ПРОЛОГ

Уже на початку радянсько-німецького збройного протистояння у Другій світовій війні протягом літа-осені 1941 р. вся територія України була окупована військами Німеччини. Політика вищого нацистського керівництва щодо України носила чітко виражений колоніальний, окупаційний характер. Східна Галичина стала об'єктом експансіоністських прагнень нацистської Німеччини. Після включення східногалицьких земель до складу Великонімеччини як п'ятого дистрикту Генеральної Губернії, тут запанував поліційний режим, спрямований у першу чергу проти українського національного руху.

Однак, варто зауважити, нацистський окупаційний режим у Східній Галичині у порівнянні з іншими українськими землями виявився менш суворим. Було дозволено діяльність легальної української установи — Українського Центрального Комітету, що опікувався розвитком господарства і культури.1 У краї діяли державні школи, фахові курси, вищі навчальні заклади. Під контролем німецької адміністрації виходила українська преса. Проте з іншого боку будь-які прояви українського національного життя поза рамками офіційно визнаних окупаційним режимом українських організацій жорстоко придушувалися.

Виходячи з ситуації, що склалася на східногалицьких землях, одна частина українських політичних сил, аби вижити, врятувати націю від масового знищення, стала на шлях співробітництва з окупаційним режимом, інша ж, представлена Організацією Українських Націоналістів Степана Бандери, обрала шлях відкритої збройної боротьби. Процес політичного розвитку Східної Галичини в історичних реаліях Другої світової війни, будучи надзвичайно складним і неоднозначним, потребує глибокого історико-порівняльного та історико-синтетичного аналізу. Однозначним є висновок про те, що, балансуючи на межі дозволеного і забороненого, українські політичні сили спрямовували свої зусилля на реалізацію єдиної мети — відродження української державності.

 

------------------------------------------------------------------------

[1] Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. — Париж-Нью-Йорк-Львів: НТШ, 1993. — С. 175-176.