РОЗДІЛ XXV

ПЕРТРАКТАЦІЇ З ПОЛЬЩЕЮ

Делегація і її склад.

Щоби з'ясувати наші взаємовідносини з польським військом, подаємо коротенько пертрактації нашої новоі делегації з поляками.

З переходом за Збруч Галицької армії, Головний Отаман негайно вживає заходів, щоби стримати на Збручі польські війська і поновити завішення зорої між нашим і польським військом.

Вже 17.VІІ. головою військової делегації призначено ген. штабу полковника Ліпка, випуску 1911 року з Військової Академії. Це людина серйозна, досить обережна, військову справу розумів він добре, тому надавався для виконання цього поважного завдання.

Склад делегації.

Склад делегаціїі: голова - полк. Ліпко, члени: підполк: ген. штабу Левчук, від державної інспектури п. Мшанецький і секретар сотник Руцький.

До 20-го числа делегація вирушила до Львова. Там вона остаточно розв'язала питанця з окремою галицькою делегацією майора Шухевича, яка вже перебувала у Львові. Для з'ясування цієї справи надсилаються до Кам'янця наші делегати, і до 23-го, нарешті, сформовано спільну з Галицькою армією військову делегацію. До її складу ввійшли з боку галичан: сотники Магаляс Семен, Луцький Остап та Гузар Роман.

Отже, тепер це була повноправна військова делегація від обох Українських армій з відповідними повноваженнями. Головні її завдання - припинити наступ Польської армії на Збручі і домагатися бази для Галицької армії на терені Східньої Галичини, а також підготувати умови для спільних операцій з Польською армією проти большевиків.

Мета.

Крім того, цій же делегації поставлено зарядження: 1) вести переговори з державами, які зацікавлені в боротьбі з большевиками, про "умови, за яких УНР мала би можливість продовжувати спільну боротьбу проти большевиків, користуючися допомогою цих держав"; 2) також просити представників Антанти взяти під свій захист українське населення в районах, занятих поляігами; 3) просити у представників Антанти санітарної допомоги; 4) домагатися забезпечення вільного транзиту різних товарів зза кордону на Україну, через територію Польщі.

Словом, на цю комісію покладалося багато завдань, які провадили до одного: зняти фактичну бльокаду наших кордонів і поліпшити умови для нашої боротьби. Делегація, як побачимо нижче, впоралася лише з головним своїм завданням, цебто - досягла нового замирення.

ч. 01724.

Щоб ясніше зрозуміти погляд Головного Отамана і ШДА на завдання делегації, подаємо зразки ч. 01724 з дня 17 липня 1919 року:

Головна Команда Українських Військ.
17 липня 1919 р. ч. 01724. Кам'янець на Поділлі.
До Головної Команди Польських Військ.

1. Головна Команда Українських Республіканських Військ жалкує, що підписана військовими представниками України і Польщі у Львові умова про завішення зброї була зірвана завдяки сепаратному виступові деяких вищих представників Галицької Начальної Команди.

2. Українське Головне Командування ще раз підкреслює своє бажання не тільки жити в мирних умовах з польським народом, а також вести спільними зусиллями боротьбу з большевиками до остаточного знищення лютого ворога культури й цивілізації.

3. Головна Команда Українських Республіканських Військ рішуче протестує проти несправедливої й незаслуженої образи Галицьких військ обвинуваченням у большевизмі. Це велике непорозуміння.

Зараз Галицький нарід і Галицька армія переживають велику трагедію, Жорстоко і несправедливо витиснена за межі своєї батьківщини (поза Збруч), не тільки в цих тяжких обставинах не схилилася на бік большевиків, щоб за їхньою допомогою рятувати свою землю, а вся повнотою скупчується поза Збручем, і під моїм безпосереднім доглядом реорганізується і частиною своїх сил навіть уже взяла участь у загальній боротьбі Соборної України з большевиками.

4. Оскільки долю Галичини остаточно й справедливо має бути вирішено мировою конференцією а для успішної боротьби з большевиками необхідне повне напруження моральних і фізичних сил, тому для підвищення морального стану Українських Республіканських Військ і особливо частин Галицької армії, потрібно надати певну можливість Українській армії мати глибокий тил на терені ЗОУНР, як базу і джерело для поповнення і постачання армії.

Тому, до остаточного вирішення державами Антанти, вважаю, що необхідно тепер же надати до розпорядимости військ УНР територію принаймні згідно з умовами перемир'я української делегації отамана Дельвіга від 16 червня ц. р., додавши до них місто Тарнопіль, як важливий залізничний вузол для операції в напрямку на Шепетівку і далі на північ.

А наперед до вияснення справи взаємовідносин між обома державами пропонується Польській Головній Команді дати наказ підлеглим військам не переходити р. Збруч і тим не руйнувати тили Наддніпрянської армії, яка провадить успішну боротьбу з большевиками.

Головний Отаман Петлюра,
Начальник Штабу ДА отаман В.Тютюнник.
(Печатка)

Подаємо також характерну повновласть НК ГА.

ПОВНОВЛАСТЬ НК ГА

НК ГА ч. 4119. Повновласть, силою якої уповновласнюється сотника Магаляса Семена, сотника Луцького Остапа та сотника Гузара Романа вести переговори з делегатами НК ГА про завішення оружжя, установлення демаркаційної лінії, виміну полонених і інтернованих та в інших справах військового характеру в злуці з заступниками Отамана Петлюри.

Місце постою, 23 липня 1919 р.

Нач. Штабу ГА Шаманек, полковник. (Печатка).
Нач. Вождь Військ ЗОУНР Мирон Тарнавський, ген.-четар.

Перебіг пертрактацій.

Наша делегація перебувала у Львові аж до 9.VІІІ, ніяких переговорів до цього часу не велося. З польського боку висувалися різні перешкоди. 3а цей час, на побаченні з військовим представником Франції, підполк. Де-Ранті, полк. Ліпко зумів з'ясувати, що Антанта заборонила Польській армії наступати далі за Збруч.

Нарешті, далі лише 10.VІІІ. в Демблині розпочалися пертрактації з польськими делегатами; на чолі польської делегації стояв ген.-пор. Дурський.

15.VІІІ. польська делегація вже остаточно конкретувала свої вимоги, військова частина загалом була до прийняття для нас, частина політична вимагала санкції з боку Головного Отамана й його Уряду.

Тому делегаціями було вирішено зробити перерву на 10 діб, щоб одержати уповноваження від Головного Отамана й Уряду.

В Кам'янці Головний Отаман, і Уряд, заслухавши звіт, погодилися з пропонованою поляками демаркаційною лінією. Внесено лише побажання про зміну деяких політичних пунктів. Д-р Петрушевич висловив бажання, щоб обмін військово-полонених між Польщею й Україною поширити й на галичан.

З 15.VІІІ. польські війська почали рух на Дубно-Рівне, і за невеликим винятком притримувалися демаркацїйної лінії, ними запропонованої (крім інцидентів у Шепетівці й Новоград-Волинському).

Цю умову було остаточно підписано 1-го вересня.

Тимчасова лінія розмежування оперативних дій: Волочиськ (із причілком) у польському заряді, Базалія і Корець в українському заряді. Олевськ, Мозир у польському заряді, нарешті, Шепетівка в українському, а Славута - в польському.

Значення згоди.

1. Цю умову підписали представники УНР і д-ра Петрушевича.

2. Наше ліве крило прикривала польська армія.

3. Ця умова розгладжувала ворожнечу між Польською й Галицькою арміями.

4. Ми забезпечували собі тил на випадок нашого неуспіху в боротьбі з большевиками.