Видавнича Комісія:

А. Валійський, М. Ветухів, К. Паньківський

 

Редакційна Колеґія:

Л. Дражевська, Н. Лівицька-Холодна, Л. Чикаленко,

М. Шлемкевич, П. Шпірук

 

Технічна редакція: І.Замша

 

Обкладинка і портрет: Петро Холодний

 

Copyright 1956

by the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U. S., Inc.

Друкарня „Свободи", 81-83 Grand Street, Jersey City, New Jersey


ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ  ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ В АМЕРИЦІ

симон

ПЕТЛЮРА

СТАТТІ,   ЛИСТИ,  ДОКУМЕНТИ

ВИДАНО  УКРАЇНСЬКОЮ  ВІЛЬНОЮ   АКАДЕМІЄЮ   НАУК  У   США

Нью Иорк                                                                                                                         1956


PETLYURA MEMORIAL COMMITTEE IN AMERICA

SYMON PETLYURA

ARTICLES, CORRESPONDENCE, DOCUMENTS


 

 

 

 


 


 

 

 

PUBLISHED BY THE UKRAINIAN ACADEMY OF ARTS AND SCIENCES IN THE U.S., Inc.


 

 

This volume is made up of selections from the writings of Symon Petlyura, the former Head of the Government and the Commander-in-Chief of the independent Ukrainian People's Republic. These selections denote the most important landmarks of his life and ideological development: first, as a socialist advocating Ukrainian autonomy within Russia and, then, as the builder and leader of an independent state.

Petlyura was born in Poltava in 1879 and as a young theology student joined the underground socialist movement, where he was an active party-functionary, journalist, and editor. His writings of this period reflect the influence of Marxism. However, they also reflect his ardent advocacy of the Ukrainian national movement. Unable to live on his earnings as a journalist, he supported his family by taking employment as a bookkeeper in Moscow.

He became a prominent figure in the first modern Ukrainian government which was organized after the Revolution of 1917. He was Secretary of War in the Central Rada, then a member of the Directory of the Ukrainian People's Republic and the Commander-in-Chief of the Army. He later became the head of the Directory. As head of the Ukrainian government-in-exile, after November 1920, Petlyura actively promoted the cause of independent Ukrainian statehood. He was slain by an assassin in Paris on May 25, 1926.

This book is divided into three chapters, each of which encompasses a well-defined historical period: the pre-Revolutionary, that of the Revolution and Ukrainian independence, and the years in exile.

The first chapter (1902-1914) contains selections from Petlyura's articles published in the Ukrainian socialist press (legal and illegal), in the Ukrainian liberal press, and also in two Russian-language magazines (one, a Ukrainian publication and the other, a Russian historical periodical).

The second chapter (1917-1920) contains documents, proclamations, orders, letters and telegrams, which characterize Petlyura's activities as a statesman.

 

The third chapter (1920-1926) is made up of Petlyura's articles which were published in exile under various pseudonyms, and letters, the majority of which have never been published.

This material is published without any excisions or abbreviations; it is vital source material for the study of the Ukrainian national movement in the first quarter of the twentieth century. This work will also contribute to an understanding of an individual whose name personifies the spirit of struggle for freedom and independence in the Ukraine today.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання цього видання — дати широкому суспільству і лишити для історії матеріяли з писаної спадщини Симона Петлюри, що свідчать про різноманітність його інтересів і насвітлюють шлях боротьби, яким він ішов, разом з своїм народом, з юних літ і до дня смерти.

Матеріяли книги ілюструють розвиток Симона Петлюри, від людини, спочатку зв'язаної марксівською ідеологією й партійною програмою, до понадпартійного державника, Голови Директорії Української Народньої Республіки. Статті Петлюри допоможуть простежити його ідейну путь від українського автономізму, що через федералізм пробився до ідеї державної самостійности України. Шлях Симона Петлюри відбиває розвиток ідей українського національного відродження першої чверти цього сторіччя.

Перша частина книги дає образ Петлюри — політичного журналіста, революціонера, редактора, літературного і театрального критика.

Друга частина дає матеріял до пізнання Петлюри, як організатора українського війська і Голови Держави.

Третя частина висвітлює діяльність Петлюри на еміґрації.

Вибір статтей до 1-ої і 3-ої частин книги був спрямований на те, щоб дати зразки писань Симона Петлюри всіх жанрів і по можливості з усіх періодичних видань, різного рівня і призначення, в яких він працював, від перших, неупевнених ще журналістичних спроб, що їх вдалося простежити з 1902 року. Друга частина книги дає майже все, що пощастило досі зібрати з періоду 1917-1920 років. У додатку до цієї частини подано густішим складом кілька уривків з тогочасних газет, щоб дати зразки того, як реферувала преса виступи Петлюри (ориґінальних записів численних тоді промов С. Петлюри немає).

Вибрані статті, листи (понад тридцять з них друкуються вперше), відозви, накази і розпорядження подані в цілості, без жадних скорочень. Вийнятком є лише кілька уривків листів і статтей, взятих з книги О. Лотоцького — „Симон Петлюра", бо Редакційна Колеґія не мала повних текстів. З двох статтей-оглядів

узято цілі розділи. Мова-лексика С. Петлюри залишена без змін: вона показує розвиток української публіцистичної мови на початку нашого сторіччя. Правопис узгіднено за словником Г. Голоскевича.

Примітки, позначені зіркою, — редакційні: вони подають джерело. Примітки, позначені цифрами, але без підпису — це примітки С. Петлюри.

В цій книзі надруковано лише частину зібраних матеріялів, які надходять і далі. Комітет Вшанування Пам'яті Симона Петлюри в Америці продовжуватиме збирання писаної спадщини Симона Петлюри, створюючи Архів Симона Петлюри при УВАН у США і так кладучи підвалини для повного видання його творів. У „Матеріялах до бібліографії творів С. Петлюри" занотовано все, досі зібране і подано джерела, де можна знайти ориґінали, подано псевдоніми С. Петлюри, за якими треба шукати його статтей.

Ця книга, видана в тридцяту річницю смерти Симона Петлюри, є початком. Завершення лишається справою і обов'язком майбутнього.

 

 

Центральний Комітет

Вшанування Пам'яті Симона Петлюри

в Америці

 

 



 

 
 

 

ЧАСТИНА  ПЕРША

1902 - 1914

 

 

 

 
 

СТАН НАРОДНЬОЇ ОСВІТИ ТА МЕДИЦИНИ В ПОЛТАВЩИНІ

В ЦИФРАХ*

 

Недавно Статистичне Бюро Полтавського Губернського Земства видало „Статистичний Річник", в якому міститься дуже багато цінного матеріялу для вияснення сучасного стану економічної і культурно-просвітньої діяльности земства, а також ряд статтей, що малюють нам стан промисловости взагалі і деяких її паростів зосібна.

Ми наведемо тільки ряд цифр, що дотикаються стану народньої освіти та медицини.

До 1 січня 1900 р. в Полтавщині було 870 народніх шкіл, як для такої великої округи дуже мало. В кожній школі вчилось пересічно душ 60. Коли взяти на увагу, що в Полтавщині живе 2,922,500 чоловіка (до 1 січня 1900 p.), а дітей шкільного зросту 204,575 чол., то для того, щоб задовольнити потреби в освіті дітей, треба було б мати 3,409 комплектів або кляс. В дійсності, як уже було сказано, кляс (комплектів) було усього тільки 918 (на 870 шкіл); значить, у школах училось трохи більше як 1/3 потрібного числа дітей шкільного зросту (36,9%). Коли зауважити, що кожен рік відкривається значно менше число шкіл, ніж потребується природним приростом людности, то прийдеться доконче признати той факт, що шкільна справа в Полтавщині відстає з року на рік від зростаючої потреби в освіті. Взагалі по губернії одна школа приходилась на просторінь в 51.5 кв. верстви (в 1898 р.) і в 49.9 кв. в. (в 1899 р.) і на число душ — в 1898 р. — 3,420, а в 1899 р. — 3,359. На одного учителя приходилось від 45 до 68 учеників. Цікаво підкреслити дуже низький % дівчат у школах: їх (шкільного зросту) було всього тільки 14.0% (в 1899 p.). Таким чином, коли поставити поруч середнє число учнів на одного учителя вкупі з високим % побільшення дітей шкільного зросту і низьким % проґресивного побільшення шкіл, — то сам собою проситься вивід: що життя доконче потребує, вимагає заведення все нових і нових шкіл.

Але й ті, що є, не геть то гарно обставлені. Принаймні що дотикається шкільних бібліотек, то їх або зовсім нема при школах, або вони дуже бідно поставлені. Стан їх краще всього малюється в справозданні дирекції народніх шкіл Полтавської губ. за 1899 p.: ,,B городських, приходських і начальних школах, а також сільських начальних школах бібліотеки складаються переважно з учебників і взагалі з книжок клясного уживання; власне ж бібліотеки, призначені для учнів — для читання в часи вільні від студій, є в дуже небагатьох школах цього типу. Колекції шкільних підручників у цих школах складаються переважно з прописей, розрізаних алфавитів, картин по Св. Історії, клясних рахівниць, географічних карт і ґлобусів". Такий стан шкільних бібліотек і мале число шкіл виясняється недостачею матеріяльних засобів, браком фінансів; в 1899 р. земства Полтавської губернії призначили на школи всього тільки 606,959 карб., в 1900 році і того менше — 592 тисячі карб.

 

 

Симон Петлюра серед  семінаристів

 

Ще в гіршому стані стоїть медицина і охорона народнього здоров'я в губернії. І хоч земства Полтав. губ. роблять в цій справі в порівнянні з іншими земствами більше, але все ж треба зазначити, що того, що робиться, дуже замало. Так на всю Полтавщину в 1898 p. медичних земських участків числилось усього 94; лікарів 108; фершалів 378; фершалиць-акушерок 27; просто акушерок 22. Всі названі категорії медичного персоналу получали платню від земства. Як мало цього персоналу, порівнюючи з кількістю людности в губернії, може показувати той факт, що на долю одного лікаря приходилось 11,211 чоловіка-пацієнтів у рік. Приймали хворих в сільських лічебницях, яких у губ. — 33 і в прийомних покоях — 34.

Справоздання лікарів констатують прямо неможливість так як слід відноситись до своїх обов'язків відносно хворих, з огляду на велике число їх. Одному лікареві кожен день приходиться прийняти і обдивитись від 150 до 240 душ! .. Само собою ясно, які сумні наслідки від цього виходять... І тут проситься вивід: життя вимагає заведення все нових і нових медичних пунктів.. . Усього на медицину в 1900 році потрачено земством 1,023,000 карбованців. Ця сума мала дуже в порівнянні з тією, що земство бере з людности в формі податків чи налогів. Так в 1899 році Полт. губ. дала російському урядові 15,255,000 карб., а потратила на свої потреби тільки 8,874,000 карб.

 

С. П-ра

 

 

 

 

* Літературно-Науковий Вістник, Річник V, том XIX, 1902, ст. 152-154. Цю статтю містимо, як хронологічно першу відому сьогодні статтю С. В. Петлюри. Лексика, як і в усій книжці, не виправлена.

 

 

 

 

ПРИВ. ДОЦ. Н. И. ЛАЗАРЕВСКИИ. АВТОНОМИЯ. СПБ, 1906*

 

Національне питання в Росії починає приваблювати до себе потроху живий інтерес серед широких кругів громадянства. Це видко хоч би з того, що на „книжному ринку" все частіш починають з'являтися різні брошури та інші видання, присвячені національній справі. Не можна сказати, щоб нова література по національному питанню визначалась високою науковою вартістю. Коли й можна сказати щось добре про таку літературу, то вона здебільшого належить до перекладної. З новинок цієї літератури доводиться зазначити праці Кавтського, Гумпловича, Рудольфа Шпрінґера (СІНОПТІКУС). Щождо самостійної продукції російських письменників в справі національного питання, то тут доведеться сказати, що вона більше нагадує січку, ніж справжню наукову пробу оброблення національної справи. Правда, така кваліфікація мусить минути праці В. Медема і почасти Гайлікмана, але ці письменники, виступаючи прихильниками екстериторіяльного принципу, ледве чи стоять, принаймні в сучасний момент, на реальному ґрунті і тому праці їх не можна вважати за реальну пробу розв'язати національне питання.

Являючись питанням державно-правничим, національне питання вимагає, щоб його розглядати в конкретних обставинах політично-правничого характеру. На великий жаль, фахівці правники мало освітили національне питання з цього боку. Крім невеличкої брошури д. Лазаревського ми не знаходимо майже нічого, що б можна було рекомендувати читачам для ознайомлення з правничими компетенціями тих державних інституцій, що стоять на сторожі національних інтересів певної народности. Д. Лазаревський подає в своїй брошурі досить вірну аналізу таких розумінь, як самоуправа, автономія, федерація, показує, якими правами володіє кожна з згаданих державних категорій, в яких відносинах вони стоять до держави, до центрального уряду, яка ріжниця між ними в правах, в обов'язках і т. д. Написана брошура досить живо, інтересно і зі знанням справи. Через це ми радимо познайомитися з нею кожному, хто цікавиться державно-правною стороною національного питання.

 

С. Петлюра.

 

 

 

 

 

 

* „Літ. Наук.  Вістник",  Львів,  1907 кн. І, ст.  181. 

 

 

 

 

 

 
 

NEXT


 

 

 
 

 

 

 

 

 

 


 

Наказ Головної Команди Армiї УНР про видiлення коштiв на утримання вiйськово-санiтарної Мiсiї в Нiмеччинi

6 лютого 1920 року

 

6 лютого 1920 року                                                                                        Копiя

Ставка

Наказ

Ч. 879/Д.С.

 

П-вi Мiнiстровi Фiнансiв УНР Б.Мартосовi

та Фiнансовому Агентовi УНР Супруновi

 

 Цим наказується Вам — на руки Голови Вiйськово-Санiтарної Мiсiї для справ вiйськових полонених у Нiмеччинi Сотниковi М.Тревiнському на витрати по утриманню Мiсiї та допомоги полоненим — одноразово, згiдно кошторису, представленому Головою Мiсiї з дня 2 лютого 1920 р. Ч.75 на квоту п’ятсот тисяч п’ятсот марок (500.500 м.) нiмецької валюти — видати триста тисяч (300.000) нiмецької валюти.

                     Голова Директорiї

                     i Головний Отаман Вiйськ УНР

                                                                                Петлюра  (в.р.)

          Вiйськовий Мiнiстр

          Генерального Штабу полковник

                                                         Сальський  (в.р.)

              В.о. Державного Секретаря

                                                         П. Христюк  (в.р.)

                    

З оригiналом згiдно

                      В.о. Старшого дiловода

                                             Державної Канцелярiї О. Петренко

 

Печатка Державної

Канцелярiї УНР

 

 Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.4. — Арк.24.

 

Наказ Головної Команди армiї УНР Головi Української Мiсiї допомоги полоненим українцям про переведення ревiзiї

9 лютого 1920 року

 

 

 9 лютого 1920 р.                                                                            

 Ставка

 

 Наказ

 Ч. 106

 

 Головi Української Мiсiї допомоги полоненим українцям в державах, якi повстали на територiї бувшої Австро-Угорської Монархiї, в Нiмеччинi, в державах балканського пiвострова i в Iталiї Отаману Окопенко

 Копiя Мiнiстерству Закордонних Справ

 З одержанням цього наказується Вам перевести ревiзiю всiх пiдлеглих Вам Вiйськово-Санiтарних Мiсiй, крiм берлiнської, — мiж иншими також i в Iталiї, так з боку їх дотеперiшньої дiяльности (вiд початку їх iстновання), як i з боку фiнансового (прибутки i видатки).

 Ревiзiйну Комiсiю для перевiрки Української Вiйськово-Санiтарної Мiсiї в Берлiнi заряджено вже окремим наказом, ч.87, якого копiю Вам залучається.

 В склад ревiзiйних Комiсiй для поодиноких Вiйськово-Санiтарних Мiсiй обов’язково мають входити по одному членовi тих дипльоматичних Мiсiй, якi находяться в мiсцi осiдку В.-С. Мiсiї. В сiй цiлi належить, покликуючись на нинiшнiй наказ, звернутись до дотичних Дипльоматичних Мiсiй з просьбою о призначення одного члена.

 Рiвночасно наказується провiрити необхiднiсть поодиноких членiв всiх Ваших Мiсiй i по можности скоротити до мiнiмуму їх штати, а зайвих членiв вiдослати до Кам’янця, в розпорядження Вiйськового Мiнiстра.

 Вислiди ревiзiї з вiдповiдними висновками представити Вiйськовому Мiнiстру.

 

                     Голова Директорiї

                     i Головний Отаман Вiйськ УНР

                                                                                Петлюра  (в.р.)

                     Вiйськовий Мiнiстр

                     Ген. Штабу полковник         Сальський  (в.р.)

