РОЗДІЛ XXVI

ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА СИЛ І НАПРЯМКІВ

Київський напрямок. Сх. ч. 18.

Починалася генеральна офензива. Для наступу намічалося три напрямки: головний удар скеровано на Козятин-Київ. Сюди скупчено гро наших сил (Центральна армійська група), два Галицькі корпуси, бригада кінноти і найсильніша Наддніпрянська група - Запорожці.

Шепетівський напрямок. Сх. ч. 18

Для забезпечення з заходу напряму головної операційної лінії, наступає на Шепетівку теж поважна сила - армійська група під керуванням Команданта 2-го Галицького корпусу полк. Вольфа. Її складали 2-й Галицький корпус і сильна й боєздатна найбільш забезпечена військовою технікою група СС.

Таким чином, ми мали перевагу над червоними на Київському й Коростенському напрямках. У нас було в цих двох армійських групах біля 22-23 тисячі багнетів та табель, 260 гармат і до 700 кулеметів. Поза всім, наше військо було вже зосереджене і чекало лише наказу про рух вперед.

Тому наш наступ мав розвиватися хутко й безболізно до підходу до ворога значних резерв, а цього, через умови загальної бойової ситуації, скоро годі було сподіватися. Найбільшої загрози щодо ворожого контрнаступу чекалося з південного заходу, з боку Коростеня; тому група Вольфа й мусіла лагодитись до скоршого захоплення цього залізничного вузла.

Одеський напрямок.

В східню армійську групу ввійшли всі частини бувшої Наддніпрянської армії (без Запорожців і Січовиків), до неї теж приділено 11-ту Галицьку бригаду, разом біля 8 тисяч багнетів і шабель (докладно про це нижче).

Загалом, ця армійська група була більше ніж удвічі слабша за ворога (18-20 тис. багнетів та шабель), що посідав побережжя Чорного моря і боровся проти пполк. Удовиченка.

Фрснт для цієї групи призначено величезний. Зрозуміло, що на цьому напрямку мусіли розгорнутися поважні бойові дії, і треба було Вищому Командуванню мати, на випадок потреби, вільні резерви, щоб їх своєчасно подати в Східню армійську групу.

Нарешті, в резерві Головного Отамана лишалася боєздатна активна бригада УСС (біля 2-х тисяч багнетів і шабель).

УСС - Галицькі Січові Стрільці були розміщені в Кам'янці на Поділлі, маневрувати ними було важко, з причини слабого залізничного руху.

НАСТУП АРМІЙСЬКОЇ ГРУПИ ВОЛЬФА НА ШЕПЕТІВКУ

Бої 13-15.VІІІ.

13.VІІІ. група полк. Вольфа перейшла своїм ударним правим крилом у рішучий наступ. Одначе, червоні спочатку теж наступають і навіть потиснули трохи назад СС і ліве крило 2-го корпусу та знову захопили Старокостянтинів. Але потім дружним натиском Галицької бригади, ворога було відкинуто на північ. Уже 13.VІІІ. галичани вибили червоних із Острополя, 14-го вони ввійшли в Старокостянтинів (до наших рук потрапило до 200 полонених).

Особливу енертію і впертість виявила 7-ма Галицька бригада під проводом полк. Альфреда Бізанца під час вуличних боїв за посідання м. Острополя. Ця бригада завдала ворогові великих втрат.32

Бригади 2-го корпусу женуть червоних, і вже 15-го передові галицькі відділи досягли Полонного, на лівому крилі вони простують на Шепетівку. СС теж подаються з боями нанеред.

В районі ст. В.-Пузирки Січовики, за діяльної допомоги нашого панцерного потягу "Вільна Україна", захопили в полон цілий курінь 2-го совєтського полку (особливого призначення) і кулемети. 15-го СС вийшли на р. Понору. Їхня кіннота захопила Білгородку.

Загострення ситуації в районі Шепетівки 16.VІІІ.

16.VІІІ. в районі Шепетівки створисилася цікава ситуація: в м. Шепетівці розмістилися частини Галицької бритади. 11-та дивізія СС вступає на Шепетівський двірець. В цей же час в районі Шепетівки на цукроварні з'являється новий "спільник" - ескадрон польської "язди". Почалося між поляками і Січовиками непорозуміння, - запахло конфліктом.33

Отаман Коновалець вимагав від польської кінноти, щоб вона звільнила Шепетівку, і про це інформує от. В.Тютюнника. Штаб СС посилає до поляків такого листа:

"Армії УНР наказано зайняти Шепетівку. Пропоную вам сьогодні, 16.VІІІ, до 21-ї години опустити Шепетівку і відійти на р. Горинь. В противному разі я накажу проводити до кінця покладене на нас завдання й буду примушений розвинути проти вас операції".

На жаль, це листування не було доставлене вчасно командирові ескадрону, через відсутність адресата. Отаман Коновалець і його помічник отаман А.Мельник дуже хвилюються і весь час хапаються за зброю.

Отаман В.Тютюнник через апарат заспокоює от. Коновальця і його штаб і забороняє Січовикам починати ворожі дії, поки не з'ясуються обставини. Тим часом сам звертається юзом да польської головної квартири в Бережани і просить шефа штабу, щоб було відведено польські війська за демаркаційну лінію, пропоновану поляками. Польське командування охоче на це погоджується й дає таку відповідь:

"Війська буде стягнуто за демаркаційну лінію; наказ кавалерії обсадити Шепетівку було раніше видано; зараз її звідти буде відтягнуто".

Дійсно, незабаром польські війська звільнили Шепетівку. Січовики й 21 бригада заспокоїлися.

Становище 17.VІІІ. Сх. ч. 18.

На день 17.VІІІ. гро 2-го корпусу скупчилося в районі Полонного-Миропіль, Штаб групи - Полонне. СС міцно обсадили Шепетівку. З розпорядження от: В.Тютюнника, штабові СС підпорядковано наші значні повстанські відділи, що провадили акції в Заславському повіті - біля 1000 бійців при 22 кулеметах.

Взагалі, до 17.VІІІ. включно армійська група Вольфа виконала завдання. Треба було лише просунути ще більше на північ окремі відділи.

Вислід.

Отже: 1) підпорядкування 2-го корпусу і групи СС одній команді та розгортання нею для бою всіх сил відразу ж дали свої позитивні висліди. Ми, порівнюючи легко, взяли гору над ослабшим ворогом. 2) військова Польсько-Українська умова дала під Шепетівкою перший добрий наслідок. 3) Цікаво, що Комгрупи СС от. Коновалець, не будучи вже в підлеглості ШДА, звертається в критичну хвилину до отамана В.Тютюнника, а не до ШГО. Авторитет от. В.Тютюнника і Штабу Дієвої армії був сильний серед нашого війська і в поляків.34

 

-----------------------------------------------------------------------

[32] Треба взагалі відмітити яскраву постать полк. Альфреда Бізанца. Це молодий, здібний старшина, німець з походження, чесний Галицький патріот з переконання. Полк. Бізанц звертає на себе увагу рішуче в усіх боях. Бойове щастя часто до нього усміхалося.

[33] Згідно з проєктом Польсько-Української умови, Шепетівка лишилася за нами.

[34] Між 13 і 15 серпня Польське командування надіслало Наддніпрянській армії безкоштовно цінний презент - транспорт вогнеприпасу, сповістивши про це через юз В.Тютюнника.