§5. «ОБ'ЄДНАННЯ ПРАЦІ УКРАЇНСЬКОГО СТУДЕНТСТВА»

Проблему студентського руху України можна з усією відповідальністю віднести до розряду маловивчених в історіографії. Не дивлячись на те, що студентство в соціальній структурі населення становить, як правило, незначний відсоток, але його роль у зв'язку з високою мобільністю на певних етапах історичного розвитку є надзвичайною. І тут особливу увагу варто зосередити на організаційних засадах та ідейних основах.

Початок Другої світової війни знаменував собою якісно новий етап організованого студентського життя. Вибух війни застав фактично весь актив східногалицького студентства в польських тюрмах, оскільки всі учасники сьомої крайової конференції Союзу українських студентських організацій, що пройшла у березні 1939 р., були заарештовані і опинилися за ґратами.70 З падінням польської держави близько 600 українських студентів у вересні 1939 р. опинились на захід річок Сян та Буг, тобто на землях, перетворених згодом на Генеральну Губернію у складі Великонімеччини. Це були, як правило, студенти, які навчались у німецьких вузах, а також втікачі з територій, окупованих військами Радянського Союзу. Всі вони отримали право продовжити навчання у німецьких університетах. У зв'язку з фінансовими труднощами скористатися цим правом зуміло лише невелике число молодих людей. Варто зазначити, що значну допомогу бажаючим учитись надавала Комісія допомоги українському студентству (КОДУС), що діяла як орган УЦК.71

З початком війни у липні 1941 р. в Східній Галичині розпочався процес відновлення вищої освіти. Організаційною формою захисту освітніх інтересів молоді став Союз українського студентства, що ставив метою об'єднати всіх студентських активістів краю в одну організацію.72 На початку 1942 р. Союз українського студентства влився до складу Українського краєвого комітету, де вже існував відповідний орган — Комісія допомоги українському студентству.

Український Центральний Комітет та Український Крайовий Комітет були єдиною реальною силою, на авторитет і матеріальну підтримку якої міг опертися студент в умовах воєнного лихоліття. Поза межами цих установ, що представляли інтереси населення перед владою, будь-які форми організованого студентського життя були неможливі. Як зазначив В. Кубійович, завдяки діяльності УЦК українці мали свої гімназії, молодіжну організацію і діяли вищі навчальні заклади.73 У зв'язку з ліквідацією в лютому 1942 р. Українського Краєвого Комітету і поширення діяльності Українського Центрального Комітету на територію Східної Галичини, змінами в системі вищої освіти в краї на місці Союзу українського студентства постало «Об'єднання праці українського студентства» (ОПУС).

Як повідомив журнал «Студентський прапор» — орган ОПУСу, з відкриттям вищих навчальних закладів або, за тодішньою термінологією, фахових курсів, у Львові навесні 1942 р. проблема організації українського студентства стала на порядок денний. Провідник УЦК В. Кубійович 15 червня 1942 р. затвердив статут «Об'єднання праці українського студентства».74 Головою новоствореної організації став Богдан Лончина. Установче засідання ОПУСу відбулося 24 червня 1942 р. у Львові, на якому обговорено всі поточні справи, визначено мету діяльності.

Головні зусилля «Об'єднання праці українського студентства» з перших днів його діяльності були спрямовані на реєстрацію та згуртування студентів на терені Генеральної Губернії, надання їм моральної та матеріальної допомоги і опіки, а також виховання їх як майбутніх активних громадських діячів. Зокрема, ОПУС мав дбати, щоб українські студенти: 1) добре студіювали і поглиблювали свої знання; 2) всебічно пізнавали свою та чужу культуру; 3) готували себе до зайняття вищих суспільних ступенів.

Друкованим органом «Об'єднання праці українського студентства» став двомісячник «Студентський прапор», редагований головою ОПУСу Богданом Лончиною. Всього вийшло 11 чисел (1-6 у 1943 р., 1-5 у 1944 р., причому останній, здвоєний (4-5) номер вийшов у Кракові, оскільки Східна Галичина стала ареною бойових дій). Визначаючи мету та завдання журналу, редакційний колектив у першому числі, що вийшло у липні 1943 р., зауважив: «Студентський прапор» побачив світ в умовах, коли над цілим світом шаліє хуртовина, що має вигляд нового політичного обличчя світу: зударилися не лише дві армії чи дві держави, але й дві суперечливі собі ідеї, суперечні так практичними виявами, як і догматичними світоглядними засадами. А сливе в самій середині цього величезного пожарища опинилась наша дорога Батьківщина».75 Незважаючи на важкі обставини воєнного лихоліття, видання студентського журналу стало актуальним не тільки тому, що життя не завмерло (навпаки, кількість українських студентів у Галичині та на території Рейху помітно збільшилася), а у першу чергу в зв'язку з тим, що виникла реальна можливість чисельно збільшити верству інтелігенції, брак якої постійно відчувало українське суспільство.

