебування його на Українi (в формi реквiзицiй, самочинного господарювання окремих частин, поборiв з населення тощо).

Маючи вiдомости, що уряд Польської Речі Посполитої, як i окремi громадяни її, приймають вже заходи до встановлення шкод од перебування нашого вiйська на теренi Галичини в цiлях приставлення рахункiв за цi шкоди нашому Уряду, я вважаю необхiдним, аби i наш Уряд з свого боку виявив вже сьогодня певну iнiцiятиву в справi вияснення шкод, заподiяних польським вiйськом на нашiй територiї i нашому населенню.

Справу цю треба поставити органiзовано, аби Держава наша не заскочена була неоправданими витратами по вiдшкодованню громадян Польської Речі Посполитої i аби Уряд наш мiг покрити в майбутньому можливi провiзоричнi вiдшкодування тими сумами, якi належати будуть йому од уряду Польської Речі Посполитої за шкоди, заподiянi українському населенню од польського вiйська.

Довiрочно про цю справу треба подати до вiдома нашого дипльоматичного представництва в Варшавi.

Про заходи Уряду в порушеннi справи прошу мене повiдомити.

Одночасно з сим я вважаю потрiбним, аби правительство дало належнi вказiвки i Товаришу Мiнiстра Внутрiшнiх Справ п. Дмитрiєву, командiрованому для вiдновлення нашої влади в тих повiтах України, де по стратегiчним мотивам перебуває зараз польське вiйсько i де потреба в виясненню шкод од польського вiйська вiдчувається не лише за минулi часи (кiнець 1919 р. — перва половина 1920 р.), але i за часи теперiшнi — в зв’язку з розташованням польських вiйськових частин в схiдно-пiвденних повiтах Волинi.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв щодо розпоряджень польської окупацiйної влади

Армiйському Цивiльному Прифронтовому Комiсаровi

Польська окупацiйна влада, що бiльш 7 мiсяцiв перебувала на Подiллi i Волинi, залишила пiсля себе цiлу низку законiв i розпоряджень, якими пiд той час нормувалось життя населення в окупованих повiтах. Населення, користуючись з цих законiв i розпоряджень, в деякiй мiрi звикло до них, i тепер, коли повернулася наша влада, для населення неясно, якi ж закони мають бути чинними: чи закони, що видала влада польська, чи закони часiв Центральної Ради i Директорiї.

Ця неяснiсть, а особливо в справах земельних i лiсових, може викликати на мiсцях прикрi непорозумiння, яких конче i то на перших вже кроках нашого урядування треба уникнути.

Отже, я гадаю, що треба негайно i уважно розглянути це питання i з’ясувати населенню, з яких саме законiв воно має користуватися, а тому прошу Вас дати свої компетентнi пояснення i вказiвки вiдповiдним Мiнiстерствам, аби в той чи инший спосiб цю справу було в найскоршому часi полагоджено.

Лист С. Петлюри до В. Прокоповича з подякою за працю на користь України

Весною цього року, по звільненні нашої столиці Київа від ворога, я, передбачаючи велику працю, яка ставала перед Урядом, закликав Вас в порозумінні з організованим громадянством українським до проводу в Раді Міністрів нашої Республіки.

Розпочата Вами робота по відновленню державного життя України, на жаль, не могла розвинутись через тимчасове опущення нами рідного краю, що сталося з причини нової навали ворога та хвилевих невдач на союзному фронті.

Але ж ці події не зломили Вашого духу і волі до праці на користь Батьківщини, і робота Уряду під Вашим проводом не припинялась весь час, в результаті чого видано цілу низку важних законів, які нині служать основою для відновлення правного життя РЕСПУБЛІКИ, а також розроблено багато законопроектів, що мають урегулювати справи адміністраційні, самоврядування та инші.

Цілком розуміючи, що проведеною в таких тяжких умовах державною працею Ви звабили своє здоров’я, я з жалем вдовольняю Вашу прозьбу про звільнення з уряду Голови Ради Народніх Міністрів.

Вважаю за свій обов’язок висловити Вам в Імені РЕСПУБЛІКИ сердечну подяку за доконані труди Ваші і, бажаючи все ж таки використати для праці Уряду Ваші знання, державний досвід і любов до Батьківщини, я прошу Вас залишитись в складі Ради Міністрів.

За Начальника Загального Відділу (підпис нерозбірливий)

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Міністрів УНР щодо перебування представників польської влади в районі бойових дій

м. Ставка Пану Голові Ради Народніх Міністрів

Під час перебування мого разом з Міністром Народнього Господарства Е.Архипенком в Штабі Дієвої Армії 9/X Командуючий Дієвою Армією Генерал-Поручник Омелянович-Павленко доповів мені, що в районі розташування Армії він установив присутність представника Міністерства Народнього Господарства Польської Речі Посполитої, який одвідував цукроварні, пропонуючи власникам та управителям останніх грошові аважи для дальшої діяльності цукроварень в додаток до тих субсидій грошових, які давались польською окупаційною владою під час перебування Польського війська на Вкраїні в кінці 1919 року та першій половині 1920 року.

Запропонувавши Міністру Е. Архипенко пильніше вияснити причини та дійсні наміри перебування агента Польського Міністерства, я звелів зауважити останньому (через командарма) виїхати з району розташування армії.

Доводячи про це до Вашого відома, я вважаю потрібним, аби Ви поінформували про даний факт Міністра Справ Закордонних, аби останній своєю дорогою дав належні вказівки нашій дипльоматичній репризентації в Варшаві, на обов’язку якої є вияснити справжні наміри подорожі згаданого представника Польського Міністерства, вказати на нелояльність подібних вчинків з боку агентів дружньої нам держави, а разом і попередити, що такі подорожі, відбуваючись без додержання формальних вимог, можуть наражати подорожників на небажані наслідки, особливо в районі військових подій.

Копії розпоряджень прошу показати мені до відома.

Наказ Директорії УНР про призначення М. Корчинського на посаду Державного секретаря

Директорії Української Народньої Республіки

КОРЧИНСЬКОГО Михайла на уряд Державного Секретаря.

Наказ Директорії УНР про призначення А. Лівицького Головою Ради Народних Міністрів і О. Саліковського його заступником

Директорії Української Народньої Республіки

Міністра Юстиції ЛІВИЦЬКОГО Андрія на уряд Голови Ради Народніх Міністрів з залишенням на уряді Міністра Юстиції.

Міністра Внутрішніх Справ Саліковського Олександра на уряд Заступника Голови Ради Народніх Міністрів з залишенням на уряді Міністра Внутрішніх Справ.

Наказ Директорії УНР про звільнення в уряді

Директорії Української Народньої Республіки

Голову Ради Народніх Міністрів ПРОКОПОВИЧА Вячеслава з уряду Голови Ради Народніх Міністрів. Заступника Голови Ради Народніх Міністрів Міністра Юстиції ЛІВИЦЬКОГО Андрія з уряду Заступника Голови Ради Народніх Міністрів.

Наказ Директорії УНР про призначення В.Прокоповича міністром без теки

Директорії Української Народньої Республіки

ПРОКОПОВИЧА Вячеслава на уряд Міністра без теки.

Наказ Директорії УНР про призначення О. Ковалевського Міністром без теки

Директорії Української Народньої Республіки

ІМЕНУЄТЬСЯ КОВАЛЕВСЬКОГО Олександра на уряд Міністра без теки.

Телеграма С. Петлюри до військового міністра про становище на фронті

копія Газети Жіття Поділля Подільській Край

Телеграма Головного Отамана Петлюри до військового министра Становище на фронті дуже добре одною групою Отамана Оскілко провадиться успішно наступ в напрямку на Мозирь Калинковичи в цьому районі позавчора наши части після бою на станції Словечно розбили 68 совітській полк котрий поніс втрати до 300 трупів вчора наши части коли була росположени їх під передових частин захопили ст Ельська і ведуть зараз успішний наступ на Мозирь другою групою Отамана Оскілко провадиться такій же успішний наступ на линії Коростинь Київ після боїв в районі Маліна з 153 совітським полком останниї примушін був отступити слідком за ним успішно ідуть наші курини захопили Иршу Тетерев Трубіцьку і вже стоять у Бородянкі скризь наші части не дають противнику заспокоиться і зохоплють силами зализнодорожні мости на напрямку на Бердичів провадиться спішний наступ з частями армій отаман Беня і Коновальця якій уже підходять до самого Бердічева в настріях нашого війська помічено великій перелом люди певни в своих силах охочи ідуть наперед слухають накази і тримаються в порядку дісциплини в настрію населення помітна велика зміна цілі волости повстають проти большовіків і виступають на допомогу в районі Жітомира три волости сформували отряд 5000 тисяч чоловік виконуючи накази другій отряд (Со)коловського в районі села Горбунів сформував полки заняв Радомисль і Коростишев в самом Родомислі отрядом Соколовського знищено 400 большовіків населення зустричає наши части з радістью з хлібом і сілью прохають владу дати лад і порядок і охоче посилає новобранців і мобілізованих по мойому наказу скризь по звільненних од большовіків місцевостях провадиться призив новобранців і мобілизованих побувших в багатьох пунктах боїв і місцевостях не тількі я али і всі хто тут бьеться і працюе проймаемось глибокою певністью що справа визволення Украини від Московського насильничества стала на твердий путь ще перемога буде за нами большовикі це відчувають і перекидають свои частини з фронту на фронт али це мало помогає бо по богатьох полках у них помичається деморализація і вони почали вбивати своих же комисарів біля Святошина и Пущей Водиці большовики заняли були для ціх робот буржуазію і інтелигенцію до Медвежих приходили представники из Київа для переговорив в справи организації повстання проти большовіків в самом Київі де які большовицькі части одступаючи під напором наших частин переказують нашим козакам що вони збираються на Росію населення з нами Кам’янецькій епизод я поясняю браком інформації про наше становище на фронту хвилювання не оправданою не сподіваною роспукою особливо керовників партії населення вимогає скризь розумної влади допомогі харчами транспортом інформаціями про видомісти подані мною про становище на фронті і про настрій населення повідомте також Кам’янець-Подільський щоб тамошни люди партії знали правду не робили легковажних помилок які завважують нашу боротьбу і створюють гнилу атмосферу просвитлення вже наступило і тепер треба не спати і напружувати всі сили до роботи якої чекає наш нарід Головний Отаман Петлюра прошу це розповсюджувати Министр Освіти Огієнко.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв про пiдготовку закону щодо використання залiзниць