 

                          Т.в.о. Мiнiстра закордонних справ   Багриновський (в.р.)

 

 

                                 За згiднiсть з оригiналом

                                                         Сотник (пiдпис нерозбiрливий)

 

 Копiя. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.4. — Арк.26.

 

 

 

Лист С.Петлюри до членiв Директорiї Ф.Швеця та А.Макаренка з проханням уважно розглянути документи, якi має вручити колишнiй Голова Дипломатичної Мiсiї УНР у Румунiї Г. Гасенко

21 лютого 1920 року

 

 

                        УНР

           Голова Директорiї                                            До високоповажних

      i Головний Отаман Вiйськ       панiв членiв Високої Директорiї УНР

Української Народньої Республiки                   Професору Ф. Швецю

         21 лютого 1920 року                                  та А. Макаренку    

                     Ч.127

                    Ставка

 

 

 Високоповажний                                     Високоповажний

Федоре Петровичу                                              Андрею Гавриловичу

 

  Долучаючи до цього копiю листа бувшого Голови Дипльоматичної Мiсiї в Румунiї Г. Гасенко, прошу Вас зайнятись справою, порушеною в листi Г. Гасенка, прийняти i всебiчно оглянути документи, якi вручить Вам Г. Гасенко, i в порозумiнню з Мiнiстром Фiнансiв Б.Мартосом полагодити справу так, як того вимагає гiднiсть та iнтереси нашої Республiки.

 

                                              З щирою пошаною

                                                                                 Петлюра

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.5. — Спр.8. — Арк.8.

 

 

Лист С.Петлюри до членiв Директорiї Ф.Швеця та А.Макаренка з проханням навести порядок у справi укладення рiзних угод

21 лютого 1920 року

 

                        УНР

             Голова Директорiї                                           До високодостойних панiв

        i Головний Отаман Вiйськ               членiв Високої Директорiї УНР

Української Народньої Республiки             Професора Ф.Швеця та А.Макаренка

   21 лютого 1920 року

Ч.128

 Ставка

 

 

Високоповажний                                                  Високоповажний

Федоре Петровичу                                                          Андрею Гавриловичу

 

 Останнiми часами до мене персонально i до Мiнiстерства Закордонних Справ УНР надходять повiдомлення i доклади деяких українських дiячiв i наших торговельних агентiв за кордоном про те, що цiлий ряд торговельно-промислових i фiнансових фiрм пропонують Уряду УНР свої послуги в справi заключення займiв, продажу рiжного майна для потреб нашої Республiки та инше. В зв’язку з цим такi фiрми, як i окремi особи, звертаються до нас через цих агентiв з пропозицiями посередництва мiж нами i урядами закордонними в напрямку визнання нашої незалежности i нашого Уряду за цiну оддачi їм концесiї i инших пiльг фiнансового чи експльоатацiйно-промислового характеру.

 В зв’язку (з) необхiднiстю забезпечити iнтереси Республiки, а також добробуту народнього, я гадав би, через можливiсть ажiотажу в сферi цих iнтересiв Республiки, що найбiльш одповiдаючим користi нашої Держави було б абсолютне позбавлення окремих представникiв влади i торговельних агентiв якого б то не було права на заключення зобов’язуючих умов Уряду УНР на концесiї чи експльоатацiї нашого промислу i взагалi народнього багацтва. Я гадаю, що нi я, нi Ви, нi окремi члени нашого Уряду, кождий зокрема, не маємо права нi давати таких зобов’язань, нi самим заключати їх. Таке право до скликання Парламенту УНР може належати тiльки Урядовi УНР i мусить бути (цi слова дописанi С.Петлюрою. — В.С.) санкцiоноване Верховною Владою Республiки — Директорiєю УНР. В зв’язку з цим змiст мого листа я вважаю необхiдним в копiї передати перебуваючому зараз за кордоном Мiнiстру Фiнансiв Б.Мартосу.

 

                                             З щирою пошаною

                                                                                Петлюра

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.5. — Спр.11. — Арк.18.

 

 

Лист С.Петлюри до Мiнiстра юстицiї УНР А. Лiвицького щодо публiкацiї в газетi “Громадська думка”

24 лютого 1920 року

 

 Ч.132

 24/II.1920 р.

 Варшава

                                                                    До п. Мiнiстра Юстицiї УНР

                                                                                 А.М.Лiвицького

 В числi 44 часопису “Громадська думка” од 21/II ц.р. умiщена з Кам’янця-Подiльського допис, в якiй автор її пише мiж иншим слiдуюче: “Дня 11/II ц.р. закiнчилася сесiя Української Нацiональної Ради. Осудивши перехiд Галицьких частин до Денiкiна як шкiдливий для державности i самостiйности України, хоч, може, виправданий обставинами, осуджено безпощадно Варшавську декларацiю з 2/ХII  1919 р., яка на чужинецьку поталу вiддає великi простори Українських земель, а зокрема Схiдню Галичину. Державна плятформа Української Нацiональної Ради є самостiйницька. В постановах, винесених II ц.м., стверджено, що причиною теперiшнього катастрофального положення УНР є в першiй мiрi дотеперiшня полiтика i тактика Директорiї, її правительства та тих кол, що їх пiддержували. Є це полiтичний осуд полiтики есдекiв, в яких руках головно спочивала офiцiальна полiтика УНР i якi своєю короткозорiстю та непораднiстю довели до катастрофи. Директорiю од 16/II.1919 р. уважається за не iснуючу, а Отамана Петлюру уважається тiльки тимчасовим репрезентантом Держави. Його Правительство може вести лише бiжучi державнi агенди. На протязi трьох тижнiв вiд дня увiльнення якої-небудь части Української землi i установлення там державного центру найпiзнiше одначе до 1 травня ц.р. має бути скликаний предпарлямент, який вибере Голову Держави й покличе одповiдальне правительство та положить першi основи конституцiї. В день зiбрання предпарляменту Отаман Петлюра i його правительство автоматично тратять свої уповноваження. Всi цi постанови прийнятi одноголосно”.

 Ця кореспонденцiя звернула мою увагу не так своєю полiтичною наївнiстю та легковажнiстю, як тим шкiдливим впливом, який вона може викликати в закордонних полiтичних кругах. Убачаючи в резолюцiї неодповiдальної органiзацiї, що назвала себе “Українською Нацiональною Радою”, елементи i ознаки протидержавного злочину, пропоную Вам як генерал-прокурору УНР пильнiше вияснити цю справу i про наслiдки її довести до мого вiдома.

 

                      Голова Директорiї,

                                 Головний Отаман Вiйськ УНР

                                                                                             Петлюра

                                 З ориг. згiдно

                                              Ст. сотник Даценко

 

 Копiя. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.32. — Арк.4.

 

 

Лист С. Петлюри до Голови Дипломатичної Місії УНР в Румунії К. Мацієвича

25 лютого 1920 року

 Копія

 25 лютого 1920 року

 

 Голові Дипльоматичної Місії УНР в Румунії

 Професору К.А.Мацієвичу

 

 В.-Шановний Кость Андріанович

 

 I. Становище на Вкраїні буде Вам докладно з’ясовано в листі Лівицького. Я буду торкатись справ військових. Отож останніми часами відношення уряду польського до справи наших формувань значно змінились на краще. 21/II відбулось спільне засідання представників нашої військової секції з представниками військового міністерства польського. Поляки дають згоду на формування двох дівізій. Всіх полонених з Ланцута перевозиться до Берестя, де може розташуватись більше людей. Для формування поляки дають все. Вже стали краще годувати, прислали одежу (повні комплекти) на 3000 чоловік. В міру збільшення людей одежа буде додаватись. Я змагаюсь прискорити формування, щоб бути готовим до весни. Висилаю людей — кур’єрів до Німеччини, щоб перевести звідти частину наших полонених (більш свідомих з національного боку) до Берестя. Беру до Берестя так само і частину наших старшин з Кам’янця для збільшення старшинського складу формуємих частин.  В зв’язку з цім до мене кілька разів приходив Казанова, виявляючи бажання поїхати до Букарешту, щоб допомогти і там нашим формуванням. Я гадаю, що ця зміна з боку поляків повинна вплинути і на Румунський Уряд. Отже, нову сітуацію треба Вам якнайкраще використати. Треба зразу добитись згоди на формування одної дівізії згідно з тою схемою її, яку привезе з собою М.Шаповал, що виїздить до Вас разом з Казановою. В разі згоди чи доброзичливого відношення до Вашої в цій справі інтерпеляції треба енергійно взятись за діло і створити за короткий час “чудо”. Як це робити — я на словах передав Шаповалові.

 II. До Омельяновича-Павленка виїхав Мазепа з тим, аби намітити пересування того війська, що з Ом.-Павленком, до майбутнього району нашого стратегичного розгортання.

 III. Ол. Шаповал приступив до формування бригади в Кам’янцю та околицях Нової Ушиці. Допомогу зброєю і ин. майном дають поляки. Ця бригада чи частина її мають потім пересунутись в напрямку — Могилів-Под. При першій можливости для поповнення та розгортання бригади зроблено буде мобілізацію.

 IV. Пересилаю Вам копію радіо-депеши, одержаної Польським Урядом з Харкова (21/II) од Укр. Тимч. Большевицького уряду. Копію радіо-депеші вручив Міністр Патек Л. Міхайлову вчора (21/II). Зверніть увагу на підписи “комісарів”. Нема ні військового, ні шляхів, ні внутрішніх справ, ні освіти, ні фінансів. Банда Московських підставних пройдох зарані опреділяє федерированіє України з Росією і вже тепер, по вказівкам очевидно з Москви, не дбає і ігнорує найбільш важні галузі державного життя — показчики його самостійности. Одночасно зверніть увагу ще й на те, що депеша послана з Харкова, а не з Київа. Пояснення цього факту полягає в непевности “уряду” большевицького щодо Київа. Повстання на Полтавщині дають себе почувати. Більш-менш певно, що комунікація між Харковом—Полтавою—Київом зла, часто жується повстанцями, а потяги ходять під екскортою бронепотягів і охорони. Київ як осідок уряду може бути непевним для тривалого перебування.

 V. Посилаю також копію докладу на моє ймення Д.Левицького, з котрого побачите дещо нове в смислі інформаційному про становище большевиків до нас. Можу додати, що оскільки я знаю, — Ландебергі, член-роб. англійської партії, не переконується аргументами большевицькими щодо Нашого істнування і прав наших на державне життя.

 VI. В зв’язку з докладом Д.Левицького і взагалі з большевицькими мирними пропозіціями не слід упускати потреби кожній стороні, що буде переговорювати з большевиками, мати свою реальну озброєну силу. Поляки, хоч і одержали пропозицію для ціх переговорів, але покликали нові річники до війська і дуже інтенсивно працюють над зміцненням і війська, і фронта свого. Я гадаю, що й переміна відношення поляків до справ наших, формування з пасивного на активне в значній мірі пояснюється можливістю зовсім инших вислідків од тих переговорів, як здебільшого тепер думають і певним реальним рощотом на допомогу українського війська в боротьбі проти большевиків, котра може з весною прибрати більш ширші і активні форми, особливо в зв’язку з настріями нашого селянства в місцевостях, окупованих большевиками. Крім инших інформацій, останні листи, одержані од Мазепи, стверджують вороже відношення нашого селянства проти большевиків.

 VII. Потрібно Вам звернути увагу і перевірити, чи є перенумеровані ті гроші (гривні), що маєте Ви перевезти з Хотина до Букарешта. Коли вони не перенумеровані, слід це зробити за допомогою Румунської експедиції, взявши у Мартоса чергові числа серій.

 VIII. Найголовніше — зробіть все для негайного формування згідно з планом, який привезе Шаповал.

 

                                 З привітом і повагою     Петлюра

 

 Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф. 3696.—Оп. 1.—Спр. 170.—Арк. 10—12.

 

 

Чернетка листа до Голови Української Дипломатичної Мiсiї в Румунiї К. Мацiєвича про термiнову присилку грошей на утримання Варшавської Дипломатичної Мiсiї

12 березня 1920 року

 

Головний Отаман

Вiйськ

Української Народньої

Республiки

Березня 12 1920 року

Ч.153

                       Ставка                                          До Голови Української

                                                          Дипльоматичної Мiсiї в Румунiї

                                              пана проф. К.Мацiєвича

 

 В додаток до письма № 153 12 березня 1920 року iз огляду на абсолютну вiдсутнiсть грошей в розпорядженнi Мiнiстерства Закордонних Справ для утримання Варшавської Дипльоматичної Мiсiї з Вiйськовою її секцiєю, а також инших установ Республiки, перебуваючих поза межами України, прошу Вас негайно з одержанням цього переслати через п. Дмитрiїва до Варшави в розпорядження Мiнiстерства Закордонних Справ i вiднести на рахунок Мiнiстерства з коштiв Вашої Мiсiї, або инших, які є у Вашому розпорядженнi, п’ятсот тисяч лей в румунськiй або в иншiй закордоннiй валютi, бо инакше мусить припиниться та державна робота, яка провадиться в Польщi.

 

                                  Голова Директорiї

                                  Керуючий Мiнiстерством Справ Закордонних

 

 Машинописна копiя з правками С. Петлюри, якi видiленi.

 ЦДАВОВУ: Ф.3696. — Оп.2. — Спр.353. — Арк.4—6.

 

 

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посади вiйськового агента i ревiзора при Дипломатичнiй Мiсiї в Празi

16 березня 1920 року

 

 

 Наказ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 16 березня 1920 року

 Ч.1

 (По Вiйськовому Мiнiстерству)

 

 Вiйськовий Агент при Дипльоматичнiй Мiсiї Української Народньої Республiки в Празi i Вiйськовий Ревiзор п. Олександр Жукiвський, згiдно з його проханням вiд 24 сiчня ц.р., звiльняється з посади вiйськового агента i вiйськового ревiзора.

 

                                             Голова Директорiї

                                                                                Петлюра

 

                     В.о. Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв

                                                         i Мiнiстр Юстiцiї     Андрiй Нiковський

 

                                 Вiйськовий мiнiстр

                                             Генерального Штабу  полковник   Сальський

 

 

 

Оригiнал. Машинопис.

ЦДАВОВУ. Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.40.

 

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв про створення Особливої Державної Комiсiї для пiдготовки  законопроектiв та статутiв щодо державного управлiння

31 березня 1920 року

 

Герб Тризуб

У Н Р

Голова Директорiї

 i Головний Отаман Вiйськ

 Української Народньої

Республiки

 31 березня 1920 року

Ч.22/Д

Ставка

До Пана Голови Ради

Народнiх Мiнiстрiв

Ко Головноуповноваженому вiд

Уряду УНР в Кам’янцi на Подiллю

Мiнiстру Огiєнко

 

 Маючи на увазi вiдновити в найближчому часi дiяльнiсть державних органiв Республiки, рахую необхiдним, аби вже зараз приступити до пiдготовчої працi, а саме — до вироблення законопроектiв та статутiв, якi б охоплювали все державне керування Республiкою i переведення яких в життя могло би дати мiцний грунт в процесi нашого державного будiвництва.

 Для здiйснення цього вважаю необхiдним, аби негайно при Радi Народнiх Мiнiстрiв була утворена Особлива Державна Комiсiя, в склад якої увiйшли би представники всiх полiтичних партiй, якi стоять на грунтi української державности i якi подiляють основну лiнiю полiтики, якої до свого часу трималося i тримається Правительство УНР.

 Кожна з полiтичних партiй повинна дати до складу Комiсiї свої найкращi сили з вiдповiдною квалiфiкацiєю чи в смислi теоретичної пiдготовки, чи практичного стану та знайомства з тою чи иншою галуззю державного життя.

 До складу Комiсiї повиннi також увiйти представники окремих Мiнiстерств.

 Головною провiдною думкою при виробленню Комiсiєю вiдповiдних законопроектiв, статутiв та iнструкцiй повинна бути iдея створення української державности в формi Української Народньої Республiки.

 З цiєю метою Комiсiя повинна переглянути всю систему державного законодавчо-адмiнiстративно-судебного апарату, розглянувши всi закони та статути, на пiдставi яких вiн iстнував, з’ясувавши їх доцiльнiсть щодо сучасних вимог державного життя i виробивши вiдповiднi законопроекти, статути та iнструкцiї, якi, головним чином, торкаються:

 а) майбутнього парляменту України та виборного закону до нього;

 б) центральних державних установ — Мiнiстерств та його органiв;

 в) органiв державного управлiння та самоуправлiння на мiсцях — в мiстi, повiтi, волости та селi.

 Зокрема, Комiсiя повинна головну увагу звернути на: а) органи Управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ на мiсцях — в повiтi, волости та селi (переглянувши всi iстнувавшi до свого часу Законоположення) i б) на органи мiсцевого самоуправлiння — мiського та земського (переглянувши земське положення 1861 р. i городове 1871 р., а також всi законоположення за часiв Укр. Нар. Республiки) i дрiбну волостну одиницю.