Не заперечуючи ролі фахових студій, ваги пізнання чужини і західноєвропейської культури, завданням першочергової ваги, заради чого і було створено «Студентський прапор», редакційний колектив визначив тісний та безпосередній контакт з суспільними проблемами, з яких «властиво студентське життя ви-ростає й черпає соки для свого духовного розвитку». Крім цього, наголошувалося, що студентство, як певний фактор у громадському житті Галичини, відігравало неабияку роль. В інших народів динаміка студентського руху лише в невеликій мірі впливала на громадські процеси, оскільки в них існував державний апарат, широкий прошарок освіченої національної інтелігенції, а також, що не менш важливо, сформована верства національної еліти.

Активність східногалицького студентства визначається значною мірою тим фактором, що українська інтелігенція краю, яка складалась, головним чином з чиновників, хоча і була в центрі громадського життя і брала в ньому активну участь, проте ролі «суспільного духовного мотора не відігравала або відігравала в дуже малій мірі». Отже, редакція ставила передзавдання, «не відриваючись від громадського ґрунту, а навпаки, шукаючи з ним щоразу сильнішого і глибшого зв'язку, відбудувати студентське вогнище, усунути ідейну розгубленість студентства, приспішити кристалізаційні процеси в його способі думання».

На сторінках «Студентського прапора» допитливий читач, крім актуальних питань, знаходив обширний матеріал з історії студентського руху, національної історії, історії розвитку науки і техніки, української літератури, вищої освіти. Важливе місце серед публікацій займають статті філософського спрямування. Це, в першу чергу, статті-дискусії П. Ісаєва та Г. Корчинської з проблеми ідеалістичних та матеріалістичних напрямів у філософії, статті Б. Лончини «Сучасне українське студентство, його завдання і праця», Д. Козія «Волюнтаризм», стаття невідомого автора «Український студент шукає світогляду (Практичні вказівки і пояснення)», котрі сприяли формуванню переконання, що лише сперта на сильну інтелектуальну основу українська нація має перспективу в майбутньому. Розширенню світогляду студентства сприяли опубліковані на сторінках журналу твори письменників Т. Осьмачки, М. Драй-Хмари, Є. Маланюка, а також різного роду рецензії та відгуки на новинки художньої та наукової літератури.

Виступаючи перед активістами громад та первинних організацій ОПУСу 25 листопада 1943 р. на зборах, присвячених друкованим органам, а саме «Студентському прапорові» та «Вісникові ОПУСу», Богдан Лончина звернув увагу, що їхнє видання стикається з великими труднощами через недостатню співпрацю студентського загалу, наголосив, що між студентством та друкованими органами мусить існувати найтісніший контакт, обмін думками. Лише тоді вони можуть виправдати своє призначення — бути ідейним натхненником, інформатором молоді, його праці, спонукатиме до активних дій.76 Крім цього, на зборах прозвучали зауваження щодо обмеженості тематики, відсутності достатньої літературної частини, невеликої кількості статей ідеологічно-світоглядного характеру.

Що ж до «Вісника ОПУСу», то дискусія з цього приводу, започаткована інженером М. Корчинським, засвідчила: видання виходить в обмеженій кількості, має на меті показати духовне життя студентства, а також служити своєрідним зв'язком між проводом та активом. Головним недоліком «Вісника ОПУСу» була затримка з публікацією матеріалів, і, відповідно, інтерес читача. Одначе, попри всі світла і тіні студентські періодичні видання ОПУСу були в центрі подій краю, несли максимально можливу інформацію, сприяли становленню громадської позиції, готували молодь до ролі провідної верстви суспільства. Про це свідчить високий відсоток українського студентства в усіх течіях національно-визвольних сил у Східній Галичині. Як підтвердження, варто нанести повідомлення на сторінках «Студентського прапора» про від'їзд зі Львова на військовий вишкіл двохсот українських студентів — добровольців дивізії СС «Галичина».77

Визначальною, базовою основою діяльності «Об'єднання праці українського студентства» були ідейно-теоретичні статті його голови Б. Лончини, опубліковані на сторінках «Студентського прапора», а також виголошені на студентських зборах, конференціях, засіданнях активу. А також статті В. Рудка, Б. Ольховського, Володича. Зокрема, Б. Лончина в публікацій «Сучасне українське студентство, його завдання і праця» зауважив, що від того, наскільки народ зрозуміє сенс епохи, в якій живе, і витворить тип українця, здатного впливати на обставини життя, залежатиме його становище в нових умовах. Студенти — це та частина суспільства, яка, здобуваючи знання та фах, готується зайняти найважливіші та відповідальніші посади, взяти на себе провід національного життя.78 Якщо вони зуміють за час навчання добре підготуватися до реалізації поставлених перед ними завдань, їх чекає успіх, якщо ж ні — накличуть на свій народ горе та руїну.

В основу виховного ідеалу голова ОПУСу поклав фізичну досконалість, всебічну освіту: «Передусім праця українського студента повинна піти у двох напрямках: у напрямі розвитку духа і у напрямі розвитку тіла. По-друге, праця українського студентства повинна бути всебічна. Треба працювати інтенсивно у своїй фаховій ділянці, щоб її добре опанувати і стати добрим фахівцем у ній». Крім цього, студент покликаний брати активну участь у громадському житті, повинен готувати себе до громадської роботи. Важливою складовою роботи студентства над собою були заняття спортом як індивідуально, так і в складі спортивних товариств: «Український студент мусить пам'ятати, що український народ потребує здорових і фізично сильних людей, бо тоді і весь народ буде здоровий і сильний». Загалом Б. Лончина визнав ситуацію в середовищі студіюючої молоді незадовільною. Але причин для зневіри не було, бо, на думку молодіжного лідера, поняття молодість і зневіра — несумісні.