13 вересня 1919 року було видано закона про пересування вiйськ та вiйськових вантажiв на залiзничних та водних шляхах. Закон цей поки що в життя не переведено, але ж Мiнiстерство Шляхiв має утворити свою органiзацiю, яка перебере всю владу щодо керування на залiзницях вiйськовою справою.

Не вважаючи це за можливе, особливо в час вiйни, коли всi засоби для успiшного її провадження мусять бути зосередженi у вiйськовiй офiцiї, я прошу Вас внести в спiшному порядковi на розгляд Ради Мiнiстрiв питання про координацiю дiяльности Мiнiстерств: Шляхiв i Вiйськового в цiй справi утворенням окремого органу i про наслiдки мене повiдомити.

Одночасно пропоную Вiйськовому Мiнiстровi, аби тимчасово до вироблення в цiй справи закону було видано в iнтересах забезпечення армiї вiдповiдного наказа по Головнiй Командi Вiйськ.

Начальник Вiддiлу Канцелярiї Директорiї Соловiй

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Міністрів щодо впровадження в життя Статуту військового судівництва

Військово-судова Управа виробила новий Статут для переведення військово-судових справ і надіслала його до Міністерства Юстиції, аби, в порозумінні з ним, остаточно скласти текст Статуту і внести його на розгляд Ради Міністрів.

Статут цей, встановлюючи новий порядок військового судівництва, значно полегшить роботу військових правників і дасть їм змогу розібратися в силі судового матеріялу, яка в останній час скупчилася в армії.

Командуючий армією вживає всіх заходів, аби полагодити цю справу, але поки не буде переведено в життя зазначеного Статуту, ці заходи бажаних наслідків не матимуть, бо старий порядок, при обмеженій кількості правників, не дає змоги запровадити нормальне переведення цих справ.

Отже, бажаючи уникнути гальмування діяльности органів військово-судової влади, я прошу Вас припильнувати, аби зазначеного вище Статута було якнайшвидче передано на розгляд Ради Міністрів, а потому мені на затвердження.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР А. Лiвицького щодо полагодження фiнансових справ українського посольства в Царгородi

Ще за часiв керування Вами Мiнiстерством Закордонних Справ з початку мiсяця травня б.р. по приїздi до Кам’янця пiд час перебування там п. Лотоцького мною було пропоновано Вам полагодити фiнансовi справи нашого посольства в Царгородi.

Мiж тим ця справа не залагоджена ще й до цього часу, через що посольство наше поставлене в дуже прикре становище.

На мої домагання вiд Мiнiстра Закордонних Справ в Хриплинi полагодити цю справу вона ще й досi не розглянута в Радi Мiнiстрiв, хотя й внесена туди вже бiльш трьох тижнiв у виглядi вiдповiдного законопроекту з докладною запискою.

Надаючи негайному вирiшенню цiєї справи державне значiння, прошу Ваших розпоряджень, аби цей законопроект був розглянутий в негайному порядковi Радою Мiнiстрiв i предкладений менi на затвердження.

Начальник Вiддiлу Канцелярiї Директорiї Соловiй

Лист С.Петлюри до вiйськового мiнiстра УНР щодо зосередження в руках армiї перевезення вiйськових вантажiв

З огляду на те, що керування справою пересування вiйська i вiйськових вантажiв на залiзницях мусить бути зосереджене в вiйськовій офiцiї, я зробив пропозицiю Головi Ради Народнiх Мiнiстрiв, аби в цiй справi було вироблено вiдповiдного закона, на перед же до видання цього закону я прошу Вас скласти i надати менi на пiдпис наказ по Головнiй Командi Вiйськ про забезпечення в цьому напрямку заходами i розпорядженнями Вiйськової Влади iнтересiв Армiї.

Додаток: Копiя листа до Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв

Лист С. Петлюри до Мiнiстра закордонних справ з приводу публiкацiї наказу керiвника УРСР Х. Раковського

В ч.20 газети “Слово” вiд 22 жовтня б.р. надруковано наказа Голови Ради Народнiх Комiсарiв України i Члена Реввоєнради Пiвденно-Захiдного фронту тов.Раковського вiд 12 вересня 1920 року.

Цей наказ далеко ранiш був нам вiдомий. Хоч опублiкування його в українськiй пресi є трохи запiзненим, однаково певної цiкавости вiн не губить i зараз. Являючись документом певної iсторичної вартости, наказ цей характеризує слабосильнiсть радянського уряду України i непевнiсть в даний мент його становища серед населення. Д-iй Раковський в цьому наказi зарядкує цiлий ряд репресивних заходiв для боротьби з населенням, яке наказiв цiєї влади не слухає i зi зброєю в руках повстає проти ненавистної окупацiйної влади.

Я би гадав, що з приводу цього наказа Мiнiстерству Закордонних Справ слiд би було звернутися до наших репрезентантiв за кордоном з пропозицiєю висвiтлити в закордоннiй пресi якнайширше значiння цього (далi незрозумiле слово. — В.С.) всiєї системи радянського уряду України. Бажано би було дати не лише фактичне спростовання щодо тих неправдивих узагальнень, якi мiстить в собi наказ, характеризуючи вибухи мiсцевого населення як вибухи виключно “кулацьки”, але розкрити безпiдставнiсть i недоцiльнiсть тих заходiв, якi вживає Голова Радянського Уряду, зазначивши короткiсть i руйнуючi господарство України методи в управлiннi, яким автор наказу силкується утриматися серед обуреного цiєю господаркою населення України.

Треба, на мою думку, зробити все, аби опiнiя громадянства за кордоном бачила в цьому наказi не вияв твердої влади, а останнє хапання узурпаторiв за всяку цiну утриматись серед ворожого населення, яке зi зброєю в руках чинить розправу над агентами зненавидженої влади. З огляду на те, що большовики вживають всiх заходiв до поширення своєї пропаганди за кордоном, слiд цей документ використати якнайширше, представивши антидемократичний напрямок всiєї совiтської системи управлiння, яка силкується такими драконовськими мiрами тримати в своїх лабетах обурене населення України, яке рахується в наказi “бандитським”.

Гадаючи, що Ви, Пане Мiнiстре, подiляєте мою думку в цiй справi, прошу мою пропозицiю зреалiзувати в найближчий час.

Лист Керуючого Справами Директорiї УНР М. Мироновича Мiнiстру закордонних справ про хiд переговорiв з поляками

По наказу Пана Головного Отамана маю честь повiдомити Вас про слiдуюче:

І. 23 жовтня, з доручення Маршала Пiлсудського, був у Пана Головного Отамана польський старшина Пiдполковник Славек, якому Пiлсудський поручив подати до вiдома Пана Головного Отамана слiдуюче: Тими днями на прийомi у п. Пiлсудського був Генерал Перемикин, командуючий росiйським вiйськом, сформованим на теренi Польщi за участю i полiтичним впливом п. Савiнкова. Генерал Перемикин, переїзжаючи з своїм вiйськом з Польщi, дякував п. Пiлсудського за гостиннiсть та допомогу, яку мав вiд Польщi в справi формування своїх вiйськ, i подiлився з Пiлсудським своїми провiзоричними проектами щодо майбутнiх операцiй. З огляду на те, що вiйсько Генерала Балаховича (теж пiдлягаюче полiтичним впливам Савiнкова) має оперувати на Полiссi по рiчцi Прип’ятi i вести наступ на Мозир з метою мiцного захоплення його, Генерал Перемикин мав би вести операцiї в напрямку на Київ з метою захоплення останнього. На це Пiлсудський одповiв, що, без порозумiння з Паном Головним Отаманом i його Урядом, на таку комбiнацiю не слiд пускатись i вiн би цього не радив. Пiлсудський заявив Перемикину, що коли вiн весною цього року провадив наступ на Київ i взагалi до Днiпра, то лише зважився робити це через те, що порозумiвся в цiй справi з Паном Головним Отаманом i Урядом, моральне довiр’я до яких українського населення є великим i iгнорувати яким вiн не радив би нi в якому разi. Пiлсудський далi радив Генералу Перемикину скоординувати оперативнi акцiї пiдлеглих йому вiйськ з загальним пляном Головної Команди Вiйськ Українських.