 Виробленi законопроекти, статути та iнструкцiї могли би бути предкладенi на затвердження майбутнього українського парляменту чи до скликання його провизорочно на затвердження звичайним до цього часу законодавчим шляхом.

 Аби забезпечити бiльшу продуктивнiсть працi згаданої Комiсiї, на мою думку, Правительство повинно взяти її на державнi кошти, поставивши одночасно певнi рiчинцi для вироблення вiдповiдних законiв, статутiв та iнструкцiй.

 Про заходи Правительства в цiй справi прошу повiдомити мене.

 

                                 Голова Директорiї, Головний Отаман

                                                                                                Петлюра

                     Керуючий Справами Директорiї

                                                                    М.Миронович

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.32. — Арк.5—6.

 

 

Наказ Директорiї про доручення А. Лiвицькому виконувати обов’язки Голови Ради Народних Мiнiстрiв на час його вiдсутностi

31 березня 1920 року

 

 Наказ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 31 березня 1920 року

 Ставка

 Ч.2

 На пiдставi внесення Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв Iсака Мазепи вiд 10 березня 1920 року Заступниковi Голови Ради Мiнiстрiв i Керуючому Мiнiстерством Справ Закордонних Андрiю Лiвицькому доручається виконувати на час вiдсутности п.Мазепи обов’язки Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв.

                                                         Голова Директорiї             

                                                                                            Петлюра

                      Керуючий Справами Директорiї

                                                                                М.Миронович

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.46.

 

 

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР про пiдготовку плану вiдродження  сiльськогосподарської промисловостi

9 квiтня 1920 року

 

Герб Тризуб

УНР

Голова Директорiї

i

Головний Отаман Вiйськ

Української Народньої

Республiки

9 квiтня 1920 року

Ч. 32

Ставка

До пана Голови Ради Народнiх

Мiнiстрiв I. Мазепи

 

Копiя — В.о. Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв А. Лiвицькому, Мiнiстрам — Шадлуну i Огiєнко

В зв’язку з майбутнiм в найближчому часi вiдновленням працi державного апарату перед Правительством Республiки повстають великi завдання по вiдродженню та вiдбудованню зруйнованого революцiєю та московськими комунiстами економично-господарчого життя краю i, в першу чергу, сiльськогосподарчої промисловости.

Дрiбнi сiльськi господарства, — особливо в зв’язку з аграрною реформою на Українi, яку Правительство повинно перевести пiсля звiльнення територiї вiд ворожої окупацiї, — будуть в станi провадити належну землеробську культуру лише тодi, коли вони будуть забезпеченi необхiдним сiльськогосподарчим реманентом та живим iнвентарем, без чого не може вiдродитися наша дрiбна сiльськогосподарча промисловiсть.

Перед Урядом повстає питання про забезпечення цих дрiбних селянських господарств необхiдним кредитом для придбання всього необхiдного для провадження землеробської культури.

На мою думку, сiльськогосподарчi кооперативи на Українi, навiть принявши пiд увагу їх великий зрiст за останнi роки, не будуть в станi забезпечити селян кредитом, особливо коли мати на увазi, що большовики сильно зруйновали нашу українську кооперацiю, i тому Правительству прийдеться прийти на допомогу селянам своїм державним кредитом.

Знаючи, що в Мiнiстерствi Земельних Справ ще в минулому роцi провадилася пiдготовча праця в смислi вироблення статуту про органiзацiю центральної кредитової сiльськогосподарчої iнституцiї чи Земельного Банку для задоволення вищезгаданих потреб, я вважаю необхiдним, аби в сучасний мент праця Мiнiстерства в цiм напрямку була негайно вiдновлена та доведена до кiнця, конкретизуючись в певних зафiксованих законопроектах чи статутах.

А тому пропоную Вам зробити в цiм вiдношенню вiдповiдне розпорядження Мiнiстерству Земельних Справ, поставивши йому певний речiнець для вироблення вiдповiдного законопроекту чи статуту, який має бути внесений на розгляд чи майбутнього українського Парляменту, чи переведений в життя звичайним нинi законодавчим шляхом.

Про Вашi заходи в цiй справi прошу своєчасно повiдомити мене.

 

                                             Голова Директорiї

                                                         Головний Отаман

                                                                                            Петлюра

                     Керуючий Справами Директорiї

                                                         М. Миронович

 

Оригiнал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 2. — Спр. 32. Арк. 8—8 зв.

 

 

Наказ Директорiї УНР про призначення контр-адмiрала М. Остроградського Головним Начальником Чорноморського флоту

14 квiтня 1920 року

 

 

 Наказ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 14 квiтня 1920 р.

 Ч.3

 (По вiйськовому Мiнiстерству)

 Про призначення контр-адмiрала М. Остроградського

 

 Призначається: Контр-Адмiрал Михайло Остроградськiй Головним Начальником Черноморської Фльоти Заступником п. Вiйськового i Морського Мiнiстра по справам Вiйськового та Торговельного Мореплавання.

                                             Голова Директорiї              Петлюра

                     Вiйськовий i Морський мiнiстр

                     Генерального Штабу

                                                         полковник Сальський

 Оригінал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.51.

 

 

Повноваження Уряду УНР контр-адміралу Остроградському на міжнародні контакти

14 квітня 1920 року

 

 

              Голова Директорії                                                                            Копія

    і Головний Отаман Військ                                                    

Української Народньої Республіки                   Повновласть

14 квітня 1920 р.

Ч. 46

Оцим Правительство Української Народньої Республіки уповноважує п. Контр-Адмірала Михайла Остроградського бути представником від Уряду Республіки на півдні України по справам військового та торговельного мореплавання.

Зокрема, п. Контр-Адмірал М.Остроградський уповноважується:

1) Входити разом з Послами Української Народньої  Республіки при чужоземних урядах зі внесенням всіляких заяв, адресованих до Урядів чужоземних держав, а також особисто до окремих Міністерств цих держав по справам військового та торговельного мореплавання;

2) Утворити при Дипльоматичних Українських Місіях в Румунії, Болгарії та Туреччині Військово-Морські секції, які в дипльоматичному відношенню мають підлягати п.п. Головам цих Місій, а в військовому та технічному безпосередньо йому, Контр-Адміралу Остроградському;

3) Складати, затверджувати та розв’язувати всякі договори по найму, віддачі в аренду, купівлі і продажу, а також ремонту ріжних морських та річних пароплавів;

4) Утворювати демобілізаційні Комісії, затверджувати і опротестовувати претензії судовласників;

5) Мобілізувати торговельні суда, запитуючи на це в кожному окремому випадкові дозволу Уряду, і лише в виключному випадкові роблячи це самостійно з негайним мотивованим донесенням про це Урядові Республіки.

До часу налагодження нормального зв’язку півдня України з Урядом УНР п. Контр-Адмірал М. Остроградський про всі свої розпорядження і діяльність має повідомляти Уряд, по можливости, щомісячними донесеннями, а наприкінці року представляти повний відчит та справоздання.

 

          Голова Директорії Української Народньої Республіки

                                                                                            Петлюра

                     В.о. Голови Ради Міністрів

                     і Керуючий Міністерством Справ Закордонних  А. Лівицький

 

Військовий Міністр Генерального Штабу

                                                                    полковник  Сальський

 

                                 З копією згідно

                                             Начальник Відділу Канцелярії

                                                                    Директорії   Иножарський

 

Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 3205. — Оп. 1. — Спр. 57. — Арк. 86—86 зв.

 

 

 

Звернення С. Петлюри до українського народу в зв’язку з пiдписанням договору з Польщею

19 квiтня 1920 року

 

 Народе України!

 

  Тяжкий історичний  шлях випав на твою долю.

 Ось уже три роки змагаєшся ти запанувати в своїй Республiцi, здобути собi волю, рiвнiсть i непiдлеглiсть, борючись з червоними iмперiялистами большевиками.

 Ти понiс величезнi жертви на полi бранi.

 Руїна сел, руїна господарств, кров неповинних, сльози по вбитих та замучених большевиками батьках, матерях, братах i сестрах, безлiч одиноких могил на всьому теренi українському — ось наслiдок боротьби за найсвятiшi iдеали людскости твоїх синiв.

 Умираючи, вони благали тебе i заповiдали тобi продовжувати оту тяжку боротьбу за твою вiльнiсть, щоб доказати усьому свiту, що i український нарiд здатний до самостiйного життя й сам може порядкувати своєю землею i своєю волею державною.

 Торiк лiтом наша армiя переможно увiйшла до серця України — золотоглавого Київа, але другий ворог — теж московський, — чорний iмперiялист, недобиток росiйського царату — ватаги Денiкiна скористалися росiйською орiєнтацiєю галицького Командування, збили його з позицiї незалежности України, i галицька армiя, обдурена своїми командирами, перейшла на бiк нашого ворога, поставив надднiпрянську армiю в невигодне i майже катастрофiчне становище. Наша Армiя, змучена i знесилена, мусила поспiшно отходити, але не згасла ще вiра в серцях наших старшин i козакiв в кращi днi, i ота глибока вiра в святу нашу справу i в здатнiсть нашого народу до державного самостiйного життя перемогла i зневiр’я, i втому, i великi невдачi.

 Через це я дав наказ генералу Омельяновичу-Павленко з частиною вiйська почати боротьбу з большовиками по новому способу, як того вимагала вiйськова обстановка. Друга частина армiї нашла собi притулок в Польщi.

 I тепер ви чуєте про бої нашої армiї в землях Катеринославськiй i Херсонськiй, яка пiдтримується тобою, український нарiд.

 Частина Української Армiї на чолi з полковником Удовиченко б’ється з московським ворогом на землях Подiлля, i близький той час, коли цi частини дружними ударами вижинуть ворога з нашої землi i з’єднаються в одну дiсцiплiнiровану армiю, знову обороняючи свою землю, твою нацiональну волю i твоє хозяйство.

 Три роки ти боровся один, забутий усiма народами свiту, бо твої вороги не спали i всякими нечистими шляхами провокували тебе, не признаючи за тобою навiть права називатися українцями, українським народом. Тепер одбувається велика перемiна.

 Героїчна боротьба з небувалими ще прикладами в iсторiї самопожертви, самовiдданости, любови до свого краю, культури, мови, вiльности — вони переконали иншi народи всього свiту  (в)  справедливости твоїх вимог i святости твоїх iдеалiв, якi найшли вiдгук в першу чергу в серцях уже вiльного польського народу.

 Польський нарiд в лицi свого Начальника Держави i Начального Вождя Вiйськ I.Пiлсудського, свого правительства признав самостiйнiсть твоєї Республiки i твою державну незалежнiсть.

 Другi держави Свiту не можуть не признати твоєї непiдлеглости — бо твої змагання є кристально чистi i справедливi, а справедливiсть завжди перемагає.

 Польська Республiка стала на реальний шлях допомоги Українськiй Народнiй Республiцi в її боротьбi з московськими большевиками-окупантами, давши змогу частинам її армiї формуватися в себе, i ця армiя теж йде битися з ворогами України.

 Але тепер українська армiя буде битися не одна, а разом з армiєю дружньої нам Республiки Польської проти червоних iмперiялiстiв, якi загрожують також i вiльному життю польського народу.

 Мiж Правительствами Республiк Української i Польської заключений вiйськовий договiр, на пiдставi якого польськi вiйська прийдуть разом з українськими на терен український як союзники проти одного ворога, а по закiнченню боротьби з большевиками польськi вiйська будуть негайно одведенi в межi своєї Республiки.

 Мiнiстерство Української Народньої Республiки на чолi з Головою Ради Народнiх Мiнiстрiв I. Мазепою вiдновило свою роботу по заведенню ладу та порядку на Українi та по органiзацiї державної влади на мiстах.

 Але робота Правительства може бути продуктивною тiльки в разi допомоги, пiдтримки i безпосередньої участи в державнiй роботi всiх верств громадянства, а через це Комiсарiати, Народнi Управи i иншi Установи мусять приготовитися i негайно розпочати свою роботу, ставши в першу чергу на допомогу українським i польським вiйськам. Вимоги останнього будуть задовольнятися за порозумiнням представникiв вiд обох правительств i переводитися в життя представниками українського уряду.

 УкраЇнський народе!

 Велика i вiдповiдальна робота чекає тебе. Ти входиш як рiвний з рiвними, в сем’ю народiв свiту, але мiць державна i нацiональна полягає тiльки в iстнуванню мiцної духом i дисциплiнованої армiї, а через це наказую приготовитися до мобiлiзацiї, про що буде оголошено окремо.

 Покликанi до вiйська сини українського народу будуть справжнiми вартовими нашої держави i вольности.

 Армiя вижине ворога з нашого краю i цим дасть можливiсть в найкорочiм часi скликати народне представництво — Парлямент, який i вiзьме керування справами Республiки до своїх рук i накреслить тi шляхи, по яким в майбутньому має розвиватися життя вiльного народу.

 Всi як один чоловiк — до роботи, а через це я категорично вимагаю вiд всiх громадян УНР слухняности українськiй владi i виконання всiх її наказiв, попереджуючи, що буду провадити визвольну боротьбу до кiнця, поки не буде звiльнений вiд ворогiв весь простiр України, поки Українська Народня Республiка не буде самостiйною, i український нарiд не буде вiльним i незалежним.

 Я закликаю всiх громадян до працi для блага нашої Батькiвщини, перемоги i здiйснення наших державних iдеалiв.

 

                                 Головний Отаман Вiйськ

                                             Української Народньої Республiки

                                                                                            С. Петлюра

 19 квiтня 1920 року

 

 

 

 

 

 Копiя. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.8. — Арк.1—3.

 

 

Наказ Директорiї про змiни в керiвництвi Мiнiстерства пошт та телеграфу

22 квiтня 1920 року

 

 Наказ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 22 квiтня 1920 року

 Ч.4

 (По мiнiстерству Пошт та Телеграфу)

 

 Звiльняється: Керуючий Мiнiстерством Пошт та Телеграфу п.Паливода з займаємої посади за неприбуттям до працi.

 Призначається: Товарищ Мiнiстра Преси та Пропаганди п. Iларiон Косенко — Мiнiстром Пошт та Телеграфу з звiльненням з попередньої посади.

 

                                             Голова Директорiї

                                                                                Петлюра

                     В.о. Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв

                                                                    Андрiй Лiвицький

                                 Керуючий Справами Директорiї

                                                                                М.Миронович

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.54.

 

 

Наказ Директорiї УНР про призначення комiсара в мiсцевостях, що звiльняються, та його помiчникiв

25 квiтня 1920 року

 

НАКАЗ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 25 квiтня 1920 р.

 Ч.5

          Призначаються:

 I) Б.Голова Української Дипльоматичної Мiсiї в Швецiї Кость Лоський — Головним Комiсаром Уряду УНР в мiсцевостях, звiльняємих вiд большовицької окупацiї;

 II) Начальник Юрисконсульського Вiддiлу Мiнiстерства Юстицiї Всеволод Дмитрiїв — Помiшником Головного Комiсара по адмiнiстрацiйних i судових справах з залишенням на займаємiй посадi.

 III) Iнженер Годило-Годлевський — Помiшником Головного Комiсара по справам комунiкацiї.

 Всi з 25 квiтня б.р.

 

                                              Голова Директорiї

                                                                                Петлюра

                       В.о. Голови Ради Народніх Міністрів

                                                          Міністр Юстиції    Андрій Лівицький

                                 Керуючий Справами Директорії    Миронович

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.56.

 

 

Наказ Директорiї УНР про призначення в Мiнiстерствi народного господарства

27 квiтня 1920 року

 

 

 Наказ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 27 квiтня 1920 року

 Ч.13

 (По Мiнiстерству Народнього Господарства)

 

 В.о. директора департаменту палива i металiв Мiнiстерства Народнього Господарства Федiр Лисенко затверджується на зазначенiй посадi з 1 жовтня 1919 року.

 

                                             Голова Директорiї

                                                                                Петлюра

 

                                             Мiнiстр Народнього Господарства

                                                                                            М. Шадлун

 

 

 

 

 

 

Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.60.

 

 

Наказ Директорiї УНР щодо повноважень на ведення переговорiв у державах Антанти

28 квiтня 1920 року

 

 Наказ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 28 квiтня 1920 року

 Ч.6

 Ставка

 

§ 1

 Доручається п. Артему Галiповi провадити переговори в державах Антанти з вiдповiдними колами вiдносно вступу України як рiвнорядного члена до сiм’ї Держав Свiта й одержання пiддержки матерiальної, техничної та фiнансової.

 § 2

 Доручається п. полковниковi Грицьку Лисенковi провадити переговори в державах Антанти з вiдповiдними колами згiдно одержаних їм вказiвок.

 

                                 Голова Директорiї

                                 Української Народньої Республiки

                                                                                            Петлюра

                                 Керуючий Справами Директорiї

                                                                    М. Миронович

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.63.