В основу статті Б. Лончини «Чи дійсно криза?» лягли матеріали дискусії на 1-му загальному з'їзді членів ОПУСу. Голова організації на основі аналізу ситуації, що склалася в студентському середовищі, робить оптимістичний висновок. Кризи не існує, адже криза — це зневіра в попередні ідеали, в попереднє життя. Нема жодних підстав вважати кризою пошуки нових організаційних форм у нових історичних умовах, шукання нових шляхів розвитку: «Сьогоднішнє студентство знаходиться в періоді творчого шукання нових форм та нового ідейного змісту, воно знаходиться на початку нового організаційного життя».79 Виносячи проблему кризи організованого життя на сторінки «Студентського прапора» саме на початку навчального року, голова ОПУСу зауважив, що переслідував подвійну мету: 1) дати змогу студентству ясно усвідомити ситуацію, в якій воно знаходиться, та повернути йому віру у свою позитивну вартість та власні сили; 2) заохотити його до постійної й витривалої праці над собою та спонукати до найкращого використання цілого академічного року.

Василь Рудко торкнувся проблеми засвоєння студентами досягнень світової цивілізації у всіх сферах життєдіяльності. Він практично продовжив тему, підняту Б. Лончиною у першому числі журналу. Зроблено висновок, що традиційна нехіть українців до чужини, хоч добре зрозуміла на тлі історичної долі, є, в своїй основі, реакцією скривдженого та ошуканого і не відповідає національним інтересам. Проте нема серйозних вітчизняних досягнень без поважного ставлення до зарубіжних здобутків: «Конфронтація рідного та чужого, як двобічне відношення, є одним із елементарних вимірів нашого життя. У цій конфронтації... пізнаємо, щойно відкриваємо себе. Проломити вікна в широкий світ великого життя — це одно з перших завдань сучасного молодого покоління».80

Із закликом до гармонійного розвитку звернувся автор статті «За красу і силу», що сховався за псевдонімом Володич. На його погляд, суспільство сподівалося від українського студентства готовності очолити культурно-національне життя на шляху до кращого майбутнього. На місце пересічного, сірого та кволого типу повинен прийти «немов із бронзи вилитий тип українського студента як символ гармонії між фізичними і духовними вартостями людини».81 Як бачимо, ідейно-теоретична діяльність ОПУСу, його проводу була спрямована на формування студента, озброєного глибокими фаховими знаннями, національно свідомого, готового до праці на суспільній ниві.

«Об'єднання праці українського студентства» як установа в структурі Українського Центрального Комітету представляла інтереси студентства Генеральної Губернії перед німецькою адміністрацією. В організаційну структуру ОПУСу входили окремі громади, кількість яких визначалась числом вищих навчальних закладів Львова. Діяльність ОПУСу на час його виникнення поширювалася на всі шість громад: 1) медичну; 2) політехніки; 3) агрономії; 4) фармації; 5) ветеринарії; 6) лісової інженерії. При ОПУСі існував також гурток студенток. Своє коло питань вирішував Український студентський спортивний клуб. ОПУС також опікувався студентською домівкою у Львові на вулиці Анни, 1/1, де знаходилася невелика бібліотека, а також зібрання часописів та журналів.82

Як уже зазначалось, ОПУС поширив свою діяльність на всі вищі навчальні заклади Львова з часу відновлення їх роботи. За повідомленням «Студентського прапора», з початком навчального року у Львівській політехніці (Технічні фахові курси) стартувала й робота студентських об'єднань. 18 травня 1942 р., у перший день навчання за студентські лави сіло 300 молодих українських студентів-техніків. З появою ОПУСу організована Союзом українського студентства секція техніків «Основа», що об'єднувала у своїх рядах близько 30-ти членів, переорганізувалась у «Громаду студентів політехніки». Той факт, що майже весь склад секції техніків Союзу українського студентства влився до складу ОПУСу, позитивно вплинув на діяльність новоствореної громади. На час започаткування інших громад (липень 1942 р.), «Основа» вже вела активну діяльність, спрямовану на консолідацію та активізацію студентства.83 Праця «Громади студентів політехніки «Основа» спиралась на попередні традиції, хоча багато в чому доводилось починати практично з нуля. Старших студентів, які брали участь у довоєнному русі, було дуже мало, студенти молодших курсів не мали досвіду громадських справ. До цього долучались обставини воєнного лихоліття, які, безперечно, сильно впливали на психіку студіюючої молоді.