В зв’язку з цим, а також i з тими переговорами, якi вiв у Варшавi Мiнiстр Лiвицький i Пiдполковник Лисенко (копiя рапорту котрого на iм’я Пана Головного Отамана з наказу останнього 23 цього жовтня Вам довiрочно була послана) з Савiнковим, Генерал Перемикин звернувся з телеграмою до Омельяновича-Павленка для порозумiння в оперативних справах. Копiя цiєї телеграми, а також копiя розмови Головного Отамана з Генералом Омельяновичем-Павленком в справах, дотичних оперативного порозумiння з росiйським вiйськом, Вам, по наказу Головного Отамана, була послана 23/Х за Ч....

II. Тими днями на прiйомi у Пiлсудського був новий шеф Французької вiйськової мiсiї Генерал Нiссель i провадив з ним розмову про вiйськову ситуацiю, яка утворюється на протибольшовицькому фронтi в зв’язку з перемир’ям мiж поляками i большовиками, а також з цiлком можливим заключенням миру мiж ними. Генерал Нiссель цiкавився можливiстю об’єднання вiйськових операцiй i единого командування. Коли Генерал Нiссель згадав при цiй розмовi призвiще барона Врангеля, то маршал Пiлсудський зауважив, що Врангель не є та фiгура, яка могла об’єднати вiйськовi сили в боротьбi проти большовiкiв.

В зв’язку з цим вiн зазначив, що навiть не всi росiяне рахуються з авторитетом Врангеля i як iлюстрацiю до цього навiв генерала Балаховича, котрий особливо рахуватися з Врангелем не хоче. З огляду на те, що зараз i в ближчим часi боротьба з большовиками буде проводитись на теренi України, то через те, зауважив Пiлсудський, Францiя i представники її, якi цiкавляться вислiдом цiєї боротьби, не можуть своїх iнтересов задовольнити, коли не вiзьмуть на увагу українського момента в цiй справi. Конкретно Пан Пiлсудський висловився за необхiднiсть для Генерала Нiсселя ближче ознайомитись з Українськими справами i не iгнорувати тiєї боротьби, яку провадить Україна на чолi з Паном Головним Отаманом. На запитання Генерала Нiсселя, хто єсть з Мiнiстрiв в складi Українського Правительства, з ким можна було б в тiй справi, iнтересуючiй його, як Шефа Мiсiї, поговорити, Пан Пiлсудський назвав призвiще бувшого Прем’єра В.Прокоповича (Пiлсудський не знав, що Прокопович уже не є Прем’єром) i Мiнiстра Лiвицького, як перебувавшого в той час в Варшавi.

Подаючи вищезгаданi iнформацiї до Вашого вiдома, Пан Головний Отаман рекомендує Вам, Пане Мiнiстре, вжити вiдповiдних мiр для використування в iнтересах Республiки того зацiкавлення, яке може в ближчих днях виявити до нас новий шеф Французької мiсiї. Бажаним було б, щоб при можливих переговорах з Генералом Нiсселем справу цю було поставлено на практичний грунт. В зв’язку з цим слiд би було дати зрозумiти представникам Францiї слiдуючi тези: а) авторитет барона Врангеля для нашого вiйська спаяного, мiцного духом, наскрiзь протибольшовицького, маючого свої традицiї i свого вождя та командирiв, авторитет яких високо стоїть в очах нашого вiйська фiгура Генерала Врангеля не викликає нiякого довiр’я, б) дальше провадження боротьби з большовиками, без порозумiння з Українським Урядом i Головною Командою, є не тiльки недоцiльним, а, як показав досвiд минулого року генерала Денiкiна, шкiдливий для успiху боротьби з большовиками.

Коли б заiнтересованi французькi круги виявили фактичний iнтерес до нас, Пан Головний Отаман просить Вас, Пане Мiнiстре, дати належнi вказiвки нашому представництву в Варшавi, аби воно своєчасно повiдомляло Вас про свої розмови з Французькими представниками; якби ж зайшла потреба чи бажання французьких представникiв проїхати до нашої армiї, то цього нi в якому разi не треба допускати, своєчасно не поiнформувавши Ставку Пана Головного Отамана в цiлях додержання певних вiйськових вимог i формальностей, з якими французи дуже рахуються.

Наказ Головної Команди Вiйськ УНР про змiну кари полковнику Русiяну

Головної Команди Вiйська Української Народньої Республiки

Присудом Вищого Вiйськового Суду при кулеметнiй Дивiзiї 6-го жовтня б.р. т.в.о. Начальника Головної Управи Постачання полковника Русiяна Михайла за заключення контракту з пiдрядчиком Мадзярою на поставку взуття та полотна для Армiї по цiнах вище риночних i без застереження iнтересу скарбу, та за затвердження ним контрактiв з тим же Мадзярою на поставку матерiялiв для Армiї всупереч iстнуючих правил, засуджено на пiдставi 141, 142 i 5 п.144 та 2-ї ч.145 ст.ст. Вiйськового Карного Статуту до вiддання в поправчi арештанськi вiддiли на три роки, з позбавленням всiх особливих до стану i особи прив’язаних прав та переваг. Пiсля оголошення присуду В.об. Вiйськового Мiнiстра звернувся до мене з заступництвом про помилування засудженого. З огляду на те, що полковник Русiян допустився вищезгаданих злочинiв не з користних мотивiв, а лише з браку досвiду в справах постачання Армiї, те що до часу вчинення цих злочинiв вiн виконував свої обов’язки честно, ретельно на користь України я, згоджуючись з висновком Начальника Головної Вiйськово-Судової Управи, на пiдставi 95 ст. В. Карн. Стат., знаходжу можливим полегшити долю засудженого полковника Русiяна i змiнюю призначену йому судом кару замкнення у фортецi з обмежованням деяких прав та переваг по службi на вiсiм (8) мiсяцiв (по I ступiневi 25 ст. В. Карн. Стат.) з наслiдками, що зазначенi в 27 ст. того ж Статуту. Разом з цим наказую вiдкласти полковнику Русiяну вiдбування персональної кари до кiнця вiйни i вiдрядити його на службу до Дiєвої Армiї, де вiн може пильно бездоганною службою на користь України за вiдзначеннями в боях заслужити певне дарування йому вини.

Наказ Головної Команди Військ УНР щодо розформування Ланцутської збірної станиці

Головної Команди Війська Української Народньої Республіки

З приводу переходу перемінного составу складу Ланцутської Збірної Станиці до Дієвої Армії наказую весь національно-освітній і організаційний апарат Збірної Станиці, як добре підібраний, організований і маючий великий практичний досвід по вихованню козаків, передати в розпорядження Начальника запасових і місцевих частин — для дальшої праці по підготовці козацтва, прибуваючого на поповнення Армії.

Все майно Збірної Станиці, яке придбано заходами Станичної “Просвіти” і трудами старшин, а саме: театр, книгозбірню, нотну бібліотеку і оркестр, передати разом з освітнім апаратом до Запасової дивізії.

Козаків, полонених з большовицької армії, які зарегістровані ріжними таборами, крім Ланцутської Збірної Станиці, направити до Запасової дивізії.

Що ж торкається невійськових інформаційних бюро, бувших на терені Волині й Поділля, то їх належить з відповідною кількістю працьовників відправити до м.Проскуріва в розпорядження Генерал-Хорунжого НИКОНІВА за одержанням призначення.

Лист С. Петлюри Вiйськовому Мiнiстру УНР про тимчасову опiку над госпiталями та iншими санiтарними закладами

Пропоную Вам, з одержанням цього, негайно наказати Начальнику Вiйськово-Санiтарної Управи до прибуття Мiнiстерства Народнього Здоров’я i Опiкування та налагодження податкового апарату прийняти пiд своє опiкування з боку матерiяльного заосмотрення по можливостi всiм необхiдним шпiталiв та инших санiтарних iнституцiй, пiдлеглих Мiнiстерству Народнього Здоров’я та Опiкування.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Білоруської Народної Республіки Кречевського з подякою за привітання з приводу перемоги армії УНР

До Пана Голови Ради Білоруської Директорії Голови і

З задоволенням я одержав Ваше привітання з приводу перемоги, одержаної на рідній землі нашим військом, що б’ється з ворогами-москалями за свою свободу, і дякую Вам і в Вашій особі Білоруському народові за щиру готовність допомогти нам в нашій справі.