 

 

Телеграма С. Петлюри  Військовому Міністру В.Сальському щодо конкретних заходів по зміцненню армії

Квітень 1920 року

 

 Копія

 Телеграма

                      Кам’янець-Под. Військовому міністру Сальському

 

           З одержанням цього пропоную Вам

 I) Вжити всіх заходів до розгортання і заосмотрення дівізії полковника Удовиченка. Дівізія в найкоротчий термін повинна бути наповнена і належним чином заосмотрена. Праця запасової бригади і дівізії повинна провадитись якнайінтенсивніше.

 II) Почати підготовчу працю по мобілізації певних річників до війська в першу чергу на Київщині, Херсонщині і Поділлю в міру дальшого пересування наших військ наперед, одночасно почати підготовчу працю в справі мобілізації до нашої армії на Волині і Поділлю.

 III) Звернути увагу на організацію військової жандармерії.

 IV) Заготовити відповідні відозви і літературу для поширення серед людности нашим військом в міру посування його наперед.

 і V) Подбати про організацію органів постачання і заготовку харчу і фуража для війська. Ч. 232.

 

                                             Головний Отаман   Петлюра

 

 Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф. 1429.—Оп. 2.—Спр. 92.—Арк. 76.

 

 

Телеграма С. Петлюри міністрам УНР А. Лівицькому, Шадлуну та І. Огієнку в зв’язку з поверненням української влади за Збруч

Квітень 1920 року

 

 Копія

 Телеграма

                      Кам’янець-Поділ. Міністрам Лівицькому, Шадлуну і Огієнку

 

В зв’язку з ходом наших переговорів з Урядом Річі Посполитої Польської пропоную міністру Шадлуну яко заступнику Прем’єр-Міністра Мазепи: 1) звернути увагу на необхідність збільшення праці в державній експедиції по заготовленню державних знаків, 2) подбати про організацію цивільної влади і инших установ на Київщині і Поділлю в частині, занятій польським військом, 3) подбати про підготовлення адміністрації УНР в тих частинах Волиння та Поділля, які заняті нині польським військом і адмініструються польським урядом і од яких ця влада буде перебиратися нами в міру організації нашої влади в порозумінню з польським урядом. Аналогичні міри повинен вжити і Міністр юстиції, 4) в зв’язку з цим прошу звернути увагу на телеграму ч..., підписану Михайловим, 5) в зв’язку з моєю телеграмою на ім’я Воєнміністра від сього числа прошу коордінувати роботу Міністерства Народнього господарства з роботою Інтендатури, маючи на увазі армію Омеляновича-Павленко, 6) звернути особливу увагу на підготовчі міри по організації влади згідно п.п. 2 і 3, а також в справі відновлення органів самоврядування, 7) запропонувати МІНОСВІТИ розробити плян для учительських з’їздів як в місцевостях, зайнятих польським військом, так і в инших частинах УКРАЇНИ в зв’язку з новою намічающеюся сітуацією і приходом туди нашої влади, а також з одержання(м) (з)за кордону великої кількості шкільних книжок, 8) скласти офіціяльний короткий комунікат про намічений плян відновлення державних апаратів для уміщення в пресі. Міністра фінансів викликаю з-за кордону для праці в Міністерстві, а також закликаю инших діячів повернутися на батьківщину для державної роботи. В зв’язку з попереднім робота Головноуповноваженого Міністра ОГІЄНКА мусить бути зужено  у мірі відновлення праці центральних установ ліквідуватися.

 

Ч. 233.                                            Голова Директорії

                                                                                            Петлюра

 

 Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф. 1429.—Оп. 2.—Спр. 92.—Арк. 76—77.

 

 

Наказ Директорiї УНР щодо змiни формулювання звiльнення керуючого Мiнiстерством пошт i телеграфу

1 травня 1920 року

 

 

 Копiя

 Наказ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 1 травня 1920 року

(По мiнiстерству Пошт i Телеграфу)

 

В змiну наказу вiд 22 квiтня 1920 року про звiльнення Керуючого Мiнiстерством Пошт i Телеграфу п.Паливоди з займаємої посади за неприбуття до працi, рахувати — Керуючий Мiнiстерством Пошт i Телеграфу п. Паливода звiльняється з займаємої посади згiдно проханню.

 

                                                         Голова Директорiї 

                                                                                             Петлюра

                     Керуючий Справами Директорiї

                                                                    Миронович

                                

                                 З оригiналом згiдно

                                             Начальник Вiддiлу Канцелярiї Директорiї

 

 Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.4. — Спр.4в. — Арк.5.

 

Наказ Директорії УНР про зміни в складі уряду

3 травня 1920 року

 

 

Наказ

Директорії Української Народньої Республіки

3 травня 1920 року

Ч. 7

(По Міністерству Внутрішніх Справ)

 

          Звільняються:

а) Міністр Внутрішніх Справ Ісаак Мазепа, згідно проханню, з посади Міністра Внутрішніх Справ з залишенням Головою Ради Народніх Міністрів.

б) Товариш Міністра Внутрішніх Справ Христюк з посади Товариша Міністра.

          Призначаються:

а) Михайло Білінський Міністром Внутрішніх Справ.

б) Генрік Юзефський Товаришем Міністра Внутрішніх Справ.

(По Міністерству Земельних Справ).

          Звільняється:

Міністр Земельних Справ Микола Ковалевський, згідно проханню, з посади Міністра з 15 листопада 1919 року.

          Призначається:

Станіслав Стемповський — Міністром Земельних Справ.

(По Міністерству Шляхів).

Інженер Пилип Пилипчук призначається Товаришом Міністра Шляхів з дорученням керувати Міністерством Шляхів.

(По Міністерству Народньої освіти).

Товаришу Міністра Народньої Освіти Холодному доручається керування Міністерством Народньої Освіти.

 

                                                         Голова Директорії

                                                                                            Петлюра

         

                     В.о. Голови Ради Народніх Міністрів

                                                                    Андрій Лівицький

 

 

 

 

Оригінал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп.2. — Спр. 6. — Арк.64.

 

Наказ Голови Директорiї УНР С. Петлюри про затвердження професора I. Огiєнка ректором Кам’янець-Подiльського державного українського унiверситету

8 травня 1920 року

 

 Наказ

 Голови Директорiї Української Народньої Республiки

 8 травня 1920 року

 Ч. 9

 Про затвердження проф. Iв. Огiєнка Ректором Кам’янець-Подiльського Державного Українського Унiверситету

 Екстраординарний Професор Iван Iванович Огiєнко затверджується на посадi Ректора Кам’янець-Подiльського Державного Українського Унiверситету згiдно обранню Професорської Ради на чотири роки по 1 липня 1924 року.

 

                                 Голова Директорiї,

                                  Головний Отаман Вiйськ УНР

                                                                                            Петлюра

                                 За: Мiнiстр Освiти  П. Холодний

 

Кам’янець-Подiльський

8 травня 1920 року

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.66.

 

Наказ Директорiї УНР про змiни в складi Уряду

8 травня 1920 року

 

 

 Наказ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 8 травня 1920 р.

 Ч.8

          Звiльняється:

 Помiшник Головного Комiсара Уряду УНР по справах комунiкацiї в мiсцевостях, звiльняємих вiд большовицької окупацiї, iнженер Годило-Годлевський з посади Помiшника Комiсара.

           Призначається:

 В. об. Директора Департаменту Нового Будiвництва Мiнiстерства шляхiв iнженер Iлiя Добронiченко — Помiшником Головного Комiсара Уряду УНР в мiсцевостях, звiльняємих вiд большовицької окупацiї.

 

                                             Голова Директорiї

                                                                                Петлюра

 

                     За: Голова Ради Народнiх Мiнiстрiв I.Огiєнко

 

                                 Керуючий Мiнiстерством шляхiв П.Пилипчук

 

 

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.65.

 

 

 

Службова записка С. Петлюри начальнику канцелярiї Директорiї УНР М. Мироновичу про зустрiч з Державним секретарем

12 травня 1920 року

 

 УНР

 Голова Директорiї

 i Головний Отаман Вiйськ

 Української Народньої Республiки

12 травня 1920 року

                              Ч.          

 

                                                         П. Начальнику Канцелярiї Директорiї

 

 п. Начальнику

 

 Прошу звернутися до п. Державного секретаря, аби завтра (13) Вiн прибув до мене для доклада (о 1-й год.) i принiс з собою писану справку про Законопроекти, внесенi на Раду Мiнiстрiв, а нею не розгляненi з вказiвкою, коли саме такi Законопроекти було внесено належним мiнiстром.

 

                                                                                            Петлюра

 

 

 

 Рукописний оригiнал С.Петлюри.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.92. — Арк.16.

 

Наказ Директорiї УНР про призначення полковника Кудрявцева помiчником Вiйськового Мiнiстра

19 травня 1920 року

 

 Наказ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 19 травня 1920 р.

 Ч. 10

 (По Вiйськовому Мiнiстерству)

 

           Призначається:

 Був. Начальник 9-ої Залiзничої Дiвiзiї Полковник Кудрявцев — Помiшником Вiйськового Мiнiстра.

 

                                             Голова Директорiї

                                                                                Петлюра

 

                     Голова Ради Народнiх Мiнiстрiв   I. Мазепа

                      Вiйськовий Мiнiстр Генштабу полковник  Сальський

 

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.67.

 

 

 

Подяка С. Петлюри Головi Дипломатичної Мiсiї УНР у Польщi А. Лiвицькому за пiдготовку українсько-польської угоди

21 травня 1920 року

 

 Копiя

          ПодЯка Головного Отамана

 

                      До пана Голови Дипльоматичної Мiсiї в Польщi

                      Мiнiстра А. Лiвицького

 

 Шановний Андрiй Миколаєвич

 

 Сiм мiсяцiв тому назад Правительством Республiки була вислана до Польщi українська дипльоматична мiсiя з метою заключення миру.

 Доручаючи Вам тяжку i вiдповiдну працю по керуванню мiсiєю, Правительство сподiвалося, що Ви своїм тактом i державним умiнням зумiєте дати певний напрямок роботi мiсiї, як того вимагають iнтереси України, i доведете переговори до бажаного кiнця.

 Ваша праця на чолi мiсiї проходила при найтягчих полiтичних обставинах державного життя України. Тяжке становище нашої армiї на фронтi в м. листопадi в зв’язку з переходом галицької армiї на бiк нашого ворога ген. Деникина i зруйновання нашого центрального державного апарату дуже ускладняли роботу керуємої Вами мiсiї.

 Однако ж, завдяки Вашому такту, витриманости та глубокої вiри в державно-творчi сили нашого народу, Ви безупинно провадили свою тяжку роботу, не дивлячися на те зневiр’я та слабодухiсть, якi запанували було серед деяких несталих кругiв громадянства як на самiй Українi, так i за кордоном. I нарештi Ваша праця привела до бажаного кiнця. Україна визнана яко суверенна держава з боку Рiчi Посполитої Польської, i мiж обома Республiками заключенi полiтична i вiйськова конвенцiї, якi дають нам грунт для скрiплення нашої державности i консолiдацiї всiх наших творчих нацiональних сил для блага нашої Республiки.

 Я певен, що досягненi нашою мiсiєю в Польщi здобутки будуть вписанi в iсторiю як сторiнка нової ери нашого справдi реального державного життя.

 З приводу закiнчення поставлених мiсiї завдань маю приємнiсть висловити вiд iмени Республiки Вам, шановний Андрiй Миколаєвич, а також i Вашим найближчим спiвробiтникам по мiсiї — Заступнику Голови п.Михайлову, радникам: п.Понятенку, п.Ржепецькому, п.Лукашевичу, п.Карпинському i головi вiйськової секцiї мiсiї генерал-поручнику Зелiнському, як i всiм спiвробiтникам Вашим по мiсiї — найщирiшу подяку за всю Вашу працю за весь минулий час, а разом з тим i висловити мою певнiсть, що Ви i надалi будете брати дiяльну участь в одповiдальнiй державнiй працi.

 

                     Iменем Української Народньої Республiки Голова Директорiї

                                                                    Петлюра   (в.р.)

          Посвiдчив: Керуючий Справами Директорiї  Миронович  (в.р.).

 

21 травня 1920 р.

      Ставка                                                            

 

                                                                                Згiдно.

                                                                          Пiдпис (нерозбiрливий)

 

 

 Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.3696. — Оп.2. — Спр.281. — Арк.6—6 зв.

 

 

 

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посад членiв Уряду

26 травня 1920 року

 Наказ

Директорiї Української Народньої

Республiки

26 травня 1920 р.

Ч. 11.

          Звiльняються згiдно проханню:

1. Голова Ради Народнiх Мiнiстрiв Iсаак Мазепа з посади Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв.

2. Заступник Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв Мiнiстр Юстицiї i Керуючий Мiнiстерством Закордонних Справ Андрiй Лiвицький з посад — заступника Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв, Мiнiстра Юстицiї i Керуючого Мiнiстерством Закордонних Справ.

3. Мiнiстр Внутрiшнiх Справ Михайло Бiлiнський з посади Мiнiстра Внутрiшнiх Справ.

4. Мiнiстр Фiнансiв Борис Мартос з посади Мiнiстра Фiнансiв.

5. Мiнiстр Народнього Господарства Микола Шадлун з посади Мiнiстра Народнього Господарства.

6. Мiнiстр Iсповiдань Iван Огiєнко з посади Мiнiстра Iсповiдань.

7. Мiнiстр Земельних Справ Станiслав Стемпковський з посади Мiнiстра Земельних Справ.

8. Вiйськовий Мiнiстр Полковник Сальський з посади Вiйськового Мiнiстра.

9. Керуючий Мiнiстерством Шляхiв iнженер Сергiй Тимошенко з посади Керуючого Мiнiстерством Шляхiв.

10. Мiнiстр Пошт i Телеграфу Iларiон Косенко з посади Мiнiстра Пошт i Телеграфу.

11. Мiнiстр Працi Осип Безпалко з посади Мiнiстра Працi.

12. Мiнiстр Єврейських Справ Пiнхас Красний з посади Мiнiстра Єврейських Справ.

13. Державний Секретар Шрамченко з посади Державного Секретаря.

14. Держав. Контрольор Кабачков з посади Державного Контрольора*.

                                                         Голова Директорії

                                                                                            Петлюра

                     Керуючий Справами Директорiї

                                                         Миронович

* п. 14 викреслений:

                     Керуючий Спр. Директорiї

                                                         Миронович

Оригiнал. Машинопис. Пункт 14 викреслений рукою С.Петлюри.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп.2. — Спр. 6. — Арк. 71—71 зв.

 

 

Наказ Директорiї УНР про призначення членiв Уряду

26 травня 1920 року

 

 

НАКАЗ

Директорiї Української Народньої Республiки

26 травня 1920 р.

Ч. 12.

 

          Приз(н)ачаються:

1. Вячеслав Прокопович — Головою Ради Народнiх Мiнiстрiв.

2. Олександр Салiковський — Мiнiстром Внутрiшнiх Справ.

3. Iнженер Сергiй Тимошенко — Мiнiстром Шляхiв.

4. Приват-доцент Київського Українського Державного Унiверситету Евген Архипенко — Мiнiстром Народнього Господарства з залишенням на посадi Приват-доцента.

5. Полковник Володимир Сальський — Вiйськовим Мiнiстром.

6. Iларiон Косенко — Мiнiстром Пошт i Телеграфу.

7. Станiслав Стемпковський — Мiнiстром Земельних Справ.

8. Iван Огiєнко — Мiнiстром Культiв.

9.  Андрiй Нiковський — Мiнiстром Закордонних Справ.

 

                                             Голова Директорiї

                                                                                Петлюра

                     Керуючий Справами Директорiї

                                                                    Миронович

 

 

Оригiнал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 2. — Спр. 6. — Арк. 72.

 

 

Наказ Директорії УНР про призначення А. Лівицького Міністром юстиції і заступником Голови Ради Народних Міністрів

28 травня 1920 року

 

 

Наказ

Директорії Української Народньої Республіки

28 травня 1920 р.

Ч. 14

Призначається:

Андрій Лівицький — Міністром юстиції і Заступником Голови Ради Народніх Міністрів

                                                         Голова Директорії

                                                                                            Петлюра

                                 Керуючий Справами Директорії

                                                                    М. Миронович

 

 

 

Оригінал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп.2. — Спр. 6. — Арк.62.

 

 

 

Наказ Директорiї УНР про змiни в складi Уряду

31 травня 1920 року

 

Наказ

Директорiї Української Народньої Республiки

31 травня 1920 року

Ч. 15.

 

          Звiльняється згiдно проханню:

Мiнiстр Земельних Справ Станiслав Стемпковський з посади Мiнiстра Земельних Справ.

          Призначаються:

1) Iсаак Мазепа — Мiнiстром Земельних Справ.

2) Осип Безпалко — Мiнiстром Працi.