Але все-таки ОПУС зумів у критично стислий час залучити у свої ряди чималий загал політехніки, а також спрямовувати його в організоване русло. Якщо 31 липня 1942 р. «Основа» нараховувала у своїх рядах 146 студентів, то через рік, 31 липня 1943 р., вона об'єднувала 368 осіб, тобто 90% українських студентів-техніків. Протягом 1942 р. «Громада студентів політехніки» провела 7 загальних засідань, 3 наукові реферати, 6 організаційних засідань окремих факультетів, 4 інформаційні наради з студентами перших курсів. Крім цього, покладено початок власній бібліотеці (500 томів), видано довідник для вступників, створено науковий авіаційний гурток, 2 допоміжні курси (нарисної геометрії, математики), проведено 4 спортивних походи, сектор культурно-освітньої роботи налагодив зв'язки з міським «Українським освітнім товариством».

З метою посилення роботи «Основи» на початку березня 1943 р. відбулася її певна переорганізація. Було поновлено актив. Оновлена структура «Громади студентів політехніки» включала в себе п'ять рефератів (секцій): 1) організаційний у складі п'яти представників факультетів та 19 зв'язкових, технічного відділу, домівкаря; 2) фахового вишколу з трьома гуртками (летунський (авіаційний), радієвий (радіотехнічний), автомобільний); 3) культурної комісії з відділами: а) зовнішньої праці, б) пресовим, в) мистецько-самодіяльним; г) пропаганди; 4) спортивним; 5) секретаріатом. Переорганізація позитивно вплинула на подальшу діяльність «Основи». Не враховуючи щотижневих загальних засідань, майже щоденно відбувалися заняття якогось гуртка в студентській домівці (у липні 1943 р. студенти «Основи» отримали одну кімнату в приміщенні «Об'єднання українських інженерів» на вулиці Агори, 9/3, де проводили збори і засідання та чергували з половини шостої до восьмої години). Пересічне число присутніх сягало, наприклад, у квітні 1943 р. 40 осіб.

Дати українському суспільству не тільки добрих лікарів, але й свідомих активних громадян — такою була мета діяльності «Медичної громади». Вона спиралась на довголітні традиції організованих форм життя студентів-медиків, і розпочала свою діяльність у червні 1942 р., бажаючи охопити своїм впливом 600 українських студентів. Від початку існування «Медична громада» проводила свою працю через українознавчу, наукову, мово-знавчу секції. Крім того, існував драматичний гурток, хор у складі 34 чол., а також реферат жіночих справ і преси.84

«Громада студентів ветеринарії» оформилась у липні 1942 р. на основі профільної секції, що існувала при Союзі українського студентства. Спочатку її діяльність була млявою. Але вже влітку 1943 р. вона охопила своїм впливом майже 100% студентів-ветеринарів. Протягом року провела загальні збори, товариські вечори, культпоходи, поминальні служби, виступи хору, надавала матеріальну допомогу студентам, упорядковувала фахову ветеринарну бібліотеку.85

14 жовтня 1942 р. почала діяти «Громада українських студентів агрономії» у Дублянах. Оскільки було неможливо об'єднати студентів другого року навчання, які навчалися у Львові, 19 листопада 1942 р. було створено львівський філіал — «Агрономічну громаду». Причому голова студентської організації перебував у Дублянах, а його заступник у Львові.86 Оцінюючи їхні здобутки, «Студентський прапор» робив висновок про слабкість молодіжних організованих форм у цьому вузі. Переважна більшість студентів була поза межами впливу громади, що мало негативні наслідки. Зокрема, не проведено жодного заходу, присвяченого суспільно вагомим проблемам, студенти агрономії брали мінімальну участь у громадському житті.

У полі особливої уваги проводу ОПУСу була «Громада українських студентів фармації», що постала 3 липня 1942 р. За попередніх часів їхня кількість була обмеженою. Польська влада практично заборонила прийом на аптекарські відділення українців. Визначальним напрямом зусиль «Громади українських студентів фармації» було спонукати молодих людей продовжити студії, розпочаті в роки передвоєнної окупації краю більшовиками. Тоді, як ніколи, спостерігалася велика нестача в краї фармацевтів.87 У зв'язку із змінами в навчальному плані, скороченням студій до двох років, цілоденні фахові заняття (теоретичні та практичні), а також той факт, що студенти старших курсів опинились безпосередньо перед випуском, громадська активність студентів-аптекарів носила обмежений характер. І все ж таки, вони провели святкові збори, присвячені пам'яті Лесі Українки, чайний вечір у світлиці УЦК, прибутки від якого пішли на допомогу найбіднішому студентству. Виголошено також доповідь «Відродження». Крім цього, організовано хор та наведено тісні зв'язки з аптекарськими колами.

Наймолодшою студентською громадою у складі ОПУСу була «Громада українських студентів лісової інженерії» (ГУСЛІ), що розпочала свою діяльність лише в листопаді 1942 р. До того часу її учасники входили до складу «Громади українських студентів політехніки «Основа». У зв'язку з тим, що деканат лісової інженерії відокремили від політехніки і на його основі утворили Інститут лісової інженерії, студенти новоствореного вузу проявили ініціативу і створили власну громаду на чолі із Зеноном Литвинком.88 Підсумовуючи досягнуті результати ГУСЛІ за перші шість місяців існування, «Студентський прапор» засвідчив, що успішно пройдено організаційний етап, товариство «поволі стає на шлях твердої праці».