Лист С. Петлюри до Керуючого Мiнiстерством народної освiти П. Холодного з приводу дiяльностi педагогiчної мiсiї у Вiднi

До мене поступило два доклади Товариша Мiнiстра Народньої Освiти Сiрополка про дiяльнiсть українських видавництв за кордоном, що одержали грошову допомогу вiд Мiнiстерства Народньої освiти, i про ревiзiю Педагогичної Мiсiї в Вiднi.

Зазнайомившись з цими докладами, я бачу, що Мiнiстерство Народньої Освiти не мало постiйного догляду як над Мiсiєю, так i над видавництвами, не проявивши своєчасно майже жодної iнiцiятиви також щодо перетранспортовання на Україну тої великої кiлькости надрукованих книжок, брак яких так вiдчувається на теренi, звiльненому вiд ворога.

Залишаючи без контролю Педагогичну Мiсiю, Мiнiстерство спричинялося до того, що даремно було витрачено на утримання Мiсiї величезнi кошти в закордоннiй валютi, брак якої так дає себе вiдчувати. В дiяльности Голови Педагогичної Мiсiї п. А.Крушельницького, який незаконно сам призначив персональний оклад Мiсiї, витративши великi кошти, який видавав аванси за рiжнi рукописи, а також друковав без дозволу Мiнiстерства лише свої читанки, вбачаю недопустиму витрату державних грошей.

Рахую необхiдним, аби Мiнiстерство негайно звiльнило п. Крушельницького з посади Голови Мiсiї, притягнувши його до вiдповiдальностi за зробленi незаконнi вчинки i лiквiдувавши Мiсiю, перебування якої за кордоном рахую недоцiльним i для Державної скарбницi шкiдливим.

Про зроблене розпорядження прошу мене повiдомити.

Лист С. Петлюри Командуючому армiєю УНР про охорону цукроварень

Мiнiстр Народнього Господарства звернувся до мене з доповiддю, що в нього мається певнi вiдомости про те, що поляки, виправдовуючись нашим новим торговельним договором з Польщею, який зобов’язує нас передати їм частину нашого цукру, будуть пробувати забирати цукор з заводiв самочинно, як це вони робили i торiк.

Вважаючи, що це нi в якiм разi не може бути допущене, бо цукор являється одним з головнiйших наших ресурсiв, я прошу Вас вжити всiх заходiв, аби зберегти його в цiлости, i наказую Вам, аби на кожну цукроварню, що знаходиться на звiльненому вiд большовикiв теренi, було надiслано вiйськовий озброєний загiн в 20—30 козакiв зi старшиною з скорострiлом з метою охорони цукру.

Про виконання цього маєте Ви мене повiдомити.

До цього додаю, що цукор повинен вiдпускатись виключно по нарядах Департаменту Справ цукрових i горiльчаних.

Лист С. Петлюри до Мiнiстра закордонних справ УНР з приводу скорочення штатiв дипломатичних мiсiй

З доповiдi, поданої Головою Торговельної Мiсiї в Польщi п. Фещенко-Чопiвським про грошевий стан наших закупочних органiзацiй за кордоном, видно, що деякi з наших Дипльоматичних Мiсiй та инших представництв безоглядно витрачають державнi грошi, не рахуючись нi з станом Державної Скарбницi, нi з валютним курсом, нi з будь-якими правилами фiнансового характеру.

Вважаючи таке явище за цiлком недопустиме i не кажучи вже про потребу докладнiшої ревiзiї, прошу Вас неодмiнно якнайскорше розслiдити цю справу, а в першу чергу перевести скорочення штатiв Мiсiй до можливого мiнiмума.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР щодо врегулювання видачi дипломатичними мiсiями українських паспортiв

Ознайомившись з постановою Ради Народнiх Мiнiстрiв з 17 жовтня ц.р. про видання Українськими Дипльоматичними Мiсiями паспортiв українським громадянам, якi повертаються на батькiвщину, я вважаю її з державного погляду недопустимою.

Рада Народнiх Мiнiстрiв з формального боку, як це цiлком слушно зауважив в своїй окремiй думцi Мiнiстр Внутрiшнiх Справ, не мала права iгнорувати наказ Головної Команди Вiйськ в цiй справi, бо цей наказ був актом Верховного Управлiння i таким чином мiг би бути знесений лише таким самим актом.

По сутi згадана постанова Ради Мiнiстрiв легковажить справу тих заходiв Головної Команди, якi мали на метi вiйськовий контроль та охорону нашого громадянства вiд розкладових впливiв збанкрутованих, вiдiрваних вiд життя i здеморалiзованих елементiв, якi складають тепер основний кадр нашої емiграцiї.

Отже, стоячи на охоронi iнтересiв Держави i дбаючи про закрiплення успiхiв, яких ми досягли святим завзяттям i кров’ю вiрних синiв України, я не можу погодитись на переведення в життя згаданої постанови, а тому пропоную Вам внести на розгляд Ради Народнiх Мiнiстрiв в негайному порядку питання про її знесення.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР з вимогою перевезти весь центральний апарат уряду до Кам’янця-Подiльського

Довiдавшись, що Рада Мiнiстрiв ухвалила розташувати державнi установи в м.Чортковi, повiдомляю Вас, що я не можу на це погодитись, бо перебування їх надалi за кордоном вважаю за недоцiльне i навiть шкiдливе через те, що при сучасних обставинах не можна було б налагодити правильних з ними зносин i таким чином вони залишились би без належного зв’язку з населенням.

З огляду на це прошу Вас вжити заходiв, аби весь центральний апарат було перевезено до Кам’янця для розпочаття широкої роботи на теренi України.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР щодо впорядкування прийняття на урядовi посади

До мене вступають на затвердження накази про iменування Радникiв Мiнiстерств та Членiв Ради Мiнiстрiв, яких компетенцiя докладно не окреслена i невiдомо, чи є яка потреба в цих особах, особливо тепер, коли робота Мiнiстерств широко не розвинулась.

Вважаючи за слушне урегулювати це питання, аби не було сiнекурних посад, якi коштують великих грошей i нiчого не дають для державної справи, а також маючи на увазi, що iменування на уряд повинно вiдбуватися лише в мiрi дiйсної потреби, прошу Вас обговорити в Радi Мiнiстрiв це питання i подати менi до вiдома, чи не мається якихсь особливих мiркувань для обсадження нинi зазначених вище урядiв.

Лист С.Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР щодо рацiонального використання коштiв у Мiнiстерствi закордонних справ

Ознайомившись з доповiдi Голови Торговельної Мiсiї в Польщi п. Фещенко-Чопiвського з розходуванням наших закордонних фондiв, я звернув увагу на керування грошевими справами Директора Департаменту Мiнiстерства Юстицiї Багриновського Миколи пiд час урядування його в Варшавi по Мiнiстерству Справ Закордонних.

Спостерiгаючи в цiй його дiяльностi недоцiльне i легковажне порядкування державними коштами, прошу Вас зробити вiдповiдне розпорядження про розслiдування дiяльности п. Багриновського в цiй справi з наступною менi про наслiдки доповiдею.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР щодо перевiрки фiнансової дiяльностi Головноуповноваженого уряду в Кам’янцi-Подiльському

Затвердивши 31 жовтня ц.р. постанову про скасування посади i управлiння Головноуповноваженого Уряду УНР, визнаю за потрiбне з’ясувати, як переводились справи i витрачались державнi кошти Головноуповноваженим Уряду пiд час виконання обов’язкiв по цiй посадi, а тому прошу Вас вжити заходiв, аби було зроблено ревiзiю справ Управлiння Головноуповноваженого, а також доглядено, як будуть ужитi грошi, що асигнується зазначеною вище постановою на лiквiдацiю Управлiння Головноуповноваженого, а також повiдомити мене, оскiльки доцiльною є сама справа асiгновки цiх грошей.

Лист С.Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв щодо лiквiдацiї вiйськово-санiтарних мiсiй за кордоном

Справа з лiквiдацiєю Вiйськово-Санiтарних Мiсiй наших за кордоном тягнеться надзвичайно довго. Мiсiї, в яких немає жодної потреби, продовжують iстнувати i витрачають гроши на своє утримання, а Мiнiстр Фiнансiв не згоджується вiдпустити гроши на лiквiдацiю, не вважаючи на те, що утримання Мiсiй коштує бiльше, нiж їх лiквiдацiя.

Прошу Вас вжити заходiв для негайного полагодження нарештi цiєї справи з наступною менi про наслiдки доповiддю.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР щодо впорядкування штатiв центрального урядового апарату

З початком будування державного життя України було штучно утворено на росiйський зразок сiстему наших вищих урядових апаратiв. За часи Центральної Ради, а особливо Гетьманщини апарати цi збiльшились до величезних розмiрiв, в якому виглядi залишаються й досi.

Обнявши владу в кiнцi 1918 року, Директорiя до цього часу не мала змоги за неперестанною боротьбою з зовнiшним ворогом розглянути цi питання та внести вiдповiднi змiни в конструкцiю вищих урядових установ i таким чином наш центральний урядовий апарат не упорядковано. Утримання його тим бiльш не вiдповiдає дiйснiй в ньому потребi, що ми маємо лише невелику територiю, для якої вистачила би значно менша, в порiвнянно з теперiшньою, кiлькiсть урядовцiв, що заповнює нинi центральнi установи, а тому, маючи це на увазi, прошу Вас внести в спiшному порядковi на розгляд Ради Народніх Мiнiстрiв питання про скорочення штатiв всiх Мiнiстерств до можливого мiнiмума.

