Розділ 41

Оборона Збруча і відхід за Дністер. – Кінний бій під Сидоровом

 

У перших днях липня на північному польському фронті Червона Армія розвинула сильний наступ, який примусив польські війська відійти аж на лінію ріки Вісли. В околицях Варшави точилися запеклі бої. Натомість в Україні польські війська з успіхом стримували наступ ворога, незважаючи на його значну перевагу та наявність кінної армії Будьонного. Головні бої відбувалися в районі Рівного, де Будьонний намагався прорвати фронт у напрямку Львова, що, врешті, йому і пощастило зробити.

З 14 по 26 липня Українська Армія відбиває всі атаки ворога, який уперто намагається форсувати Збруч. Особливого значення набрали бої в районі Шидлівці-Сидорово. Зосередивши тут кілька полків піхоти та бригаду кінноти, ворог майже щодня наступав на Збруч, але контратаками 3-я Залізна дивізія відкидала його знову за річку. Бої були надто кровопролитні, особливо терпіла наша піхота від ворожої кінноти. Під час однієї з атак ворожа кіннота наполовину порубала один із польських етапових куренів, присланий для зміцнення фронту 3-ї Залізної дивізії. Для ліквідації ворожої кінноти за наказом Українського Командування було підтягнуто Окрему кінну дивізію, яка разом з дивізійною кіннотою 3-ї Залізної дивізії мала знищити ворога.

25 липня ворог у складі двох полків 123-ї бригади зайняв Сидорів та випустив кінну бригаду, яка з великою бравурністю атакувала нашу піхоту, що розпочала відхід під захист нашої кінноти – Окремої кінної дивізії, 3-го кінного полку, трьох окремих сотень – усього до 1500 шабель, скупчених на західій околиці Кривенького. Ворожа кінна бригада в складі до 1100 шабель увірвалася в лави нашої піхоти, але несподівано в атакувала наша Окрема кінна дивізія і 3-й кінний полк. Розпочалась рубанка. Ворог не витримав натиску нашої славної кінноти та повернув до Сидорова під прикриття своєї піхоти. В цьому кінному бою взяло участь до 2000 кіннотників. З розмаху наші кінні частини налетіли на два полки 123-ї бригади та майже цілком їх знищили разом з командирами полків. Після цього знаменитого бою, в якому виявилися добрі якості нашої кінноти та який скінчився повною поразкою ворога, останній обмежився лише дрібними наскоками на наші сторожові частини.

Між тим Будьонний, прорвавши польський фронт у районі Рівного, пішов у напрямку Львова, чим змусив польські війська відступити на лінію Серету. З огляду на це Українська Армія 27 липня згідно з наказом зайняла фронт від Чорткова та Дністра по річці Серет. На цих позиціях по Серету протягом майже 10 днів ворог енергійно атакував різні відтинки українського фронту. Особливо уперті бої були під Чортковом. Українські частини відбивали всі спроби ворога прорватися через Серет.

Через те що польські частини під натиском Будьонного знову примушені були відступити на захід, Українська Армія згідно з новим наказом зайняла фронт по річці Стрипі від Бучача до Дністра. Захоплений своїми успіхами ворог продовжував енергійно атакувати наші війська, але всі його спроби форсувати Стрипу розбилися об наші контрудари.

Між тим ситуація на фронті 6-ї польської армії знов ускладнилася. Будьонний підійшов до самого Львова, для оборони якого зосереджувалися польські війська, а загальна лінія фронту знову пересунулася на захід. З огляду на це Українській Армії дається наказ відійти на лінію Дністра, де й зайняти позиції від Галича до румунського кордону.

20 серпня Українська Армія, переправившись через Дністер, зайняла нові позиції.


на головну сторінку

до змісту