З метою залучення до громадської роботи якомога більшої кількості студенток поряд з «Жіночою секцією», що діяла в структурі УЦК, в ОПУСі було організовано «Гурток студенток-медичок» на чолі з З. Чернегою. Гурток здійснював суспільну опіку, вів культурно-освітню роботу, ініціював спортивні акції студенток, провів конференцію на честь Наталі Кобринської, піонерки жіночого руху в краї, а також забезпечував заняття санітарних курсів.89 З цього приводу маємо коментар: «Так виглядала праця Гуртка студенток. Хай же вона буде достатньою відповіддю тим, що сумнівалися в доцільності існування такого гуртка... На наших очах мчать поїзди робітників на чужину, до нас долітають звідусіль вістки про маси полонених українців і їхню долю, ми бачимо власними очима безконечну кількість сиріт, хворих, вбогих не з власної вини, бачимо, як недуга й голод заглядають до хат наших найближчих. Чиє серце зареагує на все це, коли жіноцтво спатиме?.. Саме тепер наспів час для інтенсивної організованої праці жіноцтва». Питання суспільної праці студенток, підготовки їх до активної громадської діяльності було в центрі уваги «Студентського прапора». В одній із публікацій зазначалось, що українська студентка у вищих навчальних закладах перестала бути «випадковою появою, яка являється тільки зряди годи і яка несе тільки особисту відповідальність за своє ставлення до науки чи громадського життя».90

Органічною частиною ОПУСу був студентський хор «Бандурист», що увійшов до складу об'єднання у липні 1942 р. (диригент Микола Колесса, голова Іван Вересюк, пізніше Тарас Ганушевський). Хор щоденно співав у церкві Святого Преображення на Службі Божій, на Зелених Святах.91 При хорі існувала бібліотека з 3000 примірників нот. «Бандурист» сприяв згуртуванню чоловічого співацького активу, пропагував високу музичну культуру серед студентів.

«Студентський прапор» не залишав поза увагою «Академічного дому» (студентського гуртожитку), в якому проживало 110 студентів, і який був предметом заздрості тих, які проживали на приватних квартирах. Бурсаки (так звали мешканців «Академічного дому») мали можливість користуватися електричним світлом і центральним опаленням. Але не тільки цим славився гуртожиток. Під опікою ОПУСу він став одним із діяльних громадських осередків, продовжуючи довоєнні традиції, коли «Академічний дім», де проживало декілька десятків молодих українців, був чи не найбільшим центром студентського життя.92

Однією з важливіших форм діяльності ОПУСу було проведення загальних студентських з'їздів та конференцій. Перша студентська конференція відбулася 8-9 листопада 1942 р. на ній мова йшла про стан справ та ситуацію в студентському середовищі з часу відкриття українських вищих навчальних закладів, організаційного оформлення студентства. Результатом роботи конференції стало розширення центрального проводу ОПУСу організаційним та суспільними відділами, створення студентської бібліотеки, вирішення питання стосовно приміщення для об'єднання, підготовка доповідей, дискусійних вечорів, інших заходів, а також надання матеріальної допомоги студіюючій молоді та належного фізичного виховання студентства.93

Звіти про діяльність студентських громад засвідчили їх різноманітний та неоднорідний характер. Загальним недоліком була відсутність єдності представнків гуманітарного профілю (філософія, право, історія), що негативно позначилось на громадській активності «Об'єднання праці українського студентства». Найслабше з організаційного боку, відзначалось на конференції, була поставлена робота в студентів агрономії у Львові, які «працювали скоріше одиницями, ніж більшою кількістю членів».

Важливим етапом став 1-ий загальний з'їзд членів «Об'єднання праці українського студенства», що проходив 3-4 липня 1943 р. у Львові (у новому приміщенні ОПУСу на площі Ринок, 29/11). На ньому було підбито підсумок суспільно діяльності студіюючої молоді в умовах воєнного лихоліття протягом першого року існування.94 Крім делегатів від студентських громад, у роботі з'їзду взяли участь члени центрального проводу та представники окремих структур ОПУСу, а саме Українського студентського спортивного клубу, студентського хору «Бандурист» та гуртка студенток. Всього в роботі з'їзду взяло участь 115 осіб.

Діяльність українських студентів у роки війни не залишалась поза увагою греко-католицької церкви. Митрополит Андрій Шептицький, прийнявши напередодні 1-го загального з'їзду членів ОПУСу, представників студентського проводу, познайомився з метою форуму. А у день з'їзду надіслав спеціального листа з привітаннями, найкращим побажаннями та божим благословенням всім учасникам.

