РОЗДІЛ XXI

ЖМЕРИНСЬКА ОПЕРАЦІЯ

Сх. чч. 14, 15, 16 і 17.

З 2-го до 10.VІІІ. наші війська ведуть наступ, щоб міцно, опанувати Жмеринський вузол і посісти р. Буг біля Вінниці для певнішого захисту цього вузла. Акції цього періоду назвемо Жмеринською операцією.

Наші сили і ворожі.

Наші сили, що мусіли взяти уділ у цій операції: Запорізька група (без 9-ї дивізії), група Ю.Тютюнника і 2-га дивізія (Січ). Ідея цього маневру - згідно з п. 2 директиви 2067/К.

Ворожі сили - схема ч. 14. Вони складалися: в районі Вінниці - біля 1250 бійців, у районі Жмеринки - біля 4000; сюди ж наспівав іще один полк із Києва; на Шепетівському напрямку лишалася все та ж 1-а совєтська дивізія; на підсилення цiєї дивізії червоні скупчували в район Шепетівки біля 1500 свіжих бійців.

Плян досліду.

Для кращого досліду Жмеринської операції, поділимо її так:

1. Акції наших частин безпосередньо під Жмеринкою.

2. Марш-маневр Запорожців на Вінницю.

3. Акції на Шепетівському напрямку.

Акції на Жмеринському напрямку складаються з трьох періодів:

а) з 2 до 5.VІІІ. провадять дії під Жмеринкою тільки Наддніпрянські частини;

б) з 5 до 7.VІІІ. включно - група Ю.Тютюнника і два галицькі корпуси ведуть підготовчу працю до наступу на Жмеринку;

в) нарешті, з 8 до 10.VІIІ. точаться бої за Жмеринку, і наші частини переслідують ворога.

Марш-маневр Запорожців поділимо на два періоди: 1) з 3 до 7.VІІІ. включно - рух Запорожців на Вінницю і 2) з 8 до 10.VІІІ. - скупчення під Вінницею й атака.

На Старокостянтиівському напрямку з 2 до 7.VІІІ. наступ групи СС і раптова підтримка цієї групи тільки 4-ю Галицькою бригадою. З 7 до 11.VІІІ. перехід у наступ на р. Хомору групи СС і 2-го Галицького корпусу і відворот їх.

ЖМЕРИНСЬКИЙ НАПРЯМОК

Акції Ю.Тютюнника й Божка.

Група Ю.Тютюнника складалася з 5-ї та 12-ї повстанських дивізій, повстанського загону отамана Шенеля, що прибув спід Лятичева, і 2-ї дивізії, бувшої Січі Божка. Отаманові Тютюнникові придідено ще батарею й три панцерні потяги. Група Тютюнника, особливо його штаб, були слабо організовані, в досвідченій старшині почувався великий брак. Також в його повстанських дивізіях не вистарчало старшин - знавців військової справи. Чимало старшинських посад посідали люди відважні, але мало військові (серед них значний відсоток учителів). Вони з своїми односельцями приєдналися на поході до отамана Ю.Тютюнника і досі ще лишалися на чолі своїх відділів.

Тому за Начальника штабу до от. Ю.Тютюнника призначено підполковника Решке - людину серйозну і працездатну. Також до штабу приділено сотника генштабу Пересаду. До стройових частин надіслано деяку кількість досвідченої старшини.

Отаман Ю.Тютюнник, добре розуміючи хиби своїх партизанських відділів, уживає заходів, щоб надати своїй групі регулярного вигляду і зробити її більш боєздатною.

Події до 5.VІІІ. Сх. ч. 14.

Отаман Ю.Тютюнник не починає наступу всіма силами на Жмеринку, тільки провадить підсилену розвідку, але 3.VІІІ. 2-га дивізія раптом кинулася з південного заходу на Жмеринку, захопила Станіславчик і погрожувала містечкові і станції Жмеринка. Одначе, ворожим протинаступом її було відкинуто. Решта повстанської групи от. Тютюнника не підтримала цього наступу Запорізької Січі (2 див.).

