РОЗДІЛ VII

ОГЛЯД БОЇВ З 8-го ДО 13-го VІІ.

Акції большевиків.

1. Головне своє завдання, чергове по захопленні Проскурова - притиснути наші частини до Дністра й фактично відрізати нас від Збруча - червоні не виконали. Вже 7.VІІ. передові частини червоних обсадили Ярмолинці й націлили дві бригади для переслідування наших частин, залишивши одну в районі Проскурова.

Але їх, правдоподібно, занепокоїла дійсна загроза з боку Збруча: наближення Галицької армії й енергійний та сміливий рух 5-ї Галицької бригади на Чорний Острів відразу звернули всю увагу червоних на захід. Так само наявність на південному сході від Ярмолинець цілої Запорізької групи, не розбитої червоними під Проскуровом і здатної на розгонисті удари, примушувала червоних не зариватися вперед, щоб не потрапити в "обценьки".

Замість того, щоб бодай частиною своїх сил переслідувати наше змучене військо, большевики висувають заслону па Ярмолинці, швидко роблять перегрупування й утворюють новий фронт на захід для прикриття Ярмолинець-Проскурова. Червоні на підводах перевозять через Городок на захід спід Ярмолинець частини Таращанської бригади. В район Проскурова, крім богунівської бригади, що там лишилася, скупчують іще й Волинську червону бригаду. Таким чином утворюється сильний фронт на захід, слабенька заслона на південь.

На мою думку, червоне командування не мало жодного права не реагувати на радикальну зміну ситуації, викликану появою нового, значного чинника в вигляді Галицької армії. Большевики мали повну підставу чекати переходу через Збруч у районі Війтівці-Гусятин цілої групи слідом за своїм авангардом - 5-ою бригадою.

Пхатися на південь у лантух між Запорожцями й Галицькою армією, маючи перед фронтом сильну групу СС, яка добре далася червоним в знаки в другий період Проскурівськоі операції - було для большевиків більш ніж небезпечно. На це не відважилися й такі авантурники (ризиканти) в політиці й стратегії, як большевики.

Проте, коли б червоні були так докладно поінформовані про ситуацію, як оце зараз ми (бо знаємо і сили ворожі й наміри) і коли б натиснули вони енергійно на Городок і далі на південь, принаймні однією бригадою піхоти з кінним полком, то можливо припустити, що вже 10.VІІ. Кам'янець міг би впасти до рук червоних.11

Це наочний приклад того, як легко критикувати вождів і розбирати операції, сидячи спокійно на канапці й маючи перед очима всі дані про ворогів, і як важко схвалити рішення начальникам і їхнім штабам на полі бою за не зовсім з'ясованих обставин, що завжди трапляється на війні.

2. Жмеринська совєтська група 8.VІІ легко вибиває Божка із Жмеринки і, закріпившися в цьому вузлі, починає просуватися на Бар; погрожуючи напрямкові Єлтушків-Нова Ушиця. Божка червоні майже не переслідують, направивши на Котюжани тільки невеличкий відділ із бронєпотягом. Також із Жмеринської групи большевики надсилають через Деражню на Проскурівський напрямок цілий полк. Таких заходів уживають червоні з приводу загрозливої для них ситуації в напрямку Волочиськ-Проскурів.

На фронті проти Удовиченка 45 дивізія задовольняється звільненням від наших військ залізниці Вапнярка-Рахни і не йде в атаку проти 3-ї дивізії, а скупчує свої резерви, щоб, нарешті, розрахуватися із своїм грізним ворогом. І правда, обережність 45-ї дивізії мала рацію, як побачимо далі.

Розпорядження і пляни ШДА і НК ГА.

Наближення ГА до Збруча припало на найкритичніший момент на Кам'янецькому напрямку. Командування вирішує, до переходу головних сил ГА, активно боронити підступи до Кам'янця. Для співділання використати хоч би дві бригади галичан, що мусіли натискати у найболючіше для ворога місце - Чорний Острів-Проскурів.