3) Станiслав Стемпковський — Мiнiстром Народнього Здоров’я та Опiкування.

4) Пiнхос Красний — Мiнiстром Єврейських Справ.

5) Директор Департаменту Простих Податкiв Мiнiстерства Фiнансiв  Аполiнарiй Маршинський  тимчасово Керуючим Мiнiстерством Фiнансiв.

6) Iван Кабачкiв — тимчасово виконуючим обов’язки Державного Контрольора.

7) Директор Законодавчого Департаменту Державної Канцелярiї Вiктор Онiхiмовський — тимчасово виконуючим обов’язки Державного Секретаря.

8) Товариш Мiнiстра Народньої Освiти Петро Холодний — тимчасово виконуючим обов’язки Мiнiстра Народньої Освiти.

 

                                                         Голова Директорiї

                                                                                            Петлюра

                     Керуючий Справами Директорiї

                                                                    Миронович

 

          Справленому в п. 5, а саме “Керуючим” вiрити.

                                 Керуючий Спр. Директорiї            Миронович.

 

Оригiнал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр. 6. — Арк. 73.

 

 

Наказ Директорiї УНР про змiни в складi Уряду

31 травня 1920 року

 

Наказ

Директорiї Української Народньої Республiки

31 травня 1920 року

Ч. 16

(По Мiнiстерству Пошт i Телеграфу)

В змiну наказу вiд 22-го квiтня 1920 року про звiльнення Керуючого Мiнiстерством Пошт i Телеграфу п. Паливоди з займаємої посади, за неприбуттям до працi, рахувати — “Керуючий Мiнiстерством Пошт i Телеграфу п. Паливода звiльняється з займаємої посади згiдно проханню”.

                                                         Голова Директорiї

                                                                                            Петлюра

                     Керуючий Справами Директорiї

                                                                    Миронович

 

 

 

Оригiнал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп.2. — Спр. 6. — Арк. 74.

 

 

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посади товариша Мiнiстра працi С. Гольдельмана

31 травня 1920 року

 

Наказ

Директорiї Української Народньої Республiки

31 травня 1920 року.

Ч. 17.

 

          Звiльняється, згiдно проханню:

Товариш Мiнiстра Працi С.Гольдельман з посади Товариша Мiнiстра Працi.

 

                                                         Голова Директорiї

                                                                                            Петлюра

                     Керуючий Справами Директорiї

                                                                    Миронович

 

 

Оригiнал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 2. — Спр. 6. — Арк. 75.

 

 

Лист С. Петлюри до Прем’єр-Мiнiстра УНР В. Прокоповича з приводу вiдзначення С. Єфремова

31 травня 1920 року

 

                                                                    Прем’єр-Мiнiстру

                                                                                В.К.Прокоповичу

 

Шановний п. Мiнiстре

 27 лютого минуло двадцять п’ять рокiв лiтературно-наукової дiяльности члена Укр. Академiї Наук С.О.Єфремова. Дiяльнiсть ювiлянта на полi рiдного письменства, як визначного публiциста, iсторика нашої лiтератури та лiтературного критика, здобувши широку популярнiсть йому, поклала глибокi слiди в iсторiї нашого вiдродження i спричинилась в великiй мiрi до усвiдомлення та культурного пiднесення нашого громадянства. На творах С.О.Єфремова виховувались i виховуються молодi поколiння громадянства, яке з великою пошаною ставиться до цього ученого-громадянина, так гармонiйно об’єднавшого в собi кращi прикмети чоловiка науки — знання i найшляхетнiшi риси громадянина — сина i оборонця своєї рiдної нацiї. Дiяльнiсть С.О.Єфремова на полi лiтератури i науки мала в своїх наслiдках i велике державне значiння в напрямку скрiплення державної iдеї української серед нашого народу.

Уряд Республiки не може проминути дати довголiтньої працi ювiлянта i не вiдзначити її виявом своєї оцiнки та поваги до нього.

Глибоко впевнений, що мої думки в цiй справi подiляються урядом, прошу Вас порушити в одному з найблизчих засiдань Ради Мiнiстрiв питання про форму, в яку слiд втiлити данину пошани i оцiнки заслуг С.О.Єфремова для будiвництва нашої Республiки.

 

                                             З правдивою повагою

                                                                    Головний Отаман  Петлюра

31/V.1920 р.

  Винниця.

Рукописний оригiнал С. Петлюри.

ЦДАВОВУ: Ф. 1065. — Оп. 2. — Спр. 7. — Арк. 46—47.

 

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Міністрів В. Прокоповича з приводу програмових засад діяльності Уряду

2 червня 1920 року

 

Копія

Голова Директорії

і Головний Отаман Військ

Української Народньої

Республіки

2 червня 1920 року

Ч. 161/Д

Ставка

 

До пана Голови

Ради Народніх Міністрів

В. Прокоповича

 

Шановний Вячеслав Констянтинович

Ознайомившись з текстом декларації, ухваленої Радою Народніх Міністрів під Вашим головуванням, 2-го сього Червня, я стверджую, що основи, на яких Правительство має свою працю розпочати, суть і мої думки.

Я радий, що Рада Міністрів в великій і відповідальній справі будівництва нашої Республіки стоїть на реальнім грунті, в чому бажаю їй якнайбільшого успіху, енергії і твердости на добро всьому нашому народу.

 

                                 Голова Директорії

                                 і Головний Отаман

                                                         Петлюра  (в.р.)

          Посвідчив: Керуючий Справами Директорії

                                                                    Миронович  (р.в.)

                     З оригіналом згідно

                                 Начальник Канцелярії Директорії

                                                                    (підпис нерозбірливий)

 

 

Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 2. — Спр. 32. — Арк.9.

 

 

Наказ Директорії УНР про звільнення з посади члена Ради Міністра праці С. Стебельського

4 червня 1920 року

 

Наказ

Директорії Української Народньої Республіки

4 червня 1920 р.

Ч. 18

(По Міністерству Праці)

 

Звільняється: З посади Члена Ради Міністра Праці Д-р Стебельський Степан з 15 травня 1920 року.

 

                                                         Голова Директорії

                                                                                            Петлюра

 

                                                         Міністр праці

                                                                                 Осип Безпалко

 

 

 

Оригінал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 2. — Спр. 6. — Арк.77.

 

 

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР В. Прокоповича з приводу звiльнення урядовця В. Iгнатовича

7 червня 1920 року

 

 

 Червня 7 (1920)                                                                                Копiя

          Ч.168 

                                                         До Пана Голови Ради

                                                         Народнiх Мiнiстрiв В.Прокоповича

 

 Наказом Мiнiстра фiнансiв Б.Мартоса вiд 19 травня 1919 р. був звiльнений вiд виконання обов’язкiв Директор Державного Банку В.В.Iгнатович. Рада Народнiх Мiнiстрiв журнальною постановою вiд 23 травня 1919 р. погодилася з цим звiльненням, маючи при цьому пiдставою невиконання п. Iгнатовичем наказа Голови Директорiї вiд 16 квiтня про повернення з Галичини до Рiвного до державної працi всiх урядовцiв центральних установ.

 Маючи на увазi, що п. Iгнатович займав посаду IV кляси, на яку призначення i звiльнення переводиться наказом Директорiї, i не був представлений наказ про його звiльнення, яке я вважаю безпiдставним, а також маючи на увазi заслуги п. Iгнатовича як громадського українського дiяча, я рахую необхiдним реабiлiтацiю його в цiм вiдношенню Радою Народнiх Мiнiстрiв, а тому пропоную Вам поставити цю справу на обговорення в першому засiданню Ради Народнiх Мiнiстрiв.

 

                                             Голова Директорiї i Головний Отаман

 

                                             Керуючий Справами Директорiї

 

 

 

 

 

 

 

 

 Машинопис чернетки.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.92. — Арк.22—22 зв.

 

 

Уповноваження С. Петлюри керуючому справами Директорiї УНР М. Мироновичу на отримання коштiв

14 червня 1920 року

 

 Вiдпуск

 Голова Директорiї

 Української Народньої

 Республiки

 Червня 14 дня 1920 р.

 Ч.232.

 До Головної Скарбницi

Цим уповноважується Керуючий Справами Директорiї Української Народньої Республiки Микола Дмитрович Миронович пiдписувати вимоги (асiгновки) на одержання грошей з асiгнованого в моє розпорядження Законом з дня 6 червня 1920 р. в рахунок цивiльного листу 1920 р. фонду в 4.000.000 гривень.

                                             Голова Директорiї

                                                                                Петлюра

                     Керуючий Справами Директорiї  Миронович

 

                                 З оригiналом згiдно

                                             В.о. нач. Вiд. (пiдпис нерозбiрливий)

 

 Копiя. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.4. — Спр.4а. — Арк.9.

 

Наказ Головної Команди вiйськ УНР про звiльнення вiд мобiлiзацiї громадян Латвiйської Народної Республiки, що перебувають на територiї України

14 червня 1920 року

 

Наказ

Головної команди військ

Української Народньої Республіки

Ч. 43

14 червня 1920 року

Ставка

(По Головному Управлiнню Генерального Штабу)

Латвiйська Народня Республiка визнала незалежнiсть i самостiйнiсть Української Народньої Республiки, Українська Народня Республiка визнала незалежнiсть i самостiйнiсть Латвiйської Народньої Республiки.

Тому подаю до вiдома i виконання всiм установам, яких це торкається, що громадяне Латвiї, якi перебувають на терiторiї Української  Народньої  Республiки, як громадяне дружественої нам Держави, цiлком звiльняються вiд мобiлiзацiї в Українську армiю, про що одержують вiдповiднi посвiдчення вiд призивних установ.

 

                                 Пiдписали: Головний Отаман

                                                                                Петлюра

                     Вiйськовий Мiнiстр Генштабу полковник   Сальський

                     Начальник Генерального Штабу Генштабу

                                                         Генерал-хорунжий   Сiнклер

 

                     Згiдно.

                                 Помiшник Нач. Мобiлiз.-Приз.

                                 Вiддiлу Г.У.Г.Ш. сотник  (пiдпис нерозбiрливий)

 

Копiя. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 54. — Арк. 2.

 

 

 

Наказ Директорiї УНР про змiни в складi Мiнiстерства юстицiї

16 червня 1920 року

 

 Наказ

 Директорiї Української Народньої Республiки

 Ч.19

 По Мiнiстерству Юстицiї

 Червня 16 дня 1920 року

 

Призначається: б. Начальник Юрисконсульського Вiддiлу Мiнiстерства Юстицiї Володимир Цiвчинський та Товариш Предсiдателя Винницького Окружного Суду Iлля Золотницький Товаришами Мiнiстра Юстицiї  з 21 цього травня.

                                 Голова Директорiї

                                 Української Народньої Республiки

                                                                                            Петлюра

                     Мiнiстр юстицiї

                                        Андрiй Лiвицький

                                             Т.в.о. Державний секретар

                                                                    Онiхiмовський

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.6. — Арк.79.

 

Наказ Директорiї  УНР  про призначення П. Зайцева Головноуправляючим справами мистецтва та нацiональної культури

17 червня 1920 року

 

Наказ

Директорiї Української Народньої Республiки

17 червня 1920 року

Ч. 20

(По Мiнiстерству Народньої Освiти)

 

Призначається: Зайцев Павло на посаду Головноуправляючого справами мистецтва та Нацiональної культури з 1-го червня 1920 року.

 

                                                         Голова Директорiї

                                                                                             Петлюра

                     Т.в.о. Мiнiстра Народньої Освiти

                                                         Ст. Сiрополко

                     Т.в.о. Державного Секретаря

                                                         Онiхiмовський

 

Оригiнал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 2. — Спр. 6. — Арк. 80.

 

 

 

Наказ Директорiї УНР про призначення Х. Барановського Мiнiстром фiнансiв

17 червня 1920 року

 

Копiя

НАКАЗ

Директорії  Української Народньої Республiки

17 червня 1920 року

Ч.23

Призначається Барановський Христофор Мiнiстром фiнансiв Української Народньої Республiки з 4 ц.р.

 

                                                         Голова Директорiї Петлюра

                     Голова Ради Народнiх Мiнiстрiв

                                                         В.Прокопович

                                 Т.в.о. Державного Секретаря

                                                                    Онiхiмовський

 

                     З оригiналом згiдно

                                 Начальник Вiддiлу Канцелярiї

                                                         Директорiї  (пiдпис нерозбiрливий)

 

Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 4. — Спр. 4 в. — Арк. 6.

 

 

 

Лист С. Петлюри до Міністра закордонних справ УНР  А. Ніковського щодо позиції Врангеля

27 червня 1920 року

 

 

 Шановний Андріє Васильовичу

 З листа гр. М. Тишкевича, переданого мною Вам через міністра Стемпковського, Ви довідаєтесь про можливість нападу на наше військо з боку Врангеля. Чутка, подана Тишкевичем, не оперта на певних фактах. Навпаки: повідомлення посла Славінського і інформації, приведені секретарем нашого Посольства в Румунії, ніби суперечать агресивним намірам Російського Добровольчого командування. Представляють справу так, що це командування хоче зав’язати зносини з нашим урядом хоча б ціною визнання нашої державности. Я гадаю, що в цій  неясній і скомплікованій справі наш уряд повинен додержуватись сугубої обережности.

В кожному разі повідомлення, які надходять до нас з Праги, Букурешту про бажання добровольчого командування зав’язати з нами доброзичливі стосунки, не знаходять підтвердження в декларативних заявах Врангеля, який, оскільки мені відомо, ні разу і ніде не підкреслював цієї доброзичливости. Промовчування Українського моменту в заявах Врангеля скоріше свідчить про стару — нам ворожу — позицію Добровольчого Командування в укр. справі. Отже, при розмовах про сю тему чи директивах нашим послам слід, на мою думку, виявляти певну обережність і не в’язати себе якимись авансами. Для виявлення настрою серед війська Врангеля по моєму наказу до Криму від’їхали спеціальні люде.

 

                                                                     З повагою Петлюра

 27/VI.1920 р.

 Проскурів.

 

 

 

Рукописний оригінал С.Петлюри.

ЦДАВОВУ: Ф. 3696.—Оп. 2.—Спр. 23.—Арк. 4.

 

Лист С. Петлюри до Міністра закордонних справ УНР А. Ніковського щодо позиції графа М. Тишкевича

27 червня 1920 року

 

 Персонально

 Міністру Закордонних Справ УНР

 Шановний Андріє Васильовичу

Посилаю на Ваші руки для знайомства лист гр. М. Тишкевича од 1/18/1. ц/р долучення до нього. Прошу дати відповідь на запитання та сумніви Тишкевича, котрому я безуслівно вірю. Треба подбати, щоб він мав можливість працювати. Галіпа слід викликати. В листі на ім’я Тишкевича прошу зауважити про моє довір’я до його праці. Так само прошу дати належне повідомлення Хр.Барановському, щоб він заопікувався справою нашої репрезентації в Парижі з боку фінансового. Зараз такий мент, коли ця місія повинна розвинути  якнайширшу діяльність. Прошу дати йому так само інформації про наші наміри і військові перспективи в порозумінню з Воєнміном. Колосовський може одвезти папери Тишкевичу і повертатись назад, як й умовився з Воєнміном. Маршрут Колосовського через Варшаву.

 Р.S. Всю переписку поверніть мені.

                                                                    З поважанням   Петлюра

 27/VI.1920 р.

 

 Рукописний оригінал. С.Петлюри.

 ЦДАВОВУ: Ф. 3696.—Оп. 2.—Спр. 23.—Арк. 3.

 

 

Наказ Директорії УНР про призначення П. Ведибіди товаришем Міністра фінансів

2 липня 1920 року

 

 

Копія

Наказ

Директорії Української Народньої Республіки

(по Міністерству фінансів)

2 липня 1920 року

Ч.33

 

          Призначається:

Ведибіда Петро — Товаришем Міністра фінансів, з 29 червня 1920 року з дорученням йому керування Міністерством Фінансів до повороту з закордону Міністра фінансів.

 

                                 Голова Директорії

                                                                    Петлюра

                     Керуючий Міністерством Фінансів

                                                         А. Маршинський

                     Т.в.о. Державного Секретаря

                                                         Оніхімовський

          З оригіналом згідно

                     Начальник Відділу Канцелярії Директорії

 

Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 4. — Спр. 4в. — Арк.7.

 

 

Звернення С. Петлюри до населення Поділля

8 липня 1920 року

 

 

 

 ДО НАСЕЛЕННЯ ПОДІЛЛЯ

 

 Сьогодні я з Урядом УНР перебрав від поляків військову та цивільну владу на Поділлі. Віддані розпорядження про переняття влади в повітах та м.Кам’янцю нашими адміністративними та самоврядування органами.

 До нашого народу таким чином повертається його рідня влада.

 Забезпечуючи людности мирне і спокійне життя в запіллю, вимагаю від всього населення дружньої спільної праці для батьківщини і армії, яка героїчно тисне дикого ворога нашої рідньої землі та вселюдської культури.