5.VІІІ. видано наказ ШДА про розформування Запорізької Січі. Увесь персональний склад, а також і майно мусіли перейти до повстанської групи от. Ю.Тютюнника.

Розформування Запорізької Січі.

Мотиви для цього: невиконання наказів ШДА, невизнавання отамана Ю.Тютюнника, якому Січ підлягала в справі провадження операцій, і відсутність карности в частинах Січі. Головна причина полягала в авантюризмі самого шефа, батька Божка (див. чч. І-ІІ "Походу" і Додатки до них), який вніс дезорганізацію й свавільство в свою частину.

Були навіть випадки, коли цей отаман "шомполізував" невгодну йому старшину, і при тому прилюдно.

Розформування 2-ї дивізії викликало сильне обурення серед приклонників Божка в його бунчуковому курені та серед його ближчого оточення. Тільки значно пізніше у Жмеринці довелося майже з боєм заарештувати отамана Божка.

В дальших боях під Жмеринкою 2-га дивізія активної участи не бере.

ГАЛИЦЬКА АРМІЯ. РУХ ЇЇ КОРПУСІВ НА ЖМЕРИНКУ.

Згода НК ГА на рух вперед. Сх. ч. 14.

Наслідком нарад і розмов дротом між Головним Отаманом і ШДА - з одного боку, та д-ром Петрушевичем і НК ГА - з другого, до 5.VІІІ з'ясувалося, що:

1. НК ГА згоджується почати наступ на Київ, але на підставі пляну, який буде опрацьований Штабом Головного Отамана, по сформуванні його.

2. Галицька армія скупчувала 1-й і 3-й корпуси ближче до Жмеринки, очевидно, щоб провадити наступ уздовж залізниці Жмеринка-Козятин.

3. НК ГА обстоювала необхідність передачі до її рук залізниць Козятин-Жмеринка й Шепетівка-Проскурів, цебто двох головних залізничних магістралів із важливими вузлами Жмеринка й Проскурів. В такому разі Наддніпрянська Одеська група й уряд УНР опинилися б у повній залеглості щодо користування залізницями від НК ГА.

Пасивність групи отамана Ю.Тютюнника під Жмеринкою й розформування Січі, а також порівнюючи кволий, рух Запорожців на Вінницю примушували ШДA використати також і Галицькі частини для штурму Жмеринки, щоб швидше пробити собі шлях на Вінницю. На це НК ГА охоче погоджувалася й навіть пропонувала свою співпрацю.

Тому схвалено таке компромісове рішення. Подаємо витяг із наказу Головното Отамана ч. 2116/К.

НАКАЗ 2116/К.

В додаток до директиви від 30 липня ц.р. ч.2067/К про загальний наступ, Головний Отаман наказав:

1) для руху 1 й 3 корпусам Галицької армії предоставити всі шляхи на схід від шосе Проскурів-Кам'янець до залізничної лінії Жмеринка-Козятин включно. 2) Коли до 7 серпня при наступі цих корпусів ст. Жмеринки не буде здобуто, то Галицька армія своїм правим крилом допоможе Наддніпрянській захопити Жмеринку, залізницю Гнівань-Козятин передати до розпорядимости НК ГА з тим, щоб вона рівночасно обслуговувала потреби інших військових груп. 7-го серпня зранку дві бригади Галицької армії розпочнуть наступ з півночі в напрямку на Браїлів. Головний Отаман наказав: 7-го ж зранку повстанському кошеві отамана Ю.Тютюнника, тримаючи щільний зв'язок із Галицькими бригадами, перейти в рішучий наступ для захоплення ст. Жмеринки.

Рух Галицьких корпусів на Жмеринку. Сх. ч. 14.

5-го починається рух двох Галицьких корпусів: 1-й прямував через Бар на Васютинці, на північ від залізниці Деражня-Жмеринка , 3-й зосереджувався в районі Бар-Єлтушків. Резерва (10-та бригада) біля Волковинець. Штаб 1-го корпусу - у Васютинці, штаб 3-го корпусу - у Барі.

Треба зазначити, що вже 2.VІІІ. біля м. Бар для зв'язку з групою Ю.Тютюнника й для більшого прикриття Галицьких корпусів з боку Жмеринки, висунуто 6-ту Галицьку бригаду.