Крiм того, прошу Вас обговорити в Радi Народнiх Мiнiстрiв питання про вiдмiну закону 5 серпня ц.р. щодо платнi урядовцям в польськiй валютi; з часу переїзду Уряду на територiю України в цьому законi немає жодної потреби.

Належить виробити новi оклади платнi стосовно до мiсцевих цiн i встановити харчовий пайок, який би дав змогу утворити певнi сталi оклади та не залежати в цiй справi вiд хитання цiн на продукти.

Я декiлька разiв писав i особисто говорив бувшому Прем’єру п. Прокоповичу, аби справа з пайком для урядовцiв центральних установ була порушена в Радi Мiнiстрiв, i тепер ще раз здiймаю це питання для остаточного нарештi його розв’язання.

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР щодо врегулювання конфлiктiв з польською владою

На мої вимоги до Начальника Цивiльного Управлiння при Головнiй Командi вiйськ полагоджувати на теренi, звiльненому вiд ворога, рiжнi непорозумiння в Справах Земельних та Народнього Господарства, п. М.Лiтвицький листом своїм вiд 2/ХI 1920 року ч.480 повiдомив мене, що вiн не в станi того зробити завдяки тому, що Мiнiстерство Земельних Справ та Народнього Господарства ще й до сього часу не надiслали до Цiву своїх референтiв, якi б були компетентнi розрiшувати цi справи.

Вважаючи абсолютно недопустимим такi явища з державного погляду, прошу Вас звернути увагу на це п.п. Мiнiстра Земельних Справ та Народнього Господарства, вказавши їм на тi державнi шкоди, якi можуть бути вiд такого вiдношення до дiла.

Лист С. Петлюри до керівника Польської держави Ю. Пілсудського про врегулювання непорозумінь

Сердешно дякую Вас за слова привіту та високої оцінки для Української армії. Та доля, яка спадає на неї після Рижського трактату, є дуже одповідальною. Вона мене хвилює і трохи непокоїть. Головним чином через те, що я не маю набоїв до рушниць в належній кількости. І перше, з чим я хотів би до Вас звернутись, це — справа про набої. Коли Ви маєте їх — переуступіть мені. Друге. Я велів послу в Німеччині почати переговори про купівлю там рушничних набоїв. Хочу просити Вас, аби Ваш Уряд не чинив перепон в справі перетранспортовання їх через Польщу.

В той час, як Ви будете читати цього листа, українське військо буде провадити бої з большовиками за осягнення лінії р. Буг. Я почав офензиву, бо се єдиний виход із становища, утвореного рижським трактатом, деякі пакти котрого для мене є незрозумілі та, певно, й не для мене одного, бо мені здається, що й знавці міжнародного права не все в тому трактаті збагнути та пояснити зможуть. Єдине, що для мене ясним є після ознайомлення з цім витвором дипльоматичної мудрости, це те, що я залишаюсь один і що Україні прийдеться провадити дуже ризиковану боротьбу на очах у Европи, яка в позі Пілата буде дивитись “на схід”. Коли я кажу про самітність української армії, то се через те, що Врангеля не беру на Serio, гадаючи, що він довго не втримається, а Перемикін як реальна сила є непевна, нестала. Одночасно з цім ніколи ще не були такими сприяючими обставини боротьби з большовиками, бо настрій українського населення є рівноважно-державний і активний. Йдуть люде на мобілізацію, годують армію, допомагають їй, бо хочуть ладу, спокою, порядку. Я би, в інтересах Польщі і України, хотів би, аби запілля моє було спокійне і організоване. Воно таким і буде, коли Ваші військові виділи, п. Коменданте, не будуть руйнувати тої праці, тих зусиль, які переводяться в життя моїм урядом. Вони — Ваші виділи, забірають хліб, цукор — безплатно, реквізують у селян збіжжа, худобу, роззброюють жандармські постерунки українські і взагалі поводять себе в той спосіб, що ідея польсько-українського порозуміння провокується, а дезорганізація та дезорієнтація української людности має великий грунт під ногами. Отож, третє прохання, з яким би до Вас звернувся, було б прохання про зарядження мір припинити свавільство частин військових, на Волині перебуваючих. Населення, бачачи такі явища та на своїй шкурі їх відчуваючи, убачає в них симптоми повернення поляків на Україну і нових окупаційних кроків з їх боку. Тим більше воно має право і підстави так думати, коли взяти на увагу, що деякі командіри частин касують українську цивільну владу, розганяють її, допускаючись при тому образливих та недопустимих лайливих слів на адресу УНР і всього українського.

Мені, п. Коменданте, великих зусиль коштує заспокоювати розбурхані страсти і болючу вразливість як громадянства, так і війська, представники яких нарікають на те, що б, мовляв, коли українці потрібні були полякам, то й ласки запобігали у українців, а як потреба така пропала, то поляки дозволяють собі речі та вчинки, які аж ніяк не в’яжуться з недавнім дружнім співділаннєм. З огляду на те, що поводження польських частин в Остріжському, Ізяславському, Звягельському та инших повітах Волині дає матеріял населенню думати про окупаційні наміри щодо ціх місцевостей, то я підкреслив би подвійну потребу уникати такого поводження: населення ніколи з такою думкою не помириться.

Я знаю, п. Коменданте, що справи, вимагаючі полагодження, є дуже складні. Але, в ім’я державних інтересів і майбутнього так Польщі, як і України, все ж їм треба полагоджувати. Силою України ніхто не візьме, а жити з нею дружно, справді по братерському, можно лише при умові пошани її національно-державних прав. Я не бачу, приміром, щоб ті права шанувались польською стороною при заключенню умови про розрахунки взаємні і гадаю, що умову ту треба негайно переглянути, скорегувавши її в спосіб парітетности обопільних обов’язків. Свої обов’язки Україна зможе і надалі виконувати — і то честно — але силою приневолити її до цього, користуючись нинішнім становищем, не можна.

Подане вище подавати до Вашого відома дає мені право, п. Коменданте, Ваше щире і мудре відношення до інтересів України, яку Ви хотіли би бачити дружньою до Польщі. Я так само хочу цього: Вправді Рижський трактат надщербив в свідомости широких громадянських кругів цю, але, я думаю, що в недовгому часі обставини примусять зробити ревізію Рижських умов, а разом з тим поставлять на порядок дня і співділання польсько-українське.

В тих складних та тяжких умовинах, серед яких доводиться мені нині працювати, я моральну силу почерпаю в певности самої справи і в тій симпатії, яку ви, п.Коменданте, маєте до цеї справи.

Телеграма С. Петлюри начальнику Генерального штабу УНР, начальнику охорони Головного Отамана, начальнику Юнацької школи, Командуючому Запасовими бригадами, пiдполковнику Лисенку та командарму про їхнi завдання на фронтi

Перше. Ворог 10/ХI — силою до 800 шабель при пiдтримцi пiхотою прорвав фронт правої групи i до вечора 10 листопада заняв села Немерчi i Вендичани крапка 11 листопада по перевiреним вiдомостям ворогом зайнято м. Калюс крапка

Друге. Права група пiдготовляється до контрнаступу займаючи район Куриловцi Мурованi середня група в районi Копайгорода кома лiва група по осягненню района Лiтiна посувається на схiд вiд нього крапка Кiнною дивiзiєю 11 листопада розбита цiлковито одна бригада 60 совiтської дiвiзiї причому взято до полону бiля 500 людей двi справних гармати 8 кулеметiв багато рушничних та гарматних набоїв крапка Аби зберегти район Кам’янець Дунаєвцi вiд несподiваного налету окремих ворожих вiддiлiв наказую двi крапки скласти збiрний отряд куди мусять вiйти

а) зi складу охорони Головного Отамана одна пiша сотня при кулеметах i двох гарматах i одна кiнна сотня

в) Пiдстаршинська сотня другої запасової бригади крапка

Начальнику Генерального Штабу призначити вiдповiдального командiра цього збiрного отряду досвiдченого та бойового старшину крапка Збiрному отряду вирушити на пiдводах не пiзнiше ранку 13 листопада в село Дем’янковцi що в шести верстах на схiд вiд Дунаєвцiв причому виставити пости i обороняти Стару Ушицю кома Соколець кома Мiньковцi крапка Штаб отряду село Дем’янковцi крапка

По прибуттю до села Дем’янковцi включитись в державний дрiт i сполучитись зi штабом армiї в м. Ярмолинцi крапка З часу прибуття отряду в Дем’янковцi отряд цей входить в безпосередню пiдлеглiсть Командарму крапка Виконання цього наказу покладаю на Начальника ГЕНШТАБУ крапка 12/ХI 1920 Ч 01071/м 17 годин 40 хвилин

Наказ Директорії УНР про призначення В. Садовського Міністром праці

Директорії Української Народньої Республіки

Іменується Садовського Валентина на уряд Міністра Праці.