 Закликаю всіх до праці.

 Хай кожний виявить все напруження, прикладе всі сили, аби дати армії нашій міцне та спокійне запілля.

Кожний українець це робить для рідньої землі, кожний чужинець — для світової культури. Кожний урядовець, кожний інтелігент мусить пам’ятати все значіння своєї праці в цей час, а жіноцтво хай не забуває хорих і ранених і допоможе їм всією силою своєї любови.

 Міць наша розіб’є ворожу силу. Ще зусилля — і ворога немає.

 Зробим же це зусилля. Хай не буде байдужости і зневір’я.

 Хай не буде легкодухих і шкідливих.

 Попереджаю, що всі спроби з їх боку порушити державний порядок, лад і громадську безпечність будуть переслідуватися з цілою суворістю законів військового часу. Про що мною зроблені відповідні розпорядження.

 

                                 Головний Отаман Військ УНР

                                                                                Петлюра

8 липня 1920 р.

м. Кам’янець на Поділлю

 

 Копія. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф. 1429.—Оп. 2.—Спр. 8.—Арк. 4.

 

 

 

Наказ Директорії УНР про призначення В. Біднова і Є.Сіцінського членами ради Міністра ісповідань

8 липня 1920 року

 

 

Наказ

Директорії Української Народньої Республіки

(По Міністерству Ісповідань)

8 липня 1920 року

 

 

 Декан Богословського факультету Кам’янець-Подільського Державного Університету професор Біднов Василь і Приват-Доцент того ж Університету Протоієрей Сіцінський Єфимій членами Ради Міністра Ісповідань обидва з 1-го травня 1920 року, з залишенням їх на попередніх посадах.

 

                                                         Голова Директорії

                                                                                            Петлюра

                                                         Міністр Ісповідань

                                                                                             Проф. І.Огієнко

 

 

 

 

 

 

Оригінал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1072. — Оп.2. — Спр. 63. — Арк.3.

 

 

Лист С. Петлюри до Мiнiстра закордонних справ УНР А. Лiвицького

10 липня 1920 року

 

Копiя

 

Шановний Андрiй Миколайович!

 

В додаток до листа мого вiд 4-5/VII. ц/р., переданого через Олексiюка, поспiшаю подати Вам кiлька уваг та iнформацiй в зв’язку з тим Status quo, яке утворилось пiд зглядом стратегичним i полiтичним.

Польська армiя на нашому вiдтiнку одержала наказ вiдiйти на Збруч. Чи вона втримається на цьому рубежi — невiдомо. В зв’язку з наказом i наша армiя вiдходе (щоб не бути оточеною i одрiзаною), може залишити терiторiю нашу, так само перейшовши Збруч. Укладається скомплiкована сiтуацiя в Галичинi. Я маю вражiння, що польська адмiнiстрацiя панiчно залишає її. Приход сюди нашого вiйська очiкується населенням українським. Державнi iнтереси нашi вимагають, щоби Україна не рвала з Польщею, щоби в Галичинi не прiйшло до вибуху проти полякiв, що могло би статися, коли б спiльно не вжили належних засобiв. Я мав розмови з командним складом нашої армiї, i вiн цiлковито подiляє мою думку: армiя нi в якому разi не повинна бути втягнута в горячочнi i необмiркованi пляни декого з галицьких елементiв. Отже, щоб упорядити з одного боку авантурiстичнi заходи, а разом з тим з честю вийти зi становища, я пiслав до Варшави Славека, як довiреного чоловiка Пiлсудського, з слiдуючiми моїми i Уряду побажаннями:

1) Польський Уряд повинен негайно видати акт, в якому засвiдчує про змiну курса в Галичинi i то радикально, — очевидно в напрямку здiйснення нацiонально-державних iнтересiв українського населення Галичини. Одночасно повиннi початись перетрактацiї з українцями в цiй справi. Гадаю, що через Вас як офiцiйного представника Уряду.

2) Польський Уряд не повинен заважати вступу галичан до нашої армiї, яка в останнiх боях понесла великi втрати — не могла поповнитись, бо польська влада до останнього дня затримала свою згоду на мобiлiзацiю, — а зараз повинна бути поповнена, бо инакше буде дуже незначною по своїй кiлькости i через це небоєздатною. Очевидно, що ми повиннi мати право чи перевести мобiлiзацiю, чи ж широкий виступ одкрити для охотникiв. Цим способом я хотiв би попередити всякi ускладнення, якi катастрофично могли би вiдбитись на долi нашої державности. Прошу мати на увазi мiй погляд на справу. Коли б очайдушнi елементи штовхнули українське населення Галичини на повстання проти полякiв, це цiлковито б дiскредитувало нас перед цiлим свiтом, одрiзало б всяку можливiсть одержати зброю для армiї i тiльки змiцнило б становище большовикiв.

Я чесно хочу виконати свої обов’язки перед Пiлсудським i Польщею i вживаю разом з Урядом всiх мiр, щоб не використалось тяжке становище Польщi, а навпаки, щоб в цей момент знайдено було спiльну мову i можливiсть спiльних акцiй проти Москви. Для цього Польща повинна одмовитись вiд iмперiялiстичної полiтики, а зокрема дати можливiсть Галичинi приєднатись до України.

В обсягу нашiх вiдносин з галичанами я вважаю необхiдним зауважити:

а) Iдеї окремiшної Галицької державности, незалежної чи федеративної з Надднiпрянською Україною вважаю незвичайно шкодливою i iрреальною. Двох урядiв не повинно бути. Мусить бути один, в даний момент скомбiнований шляхом вступу кiлькох галичан до нинiшнього Кабiнету Мiнiстрiв.

б) Зав’язання контакту супроти полякiв з большовиками вважаю недопустимим, а по наслiдкам своїм катастрофичним для нашої державностi.

Отже, Ви повиннi, на пiдставi вище виложеного, увiйти в належнi переговори з а) Галицькими впливовими кругами, повiдомивши їх про тi заходи, яких я вже вжив в цiй справi, б) з Польськими кругами i начальником Держави Пiлсудським. Висловлену мною концепцiю я вважаю за єдину вiрну, а реалiзацiя її, на мiй погляд, спасе i Польщу, i Україну. Повстання на Українi йдуть не припиняючись, через якийсь час (короткий), через моїх представникiв, пiсланих в запiлля большовицької армiї, повстання повиннi поширитись. Поповнена галичанами негайно наша армiя може спасти положення i дати можливiсть польськiй армiї вихорувати вiд того розкладу, який намiчається в нiй завдяки вiдходу. Треба цю думку поширити серед полякiв i галицьких українцiв i за всяку цiну утрiмати останнiх вiд провокацiй та необмiркованих крокiв.

Майте на увазi, що в цьому дусi Прокопович i Нiковський проводять розмову з Макухом та Ст. Бараном i в цiлому солiдарiзуються. Я певен, що моя концепцiя совпадає з Вашою i тому тiльки прошу розвинути належну акцiю серед громадянства i в пресi як польськiй, так i українськiй. Уряд переїхав в Окопи (проти Iвана-Пустого), а далi певно на Чорткiв має переїздити. Зрештою мiсто осiдку — в залежности вiд сiтуацiї. Прошу поiнформувати про змiст мого листа Мазепу i обох Ганкевичiв.

                                             Сердечно стискаю Вашу руку

                                                                                            Петлюра

10/VII. 1920

Скала

 

 

Рукописний оригiнал С. Петлюри.

ЦДАВОВУ: Ф. 3696. — Оп.2. — Спр. 35. — Арк. 28—29.

 

 

 

Подяка С. Петлюри священикам армії УНР

18 липня 1920 року

 

 

Оголосити подяку панотцям Павлу Пашевському, Василю Сухачову і Миколі Мариничу від імені Республіки і Мою за ту релігійно-моральну допомогу, яку вони давали нашій рідній армії під час її незабутнього походу 18 липня 1920 року.

 

                                                                                Петлюра

Копія. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 2428. — Оп.1. — Спр. 1. — Арк.23. 

 

 

Телеграма С. Петлюри до Головного командування Антанти з проханням підштовхнути польську армію до активних бойових дій проти більшовиків

Не раніше 20 липня 1920 року

 

 

Телеграма

до  Головного Командування Держав Антанти

 

По дорученню Антанти Головне призначення польських військ є озброєна боротьба з большовиками крапка Українська армія в сучасний мент теж витрачає всі сили на боротьбу з большовиками але ж кома на превеликий жаль кома вона встрічає в цій справі дуже великі перешкоди з боку Головного Польського командування та польських військ крапка Наприклад кома польські війська кома заставивши відійти за річку Збруч Галицькі війська кома котрі зовсім не большовицькі кома все ж таки продовжують свій наступ крапка Зараз Галицька армія оперує виключно на большовицькому фронті кома але ж поляки не звертають на це уваги і в цім напрямку псують справу своїм переходом через річку Збруч кома не глядючи на те кома що нами надіслана місія до поляків і що призначені наші старшини для полагодження ріжних непорозумінь між нашими та польськими військами крапка Що Головне командування Наддніпрянської України не має ніяких ворожіх не тільки відношень кома але ж кома навіть кома і намірів проти поляків кома видко з того кома що воно не має на лінії річки Збруч ніяких військ кома крім кордонної охорони крапка А що накази кордонної охорони не вступати ні в якім разі в бій з поляками виконуються кома свідчить те кома що в містечку Ляндськоруні 20 липня 150 козаків кордонної охорони дозволили полякам себе обезброїти без жадного вистрілу крапка Позаяк ліве крило фронту військ Наддніпрянської України обходиться большовиками які з свого боку знаходяться в північній частині річки Збруч безпосереднє в соприкосновенні з поляками по річці Збруч кома а поляки меж иншим кома проти них ніякого наступу не ведуть кома можно міркувати кома що вони працюють спільно з большовиками для останнього знищення Української армії крапка На Правобережній Україні зараз іде загальне повстання селян проти большовиків і з Начальниками повстанців Дієва Армія має зв’язок даючи їм певні директиви крапка Повстанці відносяться до сучасної влади на Україні цілком прихильно і чекають нашого правительства крапка Приймаючи все це на увагу підкреслюю кома що дальнійший наш наступ на большовиків розвивається успішно цілком залежить від припинення наступу поляків на наш тил кома а тому прохається Головне Командування військ Антанти аби були зроблені відповідні заходи в цьому напрямку кома себто щоб примусити поляків оперірувати проти большовиків кома а не проти нас як це вони зараз роблять крапка Крім того треба зазначити кома що польські жовніри кома які перешли через річку Збруч кома грабують місцеве населення та ведуть себе відносно цього населення не як жовніри дісціплінованої армії кома але ж цілком по большовицьки крапка

 

                                 Головний Отаман

                                 Українських Республіканських Військ

                                                                                            Петлюра

 

Оригінал. Машинопис.

ЦАВ у Варшаві: Ф.380. — Оп.3. — Спр. 72. — Арк. 4—5.

 

Лист С. Петлюри до Прем’єр-Мiнiстра УНР  з пропозицiєю поповнити армiю за рахунок українських воякiв, що перебували на Принцевих островах у Туреччинi

21 липня 1920 року

 

Голова Директорiї

i Головний Отаман Вiйськ УНР

21 липня 1920 р.

Ч. 22/о

Ставка

До п. Прем’єр-Мiнiстра

(Копiї Мiнiстрам Вiйськовому

i Закордонних Справ

i Командуючому Армiєю).

 

По маючимся у мене вiдомостям в Туреччинi, на Принцевих Островах, знаходиться досить поважна кiлькiсть українцiв воякiв — як старшин, так i козакiв. Зважаючи на конечну необхiднiсть поповнення нашої армiї, прошу вжити заходiв, аби елемент цей був використаний в зазначених цiлях якнайскорше.

                                                                                Петлюра

                     З первописом згiдно

                                 Начальник Канцелярiї

                                 Головного Отамана, Дорадчий Виговський

 

Копiя. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 55. — Арк. 11.

 

 

 

Лист С. Петлюри до заступника Голови Ради Мiнiстрiв УНР А. Лiвицького

24 липня 1920 року

 

Копiя

Заступнику Голови Ради Мiнiстрiв УНР А.М.Лiвицькому

 

Ситуацiя в зв’язку з стратегiчним становищем ускладнюється. Я маю вражiння, що мiй лист на iм’я Пiлсудського своєчасно Вами не вручено Начальнику Панства. З попереднiх повiдомлень одержав вiдомости, що на 11/VII Рада Оборони Панства з власної iнiцiативи мала викликати Михайлова для розмов в галицькiй справi. Вважаю неодповiдаючим нашим державним iнтересам зазначене запiзнення вручення листа. З одержаних зi Львова часописiв я бачу, що польська преса умiстила певнi уступи з листа, але про долю останнього й про наслiдки не знаю нiчого. Це ускладняє моє становище i зв’язує руки. В кожному разi вважаю необхiдним поiнформувати Вас про тi заходи, якi я намiтив вчинити. Отже:

а) По поворотi В.Прокоповича з Штабу нашої армiї (25/VII) я матиму з ним нараду i укладу текст телеграми чи листа на iм’я Пiлсудського: в цьому звертанню я запитаю про долю мого листа, мотивуючи це тяжким стратегiчним становищем i необхiднiстю ясности плянiв на майбутнє. В такому становищi, як зараз, армiя не може довго бути. Поляки не дають нi заосмотрення, нi постачання, в яких бачу неоправдане недовiр’я та запiдозрiння. До цього часу — з моменту переходу р. Збруч — армiя нiчого од Полякiв не отримала. Коли так тягтись буде, армiя буде самовiльно брати: ексцеси i зловживання неминучi.

б) Якщо на протязi певного числа днiв я не отримаю вiдповiдi — буду вважати себе вiльним од контактних обов’язкiв супроти польського командування, i якщо большовики прорвуть фронт, а поляки пiдуть на неможливi для нас умовини перемир’я чи миру, то, спасаючи i нашу армiю, i нашу державнiсть, примушений буду поступити так, як того вимагають iнтереси української державности.

в) В зв’язку з §б я вважаю необхiдним перетягти нашу шосту дiвiзiю Безручка з Полiсся до нашої армiї.

д) Всi ланцуцькi поповнення необхiдним вважаю переправити до дiєвої нашої армiї, бо остання, терплючи втрати, не має жадних поповнень i стає менше боєздатною. Прошу зауважити ген. Зелiнському, що поповнення з Ланцуту i з инших мiст повинно негайно переправити до нашої армiї через Чорткiв i що всяке загаювання цiєї справи для нас приносить найтяжчi наслiдки. Ще в Замостi я давав в цiй справi категоричнi накази ген. Зелiнському — вимагаю точного виконання i то в дусi точного виконання моїх наказiв. Щодня йдуть за Збруч тяжкi бої, в яких гинуть нашi люди, а поповнень немає. Так довго ми витримати не можемо. В цiлях скорiйшого перетранспортування поповнень з Ланцуту я на домагання армiї висилаю туди кiлькох старшин з Дiєвої Армiї.

З докладними вiдомостями та iнструкцiями пропонуватиму В.Прокоповичу вiд’їхати на день-два до Вас у Варшаву.

 

24/VII 1920 р.

                                                                    З повагою   Петлюра

 

Пост-скрiптум. До Букарешту прибув ген. Кiрей од Врангеля в справi встановлення вiйськового контакту з нами. Вiн веде переговори з Мацiєвичем. Вчора у мене був французький капiтан: повiдомив про Кiрея i Врангеля i запитав про мiй погляд на це. Я одповiв, що не маю заперечень проти переговорiв в справi вiйськового контакту. Приватнi вiдомости говорять, що в тилу Врангеля до працi приступають українськi комiсари за згодою Врангеля. В.Прокоповича чекаю з армiї сьогодня. По поворотi вiн вiд’їде назад до Уряду i певно до Вас на день-два.

 

24.VII.1920 р. 

                                                                    Петлюра

 

          З оригiналом згiдно

                      Ф. Крушинський.   Сотник i Ад’ютант

 

 

 

 

 

Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 3696. — Оп.1. — Спр. 171. — Арк. 5—6.

 

 

Службова записка С. Петлюри керуючому справами Директорії М. Мироновичу щодо перебування останнього у Варшаві

25 липня 1920 року

 

 

Керуючому Справами Директорії

М.Д.Мироновичу

 

Лист од 22/VII одержано мною 25/VII. Всі заходи в справах, Вами порушених, полагоджую через Прем’єра В.Прокоповича, з яким мав довгу розмову і якого негайно висилаю в Варшаву. Будьте там стільки, скільки це викликається обставинами. Докладні інформації одержите од Прокоповича. Гадаю, що коли будете повертати з Варшави, то гаятись дуже не слід. Тримайте контакт з Даценком.