Але 7-го наш загальний наступ не відбувся, бо НК ГА загаялася й не встигла вирушити до передових корпусів. 1-й корпус розгорнувся на схід від Браїлова-Демидівки трьома бригадами, одну бригаду він залишив на залізниці Деражня-Жмеринка. 3-й корпус скупчив гро своіх сил у м. Бар.

Повстанський кіш Ю.Тютюнника розгорнувся по обидва боки залізниці Проскурів-Жмеринка. Отже, наші частини були готові до бою.

БОЇ ЗА ПОСІДАННЯ ЖМЕРИНКИ

Бої 8.VІІІ. Сх. ч. 15.

Наші частини зранку розпочали гарячий бій. Ворог ставив завзятий опір. Тютюнник натискував із заходу; на північ від нього дружньо наступали бригади 1-го корпусу; вони намагалися перетяти шляхи відвороту Жмеринській червоній групі. До вечора повстанські частини захопили Пост-Подільський і підступи до Жмеринки. В руки Тютюнника потрапило до 450 полонених. Галичани з кривавими боями тиснули большевиків і захопили місто Браїлів, Демидівку, зіпсували залізницю й вислали кінноту на ст. Ворошилівку. 3-й Галицький корпус загрожує Жмеринці з півдня. До пізнього вечора точаться вперті бої. Нами відтято в Жмеринці біля 7 ворожих панцерних потягів і силу різного майна. Чекалося оточення ворога. Одначе, червоні не дають за виграну. Вони всю ніч працюють, щоб відкрити собі шляхи відвороту.

Бої 9.VІІІ. Сх. ч. 15.

9-го зранку Ю.Тютюнник і 5-та Галицька бригада (2 і 3-й курені) вдерлися в Жмеринку. Червоні в безладді відходять різними напрямками. До наших рук потрапила сила війсгкового майна, на яке позаздрили Галицькі частини й намагалися накласти на нього свою руку. Але Тютюнник поставив, їм рішучий опір. Запахло порохом. Кожний для своіх частин бажав використати майно. Одначе, конфлікт скоро залагоджено і Наддніпрянці з Галичанами охоче помирилися на компромісі.

У Жмеринці залишилося багато паротягів і колійового табору.

На жаль, як виявилося потім, усі панцерні потяги й частина ешелонів устигли з боями вночі з 8 на 9 прорватися на північ через Галицькі частини, яких примушено було залишити Браїлів.

Переслідування ворога. Сх. ч. 15.

На 10.VІІІ. 1-й корпус мав досягти рубежа Гнівань-Ільківка. 10-та бригада рушає на Вінницю навздогін червоним. Отаман Тютюнник іде на переправи Ворошилівка-Тиврів. 3-й Галицький корпус скупчується на південний схід від Жмеринки.

Отже, Жмеринський вузол у наших руках. Ворога розбито, він у повному відвороті.

МАРШ-МАНЕВР ЗАПОРОЖЦІВ

Рух Запорожців до 7.VІІІ. Сх. ч. 14.

Штаб Запорізької групи, одержавши директиву 2067/К, просив не починати руху з 2.VІІІ , як то йому було запропоновано, а дати Запорожцям спочатку відпочити хоча б на 5 діб. Комгрупи доповідає, що на протязі останніх двох місяців Запорожці не мали жодного відпочинку; виснажилися й знесилились, а тому потрібно налагодити всякі справи, привести до порядку зброю, переглянути обоз і т.д. Командування погодилося, нарешті, і Запорожцям дати відпочинок хоч на короткий термін. Було їм дано дозвіл почати рух зранку 4.VІІІ. Але Запорожці стали на марш 3-го і до 8-го вони вже зосередилися в районі Літин-Літинка-Івча, на напрямку Вінниця; кіннота просунулась на Хмільник.

Шлях Проскурів-Лятичів-Літин був загалом вільний від ворога й лише на півночі, в районі Хмільника, було виявлено ворожий відділ на 200-300 багнетів.