Наддніпрянські частини в той же час повинні були, як перший етап, вийти на рубіж Ярмолинці-Городок, і далі вже на Проскурів.

Коли б цього було додержано, навіть якби пляни почато виконувати хоч би частково, і та галицька бригада, що скупчувалася біля Сатанова, почала б свій рух бодай 10.VІІ, то вже 11-го це уможливило б Запорожцям захопити Ярмолинці, а галицьким частинам через Фельштин ще 11-го ж подати руку 5-й Галицькій бригаді. Далі, невеличка активність з боку СС і Волинців, навіть сильна розвідка й наскок їхньої кінноти при наступі Запорожців, спричинилися б до відвороту червоних на північ, або оточення нами їхнїх частин.

Одначе, цього не сталося.

Галицька армія, не додержавши своєї обіцянки, повела наступ - правда, енергійний, тільки 5-ю бригадою, яка вже 10.VІІ обсадила Чорний Острів. Біля Гусятина рух почався тільки 11-12-го.

У Наддніпрянців - замість наступу, або, принаймні, залишення своїх частин на фронті Купин-Франпіль, дальший відворот групи СС і Волинської. А тому у Запорожців - тільки бойова розвідка й скупчення ближче до Ярмолинець.

Все ж натиск однієї 5-і Галицької бригади та напівактивна діяльність Запорожців зупиняють просування червоних на 5 діб. Виграш часу мав для нас першорядне значення. Більшість наших частин мали можливість відпочити морально й фізично, а галичани встигли підтягти до Збруча свіжі частини.

Ситуація значно покращала.

Отже, план був доцільний і влучний, і тільки вагання НК ГА та моральний стан наддніпрянських частин на Кам'янецькому напрямку і пасивність галичан біля Гусятина, заважили виконати його цілком. Все ж ми на деякий час вирвали ініціятиву з рук ворога; замісць наступу й переслідування, червоні переходять до оборони.

Акції груп і дивізій. Сх. ч. 2.

Без сумніву, рух 5-ї Галицької бригади спричинився до затримки большевицького наступу та врятував Кам'янецьку групу від тяжкого, маиже катастрофічного стану. Не так сила цієї незначної складом бригади, як напрямок її удару занепокоїв большевиків і підвищив дух Запорожців. Цей факт яскраво підкреслює те, що на війні грає величевну ролю моральний чинник і маневр, несподіванка для ворога з флангу й погроза запіллю, і це є гірше за сильну баталію на фронті.

Правда, вже 13.VІІ стало відомо, що 5 Галицьку бригаду, під час її відвороту, розбили большевики, а проте, хоч вона, силою обставин, і стала жертвою, та це виправдалося значними компенсаціями на Кам'янецькому напрямку, а, значить, і на Галицькому, бо було вбережено відповідний терен для розміщення ГА. Не підтримання 5-ї Галицької бригади тією бригадою, що була коло Гусятина, або якоюсь іншою галицькою частиною, на мою думку, пояснюється тими настроями, які в цей час захопили НК ГА й диктатора Петрушевича, та ситуацією на Польсько-Галицькому фронті.

Запорожці. Сх. ч. 2.

У Запорожців майже 3 дні пішло на ліквідацію внутрішнього розкладу, що почався був серед них, та на вжиття заходів для припинення тяги на схід - до повстанців.

На те, щоби стримати Запорожців на Проскурівському напрямку й скупчити їх поближче до Ярмолинець, пішло багато часу й енергії Комгрупи, і вони починають наступ тільки 11-го, а до того часу провадять лише збільшену бойову розвідку й зосередження дивізій.

Ось чому Запорожці починають атаки на Ярмолинці поодинокими дивізіями в міру того, як вони підходили. Спочатку атакує одна 8 дивізія, далі її підтримує 9-та Залізнична і, нарешті, 13.VІІ розгортається для атаки вся група.

Таким чином, скупчення Запорізької групи на південний схід від Ярмолинець і рух її вперед навмисне, щоб учепитися в ворога, були важливим чинником при захисті нами Кам'янецького напрямку. Слід відзначити, що 8-ма Запорізька дивізія перша почала бої і провадила, їх енергійно.