Чернетка звернення С.Петлюри до українського народу з нагоди другої рiчницi повстання проти гетьмана П.Скоропадського

Два роки минуло, як Народ Український на чолi з ДИРЕКТОРIЄЮ пiдняв повстання проти ворогiв волi своєї i з того часу бореться й досi.

Гасло самостiйности i незалежности України, що проголосила Директорiя, й досi сяє, освiтлюючи тернистий шлях важкої боротьби.

За два роки багато полягло в борнi, багато зневiрилось i малодушно опустило руки, але залишилось ядро борцiв, що поклялись здобути волю Народовi Українському i мiцно стоять вони на славному постi.

Сьогоднi, в день другої рiчницi Директорiї, я, Голова Директорiї i Головний Отаман Вiйськ Української Народньої Республiки, з глибоким сумом згадуючи всiх полеглих, низько схиляю голову перед беззавiтною любов’ю їх до Батькiвщини, дякую всiм, хто за цей важкий час щиро працював на добро України, закликаю їх й надалi так же чесно виконувати свiй громадянський обов’язок i урочисто проголошую не складати зброї доти, доки не вибореться Українi повної незалежности, а народовi її повної волi.

Дописано олiвцем: “Проект пiдписаний не був, бо 14/XI, саме в днi рiчницi, треба було тiкати з Кам’янця”.

Лист С. Петлюри до генерала Омеляновича-Павленка щодо умов переходу армiї УНР на територiю Польщi

До Вас разом з ад’ютантом моїм Даценко їде капiтан Марушевський. Вiн доложив менi про тi умовини, на яких Польське Головне Командування приймає, в разi остаточної неудачi, нашу армiю на свою територiю.

З огляду на те, що вiн доложить Вам цi услiв’я персонально, я не буду їх в листi передавати. Головне, що ускладнює нашу стратегичну сiтуацiю, це вiдход польських частин з лiнiї Лятичiв—Бужок.

З приводу умовин, на яких наше вiйсько мало би перейти в Польщу, провадяться переговори нашою дипльоматичною мiсiєю в Варшавi, i моя вся енергiя направлена до того, аби облегчити цi услiв’я i зберегти органiзацiйну єднiсть та нероспорошенiсть нашого вiйська.

Прошу передати Вашi i Штаба побажання, якi, я гадаю, є висновком думок i комдiвiв, для того, щоб все це взяти на увагу при належних переговорах з Польським урядом.

Начальник Канцелярiї Директорiї М. Крижанiвський

Журнал засiдання Ради Народних Мiнiстрiв УНР за участю С. Петлюри

засiдання Ради Народнiх Мiнiстрiв 18 листопаду 1920 року.

Присутнi: Голова Директорiї — Головний Отаман С.В.Петлюра, Заступник Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв Салiковський, Мiнiстри: Огiєнко, Тимошенко, Архипенко, В.о. Вiйськового Мiнiстра Галкин, Керуючi Мiнiстерствами: Пошт i Телеграфiв Паливода, Освiти — Холодний, Т.в.о. Державного Секретаря Онiхiмовський, Керуючий Справами Директорiї Миронович i Товариш Мiнiстра Внутрiшнiх Справ Дмитрiїв.

Слухали: Голова Директорiї Головний Отаман С.В.Петлюра повiдомив про становище на фронтi i зазначив, що за браком набоїв може настати мент, коли армiя буде позбавлена можливости провадити свою героїчну боротьбу з ворогом. Армiю необхiдно зберегти, аби при першiй можливости знов розпочати боротьбу за визволення Батькiвщини.

З приводу цього Радi Народнiх Мiнiстрiв належить вирiшити питання вiдносно можливого переходу армiї i Уряду УНР за кордон, мiж иншим належить вияснити вiдношення Уряду Рiчi Посполiтої Польської до переходу армiї i Уряду на терiторiю Польщi.

Заступник Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв — Мiнiстр Внутрiшнiх Справ Салiковський зазначив, що, на його думку, уявляється найбiльш доцiльним перехiд армiї i Уряду УНР на частину Волинi, тимчасово окуповану польськими вiйськами. Перебування армiї i Уряду на Волинi дасть можливiсть формувати армiю i пiдтримувати зв’язок з Україною.

Товариш Мiнiстра Внутрiшнiх Справ Дмитрiїв висловив думку, що перехiд армiї i Уряду на частину Волинi, тимчасово окуповану польськими вiйськами, являється доцiльним по сутi i, крiм того, має правнi пiдстави.

Мiнiстр Iсповiдань Огiєнко зазначив, що чергове завдання Ради Народнiх Мiнiстрiв зберегти Голову Директорiї — Головного Отамана Симона Васильовича Петлюру, в особi якого ототожується iдея державности Української Народньої Республiки. Армiю i Уряд необхiдно зберегти, аби при сприятливих умовах розпочати визвольну боротьбу. Необхiдно зберегти урядовцiв, а також i Українських громадян, що примушенi були по полiтичних обставинах залишити Батькiвщину.

Керуючий Мiнiстерством Пошт i Телеграфiв Паливода висловив думку, що необхiдно зберегти свої сили i що єдиний шлях до цього — iнтернування.

Мiнiстр Шляхiв Тимошенко зазначив, що, на його думку, армiя i Уряд можуть перейти лише на територiю Польщi або Румунiї; питання про перехiд на частину Волинi, тимчасово окуповану польським вiйськом, виключається з приводу того, що на такий перехiд Польський Уряд, по полiтичних обставинах, не дасть згоди.

Мiнiстр Народнього Господарства Архипенко висловив думку, що доцiльно перейти на частину Волинi, тимчасово окуповану польським вiйськом; було би дуже користним, аби польське вiйсько тимчасово окуповало терени вiд Бужка до Днiстра; при таких умовах можливо було б вивезти цукор — золото України.

В.о. Вiйськового Мiнiстра Галкин зазначив, що необхiдно вжити заходiв, аби була дана згода на перехiд на Волинь; наслiдок такого переходу за згодою чи без згоди — обезброєння армiї i iнтернування, це цiлком ясно, коли мати на увазi ведення мирових переговорiв мiж Польщою i Совiтською Росiєю; необхiдно негайно по телеграфу чи через посланця вияснити вiдношення Польського Уряду до цього питання.

Заступник Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв Мiнiстр Внутрiшнiх Справ Салiковський висловив думку, що при полiтичних умовах, що склалися, єдиний вихiд — iнтернування з обезброєнням; необхiдно видати декларацiю до народiв свiту, в якiй висловити докiр чинникам Европи, що вони не пiдтримали боротьбу УНР з большовиками.

Керуючий Мiнiстерством Народньої Освiти Холодний зазначив, що, на його думку, можливий перехiд тiльки на Волинь, де можна формувати армiю.

Голова Директорiї Головний Отаман С.В.Петлюра висловив думку, що перехiд на Волинь бiльш корисний як для вiйська, так i для Уряду; треба вжити заходiв, аби урядовцi переходили на Волинь; в цiй справi необхiдно негайно поiнформувати Польський Уряд. Питання про перехiд на територiю Румунiї виключається з приводу того, що остання не дасть на це згоди.

Мiнiстр Народнього Господарства Архипенко заявив, що треба вивезти 5.000 пудiв цукру з Сатанiвської цукроварнi.

Постановили: 1) обговорення питання щодо переходу армiї i Уряду УНР за кордон продовжувати в засiданню, котре призначається сьогодня в 8 годин вечора;

2) доручити Мiнiстру Народнього Господарства дати наряд на iм’я Штабу Дiєвої Армiї на вiдпуск з Сатанiвської цукроварнi 5.000 пудiв цукру; перевозку провадити засобами армiї; цiну цукру встановити для вiйська в 15.000 карб. за пуд, а для урядовцiв — 10.000 карб. за пуд, причому вiдпускати на кожного урядовця по 1/2 пуда.

Слухали: Голова Директорiї Головний Отаман С.В.Петлюра повiдомив, що представник Польського Уряду Капiтан Марушевський доклав про одержання слiдуючого розпорядження щодо переходу через кордони Польщи:

1) хорi, раненi i бiженцi перепускаються через Польський кордон;

2) вищому Командному складу дається право мешкати на терiторiї Польщi при закордонних пашпортах;

3) вiйсько Української Народньої Республiки направляється в цiлi єдности частинами в Ланцут-Берестя, при певних ознаках iнтернування; за старшинами залишається холодна зброя, унiформа i власне майно; козаки складають зброю;

5) Правительство розташовується в Ржешовi i Тарновi;

6) Державне майно й зброя поступають в депозит.

Одержанi вiдомости, що польське вiйсько, починаючи з 20 цього листопаду, повинно згiдно з умовою з Радянською Росiєю звiльнити на протязi 9 днiв частину Волинi, тимчасово ним окуповану; армiя не має набоїв, не має можливости продовжувати боротьбу; в цiлi схоронення кадрiв перехiд за кордон необхiдний. Обставини вимагають, аби були вжитi всi заходи щодо схоронення державного майна i грошей, можливости урядування на чужiй терiторiї i неприпинення дiяльности закордонних мiсiй.

