РОЗДІЛ XIII

ОЦІНКА НАСТУПУ 1-Ї СОВ. ДИВІЗІЇ І НАШИХ КОНТР-АКЦІЙ

Акції червоних.

Треба відзначити надзвичайну енергію й настирливість 45-ї и 1-ї совєтських дивізій. Як тільки червоні виявили неуспіхи на Вапнярському нарямку своєї південної групи (скупченої в районі Рахни - Ярошенка), вони до 18-го встигли зміцнити її резервами з Одеси, заатакували нашу 3-тю дивізію й затримали її рух на Вапнярку, навіть примусили пполк. Удовиченка трохи відтягти своє праве крило й на деякий час припинити наступ. Врешті вони відтиснули були навіть 3-тю дивізію від залізниці, і тільки тому, що її не розбито, вони не переслідують, бо на це у них не вистарчило б сил.

Отже, червоні покладали надію на те, що 45-та дивізія нарешті зломить нашу 3-тю дивізію (большевики були сильніші числом і мали найбоєздатніші частини на цьому напрямку). Вони не дооцінили свого ворога і його героїчних частин.

На мою думку, большевики мали вже досить часу переконатися в силі 3-ї дивізії, ще ані разу ними не переможеної. З 2.VІ до 20.VІІ. 3-тя дивізія завжди била червоних, тому для знищення її большевики мусіли б, здавалося, обмежитися на деякий час обороною Жмеринки, а скупчити проти 3-ї дивізії свою 45-ту, з доданими частинами, і більшість частин Жмеринської групи, а в Жмеринці залишити тільки заслони. Подолавши 3-тю дивізію, червоні мали би тоді змогу розрахуватися досить легко з отаманами Божком і Тютюнником.

Як побачимо, 3-тя дивізія наробить згодом червоному керуванню ще чимало турбот.

Свій наступ на Кам'янецькому напрямку большевики провадили не тільки рішуче, а й нахабно.

В наказі 1-ї совєтської дивізії поставлено завдання Таращанській бригаді (силу цієї бригади доведено до 3000 багнетів) проломитися на Смотрич і далі на Кам'янець і зірвати фланговий марш галицьких частин та внести заколот у їхній рух. І хоча цей плян не здійснився, проте бурхливий наступ червоних примусив наше командування пережити не одну неспокійну хвилину і для опертя розгорнути 2-й Галицький корпус (три бригади) і групу Бізанца (дві бригади).

На Жмеринському напрямку червоні тільки обороняються.

Акції наших частин.

На Вапнярському напрямку пполк. Удовиченко врятовує загрозливу ситуацію здатністю до маневру та впертістю й відвагою своїх частин.

Не маючи змоги в боях 18-19-го побити червону південну групу, командир 3-ї дивізії робить за 20 й 21-ше перегрупування, і на 22-ге знову йде в бій; на тили ворога скеровує партизанів Павловського; 22-го вони захопили Вапнярку. По важких боях 22-24.VІІ. врешті, пполк. Удовиченко хоч звільняє залізницю, одначе не відходить задалеко, а згромаджує свої сили для нового удару.

Божко й Тютюнник також натискають на большевиків, захоплюють Бар і, погрожуючи залізниці Деражня-Жмеринка, намагаються полегшити нашу важку ситуацію на Проскурівському напрямку.

Найцікавіші з тактичного боку бої на Проскурівському напрямку.

Зацорожці, треба відзначити, менш активні, ніж завжди. СС, які переформувалися за тиждень у районі Лянцкоруня в дві дивізії з своїми штабами і відпочили, відновивши свою форму, являли собою частину сильну, з великою енергією та боєздатністю. До 20-го вони ще тримаються обережно, всі свої акції підганяють під маневри сусідів, а не допомагають їм фланговим ударом. Наприклад, 19-го, коли Волинці із залишеного ними 18-го Городка вибили червоних і проскочили навіть 5 верст на північ, СС не перейшли в наступ, а відійшли в район Франполя і оголили праве крило Волинців. Сюди й ударили червоні.