На випадок прийняття поляками найгірших умовин мирових (в цілях приготовитись для контрнаступу) головне значіння має, чи не зважаться поляки на нейтралізацію нашої армії і уряду? Прошу це вияснити — для приняття належних мір.

                                                                                Петлюра

25/VII 1920 р.

 

Рукописний оригінал Петлюри.

 ЦДАВОВУ: Ф. 3696. — Оп. 2. — Спр. 35. — Арк.67.

 

 

Телеграма С. Петлюри Голові Української Військової секції генералу Зелінському про поповнення Дієвої Армії

28 липня 1920 року

 

Телеграма

Варшава Голові Української Військової Секції

Генералу Зелінському

копія Командарму

49. Категорично наказую вжити заходів до найскоршого приєднання 6 дивізії до Української дієвої армії кома це єсть бажання як дієвої армії так і полковника Безручка крапка Поповнення всі мусять вами бути негайно надіслані до штабу дієвої армії і ні в якому разі не можуть бути надіслані безпосередньо до дивізії крапка 28 липня 1920 р.

 

                                                                    Головний Отаман

 

Копія телеграми.

ЦДАВОВУ: Ф. 3696. — Оп. 2. — Спр.281. — Арк.16.

 

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР В. Прокоповича в справi виплати коштiв

Пiсля 1 серпня 1920 року

 

 До пана Голови Ради Народних Мiнiстрiв

 В.К.Прокоповича

Вельмишановний Вячеслав Констянтинович

 За останнi чотири мiсяцi державної роботи Урядом було видано багато постанов i законiв, зв’язаних з асiгнуванням великих коштiв на тi чи иншi державнi потреби.

 Маючи на увазi, що з 1-го серпня ввiйшли в силу новi штати з окладом утримання урядовцям в польських марках, а також маючи на увазi, що i армiя має утримуватись на грошi, якi будуть вiдпускатися також в польських марках, я рахую необхiдним в iнтересах збереження наших коштiв, маючи на увазi нашi майбутнi державнi перспективи, негайно припинити видачу по всiм минулим асiгнуванням.

 Прошу негайно порушити цю справу в Радi Мiнiстрiв, давши Мiнiстру Фiнансiв вiдповiдне зарядження. Надалi вiдпуск цих кредитiв може бути продовжений лише з мого персонального дозволу.

 

                                                                                 Петлюра

 Копiя. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.32. — Арк.12.

 

 

 

Телеграма С. Петлюри Командуючому Армiєю про сформування окремих старшинських сотень чи куреня

2 серпня 1920 року

 

2/VIII — 20 р., 23 год.

Бучач Командарму

iз Хриплiна

Ч. 78

 

В зв’язку з тим, що (в) перших i других курiнях, якi прибули як поповнення до вашої розпорядимости, єсть багато старшин, я гадав би, що з решти, яка залишиться (для) заповнення пустуючих мiсць в дiвiзiях, сформiрувати окремi старшинськi сотнi або курiнь для обслуговування потреб або проходження з ним ряду курсiв i по рiжним галузям i потребам дiєвої армiї Ч. 937.

 

                                                         Головний Отаман

                                                                                Петлюра

                     Перебрав Пацюк

                                 Надав  Васiльєв

 

Оригiнал. Рукопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 3172. — Оп.1. — Спр. 55. — Арк. 60.

 

 

 

Лист С.Петлюри до посла УНР в Нiмеччинi про полiтичне становище України

5 серпня 1920 року

 

 5/VIII(1920)

     Ч.204

 До пана Українського посла в Нiмеччинi

 

 Високоповажний Пане Посол

 Для Вашої iнформацiї щодо нашого вiйськового та полiтичного становища за останнiй час повiдомляю слiдуюче:

 Наша армiя, яка займає частину польського проти большовикiв фронту на правому його крилi, примушена була взглядно стратегичному становищу вiдiйти з Подiльського району за р.Збруч i далi за р.Серет, де тепер знаходиться наш фронт.

 Армiя досить добре заосмотрена з техничного боку i постачання, складена з найкращого людського боєвого матерiялу, який скрiплений мiцною дисциплiною, являє собою велику боєву силу проти большовикiв. Настрiй в армiї бадьорий, певний в собi, в командному складi панує єднiсть думок щодо дальшої боротьби з ворогами УНР.

 При переходi нашої армiї в Галичину само собою виникло питання про запiлля армiї, її поповнення та иншi (питання) вiйськового характеру. Маючи на увазi їх розрiшення, що сприяло би моральному i вiйськовому скрiпленню армiї, я, зовсiм не бажаючи вирiшити справу як справу мiжнароднього характеру, звернувся з листом до Начальника польського Панства Маршала Пiлсудського, просячи його поставити на обговорення в Радi Оборони Панства справу взаємовiдносин польського уряду в Галичинi з українським суспiльством, вiд вирiшення якої залежить стан в нашому запiллi.

 Моя думка зустрiла повне спiвчуття в Радi Оборони Панства i помiж Представниками Польського Уряду з Президентом Мiнiстрiв п. Ві...сом на чолi та представниками українського громадянства Галичини почалися пертрактацiї в цiй справi, якi, на мою думку, повиннi дати i бажанi наслiдки. Докладнi вiдомости про це знайдете в прикладаємiй при цьому газ. “Вперед” за 5 серпня.

 Щодо нашого полiтичного становища, то воно в великiй мiрi залежить вiд будучих переговорiв полякiв з большовиками, де поляки зобов’язалися захищати i нашi iнтереси згiдно полiтичнiй конвенцiї вiд 22 квiтня 1920 р.

 В кожному разi, якi б не були полiтичнi наслiдки цих переговорiв, Уряд i армiя, стоячи на грунтi самостiйної України, будуть i далi провадити боротьбу до здiйснення наших завдань, будучи глубоко переконаними в тому, що большовизм, як i вся система державного керування росiйського совiтського уряду, не має жадного грунту на Вкраїнi, про що свiдчать величезнi повстання селян як на Лiвобережнiй, так i Правобережнiй Українi.

 Цi iнформацiї прошу Вас мати на увазi при дальнiшому провадженню Вами вiдповiдальної Вашої справи.

 Вашi доклади вiд 23 липня б.р. за Ч.1475 одержанi.

 

                                                                     Петлюра    (в.р.).

 Копiя. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.32. — Арк.10—10 зв.

 

 

Лист С. Петлюри до Мiнiстра фiнансiв УНР щодо мiсця перебування Державної скарбницi i Державного Банку

7 серпня 1920 року

 

 Голова Директорiї

 i Головний Отаман Вiйськ

 Української Народньої Республiки

 7 серпня 1920 р.

 Ч.211

 Ставка

 До Мiнiстра Фiнансiв

 

 Державну скарбницю i Державний Банк пропоную залишити в Станиславовi до осiбного мого розпорядження.

 

                                                                     Петлюра     (в.р.)

 

 

 Копiя. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.33. — Арк.78.

Лист С. Петлюри до Голови Дипломатичної Місії УНР в Румунії К. Мацієвича

 7 серпня 1920 року

 

 Копія

Шановний Кость Адріянович

 В зв’язку з акцією ген. Врангеля на півдні України я вважаю необхідним подати вам деякі уваги та директиви, якими слід керуватися при відповідних обставинах.

 1) Головне Командування Українських Військ не може ігнорувати присутности на нашій території певної реальної сили, ворожої большовикам. Для того координація в майбутньому — коли наша армія перейде з Галичини на свою територію — операцій нашої армії з армією ген.Врангеля є можливою і доцільною. Головне наше Командування справу цю практично розв’яже. Коли Поляки знову будуть наступати проти большовиків на терені Правобережної України, то це розв’язання мало би наступити за порозумінням з польським ген. штабом. Не передрішаючи майбутніх оперативних плянів, я гадаю, що контакт в оперативних акціях з армією ген. Врангеля може виявитись лише в формі розмежування районів, де мають одбуватись ці акції. Натуральна річ, що найкраще було би, коли б Правобережжя посідала би наша армія, а армія Врангеля йшла собі по лівому березі — поки наше військо шляхом мобілізації не скріпиться остільки, щоб могло зайняти і Лівобережжя.

 2) Політичні договори з командуванням ген.Врангеля в цю пору були би несвоєчасні і не доцільні. Акція політична наразі могла би обмежитись використуванням настроїв українських серед Врангеля, тим більше, що в ній мається значний % українців.

 3) Зайняття Одеси десантом Врангеля з метою передачі її нам я вважаю недоцільним, бо це потягло би за собою з нашого боку компенсації ген. Врангелю, питання про які в дану пору я вважаю недоцільним.

 4) Слід звернути увагу на використання українських військових, порозкиданих по Болгарії та Югославії для нашої армії, про що я пишу Вам окремим листом.

 5) Для координації акції в зазначеному порядку вважаю необхідним, аби Ви повідомили належним чином про дані Вам інформації та директиви наших послів в Туреччині, Греції та Югославії.

7/VIII-1920 р.                      З правдивою повагою:  Петлюра

Ставка                  З оригіналом згідно

                                                         Ф. Крушинський. Сотник і Ад’ютант

 Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф. 3809.—Оп. 2.—Спр. 10.—Арк. 2.

 

 

Лист С. Петлюри Мiнiстру закордонних справ УНР про органiзацiю iнформування дипломатичних представникiв

8 серпня 1920 року

 

Головний Отаман Вiйськ

Української Народньої Республiки

 8 серпня 1920 р.

 Ч.5

 Ставка

На Ч.229/1603

 

 Пану Мiнiстру Закордонних Справ

 

 Про надсилку iнформацiйних

вiдомостей про Армiю

 На пiдставi зношення Вашого вiд 5-го серпня б/р ч.229/1603 одночасно з цим мною зроблено розпорядження про надсилку Вам Похiдною Канцелярiєю Вiйськового Мiнiстерства прохаємих Вами вiдомостей, причому звiти про становище на фронтi будуть надсилатись Вам щоденно, а останнi — щотижднево. При цьому мушу зазначити, що по п.2-му Вашого зношення не всi вiдомости можуть бути надсилаємi, позаяк для одних з них не завжди мається певний належний матерiял, а другi по самiй сутi своїй повиннi заховуватись в таємницi, i передчасне виявлення їх для широкої публiки може бути дуже шкiдливим для Армiї взагалi i для провадження стратегичних операцiй зокрема.

 Про все ж те, що має значiння для iнформацiї дипльоматичних представникiв i освiтлювання вiйськових подiй на большовицько-українському фронтi, а саме: повних вiдомостей по п.1-му Вашого зношення i дещо по п.2-му — будуть Вам надалi надсилатися як через Ваших кур’єрiв, так по можливости i наумисне через кур’єрiв Вiйськового Мiнiстерства.

                     Головний Отаман                           Петлюра

          Заступник Вiйськового Мiнiстра

          Генерального Штабу генерал-поручник            Галкин

 

 

 

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.3696. — Оп.2. — Спр.25. — Арк.58—58 зв.

 

Лист С. Петлюри Мiнiстру  закордонних  справ з конкретними вказiвками щодо вирiшення конкретних проблем

10 серпня 1920 року

 

Копiя

Головний Отаман Вiйськ

Української Народньої

Республiки

10 серпня 1920 року

Ч. 216/Д

 

До  пана Мiнiстра

Закордонних Справ

Повiдомляю Вас, що зазнайомившись з звiтом Мiнiстерства Закордонних Справ за мiсяць червень, я находжу необхiдним, аби Мiнiстерством негайно була переведена ревiзiя Української Дипльоматичної Мiсiї в Рiчi Посполитiй Польськiй з огляду на тi дефекти в отчотности, якi мали там мiсце.

Разом з тим звертаю увагу Мiнiстерства на те, що меморандум Уряду УНР на Конференцiю в СПА не був предкладений менi на ухвалу.

Крiм того, рахую необхiдним звернути увагу Мiнiстерства на те, що за кордоном перебуває по українським паспортам сила українських громадян, якi провадять злочинну антидержавну роботу своєю агiтацiєю, рiжними вiдозвами, заявами i ин., як напр. п.п. Чечель, М.Грушевський, Жукiвський, Христюк, Кондрашенко, Микита Шаповал, Штефан i ин. Аби припинити цю злочинну їх роботу, Мiнiстерство повинно негайно дати наказ всiм нашим Дипломатичним Представникам за кордоном вiдiбрати вiд них закордоннi українськi паспорти i тим позбавити їх права перебування за кордоном.

Про зробленi розпорядження прошу мене повiдомити.

 

                                                         Пiдпис

                                                                    Петлюра     (в.р.)

                     З оригiналом згiдно

                                 Нач. Дипл. вiддiлу Дякiв

 

 

Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф.3696. — Оп.2. — Спр. 417. — Арк. 9.

 

 

Лист С. Петлюри до Мiнiстра закордонних справ УНР щодо iнформацiї посла в Австрiї

10 серпня 1920 року

 

 

10/VIII 1920 р.                                                                                       Копiя

Ч. 218/Д

 

До пана Мiнiстра

Закордонних Справ

Прикладаючи при цьому копiю листа п. Посла в Вiднi Г.Сидоренка, прошу жадання його взяти на увагу i з огляду на те, що Вiдень дiйсно уявляє собою мiсто української емiграцiї, здеорiєнтованої i немаючої реального грунту пiд собою, а разом з тим створюючої атмосферу неможливих чуток i провокацiй, прошу якнайчастiше iнформувати Посла про дiяльнiсть Уряду, удiляти йому належних вказiвок i директив в його вiдповiдальнiй роботi.

Разом з тим прошу Вас надiслати в копiї тi документи, якi надiсланi до Мiнiстерства п. Послом i про якi вiн згадує в свойому до мене листi.

 

                                                                                Петлюра   (в.р.)

                     Посвiдчив: К.С.Д.

                                             Миронович

 

Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп. 2. — Спр. 32. — Арк. 13.

 

 

Лист С. Петлюри Командуючому Дiєвою Армiєю про iнспектування ним окремих частин

17 серпня 1920 року

 

Головний Отаман Вiйськ

Української Народньої Республіки

17 серпня 1920 р.

Ч. 1206

Ставка

Командуючому Дiєвою Армiєю

 

Повiдомляю про огляд мною деяких частин Армiї 15 цього серпня.

 

ОКРЕМА КIННА ДIВIЗIЯ

Тимчасово Командуючий Дiвiзiєю полковник Дяченко (за вiдсутнiстю в командiровцi Комдiва, полковника Омельяновича-Павленка).

Дiвiзiя — в армейському резервi. Представлена була на мiстi свого розташування в складi:

1-iй кiнний полк чорних запорижцiв   — 140 шабель

2-iй  — “ —           Максима Залiзняка — 120 — ” —

3-iй  — “—                                            — 110 —”—

Окремий кiнний курiнь                           60 — ”—

При полках кулемети на тачанках, а при полку чорних запорижцiв, крiм того, одна легка батарея.

По бiльшости старi козаки-кiннотчики мали гарний зовнiшнiй вигляд. Одягнутi хотя i рiжноманiтно, але ж добре. Озброєнi карабiнами, рушницями кiнного зразку, бiля 80% — мають шаблi, а чорнi запорижцi i 3-iй кiнний полк, крiм того, мають списи.

Конi мають гарний вигляд i в добрих тiлах. Ковка добра. Взагалi видно заботи кiннотчикiв про коней.

1-ша Запорижська Дiвiзiя:

Т.Командуючий Дiвiзiєю полковник Дубовий.

Оглянув 2 Запорижську стрiлецьку бригаду, яка вiдправлялась на змiну бойового участка.

Т. Командуючий Бригадою полковник Троцький.

Бригада представлена в складi 3 куренiв в загальнiй кiлькости: старшин 77, козакiв 360.

Бiля 30% без чобiт, а бiля 50% без плащiв, але все ж такi вигляд людей веселий. Озброєнi рушницями пiшого зразку росiйськiми, а кулеметами рiжних сiстем. Звернув увагу, що серед козакiв гарних запорижцiв зустрiчаються молодi хлопцi, що вже бiльше як два роки перебувають на фронтi в боях, з молодим завзяттям працюючи для батькiвщини.

Був також в Штабах: а) 3 Залiзної Дiвiзiї, де од Начальника Штабу, Генерального Штабу пiдполковника Пересади, якiй, не дивлячись на те, що приступив до виконання обов’язкiв лише кiлька день тому назад, вже досить ознайомився з станом справ Дiвiзiї, б) 7 Залiзної Стрiлецької Бригади, де од командiра Бригади, полковника Шандрюка i Начальника Штабу, сотника Трутенка вислухав доклад про стан рiчей на фронтi бригади, а також про становище в мiсцевостях, ближнiх за фронтом ворога. в) 3-го кiнного курiня, де од командiра курiня, сотника Фролова вислухав докладний звiт про стан курiня i бадьорий настрiй його пiдлеглих, якi бажають активного  наступу.

Повертаючись пiзно ввечерi з фронту до Штабу Армiї, зустрiв Комдiва 3 Генерала-Хорунжого Удовиченка, якiй повертався з наради ШтаДармiї i представив менi докладний звiт по стану Дiвiзiї.