Керуючий Мiнiстерством Народньої Освiти Холодний зазначив, що майно повинно здаватися тiльки для охорони; козаки i Українськi громадяни пiд час перебування на Польськiй терiторiї пiдлягають суду УНР; представники Уряду мають право вiльного пересування.

Мiнiстр Iсповiдань Огiєнко висловив думку, що з приводу ясности справи треба виносити певнi постанови; органiзувати перехiд в Волочиську, для чого призначити день.

Необхiдно видати декларацiї до населення України i до народiв свiту. Негайно надiслати до Варшави представникiв для полагодження справи переходу через кордон i умов перебування на Польськiй терiторiї. Вищий Уряд на чолi з Головою Директорiї повинен бути вкупi. Державна Скарбниця — в розпорядженню Уряду Української Народньої Республiки.

Необхiдно вжити заходiв, аби була видана позичка Урядом Рiчi Посполiтої Польської. Ставки на Колчака, Денiкiна й инших програнi. Тепер буде ставка на демократичну Україну.

Товариш Мiнiстра Внутрiшнiх Справ Дмитрiїв висловив думку, що не може бути i рiчi про перехiд за кордон вищого Уряду, поки вiйсько на теренi України.

В.о. Вiйськового Мiнiстра Галкин зазначив, що армiя займає фронт i перехiд вiйська може бути зроблений там, де буде потрiбно. При таких умовах про органiзованiсть переходу не може бути i рiчи; перехiд же Уряду повинен бути упорядкований.

Заступник Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв Мiнiстр Внутрiшнiх Справ Салiковський висловив думку, що треба негайно командирувати вiдповiдальну особу до Варшави, наприклад Товариша Мiнiстра Внутрiшнiх Справ Дмитрiїва в цiлi полегшення умов перебування армiї i Уряду на терiторiї Польщi.

В цiй цiлi необхiдно використати Мiнiстерство Закордонних Справ i тих Мiнiстрiв i Товаришiв Мiнiстрiв, котрi перебувають за кордоном. Вiд умов корисних (вищий командний склад) не слiд вiдмовлятися. Мiнiстри мають одержати дипльоматичнi пашпорти.

В.о. Вiйськового Мiнiстра Галкин зазначив, що з приводу пильности справи необхiдно сьогодня або завтра командiрувати вiдповiдальних осiб до Варшави; час дуже дорогий. К менту критичному треба бути пiдготовленим. Кандiдатуру п.Дмитрiїва пiдтримує.

Мiнiстр Народнього Господарства Архипенко зазначив, що, безумовно, необхiдно командiрувати уповноваженого до Варшави, але переговори треба перенести в другу площу, треба вжити всiх заходiв, аби уряд не переходив до Польщи, бо армiя може не перейти i iдея Української Народньої Республiки може загинути.

Вжити всiх заходiв, аби частина Волинi залишалась за поляками. Большовизм не протриває довго, це треба використати.

Мiнiстр Шляхiв Тимошенко висловив думку, що на теренах Української Народньої Республiки при склавшихся умовах дуже тяжко удержатися; необхiдно вияснити, чи не можна перевести армiю Української Народньої Республiки до Румунського кордону. При таких умовах вiдкривається можливiсть переходу на свою терiторiю або десанту на пiвдню.

Голова Директорiї Головний Отаман С.В.Петлюра зазначив, що дiскусiя вiдносно переходу за кордон ведеться умовно, на той випадок, коли армiя за браком набоїв позбавлена буде можливости продовжувати боротьбу; в потрiбному випадковi армiя звернеться за вказiвками. Виконується плян скупчення всiєї кiнноти в тилах ворога, аби вирвати iнiцiативу з його рук; досить невеликого успiху i дух армiї полiпшає, повиситься боєздатнiсть армiї. Сьогодня обговорюється ситуацiя, яка може виникнути в випадковi неуспiху згаданого пляну.

З одержанням набоїв становище значно полiпшало би.

Большовики, знищивши вiйсько Врангеля, скупчилися на нашому фронтi в великiй кiлькости. Дiйсно, армiя може залишитися в тилу большовикiв, що може мати позитивнi наслiдки. На випадок переходу армiї на територiю Польщi завдання уповноваженого виговорити льготи для вiйська; вжити заходiв, аби зброя була перевезена за вiйськом, аби харчовi продукти не здавалися в депозит, аби був збережений конський склад.

Рейд кiнноти в тилах ворога може мати велике значiння в очах Європи, але не треба забувати, що кiннота держави не збудує без уряду i пiхоти. Бажано було би, аби два чи три Мiнiстри перебували при кiннотi пiд час її рейду в тилах большовикiв.

Є певна доза правди в думцi Мiнiстра Архипенка, що большовики будуть пiдтримувати iдею УРР проти iдеї УНР.

Мiнiстр Iсповiдань Огiєнко зазначив, що частину заяви Мiнiстра Архипенка, безумовно, треба пiдтримати; треба боротися до кiнця, але такий кiнець треба передбачати. Рейд кiнноти в тилу ворога не буде мати таких наслiдкiв, як в минулому роцi, бо руки большовикiв розв’язанi.

Дiйсно гине iдея Української Народньої Республiки. З двох зол треба вибрати менше. Необхiдно вжити заходiв, аби армiя в випадковi необхiдности була iнтернована, це збереже армiю i дасть можливiсть продовжувати при сприятливих умовах визвольну боротьбу.

Треба мати на увазi, що до весни боротьби з большовиками не може бути.

Заступник Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв Мiнiстр Внутрiшнiх Справ Салiковський зазначив, що необхiдно доручити тимчасово виконувати обов’язки Мiнiстра Фiнансiв одному з присутнiх Мiнiстрiв на час вiдсутности Керуючого Мiнiстерством Фiнансiв Ведибiди.

Постановили: 1) Констатувати, що причина невдачi армiї УНР в боротьбi з совiтськими вiйськами — брак набоїв i амунiцiї;

2) визнати доцiльним в разi необхiдности перехiд армiї i Уряду УНР на терiторiю Польщи;

3) Негайно командiрувати в Варшаву Товариша Мiнiстра Внутрiшнiх Справ Дмитрiїва для полагодження справи переходу армiї, Уряду i громадян Української Народньої Республiки на територiю Польщи i для полегшення умов перебування на цiй територiї, для чого видати йому вiдповiдне уповноваження; використати для цiєї справи також Мiнiстерство Закордонних Справ i Дипльоматичну Мiсiю в Варшавi. Уповноваженому керуватися такими вказiвками: а) Уряд Української Народньої Республiки не припиняє урядування на територiї Польщi;

б) друкування грошей не припиняється, грошi залишаються в розпорядженню Уряду Української Народньої Республiки; в крайнему випадковi допускається контроль з боку Польського Уряду;

в) зброя хорониться при частинах i при них перевозиться, конський склад зберiгається при частинах;

г) вiйсько розташовується в одному мiсцi, харчи не вiдбiраються;

є) Члени Вищого Уряду мають право вiльного пересування.

4) Визнати необхiдним видання вiдозви до населення Української Народньої Республiки i декларацiї до народiв свiту;

5) Вжити рiшучих заходiв щодо одержання позички в польськiй валютi i щомiсячних квот вiд Польського Уряду;

7) Звернутися до добродiйних установ i товариств в справi допомоги бiженцям з України;

8) Питання про перебування Мiнiстрiв при кiннотi пiд час її рейду в тилу ворога обговорити в слiдуючому засiданню;

9) Доручити Мiнiстру Народнього Господарства Архипенку виконувати обов’язки Мiнiстра Фiнансiв на час вiдсутности Керуючого Мiнiстерством Фiнансiв Ведибiди.

Занести до журналу, що всi пакти цiєї постанови прийнятi одноголосно.

Заступник Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв О.Салiковський

Мiнiстр Iсповiдань I.Огiєнко Керуючий Мiнiст. Пошт i Телеграфу

Мiнiстр Шляхiв С.Тимошенко Кер. Мiнiст. Освiти П.Холодний

Лист С. Петлюри заступнику Голови Ради Народних Мiнiстрiв щодо евакуацiї уряду та державного майна на територiю Польщi

Пропоную Вам призначити Уповноваженого по евакуацiї нашого Уряду i майна державного в Польщу. Прiзвище його прошу подати менi. Евакуацiя повинна початись сьогоднi. В справi евакуацiї всi установи цивiльнi повиннi пiдлягати призначеному Вами Уповноваженому, який, згiдно з постановами Ради Мiнiстрiв, мусить подбати про учот майна, людей i про те, щоб iнтереси урядовi i громадян Республiки були по можливости забезпеченi.

З оригiналом згiдно. Начальник Канцелярiї Директорiї

Лист С. Петлюри вищим урядовцям УНР з поясненнями причин переходу на територiю Польщi

Доручаю Вам, в порозумiннi з Прем’єр-Мiнiстром, взяти на увагу слiдуюче i по можливости перевести його в життя.