19-го ж, на мою думку, СС мусіли принаймні хоч утримати свій фронт, а резерви підтягти ближче, бо Запорожці відійшли аж за Солобківці. Правда, СС може не мали надії, що Волинці перейдуть у наступ, - про відворот Запорожців вони знають, - тоді треба було докладно з'ясувати ситуацію щодо лівого сусіда та обов'язково своєчасно його поінформувати про свій відворот і повідомити про це також ШДА, щоб той міг скасувати свою директиву на 19.VІІ і стримати від наступу Волинську групу.[18]

Волинці виконали наказ і енергійно вдарили на Городок, завдали ворогові втрат, але не підтримані, мусіли відійти назад. Таким чином, їхнє героїчне зусилля, на жаль, не дало корисних наслідків для загальної справи, тільки знеохотило саму Волинську групу. Тому то СС уже в ближчий час відчув на собі відсутність боєздатности сусіда.

Дуже повчальна ситуація 20 й 21-го. Група СС у коритарі між двома шляхами: Ярмолинці-Солобківці, Городок-Смотрич, направо від неї ще боєздатна хоч і перетомлена, Запорізька група, наліво - Волинці, заслабі після свого дебюту 19-го. Вони в повному відвороті на південь, - тільки юнаки ще билися, решта легко котилася назад.

ШДА, беручи, на увагу ситуацію, наказує СС, витягнувши одну їхню дивізію з фронту зосередити її за своїм лівим крилом і вдарити в північно-західньому напрямку по тилах Таращанської бригади, щоб її знищити. Отаман Коновалець і його помічник отаман Мельник не мають належної віри в цей маневр і вказують на свій великий фронт, і втому їхніх частин, але ШДА рішуче домагається від групи СС удару по запіллю ворога.

Вже пізно ввечері 21-го, о 22-й годині, отаман А.Мельник звітує, що група зазнала 20.VІІ. великих утрат, вона займає великий фррнт, усі сили введено в діло, а тому стягнути дивізію до резерви для протинаступу майже неможливо, до того ж Волинська група небоєздатна, і 22.VІІ. може відступити ще далі на південь і тоді зовсім оголить ліве крило СС і поставить його в катастрофічне становище. Дійсно - скажемо й ми - ситуація була в цей час загрозлива. Червоні захопили вже Смотрич, глибоко пройшли на південь і заливали тили й фланг СС.

ШДА вимагає виконання маневру за всяку ціну.

Ніде правди діти: СС хоч і вагалися й опиралися до початку маневру, проте, схваливши рішення, здійснили його рішуче, сміливо й мистецьки.

Цей бій складає одну з красних сторінок історії СС. Вони розбили большевиків комбінованим наступом своєї 11-ї дивізії під кермою відважного пполк. Р.Сушка, яка звалилася на тил червоних, і кінним дивізіоном Бориса з дрібними частинами стрільців, що стримували наступ з фронту і прикривали штаби. Червоні, розбиті групою СС, загубили свою чванливість і в безладді подалися на північ. Цим переможним боєм СС прикрили Кам'янецький напрямок, зупинили ворожий наступ і розгромили найліпший Таращанський полк, завдавши поразки Таращанській бригаді.

На цьому прикладі видно, яке велике значення має на війні воля. Категорична вимога з боку шефа штабу конечности ризикового маневру змусила групу СС відважитись на нього. Наслідок - блискуча перемога. Це перше.

Друге. Треба тільки мати холодну кров, вірне око і добре військо, і тоді ніякий ворожий обхід не страшний.

Галицька армія, хоч і не взяла значної активної, участи в бою, проте, розгорнувшися, морально підтримала наддніпрянські частини і, давши на себе опертися, уможливила всім їхнім силам рух наперед. 2-й Галицький корпус уже йшов через район розміщення Волинської групи на допомогу СС. Добре також видно на цьому прикладі значення резерв, бодай ще й не введених у діло. (Пригадаймо додатну ролю в боях старої гвардії - цієї резерви Наполеона).

Третє. Споганити частину легко, направити її й зробити знову боєздатною - значно важче і на це потребується час. Приклад - Волинська група.

Четверте. Треба підкреслити енергію отамана Юрка Тютюнника, що розпочав наступ і загроженням залізниці Деражня - Жмеринка допоміг Кам'янецькій групі.

П'яте. ШДА, на нашу думку, правильно оцінивши ситуацію, визначив доцільний маневр для групи СС і рішуче домагався його здійснення.

 

-----------------------------------------------------------------------

[18] Мушу пояснити, що зауваження роблю на підставі тільки тих документів, які у мене є, і, можливо, що помиляюся, тому бажано від СС і Волинців отримати докладніші відомості.