РОЗДІЛ XXXIV

ЗДОБУТТЯ КИЄВА І БОЇ ЗА КОРОСТЕНЬ

Бої під Києвом.

ШГО видає розпорядження центрцьній групі (нею керує командир 3-го Галицького корпусу ген. Краузе) здобути Київ.

ШГО директивою ч. 233 з 26.VІІІ. пiдпорядковує групу СС і 2-й корпус безпосередньо НК ГА і наказує їм здобути Коростень. Розбитий під Фастовом і Білою Церквою ворог відійшов на укріплену позицію верст за 15 на південний захід від Києва, приблизно лінією Боярка-Білгородка, і тут намагався поставити опір нашому наступові. На Дніпрі, за допомогою своєї панцерної фльоти, червоні мають рухливу резерву, якою маневрують на наше праве крило в напрямок на Васильків. Її стримує Запорізька група.

30.VІІІ. центральна група по впертому бою проломила в районі Білгородки ворожу позицію, і біля 8-ї години вечора здобула Київ. Ворог потерпів важкі втрати. Багато полонених дісталося до наших рук. Здобич не підлягала обчисленню. Вогнеприпасу та різного майна вистарчило б на забезпечення всього нашого війська.

На 31.VІІІ. ген. Краузе видає розпорядження про урочистий вступ у Київ усіх частин його групи. Враження від здобуття Києва серед нашого війська і суспільства - надзвичайне. В цей же час на лівому крилі точилися вперті бої за посідання Коростеня.

Загальні висновки.

Мети досягнено. Столиця Соборної України в руках у нашого війська. Об'єднані Українські Армії своєю кров'ю визволили Київ.

На правому крилі НА розгромила Вапнярську ворожу групу й провадила новий маневр до знищення 47-ї й 58-ї ворожих дивізій, та прямувала на Бірзулу. На побережжі Чорного моря вже не було червоних. Здобувши Київ, вище командування мало звільнені значні сили і могло вжити їх на допомогу Наддніпрянській армії.

Це був апогей успіхів Українського війська.

Перед нами відкривалися широкі та прозорі перспективи. Але... на жаль, не так сталося, як здавалося та бажалося.

 

Каліш, Року Божого 1922, 15.ІV.