ДЕЯКІ АСПЕКТИ ГУМАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО
ПРОЦЕСУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ1

Проблему гуманізації виховного процесу в сучасній українській школі можна без сумніву назвати стержневою. До цього спонукає ряд факторів. По-перше, сучасна українська школа постає на базі радянської політичної освіти, в якій гуманістичний ідеал, був підмінений утопічною формою ідеї, що реалізувалась комуністичною владою. По-друге, сучасна українська молодь знаходиться в інфляційному просторі, в якому досить часто прославляються і підводяться в ранг цінностей насильство, розпуста, вседозволеність, і все це подається як своєрідний імідж справжньої людини. Таким чином відбувається підміна поняття гуманізм. Спостереження і аналіз відомих українських педагогів приводять до висновку, що діти нашого сьогодення — то поламані дерева і сплюндровані квіти на клумбах, ще — замучені кошенята й голуби, вибиті шибки у школах і бридкі написи на храмах освіти, неохайність, неуважність, грубощі у поводженні з дорослими, крадіжки з чужої кишені, сальні матюки й анекдоти, наркотики й алкоголь, тютюн і підлітковий секс.2

Мета даної статті акцентувати увагу на проблемі гуманізації виховного процесу в українській школі, звернувши особливу увагу на роль релігії, а саме християнського виховного ідеалу. Переходячи до розгляду проблеми окресленої вище, варто зупинитись на деяких методологічних аспектах. Перш за все, автор критично оцінює вживання та введення в обіг поняття «гуманістична християнська мораль». Недоречно зводити гуманістичну та християнську мораль під один знаменник, оскільки гуманістична та християнська мораль поняття суперечливі і за своєю генезою, і за суттю.3 Гуманізм мірилом всіх цінностей має людину, християнство — Бога. Гуманізм сформувався у боротьбі з християнством. Однак чи заперечує сьогодні християнська мораль гуманістичну? Виходячи з законів логіки та історії філософії — так. Виходячи з інтересів виховання в сучасній українській школі — ні. До цього висновку приходимо звернувшись до педагогічної спадщини видатного українського педагога Григорія Ващенка. Професор, завідувач кафедри педагогіки Дрогобицького педінституту О. Вишневський на основі аналізу праці Г. Ващенка «Виховний ідеал» зазначає: «До загальнолюдських цінностей належить моральний закон творення добра та боротьби із злом, пошук правди, справедливості, визнання ідеалів любові і краси. Носієм усіх цих вартостей є християнська релігія. Вона орієнтує людину на служіння Вищому ідеалу». Як бачимо, можливе поєднання у вихованні високоморальної людини як християнських, так і гуманістичних цінностей.

Сам же Ващенко звертаючись до християнського виховного ідеалу зазначав: «Шлях наслідування Христа визначає й християнські доброчинності як риси ідеального християнина. Таких основних доброчинностей три: віра, надія і любов. Всі ці доброчинності органічно зв'язані між собою і не можуть існувати одна без другої. Основою і початком їх є віра. Релігія є зв'язок між Богом і людиною. Тому віра мусить бути живою. Характерною рисою віруючого християнина є відчуття Бога. Віра є основа другої християнської доброчинності — надії. Надія є вияв твердості й міцності віри. Основою надії є віра у Всемогутнього Бога, в його благість і любов, в його Провидіння».4

В основу виховного процесу в сучасній українській школі потрібно закласти виховання трьох складових частинок душі: розуму, волі, почуттів відповідно до природних задатків кожної дитини. І робота в цьому напрямку же ведеться. Так, вихідним положенням роботи середньої школи № 48 м. Києва5 є сприяння оволодінню учнями знаннями, розвитку здібностей і нахилів, виробленню норм поведінки, необхідних для реалізації основних прав людини, виховання національної самосвідомості та духовної культури вільної, гармонійно розвиненої особистості, усвідомлення цінностей своєї національної культури і національних культур інших народів, орієнтація учнів на пізнання себе і навколишнього світу; засвоєння найважливіших життєвих цінностей, серед яких особливий пріоритет, з одного боку мають прагнення особистого щастя, успіху, уміння прийняти оптимальні рішення, почуття відповідальності за свою долю, і з другого, — потреба служити суспільству.

Таким чином розпочнемо практичну реалізацію ідей видатного українського педагога Григорія Ващенка, який у християнському виховному ідеалі виділяв любов до Бога і любов до ближнього, вбачаючи ближнього у членах родини, роду, народу, людства.

Важливою складовою виховного процесу повинна стати така система освіти, в якій поєднують школи державні, церковні чи приватні з однаковою програмою й ідеологічним спрямуванням. Має бути поставлене на високому рівні наукова робота в ділянці теоретичної педагогіки, згідно з науковими традиціями України. А першим кроком до реалізації ідей, висунутих в даній статті, повинно стати запровадження в шкільну програму обов'язкового вивчення релігії, зокрема історії виникнення, поширення і утвердження християнства. Форма реалізації може бути різна. Можна запровадити окремий курс або вивчати інтегровано в курсі історії.

 

------------------------------------------------------------------------

[1] Стаття написана Василем Офіцинським весною 1998 р. Досі не публікувалася.

[2] Гижа О. Звернення від Христа // Рідна школа. — 1993. — №1. — С. 65.; Коваль О. Християнські принципи вченого і патріота // Освіта. — 1995. — 22 листопада.

[3] Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. — Дрогобич: Відродження, 1992. — С. 25; Вишневський О. Орієнтири національного виховання // Рідна школа. — 1994. — № 5. — С. 16.

[4] Див.: Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава, 1994.

[5] Звєрєва І., Лактіонова Г., Борисенко М. Крізь призму філософії освіти // Рідна школа. — 1993. — № 7. — С. 55.