Щоб координувати операції Запорожців із нашою Жмеринською групою, ШДА надсилає полк. Сальському інформації про ситуацію на Жмеринському напрямку і про термін наступу галичан і Тютюнника на Жмеринку (ч.2125, 6.VІІІ). Також надіслано 7.VІІІ. до штабу Запорізької групи телеграму про необхідність прискорити рух групи на Вінницю.Запорожці рушили поволі, з переднівками, і всебічно використовували багаті райони Лятичева й Літина, щоб забезпечити свої частини.

Акції 3апорожців з 8 до 10.VІІІ. Сх. ч. 15.

8-го серпня ШДА дає розпорядження (2039/К) полковникові Сальському енергійно провадити далі наступ і обов'язково кіннотою перетяти і зруйнувати залізничну колію в районі Вінниці. На жаль, сполучення із штабом Запорожців було нестале, і не всі розпорядження він одержував своєчасно.

До вечора 9-го Запорожці підходять на віддаль півпереходу до Вінниці. Вони розміщуються так: 1) 6-та й 8-ма дивізії - в с. Якушинцях і хуторі Мизяківських; 2) 7-ма дивізія - в резерві, в районі Балина, ззаду за лівим крилом; 3) полк Чорних Запорожців - прикриває групу з півночі.

Бої 6-ї дивізії 9.VІІІ. Розгортання Запорожців. Сх. ч. 15.

Увечері 9.VІІІ. 6-та дивізія в Якушинцях заатакувала невеличкий ворожий відділ до 250 багнетів, переважно з матросів і жидів, і розбила його вщент, захопивши кулемети й трофеї. Увечері 8-му дивізію скеровано в напрямку на Стрижавку; її кіннота мусіла проскочити далі і висадити мости біля Судниці-Могилівки. Штаб групи перебував у Літині.

На 10.VІІІ. запляновано наступ Запорожців.

Атака Вінниці 10.VІІІ. Сх. чч. 15 і 17.

Удосвіта 10.VІІІ, несподівано для ворога, 6-та Запорізька дивізія рушила на Вінницю; захопила двірець і околиці міста, але контрударом вінницької залоги, за допомогою червоних частин, що відходили від Жмеринки, Запорожців відкинуто назад. Лише о 16-й годині 10.VІІІ. 6-та Запорізька дивізія спромоглася знову заатакувати Вінницю й самотужки захопила це місто. В цей час наближається до Вінниці 10-та Галицька бригада.

8-ма дивізія цілком не виконує покладеного на неї завдання і лише встигає перетяти грунтовий шлях на північ і зруйнувати переправи на ньому, залізничного ж мосту вона не висадила. 7-ма дивізія участи в бою не бере.

У Вінниці нам лишилася значна військова здобич і склади з різними майном. На двірці, в штабовому вагоні Жмеринської червоної групи, знайденовсі документи цього штабу.

Населення радо вітало наше військо. Червоний терор довго тривав у Вінниці й усім остогид і дався в знаки.

Ворог тікає на північ і гуртується в районі Калинівки. До вечора Запорожці закріпилися в Вінниці й висунули свої частини наперед на північний схід верст на 10.

Таким чином, Запорізька група 10-го надвечір виконала поставлене їй завдання. На жаль, наступ її спізнився на одну добу, саму ж атаку Запорожці провадили розрізнено, і ворог устиг вивезти значну кількість свого майна.

АКЦІЇ НА ШЕПЕТІВСЬКОМУ НАПРЯМКУ

Наступ групи СС і їхня тактика.

Обставини, які склалися на Шепетівському напрямку, взагалі не сприяли співпраці групи СС і 2-го Галицького корпусу. Група СС добре відчувала ворожу слабість на цьому напрямку і мала нестримний нахил проходити все вперед і вперед, щоб поширити район свого посідання до скупчення на цьому напрямку большевицьких резерв.

ШДА теж мав на увазі розпочати активні дії на Шепетівському напрямку, щоб полегшити ситуацію для наших частин під Жмеринкою та Вінницею, відтягнувши увагу червоних на Шепетівський напрямок. Директива 2067/К і ставила таке завдання. На жаль, НК ГА, як відомо, не згодилася з цією директивою, а тому не давала дозволу на рух 2-го корпусу вперед.