По дорозi до Штабу Армiї 14 серпня на ст. Нiжнiв зустрiв кiнний роз’їзд, якiй складався з 2 жiнок, 2 старшин i 2 козакiв. Цей отряд належав до 4 Запасової Київської Бригади; побачивши мiй потяг, (кавалькада) поскакала в гори в ар’єгардi 2 дам.

ВИСНОВОК:

1) Склад кiнних полкiв необхiдно значно збiльшити i в самому короткому часi довести мiнiмум до 300 шабель кожний згiдно з затвердженою мною пiсля докладу Командарма програмою.

2) Для 2 кiнного полку придбати списи з положеними до них кольоровими прапорцями, навчити володiнню ними старшин i козакiв, що смiло можна зробити за час перебування Дiвiзiї в армiйському резервi.

3) В 2-iй Запорижськiй Бригадi мається всього 20 кулеметiв, а годних до бою всього два. Необхiдно негайно полагодити останнi i звернути увагу начальника техничних частин армiї на необхiднiсть об’їзду частин армiї в цiлях iнспекцiї їх з техничного боку. Звернути увагу Комдiва I Запорижської на необхiднiсть своєчасно дбати про ремонт зброї.

4) Ввiйти в порозумiння з Головним Начальником Постачання про найскорше заготовлення i доставлення до Армiї а) бiлизни, б) плащiв, в) черевикiв, г) одягу.

5) В Армiї брак гармат, а тому через ГолНачПост прискорити одержанням вже маючихся вiд Начального Довудства нарядiв.

6) Необхiдно прискорити одержання вже вiдпущених Начальним Довудством 4 автопанцерники, так необхiдних тепер в Армiї.

7) В Штабах мається мало вiдомостiв про те, що робиться навiть в ближнiх за фронтом ворога мiсцевостях. Необхiдно, щоб розвiдка дiвiзiї давала бiльш докладнi i точнi вiдомости про стан рiчей ближнiх за фронтом ворога мiсцевостях, а розвiдка ШтаДарма мусить давати такi вiдомости про запiлля ворога. В зв’язку з цим прошу дати наказ Комдiвам про прийняття останнiми належних мiр в справi своєчасної доставки газети (Україна) до бригади курiнiв. Старшини i козаки на фронтi мусять своєчасно мати українську газету. В цiлях створення спецiяльної лiтератури (вiдозв, листiвок i т. и.) мною зроблено зарядження керуючому управлiнням мистецтва i вiдпущенi необхiднi кредiти. В ближчi днi ця лiтература почне поступати на фронт. Прошу вiд Вас вказiвок КомДiвам про те, як найкраще цю лiтературу розповсюдити для деморалiзацiї ворога i освiдомлення населення по той бiк фронту.

8) Звернути увагу Командуючого Запасовими Бригадами на неприпустимiсть явища, щоб жiнки роз’їзжали в тилу на скарбових конях, тодi як коней страшенний брак в дiєвих частинах. За допущення цього безпорядку в 4-й Київськiй Запасовiй Бригадi звертаю на це увагу також командiра Бригади i попереджаю, що при повторенню подiбних явищ — винуватих слiд вiддавати пiд суд.

Взагалi ж вiд всiх частин, якi я оглянув 15 серпня, я винiс гарне вражiння: вiдповiднiсть командного складу, випробованiсть частин з муштрового i бойового боку, безперечне довiр’я з боку пiдлеглих до Начальникiв i велика моральна сила Армiї дозволять менi принести Вам, Пане Генерале, вiд iменi Республiки щиру подяку. Прошу оголосити також мою сердешну подяку всьому командному складу  армiї.

 

                                                                    Петлюра

 

Оригiнал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 3172. — Оп.1. — Спр. 52. — Арк. 62—63 зв.

 

 

 

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посади мiнiстра працi Й. Безпалка

29 серпня 1920 року

 

 

Копiя

Наказ

Директорiї Української Народньої Республiки

29 серпня 1920 року

 

Звiльняється: З посади Мiнiстра Працi УНР Безпалко Йосип з 10  липня 1920 року згiдно прохання.

 

                                             Голова Директорiї 

                                                                                Петлюра

                     Голова Ради Народнiх Мiнiстрiв

                                                                    В.Прокопович

                     Т.в.о. Державного Секретаря

                                                                    Онiхiмовський

          З оригiналом згiдно

                     Начальник Вiддiлу Канцелярiї

                                 Директорiї (пiдпис нерозбiрливий)

 

 

 

 

 

 

Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 4. — Спр. 4в. — Арк. 8.

 

 

Наказ Директорiї УНР про звiльнення з посади мiнiстра земельних справ I. Мазепи

29 серпня 1920 року

 

Копiя

Наказ

Директорiї Української Народньої Республiки

29 серпня 1920 року

 

Звiльняється: З посади Мiнiстра Земельних Справ УНР Мазепа Iсаак з 10 липня 1920 року згiдно прохання.

 

                                                         Голова Директорiї

                                                                                            Петлюра

                                  Голова Ради Народнiх Мiнiстрiв

                                                                    В.Прокопович

                                 Т.в.о.  Державного  Секретаря

                                                                    Онiхiмовський

                     З оригiналом згiдно

                                 Начальник Вiддiлу

                                             Канцелярiї  Директорiї (пiдпис нерозбiрливий)

 

Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 1429. — Оп. 4. — Спр. 4в. — Арк. 9

 

 

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР В. Прокоповича щодо затримки з вiд’їздом генерала Юнакiва до Парижа

30 серпня 1920 року

 

 

 30/VIII 1920 р.

     Ч.274/Д                                  До пана Голови Ради Народнiх Мiнiстрiв

                                                                                В.Прокоповича

 Ще в липнi 27 дня мною в листi на Ваше iм’я було порушено питання про негайну вiдправку до Парижу по вiйськовим справам генерала Юнакiва.

 Не взглядняючи на пильнiсть цiєї справи i телеграми з Вiдня Мiнiстра Закордонних Справ про прискорення цiєї справи, лише сього дня, себто через мiсяць, менi Державною Канцелярiєю надiслана ухвалена Радою Народнiх Мiнiстрiв постанова про вiдрядження до Парижу Генштабу Генерал-Поручника Юнакiв(а) — на затвердження.

 Таке зволiкання Радою Мiнiстрiв в розрiшеннi поставленої мною справи може зле вiдбитися на всiй нашiй вiйськовiй справi, де часом не тiльки день, але година має рiшаюче значiння.

 Звертаючи увагу Вашу i Ради Мiнiстрiв на недопустимiсть такого темпу в державнiй роботi, пропоную, аби надалi всi мої пропозицiї в рiжних державних справах, надсилаємi на розгляд Ради Мiнiстрiв, своєчасно ставилися на розгляд Ради Мiнiстрiв i негайно оформлювалися Державною Канцелярiєю.

 

                                                                    Петлюра   (в.р.)

 

           Посвiдчив: Кер. Спр. Директорiї   М.Миронович (в.р.)

 

 

Копiя. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.32. — Арк.14.

 

 

Лист С.Петлюри до Керуючого Міністерством внутрішніх справ УНР Лівицького щодо виїзду групи врангелівців в Україну

31 серпня 1920 року

 

Копія з копії

Голова Директорії

і Головний Отаман Військ

Української Народньої Республіки

31 серпня 1920 р.

Ч. 275/Д

Ставка

 

До Пана Керуючого Міністерством Внутрішніх Справ товариша Міністра Лівицького

К-о Голові Ради Народніх Міністрів

Міністерство Закордонних Справ по Департаменту Чужоземних Зносин, Відділ Консульський листом своїм від 9/VII за Ч. 15/1645, на підставі донесень Посольства в Царгороді, повідомило Міністерство Внутрішніх Справ про виїзд на Вкраїну цілої групи осіб військових, яка командірована ген. Врангелем для агітації серед українського війська, причому був доданий список цих людей.

Прошу негайно представити мені пояснення, чому Вами не було своєчасно повідомлено мене як Головного Отамана, що відповідає перед Республікою за всю військову справу, і притягти до відповідальности відповідного Директора Департаменту, який не предклав цієї справи на Ваш розгляд.

Про прийняті Вами заходи прохаю негайно мене сповістити.

 

                                                                                Петлюра (в.р.)

 

          Скріпив: Керуючий Справами Директорії  М.Миронович.

 

                     З оригіналом згідно

                                 Т.в.о. Директора Канцелярії

                                             Голови Ради Міністрів    Ол. Питель

 

          Діловод (підпис нерозбірливий)

 

 

Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 3205. — Оп. 1. — Спр. 2. — Арк.10.

 

 

Телеграма С. Петлюри Мiнiстру закордонних справ УНР А. Нiковському щодо використання коштiв Української Мiсiї в США

Серпень 1920 року

 

 

 Телеграма

 Вiдень. Мiнiстру Закордонних Справ

 Нiковському

 

 Пропоную Вам негайно затребувати вiд керуючого нашою Мiсiєю в Америцi маючiїся у нього нашi кошти залишивши йому утримання на чотири мiсяця. Ч. 240/Д.

 

                                                         Голова Директорiї Петлюра

 

 

 

 Оригiнал. Машинопис.

 ЦДАВОВУ: Ф.1429. — Оп.2. — Спр.32. — Арк.16.

 

 

Лист С.Петлюри до Голови Ради Народних Міністрів УНР щодо забезпечення службовців Міністерства шляхів

2 вересня 1920 року

 

 

Голова Директорії

і Головний Отаман Військ

Української Народньої Республіки

Вересня 2 дня 1920 року

Ч. 710

                     м. Ставка                             

                                                                    До пана Голови

                                                                    Ради Народніх Міністрів

 

З приводу виконання  § 4 Закону 20 вересня 1920 (так в оригіналі. — В.С.) року “Про мілітаризацію залізниць України” мені було зроблено доповідь Військовим Міністром. Він знаходить, що забезпечення службовців Міністерства Шляхів взуттям, одягом та продовольчим пайком в той час, коли цих річей не має армія, неможливо, що мілітаризація залізниць зовсім не означає, аби військова офіція одягала і харчувала залізничників і що справа ця належить виключно до Міністерства Шляхів.

Я цілком з ним погоджуюсь, тим більш, що при поповненні нашої армії бодай би вистачило матеріялів та коштів, щоб заосмотрити лише її, а тому прошу Вас зняти в Раді Народніх Міністрів питання про відповідну зміну § 4 зазначеного закону.

 

                                                                                Петлюра

 

Оригінал. Машинопис.

ЦДАВОВУ: Ф. 3205. — Оп. 1. — Спр. 2. — Арк.12—12 зв.

 

 

Наказ Головної Команди військ УНР щодо діяльності надзвичайних військових судів

5 вересня 1920 року

 

Копія

Наказ

Головної Команди Військ Української Народньої Республіки

Ч. 020

5-го вересня 1920 року

Законом 4-го серпня 1920 року про надзвичайні військові суди командірам бригад та вищим від них начальникам надано право засновувати надзвичайні військові суди для негайного розгляду карних справ.

Нагадуючи про це право, наказую командірам бригад і дівізій у випадках заподіяння підлеглими їм військовиками перелічених в цьому законі злочинів, а особливо: грабунків, убивств, згвалтування, крадіжу і розтрати скарбового майна чи грошей, а також важних нарушень дісціпліни, негайно призначати згідно з приписами закону 4-го серпня 1920 року надзвичайний суд для розгляду виникшої справи.

Коли, з обставин війни, для встановлення дісціпліни необхідно покарати злочин негайно, щоб припинити безладдя чи заколот в частині та вплинути на підлеглих, то утворення надзвичайного суду є обов’язковим для командіра і справа мусить бути розглянута та злочинців покарано не пізніше як в три дні з часу заподіяння злочину.

Якщо засуджений до кари на смерть подасть прохання про помилування, то командір, що склав надзвичайний суд, має право залишити подане без руху і розпорядитись про негайне виконання присуду, коли, з обставин злочину і хвилі, визнає це необхідним (25 ст. Закону 4-го серпня).

                                 Підписали:    Головний Отаман

                                                                                Петлюра

                                             Голов. військовий прокурор:

                                                                    Підполковник Мошинський

 

          З оригіналом згідно

                     Головний військовий прокурор:

                                                         Підполковник Мошинський

 

 

 

З друкарні Данкевича в Станиславові.

ЦДАВОВУ: Ф. 2428. — Оп.1. — Спр. 1. — Арк.123.

 

 

Лист С. Петлюри до Голови Ради Народних Мiнiстрiв УНР В. Прокоповича щодо дiяльностi Головноуповноваженого уряду в Кам’янцi-Подiльському I. Огiєнка

9 вересня 1920 року

 

 

Копiя

 Голова Директорiї

 i Головний Отаман Вiйськ УНР

 9 вересня 1920 року

 Ч.544

                      Ставка                                             До пана Голови

                                                                    Ради Народнiх Мiнiстрiв

                                                                    В.Прокоповича

 

 Шановний пане

Вячеславе Костянтиновичу!

 Розглядаючи справи щодо державного життя України за час кiнця 1919 року i початку 1920 року, я звернув увагу на протоколи Комiтету при Головноуповноваженому Уряду УНР Мiнiстровi Огiєнко, який залишався в м.Кам’янцi в характерi представника нашої влади на окупованiй польськими вiйськами частинi Подiлля.

 Зi змiсту протоколiв видно, що Комiтет цей iстнував не яко дорадчий орган Головноуповноваженого при здiйсненнi його повноважень, але мiж иншим вирiшав справи, якi Головноуповноваженого не торкались i якi могли пiдлягати розв’язанню лише Ради Народнiх Мiнiстрiв. Складенi в вимоговiй формi: “асигнувати”, “видати” i т.и. протоколи цього Комiтету подавались головноуповноваженому, який на них писав: “затверджую”. На одному протоколi, а саме з 23 сiчня 1920 р. ч.28 мається резолюцiя Головноуповноваженого: “затверджую”, крiм п.V, який пiсля доставки всiх вiдповiдних даних має бути переглянутий знову. В цьому п.V Комiтет вiдмовив в проханнi Стадника, Орела i Макаренка видати їм допомогу на заснування українського театру на Катеринославщинi, “евентуально на Полтавщинi”. 27 сiчня 1920 р. Комiтет знов розглядає справу i ухвалює видати зазначеним особам 8.000.000 карб. допомоги i протокол Комiтету Головноуповноважений затверджує.

 З цього прикладу видно, що Комiтет i Головноуповноважений вважали себе правомочними органами, аби вирiшувати справи, якi торкаються навiть Катеринославщини i Полтавщини, а не тiльки тiєї частини Подiлля, на яку поширювались уповноваження Мiнiстра Огiєнко.

 Менi вiдомо, що Головноуповноваженому Огiєнковi в м. листопадi, при залишеннi Урядом УНР Кам’янця, було асигновано певну кiлькiсть грошей на певну мету, але ж асигнування по протоколах згаданого Комiтету далеко перевищують кредит Головноуповноваженого, а тому виникає думка, що Головноуповноважений користувався грiшми з якихось инших джерел.

 Наприклад: по протоколу 16/ХII.1919 р. ч.17 асигнується 200.000.000 гривень на покриття негайних потреб українських iнституцiй, по протоколу 30/ХII.1919 р. ч.21 — 5.000.000 карб. допомоги урядовцям, 11.259.966 карб. на школи Кам’янецького повiту i Кам’янецьку Просвiту. Асигнується грошi клюбам, музичному товариству, радi студентських представникiв, на видання журналу i т.и. i в досить великих сумах.

 З огляду на вищезазначене я вважаю за конче потрiбне з’ясувати докладно справу витрати грошей Головноуповноваженим Мiнiстром Огiєнком i прошу Вас поставити це питання на обговорення в Радi Мiнiстрiв на призначення для цiєї мети окремої Комiсiї.

 Крiм того, маючи на увазi, що обставини, якi викликали в листопадi 1919 р. потребу мати особу з особливими повноваженнями, цiлком змiнились, я прошу Вас поставити в Радi Мiнiстрiв на порядок денний питання про скасування повноважень, наданих Мiнiстровi Огiєнко в листопадi 1919 р.

 За той же час мається в мене цiла низка журналiв засiдань Ради Мiнiстрiв в копiях, якi 29 березня цього року пiд ч.1453 надiслав менi Головноуповноважений Огiєнко на затвердження. Не кажучи вже про те, що менi на затвердження повинно подавати окремi закони i постанови, а не журнали засiдань та ще в копiях, я звернув увагу на самий змiст журналiв: 4 лютого 1920 р. Рада Мiнiстрiв асигнує 500.000.000 карб. Головi Ради Мiнiстрiв i 100.000.000 карб. Мiнiстровi Закордонних справ на “державнi потреби”, 5 лютого 1920 р. 30.000.000 карб. Головноупов