Відкриваючи студентський форум, голова ОПУСу Б. Лончина привітав почесних гостей: заступника провідника УЦК К. Паньківського, голову Комітету допомоги студентству професора Ю. Полянського, голову Сеньойорату професора А. Ластовецького, голову Спілки праці українських наукових працівників професора Е. Перхоровича, академічного душпастиря О. Кучабського, представника студентського видавництва доктора Шлимкевича, представника студентського товариства, філіалу НОУС «Чорноморе» в Бреславі. Далі Б. Лончина зачитав послання провідника УЦК В. Кубійовича, який в силу певних обставин не зміг прибути на з'їзд, де, зокрема, зазначалось, що першим практичним наслідком студій молоді буде ріст чисельності українського населення міст та перетворення їх на центри національного життя. Однак захоплення лише цією стороною справи містило в собі небезпеку духовного збіднення українських фахівців. Тому головним завданням студентства було налагодження тісного контакту з громадським життям нації. Специфіка призначення студентів полягала в тому, що вони «повинні стати не лікарями, а українськими лікарями, не інженерами, а українськими інженерами, не спеціалістами, а українськими спеціалістами. Тільки озброєні фаховими знаннями та заякорені в українській духовній культурі станемо повноцінними членами провідної верстви».

У виступі на з'їзді, голова ОПУСу Б. Лончина підкреслив, що метою форуму є «спонукання українських студентів до творчої акції, побудити його до змагання за осягнення щораз вищих форм організаційного і духовного росту». Позитивну реальну користь мала принести не сама критика чи ствердження фактів, хоч вони є необхідними елементами праці, а конкретна справа — чин. Тому голова ОПУСу закликав оцінювати значення з'їзду не безпосередньо після його закінчення, а за наслідками діяльності протягом року. Одним із таких головних результатів стала організаційна єдність українського студентства. Звідси, зауважив Б. Лончина, і гасло з'їзду: «Наша сила в єдності і зорганізованості».

На форумі також виступили: від імені 471 члена «Медичної громади» прозвітував її голова Ю. Лесик, 402 членів «Громади студентів політехніки» — Р. Галібей, 87 членів «Громади українських студентів агрономії» (м. Дубляни) — В. Осташевський, а «Громади українських студентів агрономії» (м. Львів) — М. Шарко, 119 членів «Громади українських студентів ветеринарії» — Е. Лужецький, 104 членів «Громади українських студентів фармації» — О. Буката, 80 членів «Громади українських студентів лісової інженерії» — З. Литвинко. Окрім цього, І. Мандрик зачитав звіт роботи Українського спортивного клубу, що охоплював 450 членів. За дорученням студентського хору «Бандурист» виступив голова Т. Ганушевський та диригент М. Колесса. Про роботу «Гуртка студенток» доповіла З. Чернега.

Багаті на цифровий матеріал звіти були наочним показником активної та всебічної діяльності всіх громад та організацій ОПУСу, незважаючи на те, що об'єднання переживало етап організаційного становлення. Звіти засвідчили зростання загальної кількості активістів, а також поширення їхнього впливу на широкі верстви студентства. Із звіту Центрального проводу делегати з'їзду довідались, що діяльність секретаріату ОПУСу охоплює 1396 студентів, під його опікою перебувала бібліотека (510 томів).

Про господарську діяльність ОПУСу проінформував, відповідальний за цю ділянку роботи М. Паук. Прибутки каси об'єднання, що включали в себе допомогу КОДУСу та внески окремих громад (членські внески, прибутки від заходів) становили за звітний рік 33002,20 злотих. Витрати центральної каси на 30 липня 1943 р. становили 29225,41 злотих (адміністративні видатки, бібліотека, студентський гуртожиток, хор, витрати громад). М. Паук особливо відзначив фінансові справи громади політехніки «Основа», яка окрім того, що мала найбільшу суму використаних коштів, виявила позитивне сальдо.

Відповідальний за суспільну ділянку праці ОПУСу В. Лемеха зупинився на негативних моментах. Певна частина студентства не виявляла особливої активності ні у науковій, ні у суспільній, ні у спортивній роботі з причин обмеженості світогляду, організаційної інертності. Після хвилини мовчання, оголошеної головою ОПУСу Б. Лончиною о 12 год., бо урочиста панахида у храмі Св. Юра в пам'ять жертв більшовицького терору, В. Лемеха завершив свою доповідь. Він відзначив, що на новому етапі розвитку головні зусилля необхідно спрямувати на поглиблення змісту та ідеології студентського життя.

Виступаючи на студентському з'їзді, організаційний референт ОПУСу інженер М. Корчинський констатував завершення процесу оформлення базових структур, які необхідно повсякчас зміцнювати та удосконалювати.

На завершення Б. Лончина нагадав історію виникнення «Об'єднання праці українського студентства», зупинився на характеристиці праці окремих громад. Він високо відзначив діяльність «Громади українського студентства політехніки «Основа» (за впровадження нових форм роботи і творчу ініціативу) та хор «Бандурист» за наполегливу працю, що увінчалась високим мистецьким успіхом. Головам «Основи» та «Бандуриста» було вручено похвальні грамоти. На пропозицію голови ОПУСу студентське об'єднання приєднало до своєї назви ім'я Адама Коцка, борця за окремий український університет.

Підбиваючи підсумки роботи з'їзду, центральний провід та делегати прийшли до висновку, що перший період у діяльності ОПУСу завершився. Було визначено роботу на наступний період. Зокрема, стверджено, що головною метою об'єднання є виховання студента. І тому робота в цій ділянці повинна йти у двох напрямках: 1) підвищення інтелектуального рівня та фахової підготовки; 2) теоретична та практична підготовка до суспільної діяльності, а також посилення уваги до здоров'я та фізичної підготовки. Після з'їзду його учасники поклали вінок на могилу Адама Коцка на Личаківському кладовищі.

