РОЗДІЛ ІV

ПЕРШИЙ ПЕРІОД ПРОСКУРІВСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ (З 7.VI. ПО 15.VI.)

Бої 7.VІ. Сх. ч. 9.

Для ліпшого забезпечення здобутого нами рубежу з 7. червня по 10. ми провадимо дальший наступ з метою вийти на лінію В. Пузирки, Меджибіж, Деражня, Зіньків, Нова Ушиця.

Одну дивізію Волинської групи скупчуємо до резерви на р. Горинь в районі Ланівці-Ямпіль.

Большевики 7.VI. спішно звільняють Деражню й відходять майже до Жмеринки, але відсутність у нас бронепотягів (був у нас лише один, і то слабої конструкції) не дала змоги переслідувати їх поза ст. Деражню, де й спинився наш бронепртяг.

Група С.С. під Антонінами мала в зустрічних боях великий успіх.

Бої 8.VІ.

8-го червня большевики отямилися. Три їх бронепотяги сильної конструкції з пішою підмогою сміло вирушили до ст. Богданівці, загрожуючи Проскурову. На цей напрямок підійшли свіжі китайські й мадярські частини (інтернаціональні відділи) силою до 2.000 багнетів.

6-та і 8-ма Запорізькі дивізії завдають большевикам сильний удар; 6-тій дйвізії пощастило захопити бронепотяг. Ці дивізії успішно пересуваючися наперед, на 11.VI. виходять на лінію р. Буг - с. Голосків - Меджибіж; одначе ст. Деражня залишилась в руках большевиків.

Командувач Запорізькою групою тримає 7-у дивізію в своїй резерві в районі на північ від Проскурова. Запорізька Січ з боями бере Зіньків і висуває свою розвідку в напрямку на м. Бар.

П.полковник Удовиченко завдає большевикам удар за ударом і енергійно просовується в напрямку на Нову Ушицю. На фронті Волинської групи провадять большевики підсилену розвідку і там вони поодинокими відділами намацують міцність нашого фронту.

Група С.С. в наслідок безпереривних пятиденних боїв розтяглася фронтом на північний схід. Правий її фланг біля Староконстантинова (1 кінна сотня), лівий - біля р. Горинь.

10-го червня полк. Сальський з розпорядження Штадарму на допомогу Січовикам вирядив походом збірний відділ С.С. (полк. Сушко) 24 скорострілів з прикриттям.

Групування большевицьких сил та їх плани.

Большевики, не маючи змоги стримати наступ Запоріжців від Проскурова на Жмеринку, не раз ними розбиті на цьому важливому напрямку, вирішують, підтягнувши резерви, заподіяти широкий контрманевр з метою не тільки затримати успішне просування Української Армії, а й остаточно її подолати, доки вона не з'єдналася з повстанцями і не встигла, поповнившись мобілізацією, стати грізною й непереможною для них силою.

Для реалізації свого наміру зосереджують вони дві ударні групи; одну більшу, північну, в районі Заслав-Шепетівка (приблизно, 3.600 - 4.000 багнетів, 1.000 шабель, 24 гармати та два бронепотяги). Другу групу - західню, в районі Шумськ-Катербург (до 3.000 багнетів, 500 шабель і 18 гармат) з метою зробити одночасний напад з півночі й заходу на тили Запорізької групи й опанувати Проскурів. Теж своєю Жмеринською групою, підсиленою до 2.500 багнетів, наступати в напрямку на Проскурів, щоб прикувати частини Запорізької групи на цьому відтинку.

Большевицький контр-маневр на Проскурів. Бої 11. і 12. червня. Сх. ч. 11.

Одинадцятого червня большевики, закінчивши перегруповання, переходять до контрнаступу й атакують на цілому фронті групи Волинську і С.С. Головний удар завдають вони по правому фланзі С.С., щоб відкинути цю групу на південний захід від залізниці, чого вони й досягли. Бої відзначаються надмірною запеклістю і впертістю. 9-та залізнича дивізія з одним полком С.С., що оперувала на правому флангу (С.С.) дала большевикам жорстоку вiдсіч (згідно з большевицькими радіозвітами в районі В. Пузірки - Антоніни обі сторони ходили на багнетні атаки), але понесла й сама великі втрати і відійшла.

12-го червня большевики все ще натискають на правий фланг С.С. Їм повелося захопити важливий вузол, а саму переправу на р. Понорі біля Кульчин, звідки веде найкоротший шлях до переправи на р. Случ і на Проскурів. Староконстантинів лишається ще в наших руках, і большевики скеровують на нього лише незначні сили при підтримі 2-ох бронепотягів.

Волинська група відводить свої ар'єргарди за р. Горинь та не тільки успішно відбиває за цим рубежем всі большевицькі атаки, але навіть в районі Ланівці Північна дивізія цієі групи разом з юнацькою школою переходять в контрнаступ і відкидають большевиків на захід.

Пляни нашого командування.

Штаб Дієвої армії, узгляднюючи обставини, вирішуе: 1) відтягти свої північні розтягненi групи (С.С. і Волинську) на р. Случ і стримувати на цьому сильному водяному рубежі наступ большевиків; 2) для контр-наступу зосередити дві дивізії Запорізької групи в районі Староконстантинів-Красилів і звідси ударити у ліве крило большевицької групи, що загрожувала нам.

Командувач Запорізької групи поділяв цю думку і мав бажання помогти північним групам (переговори полк. Капустянського з полк. Сальським через апарат).