Але життя не зважало на теорію. Бригади 2-го Галицьгого корпусу, які перебували на бойовому фронті, теж палали бажанням підтримати наступ групи СС. Це викликало різні непорозуміння.

Група СС прагне до своєї мети і, починаючи з 1.VІІІ. поволі з боями прямує вперед, весь час напираючи на ворога своїм лівим крилом, і так захоплює рубіж за рубіжем. СС все влучно використовують аналогічний маневр. Одну дивізію вони тримають на фронті, другою маневрують у вороже крило. 1-го вони вийшли на переправи через р. Случ, 4-го вони досягли р. Понори, 5-го простують ще далі й виходять у район Салиха-Зелена. В цьому районі большевики поставили їм опір і навіть відсунули СС трохи назад.

Рух 2-го Галицького корпусу і бої. Сх. ч. 16.

Отаман Коновалець і ШДА весь час звертаються за допомогою до 2-го Галицького корпусу, щоб він рухом своіх бригад забезпечив праве крило цій групі. Змушена силою обставин, команда 2-го корпусу починає частковий рух вперед 4-ою бригадою. Взагалі, бригади 2-го корпусу просуваються обережно, маючи ззаду за правим крилом далеко на південний схід гро своїх сил, приблизно, в районі Лятичів-Меджибіж-Маломолинці.

4.VІІІ. Галицькі частини вступили до Старокостянтинова, а 4-та бригада просувається поволі вперед. Ліве крило галичан простяглося далі на захід (Кузьмин-Красилів), звільняючи звідти полки СС. Треба зазначити, що 2.VІІІ. Галицькі частини, за підтримкою наших панцерних потягів, відрізали й захопили два ворожі панцерники (сильної конструкції) і значну військову здобич.

Так невиразно йшли акції на Шепетівському напрямку до 7.VІІІ.

Скупчення Волинської групи.

Для захисту Проскурова від небезпеки з заходу, з боку не то ворогів, не то наших спільників - поляків, у район Війтівців пересунуто до ранку 6.VІІІ. Волинську групу. В районі Підволочиська й далі по Збручу перебувала 6-та польська дивізія. В складі її було кілька чоловіка вищої французької старшини. Треба зазначити, що ця дивізія ворожих акцій проти нас не чинила, а також не гнітила населення. ПОГОДЖЕНИЙ НАСТУП ГРУПИ СС І 2-го КОРПУСУ ТА ВІДВОРОТ ЇХ

Бої з 7 до 10.VІІІ. Сх. ч. 16.

Наступ на Жмеринку Галицьких корпусів і ситуація на Шепетівському напрямку, нарешті, спричинилися до того, що НК ГА погодилася на наступ 2-го Галицького корпусу спільно з СС. Їм воно дає розпорядження вийти на Хомору.

До 9-го наші частини провадять підсилену розвідку й поволі просуваються вперед. Група СС своїм лівим крилом увійшла в дотик, у районі Ямполя, з сильною повстанськоюгрупою полк. Висоцького, якого й підпорядковано Штабові СС.

10-го на цьому напрямку сталися несподівані події. Ворог, скупчивши в районі Шепетівка-Полонне біля 1500 багнетів, зміцнив цією свіжою резервою 1-шу совєтську дивізію і заатакував наші частини. Приголомшена цією несподіванкою, 4-та Галицька бригада, яка ізольовано від решти бригад 2-го корпусу і висунуто далеко вперед, раптом відступила назад. Група СС, проте, хоч її теж було заатаковано з двох боків, веде уперті бої і лише трохи подається назад.

Таким чином, до вечора 10.VІІІ. на Шепетівському напрямку, під ударами значно слабшого від нас ворога, ми відійшли назад. Одначе, небезпеки для Проскурова не було, бо всі бригади 2-го корпусу були вільні і їх легко вжити для протинаступу.

СС також зберегло свою боєздатність і відпорну силу. Треба було лише розгорнути проти ворога досить сил і повести проти нього рішучий і погоджений наступ.