Аналіз матеріалів дозволяє ствердити значну активність українського студентства, різноманітність форм його діяльності. Про це свідчать не лише з'їзди, а й факти кропіткої, щоденної роботи, спрямованої на розширення і зміцнення світоглядних орієнтирів студіюючої молоді, залучення широких студентських мас до активної участі у всіх сферах життя. Основними формами прояву студентських громад, з'їздів та конференцій були: збори, засідання громад, наукові фахові та розвивальні гуртки, наради, спортивні походи, поповнення студентських бібліотек, що мало надзвичайно важливе значення у зв'язку з браком підручників та іншої необхідної літератури, налагодження зв'язків з громадськими організаціями та установами. Крім того, важлива роль відводилася драматичним гурткам, хорам, культпоходам, товариським вечорам, наданню матеріальної допомоги студентам, святковим зборам, приуроченим визначним українцям та пам'ятним датам національної історії.

Немаловажного значення набули фахові курси, доповіді відомих учених та громадських діячів. Наприклад, 16 вересня 1943 р. на зібранні членів ОПУСу виступив заступник провідника УЦК К. Паньківський з доповіддю, в якій проаналізував становище українського народу в умовах воєнного лихоліття, значення діяльності УЦК, позитивні та негативні моменти його роботи. Він наголосив на необхідності подальших зусиль, спрямованих на проникнення українського елементу у всі сфери життя краю: господарку, економіку, торгівлю, адміністрацію, культуру, освіту. 29 вересня 1943 р. студенти прослухали доповідь В. Шаяна «Сковорода в світлі сучасної критики», 6 жовтня — студента медінституту Лева Заставного «Гайдамацьке повстання 1768 р.», 13 жовтня 1943 р. — Осінчука «Пам'яті професора Маркіяна Панчишина».95

На зібраннях студентів, що проходили у залі Інституту народної творчості, 20 жовтня 1943 р. відомий археолог та історик Я. Пастернак виголосив лекцію «Княжі городища», 27 жовтня видатний історик І. Крип'якевич запропонував доповідь «Чорне море в історії України», професор О. Терлецький 10 листопада розповів про «Долю Галичини в історії України», М. Шлимкевич 18 листопада знайомив студентську аудиторію з проблемою «Найважливіші філософські напрямки», професор В. Кубійович, виступив перед студентами як вчений-географ 1 грудня 1943 р. з доповіддю «Українська національна територія».96 Як бачимо, запропонована тематика була спрямована на формування, зміцнення та утвердження національної гідності, усвідомлення величі завдань, поставлених перед українцями, а також необхідності їх реалізації в нових історичних умовах розвитку.

У цьому сенсі «Студентський прапор» неодноразово виступав інформаційним партнером. Він, зокрема, закликав взяти активну участь у студентському авторському вечорі, попередньо надіславши власні літературні твори на адресу редакції — Львів, вул. Анни, 1/1 (до 30 жовтня 1943 р.). Наголосивши на необхідності роботи над собою, піднесенню не тільки фахових знань, але й загальноосвітнього рівня, редакція запропонувала молодому поколінню: «Покажіть, що традиції вам близькі й свої — чейже з наших рядів виходили нові поетичні таланти. Не забувайте, що це буде мірилом нашого розвою, нашого поступу. Заманіфестуйте жадобу добування науки, працюйте над собою. Видвогніть нові поетичні та взагалі письменницькі таланти».97

Зовнішнім проявом студентської організованості було оформлення ритуальної частини. «Студентський прапор» помістив на своїх сторінках Комунікат ОПУСу №1, згідно якого, загальнообов'язковим привітом українського студентства було слово «гаразд», відповіддю також «гаразд». Студенти зверталися один до одного словом «друже» або рівнозначним йому «товаришу». Привіт «Слава Україні!» і відповідь «Слава!» вживали у виняткових, поважних та урочистих обставинах.98

Діяльність ОПУСу, як уже відзначалось, була тісно пов'язана з діяльністю легальних українських структур, що діяли у Східній Галичині у роки нацистської окупації, у першу чергу — з відділами УЦК: Українським освітнім товариством та Комісією допомоги українським студентам, які, крім ідейно-спрямовуючої, надавали посильну матеріальну допомогу студіюючій молоді.

За повідомленнями «Студентського прапора», КОДУС у Львові під головуванням Ю. Полянського призначила для студентів: медицини — 170 стипендій на суму 34100 злотих у місяць, політехніки — 76 стипендій на суму 28900 злотих у місяць, лісової інженерії — 39 стипендій на суму 7750 злотих у місяць, ветеринарії — 37 стипендій (7450 злотих), богослов'я — 32 стипендії (5600 злотих), фармації — 17 стипендій (3550 злотих), театральних студій — 9 стипендій (1550 злотих). Разом склало 530 стипендій на загальну суму 103200 злотих.99 Також КОДУС надавав матеріальну допомогу українським студентам за кордоном, виділивши на 1943/44 навчальний рік 213 стипендій на загальну суму 26000 рейхсмарок (52000 злотих), зокрема, українським студентам Відня — 80 стипендій, Праги — 61, Берліна — 33, Данцігу — 8, Грацу — 8, Мюнхену — 7, Бреслава — 6, Фрайбургу — 2, Йони, Дітгольдісвальду, Ган, Міндену, Лейпцигу, Геттігенгу по одній.