3) Напрям Жмеринка-Проскурів активно прикривати лише одною дивізією Запорожців; 4) Другою та третьою дивізіями провадити далі на схід енергійний наступ з метою притягнути на себе резерви ворога: а) Другою дивізією - на Бар і далі на ст. Комарівці для безпосередньої загрози Жмеринці, а також, щоб занявши ст. Комаринці, звільнити для маневру і ту дивізію Запоріжців, що прикривала Проскурів зі сходу; б) 3-ою дивізією перерізати залізничу лінію Жмеринка-Могилів і вийти на фронт ст. Котюжани-Джулин; 5) енергійно провадити далі мобілізацію, особливо в південній частині Подільської губернії, для поповнення військових частин; 6) все зайве з Проскурова евакувати до Кам'янця Подільського.

Розпорядження.

Для успіху цієї перегруповки С.С. було конче потрібним заволодіти знову селом Кульчин, звідки большевики були вдвоє ближче до переправ на р. Случ, а ніж ліве крило групи С.С.

Тому групі С.С. наказано в ніч з 12-го на 13-го червня відбити Кульчин від большевиків.

Штаб Армії дає полк. Сальському розпорядження пересунути його резерву на р. Бужок, на північ від Проскурова для його прикриття. Для підтриму групи С.С. в Староконстантинів вислати наш бронепотяг.

Бої 12.VI. і 13.VІ.

На фронті групи С.С. контратака Кульчин в ніч з 12-го на 13-го червня свіжим загоном Сушка, що прибув з Запорізької групи і частинами 9-тої Залізничої дивізії успіху не мала.

13-го червня відбувається дальший відхід груп С.С. і Волинської на призначений для них рубіж.

Бої 14.VI. Цікаве тактичне становище. Сх. ч. 12.

14-го червня після впертих боїв 6-та Запорізька дивізія здобуває с. Деражню. Вона захоплює багато різних трофеів, а особливо вогнепальні припаси, що нам були так дуже потрібні. 8-ма Запорізька дивізія своєю кіннотою здобуває місто Лятичів і нав'язує зв'язок з повстанцями цього повіту.

2-га дивізія після бою опанувала Єлтушків, а 3-тя дивізія Нову Ушицю.

14-го червня точаться гарячі бої за переправи на р. Случ і утворюється цікаве тактичне становище. Большевики, переслідуючи праве крило С.С., на ранок 14-го підходять до Красилівської і Чернелівської переправ, зайнятих уже частинами 9-тої дивізії, скорострільним загоном Сушка та кіннотою С.С. (Борис). До обід большевикам після сильних атак щастить сфорсувати переправи при Чернилівці і Дубищах. Одначе Сушко ще мужньо тримається; 9-та дивізія теж непохитно відбиває атаки. Вже до поля бою наближаються головні сили Січовиків. Вони одержали завдання міцно обсадити переправи на Случі від Кузьмина до Сорокодуб.

По північному та південному берегах Случі до Чернелівської переправи підходять в колонах 4-тий та 3-тій полки С.С. Командир 4-го полку бачить всю картину бою, бачить колону 3-го полку і загін Сушка, що завзято бореться. У большевиків деяке замішання через несподівану появу нових партнерів. Наші шанси на успіх зростають.

А в дійсності командири 4-го і 3-го полків рішучо... повертають свої полки і відходять з поля бою у південно-східньому напрямку. Такий несподіваний фінал додає нової енергії большевикам і вони остаточно зламали героїчний спротив Р. Сушка, заняли Слобідку і повели наступ в напрямку на Миколаїв до переправ на р. Бужок. Врятовує становище начальник штабу С.С. підполковник Безручко. Він виїжджає до полків і стримує большевиків на північному березі р. Бужка.

9-та дивізія стійко оборонила свої позиції біля Красилівських переправ і тільки дещо загнула своє ліве крило. 1-ий Полк С.С., що проходив через Кразилів підчас розпаду бою, також не подав допомоги 9-тій дивізії, не вважаючи на прохання командира її.

Волинська група північної дивізії вийшла до переправи на р. Случ, відкинувши свій лівий фланг на південний захід. Холмська дивізія Волинської групи не обсаджує визначеного їй рубежу, а відходить на південний схід.

Взагалі лівий фланг Волинської групи дуже загнуто.

Большевики, переправились через р. Случ енергійно розвивають успіх і закріплюють за собою здобуті переправи.

Становище Української Армії погіршало; головний рубіж для оборони прорвано і повстала загроза Проскурову. Наші ж ударні групи ще не встигли зосередитися. Бої на схід від Проскурова точилися далі і негайно взяти більше, ніж одну дивізію було небезпечно.

Наш контрманевр. Події 15. VІ.

Вирішено підтягнути 7-му Запорізьку дивізію в район Красилова і 15. червня перейти в наступ: з південного сходу 7-ою Запорізькою і 9-тою Залізничою дивізією та 1-им полком С.С., з південного заходу групою С.С. з метою стиснути з двох сторін большевицькі частини, що прорвалися, знищити їх, а як ні, то принаймні відкинути за річку Случ.

Головний удар завдавала права група.

Штаб Армії в ніч з 14-го на 15-го переїжджає в Ярмолинці.

Для безпосередньої крординації контрманевру виїхав зі Штабу Армії вночі ж на паровозі до Штабу групи С.С. (Чорний Острів) Ген. Штабу полк. Капустянський.

15.VI. большевики пробували поширити пляцдарм на правому березі Случа і атакували 9-ту дивізію, що боронила Красилів і дещо її потиснули. Одначе наша ударна група вже зосередилася і 7-ма Запорізька з 1-им полком С.С. миттю атакує праве крило большевиків, загрожуючи відрізати їх від переправ. Полки С.С. в свою чергу 13-14 годині теж почали наступати і надвечір большевиків було відкинено на північний беріг р. Случа. Прорив ліквідовано і ми міцно стали на р. Случ своїм правим крилом.