Розділ 7

Взаємовідносини між німецьким командуванням та Українським Урядом. — Зміна влади в Україні. — Гетьман Павло Скоропадський

У міру того як з території України відступала Червона Армія, німецьке командування ставило дедалі більше і більше вимог до Українського Уряду. В Україні на той час, з певністю можна сказати, панував адміністративний і господарський хаос. Разом з революцією національною відбувалася революція і соціальна. Народ український, переважно хлібороби, в першу чергу вимагав від революції задоволення актуальних і насущних потреб його, а саме — землі. Український хлібороб вимагав, щоб земля поміщиків була поділена між селянами.

Під впливом демагогічної агітації московських комуністів українські селяни, не чекаючи на законне вирішення земельного питання Українським Урядом, почали руйнувати поміщицькі господарства, нищити їх.

З огляду на присутність австро-німецької армії, яка втручалася у внутрішнє життя країни, організація державного апарату посувалася з великими труднощами. За той короткий час Український Уряд не міг припинити революційне безчинство й опанувати ситуацію. Після відступу Червоної Армії з України десятки тисяч московських комуністів переховувалися на території України; вони провокували населення виступати проти уряду, кажучи, що це уряд привів німців в Україну, щоб за їхньої допомоги знову передати землю поміщикам.

Між тим командування австро-німецької армії вимагало від уряду постачити збіжжя, живність та ін. Величезні військові склади з колосальними запасами харчів, амуніції та всілякого військового приладдя, склади, які служили запільними базами двох величезних фронтів колишньої російської армії, а саме — Південно-Західного і Румунського фронтів, уже були в руках австро-німецької армії як “військова здобич”. Це майно нагальним порядком окупанти вивозили в глиб Австрії й Німеччини. Український Уряд не спроможний був задовольнити ці непомірні вимоги, а українське населення почало розуміти, що австро-німецька армія окупувала Україну не для того, щоб допомогти йому налагодити державне життя, а тільки для того, щоб вивезти з України найбільше хліба, цукру та всякого майна.

Поміж Українським Урядом і командуванням австро-німецької армії почали виникати конфлікти. З багатьох місцевостей України поступали скарги на свавілля, що їх чинили австро-німецькі війська. Уряд рішуче виступив на захист українського населення.

Ці конфлікти призвели до того, що одного дня німецький відділ під командуванням старшини вдерся в помешкання Українського Парламенту — Центральної Ради, де відбувалося в той час чергове засідання під проводом професора Грушевського. Загрожуючи зброєю, німецький старшина оголосив наказ про розпуск Центральної Ради.

Це сталося 28 квітня 1918 року. Деяких членів Центральної Ради, як голову Уряду УНР Вс. Голубовича, німці арештували та віддали під суд.

29 квітня 1918 року на З'їзді Українських Хліборобів у Києві проголошено генерала Павла Скоропадського Гетьманом всієї України, що було повним державним переворотом. У ніч з 29 на 30 квітня переворотці захопили всі важливі державні установи. Замість Української Народної Республіки була проголошена Українська Держава. Переворот той було підготовлено членами Української Народної Громади в порозумінні з реакційними російськими елементами та за згодою німецького командування.


на головну сторінку

до змісту