Головною причиною вiйськової неудачи i переходу української армiї через границi Польщi — брак набоїв i амунiцiї. Армiя, розстрiлявши набої, одступила, щоб зберегти свою єднiсть, а в майбутньому боєздатнiсть. Армiя перейшла границю в моральному здоров’ї.

Щоб заховати її в такому станi i надалi, потрiбно, аби: а) армiя не була вiддiлена вiд Головного Отамана i Уряду. Контакт постiйний мiж ними Conditio sine qua non майбутньої сили армiї i порука того, що до неї не прилипне провокацiя i дезорiєнтацiя. Коли треба додержати певних формальних вимог, вони будуть додержанi в спосiб конспiрацiї i etc. б) армiя українська не повинна змiшуватися з росiйськими частинами. Час iнтернацiї повинен бути використаний для органiзацiї армiї. Окремi тактичнi одиницi (дiвiзiї, бригади, куренi, батареї) не розпорошуються. При козаках їх старшини. Можливiсть культурно-освiтньої працi. Видання спецiяльної газети для iнтернованих. Сiнематограф, театр. Школи для неграмотних. Курси для козакiв-пiдхорунжих по родах зброї, санiтарiї, ветеринарних фершалiв, ковалiв etc. Курси для старшин: скороченi Генштабу, повторнi для молодих старшин з козакiв, iнтендантських урядовцiв, гарматчикiв, кулеметчикiв i инших техничних, для польової жандармерiї. Для курсiв належнi приладдя. Юнацька школа окремо. Внутрiшнє життя таборiв автономне. Польська влада схороняє позiр iнтернування. в) Санiтарна допомога. В додаток до українських санiтарних установ, якi мають обслуговувати iнтернованих, необхiдна допомога Польського Червоного Хреста, Американського Хреста i инших установ в формi 1) улаштування купелiв, дезiнфекцiйних приладiв, також дезiнфекцiйних (бiлизни); 2) улаштування каптин-крамниць i инше.

2) Харчування iнтернованих козакiв i старшин в додаток до пайка повинно бути органiзовано так, аби люде не загубили своєї фiзичної сталости та здоров’я i в майбутньому були фiзично боєздатнi. Задача Уряду нашого, аби 1) зговоритись з Польським Урядом в справi додаткового харчування по нормах польського жовнiра або 2) зробити позичку на цю справу i власними силами органiзувати купiвлю харчових продуктiв для годiвлi iнтернованих.

д) Переговори з французькими колами в справi iнструкторiв для нашої армiї i переозброєння цiлої нашої армiї. Докладнi i спецiяльнi вказiвки в цiй справi одержати вiд мене.

е) Кiнський запас нашої кавалерiї, артилерiї тощо. Схоронення його при наших людях на спецiяльних умовинах, вироблених Урядом;

ж) Учот всiєї зброї з метою дальшого використання її i повернення її до нашої розпорядимости. Певна кiлькiсть зброї для муштри i курсових вправ та навчань повинна бути дана в таборi;

з) Вiльний переїзд для старшого командного состава по Польщi, а в разi потреби за кордон — по пашпортах нашого Уряду.

Перебування в Тарновi, Ржешовi, Новiй Сончi. Можливiсть внутрiшньої урядової працi для пiдготовки до повернення на Вкраїну.

Начальник Канцелярiї Директорiї М. Крижанiвський

Лист С. Петлюри Вiйськовому Мiнiстру УНР про розташування армiї на територiї Польщi

Наказую: 1) нi одної частини, пiдлеглої Вiйськовому Мiнiстерству, не розпускати. Вони повиннi розташуватись на загальних умовинах iнтернування в цiлях органiзацiї пiдготовчої працi для повернення на Вкраїну. 2) Закордонних пашпортiв на виїзд за межи Польщi нiкому не видавати без повiдомлення моєї Вiйськової Похiдної Канцелярiї i без згоди моєї пiсля Ваших докладiв.

Лист С. Петлюри послу УНР у Туреччині І.Токаржевському-Карашевичу щодо одержання інформації про армію Врангеля

Користуючись слушною нагодою побачення з п.Послом професором Мацієвичом, передаю через нього оцього листа.

Загальний стан річей і завдань, які поставленію мною нашому Правительству, Ви докладно прочитаєте в копії листа мого на ім’я Голови Ради Міністрів од 28 Листопада цього року, котрий Вам перешле Пан професор Мацієвич. В додаток до думок, висловлених мною в тому листі, вважаю необхідним подати Вам слідуюче:

Керовники совітської Росії постараються використати перемогу над Врангелем і нашою військовою невдачою. Завданням всіх тих, хто стоїть на грунті антибольшовизму, скупчити всі сили, всю енергію для того, щоб не допустити до дальшого побідного для большовиків розвитку подій. Той дальтонізм, який властивий був рішаючим кругам Европи в оцінки большовизма і та непослідовна позіція, яку доси займали в цій справі, мусить змінитися, бо в противному разі та рівновага, яку маємо в Европі, буде захитана. Не виключена можливість нападу з боку большовиків на Румунію, а далі на Польщу. Моє переконання, що сепаратна боротьба з большовиками кожної зокрема цих держав кінчиться для них неуспішно. Необхідна консолідація по можливости всіх антибольшовицьких сил на умовинах взаємної пошани і коордінованого плану боротьби. Для того, аби цей плян відповідним чином був опрацьований мною в ширшому маштабі, мені необхідно знати належну повноту інформацій, дотичних даного питання. В зв’язку з цим прошу Вас, ПАНЕ ЕКСЦЕЛЕНЦІО, по можливости в коротчому часі прислати мені інформації через Міністерство Справ Закордонних по слідуючим питанням:

а) в якій кількости Врангелю пощастило перевести з Криму підлеглі йому війська,

б) чи те військо перевезено озброєним і заосмотреним,

в) чи вивів генерал Врангель свою артилерію, амуніційні запаси і, що особливо важно, кавалерію,

г) який моральний стан вивезеного генералом Врангелем війська і чи здатним воно буде до провадження дальшої боротьби з большовиками.

В зв’язку з цим потрібно знати наміри генерала Врангеля на майбутнє, а так само і відношенню до нього тих міродайних кругів, які досі його підтримували.

Вважаю необхідним подати до Вашого відома, Ваша Ексцеленція, що відомости, подані генералом Врангелем в його інтерв’ю, не во всьому одповідають дійсности. Генерал Врангель упевняє, що його військо було розбито большовиками завдяки переважаючій силі ворога. Не відкидаючи значіння сил ворога в боротьбі з російськими частинами генерала Врангеля, наш Генеральний Штаб має цілком певні відомости, що значна доля неуспіху генерала Врангеля полягає в тій деморалізації і внутрішньому розкладу, який помічався серед фронтових частин армії генерала Врангеля і особливо серед тилових. Характерним є, що місто Перекоп зданий був Врангелем майже без боя. Разом з тим так звані Зелені війська (дезертіри з армії Врангеля, які ховались по Кримських горах) робили напади на тили армії генерала Врангеля, допомагаючи таким чином большовикам. Цікавить мене також питання, скілько виїхало з армією генерала Врангеля українців (військових і цівільних), які, будучи територіяльно од нас одрізані, примушені були залишатись в Криму і потім поділити ту долю, яка спіткала армію генерала Врангеля. В копії листа мого на ім’я Прем’єр-Міністра Ви найдете досить повні інформації про причини нашої військової невдачи.

Вона полягає виключно в тому, що наша армія не була досить заосмотрена військовою амуніцією і що ми не могли дати змобілізованим нами нашим козакам відповідньої кількости набоїв. Це треба Вам знати при належних Ваших переговорах з представниками заінтересованих держав і при тих поясненнях, які, очевидно, од Вас будуть вимогатись тими представниками. Коли рішаючі круги Европи, зважившись виступити в тій чи иншій формі допомагати антібольшовицьким силам, будуть це робити послідовно, то наша армія може відіграти в майбутній боротьбі з большовиками активну ролю. Вона не є розбита і дезоорганізована, а схоронила свою організаційну силу. Уряд Польської Річи Посполитої дає нам можливість не порушувати тієї організаційної єдности і коли будуть належні сприяючі обставини для харчового задоволення армії і для переведення тої програми реорганізації армії, яка намічена мною, то в майбутньому ми з нашої армії будемо мати добрі з військового боку і морально здорові кадри для розгортання армії до трьохсот тисяч чоловік.

Для мене важно, Ваша Ексцеленція, було подати Вам згадані інформації, аби Ви могли оперувати ними при відповідних Ваших зносинах і переговорах з представниками заінтересованих держав.

Вимогаючи від всього нашого Правительства в переломові дні нашого державного життя якнайбільшої енергії і ініціативи для провадження дальшої боротьби за нашу державність, сподіваюсь і од Вас належних кроків в цьому напрямі.

Для оцінки становища большовиків на окупованій ними Україні прошу мати на увазі, що хвиля саботажу їх діяльности і активних партизанських виступів ущухати не буде. Мною залишені в тилу противника при отході нашої армії певні агенти (старшини і козаки, і окрем