Січові Стрільці.

Докладно з'ясувати настрій СС ми не беремося. Ця група, можливо, довготривалими боями підвередилася, а можливо, були для того й інші причини, нам невідомі. І ні отаман Коновалець, ні його начальник Штабу пполк. Безручко, здається нам, не мали сили притягти свої частини до бою, або бодай хоч утримати їх на призначеному фронті до переформування їх та відпочинку. От. Коновалець і пполк. Безручко, всупереч наказові, зважилися відірватися від ворога на час 5 - 7 діб (див. Додатки).

Безумовно, найкращий засіб для того, щоб виснажену частину звову зробити боєздатною - це відірватися від ворога на певний час. Цього способу додержувались на західньому фронті в час великої війни особливо французи й німці (одначе, не під час генерального бою). Вони зміняли свої частини й часто-густо давали їм відпочинок, і цей спосіб добре впливав на загальну боєздатність їхніх армій (треба пам'ятати, що ва заході був міцний фронт і було досить резерв). Отже, добре було б і на Українському фронті додержуватися цього, - на жаль, відвести СС до резерви, як вони справедливо того домагалися ще 14-15.VІ, на початку Проскурівської операції, не було жодної можливости, бо вільних частин у нас не лишалося і якраз на відтинку групи СС (див. чч. І-ІІ "Походу", Проскурівська операція), доводилося ставити все на карту, напружувати всі зусилля, щоб не бути розбитими. В Проскурівському районі, на відтинку СС, точилися вперті бої. Спроба зняти з фронту Січовиків у ніч на 1-ше, була початком нашого неуспіху.

Червоні не давали нам покою й хотіли остаточно знесилити наші війська. В даному випадку відриватися від ворога в момент початку наступу на нього і критичного стану на фронті було некорисно для загальної справи. Гадаємо, що якісь поважні причини й дуже важкий стан частин СС спричинилися до такого рішення.12

Волинська група.

Волинці теж відходили поволі назад.13

Відворот СС і Волинців оголив ліве крило Запорожцям, і большевики, завдяки цьому, 11-13.VІІ. охоплюють Запорожців з південного заходу (8 й 9 дивізії) і стримують їхній наступ на Ярмолинці.

2-й дивізії - Запорізькій Січі - безумовно було важко власними силами триматися на Жмеринці, і зрозуміло, що от. Божко Залишив цей пункт під сильним ворожим натиском. На жаль, відворот провадився непляново й поспішно. Січ раптом покинула Бар і відскочила на Копайгород, хоч большевики на неї сильно й не напосідали.

3-тя дивізія.

Пполк. Удовиченко лагодився до рішучих кроків, і для цього скупчував полки в районі Мурафа - Джурин.

Загальні висновки.

Можна припустити, що хоч затримка наступу з боку Гусятинської бригади, відворот СС і Волинців та початок наступу Запорожців на Ярмолинці тільки 11-го спричинилися до окремої поразки 5-ї Галицької бригади під Чорним Островом, все ж тепер до катастрофи було далеко - виднокруг прояснювався, так дорогий час було виграно. На жаль, дуже непокоів нас той настрій, який утворився навколо НК ГА й у диктатора; перехід решти частин ГА затримувався.

Розглянемо, в чому полягала справа.

 

-----------------------------------------------------------------------

[11] Треба зазначити, що вще до 11-12.VІІ. червоні здали собі справу з ситуації й почали скупчувати сили в районі Ярмолинці-Городок, тим і з'ясовується їхній опір Запорожцям у боях під Ярмолинцями (спочатку вони з Гусятинського напрямку повернули назад свої частини, бачучи відсутність із цього боку небезпеки для себе).

[12] Бажано побачити в друку міркування отамана Коновальця і його начальника Штабу, щоб докладніше освітлити це питання.

[13] В цей час на чолі волинської групи поставлено пор. Осмоловського, полк. Петрів перебрав посаду воєнного міністра.