Загальна сума, надана КОДУСом протягом 1943—1944 рр., становила 7331552 злотих і включала в себе, крім стипендій, одноразові допомоги, утримання студентської амбулаторії, студентського гуртожитку на 110 чол., а також двох студентських їдалень, в яких харчувалося 600 студентів. Передбачалось відкриття третьої їдальні на 200 чол., що обходились КОДУСу в 1700000 злотих на рік.

Аналіз діяльності «Об'єднання праці українського студентства» дає підстави стверджувати: головні зусилля центрального проводу, громад, значної частини студіюючої молоді відзначались активною участю у житті суспільства. На це виразно вказує і абревіатура назви об'єднання, що так вдало символізує його мету та призначення, адже у перекладі з латині «опус» — це справа. На справу кращого майбутнього українського народу і була зорієнтована вся діяльність студентства. Задля об'єктивності також слід зазначити, що відкриття українських вищих навчальних закладів, діяльність студентських організацій, вихід студентських періодичних видань була можлива завдяки Українському Центральному Комітету. Він зумів у надзвичайно складних умовах відстояти перед окупаційною владою, в рамках можливого, український інтерес. І, як засвідчив «Студентський прапор», сприяв розширенню освіченої верстви українського суспільства.

 

------------------------------------------------------------------------

[70] Переломові роки українського студентського життя // Студентський прапор. — 1943. — № 12. — С. 10-13.

[71] Львівські вісті. — 1941. — Ч. 82.

[72] Об'єднання праці українського студентства у Львові // Студентський прапор. — 1943. — № 1. — С. 30.

[73] Кубійович В. Мені 85. — Мюнхен, 1985. — С. 103.

[74] Об'єднання праці українського студентства у Львові // Студентський прапор. — 1943. — № 1. — С. 30.

[75] Переднє слово // Студентський прапор. — 1943. — № 1. — С. 3.

[76] Студентські відправи // Студентський прапор. — 1944. — № 1. — С. 40.

[77] Від'їзд перших добровольців СС СД Галичина // Студентський прапор. — 1943. — № 2-3. — С. 48.

[78] Лончина Б. Сучасне українське студентство, його завдання і праця // Студентський прапор. — 1943. — № 1. — С. 10-13.

[79] Лончина Б. Чи дійсно криза? // Студентський прапор. — 1943. — № 2-3. — С. 3-8.

[80] Рудко В. Шляхи широкії // Студентський прапор. — 1943. — № 4. — С. 1-7.

[81] Володич. За красу і силу // Студентський прапор. — 1943. — № 4. — С. 23-26.

[82] Об'єднання Праці Українського студентства у Львові // Студентський прапор. — 1943. — №1. — С.30-32.

[83] Рік праці «Основи» // Студентський прапор. — 1943. — № 1. — С. 32-33.

[84] З діяльності «Медичної громади» // Студентський прапор. — 1943. — № 1. — С. 33-35.

[85] Громада українських студентів-ветеринарів «Ватра» // Студентський прапор. — 1943. — № 2-3. — С. 52-53.

[86] Громада українських студентів агрономії в Дублянах; Агрономічна Громада у Львові // Студентський прапор. — 1943. — № 2-3. — С. 54-56.

[87] Громада українських студентів фармації // Студентський прапор. — 1943. — № 2-3. — С. 53-54.

[88] Громада українських студентів лісової інженерії (ГУСЛІ) //Студентський прапор. — 1943. — № 2-3. — С. 56-57.

[89] Гурток студенток // Студентський прапор. — 1943. — № 1. — С. 36.

[90] На актуальні теми // Студентський прапор. — 1943. — №5. — С.45.

[91] Студентський хор «Бандурист» // Студентський прапор. — 1943. — № 2-3. — С. 56.

[92] До світлих традицій «Академічного дому» // Студентський прапор. — 1943. — № 4. — С. 40.

[93] З діяльності об'єднання праці українських студентів // Студентський прапор. — 1943. — № 2-3. — С. 51.

[94] І Загальний з'їзд членів об'єднання праці українських студентів у Львові // Студентський прапор. — 1943. — № 2-3. — С. 42-47.

[95] Доповіді на ширших сходинах членів ОПУСу // Студентський прапор. — 1943. — № 5. — С. 43.

[96] Студентські сходини // Студентський прапор. — 1944. — № 1. — С. 41.

[97] Студентський авторський вечір // Студентський прапор. — 1943. — № 4. — С. 48.

[98] Комунікат Ч. І. // Студентський прапор. — 1943. — № 1.

[99] Кількома словами // Студентський прапор. — 1943. — № 6. — С. 45.