МОВНА ПОЛІТИКА ЕСТОНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Передусім треба розуміти, що надання будь-якій мові статусу державної створює надійну основу для збереження і розвитку народу-носія цієї мови та його культури. Про це і сказано в першому Законі про мову, прийнятому в Естонії ще 18 січня 1989 року Верховною Радою ЕРСР. Окрім усього іншого, Закон постановляв, що державною мовою є естонська. Згідно з Законом, кожному забезпечувалося право користування естонською мовою.
Російська мова, відповідно до Закону 1989 року, розглядалася як найуживаніша після естонської — рідної мови і як мова загальносоюзного спілкування. Закон визнавав право громадян усіх національностей на розвиток їхньої рідної мови і культури.
Мовою діловодства було визнано естонську мову. Закон про мову постановляв, що ЕРСР забезпечує пріоритет розвитку естонської культури, водночас підтримує культурну діяльність інших національних меншин.
Закон 1989 року втратив свою силу 1 квітня 1995 року, коли вступив у дію  нинішній  Закон про мову. Діючий Закон постановляє, що державна мова Естонії —  естонська мова, будь-яка інша мова є іноземною. Мовою національних меншин є іноземна мова, якою громадяни Естонії — представники національних меншин користувалися в Естонії як рідною мовою.
Згідно із законом, кожна людина має право на  ведення справ і спілкування естонською мовою в державних установах, місцевому самоврядуванні, а  також у  комерційних і некомерційних об’єднаннях. Усім працівникам повинно бути забезпечено отримання службової інформації естонською мовою. Всі офіційні службовці зобов’язані володіти естонською мовою і використовувати її на рівні, який необхідний для виконання службових обов’язків.
З метою виконання вимог, що висуваються до виробничої сфери і захисту споживачів, а також в інтересах охорони навколишнього середовища, здоров’я і забезпечення безпеки, працівники комерційних і некомерційних організацій зобов’язані, пропонуючи товари, послуги і передаючи інформацію, використовувати естонську мову на рівні, необхідному для виконання трудових обов’язків.
Існує три рівні володіння державною естонською мовою:
початковий — обмежене володіння усною і елементарне володіння письмовою естонською мовою;
середній  — володіння усною і обмежене володін-ня  письмовою естонською мовою;
вищий  — володіння усною і письмовою естон-ською мовою.
Рівень володіння естонською мовою оцінюється державними екзаменаційними комісіями на екзаменах з метою встановлення рівня володіння естонською мовою.
Складання екзамену з метою визначення рівня володіння естонською мовою не вимагається від осіб, що здобули  основну, середню, середню спеціальну або вищу освіту естонською мовою.
Мовою діловодства є естонська мова. Особи, які не володіють естонською мовою, в усному спілкуванні з офіційними службовцями можуть користуватися, при згоді сторін, також іноземними мовами, якими володіють названі службовці. Якщо сторони не досягають згоди, спілкування відбувається через перекладача, при цьому витрати несе особа, що не володіє естонською мовою.
В осередках самоврядування, де не менше половини постійних жителів є представниками національних меншин, кожна людина має право одержати, разом із відповідями естонською мовою, також  відповіді і мовою національної меншини.
В осередках самоврядування, де мовою більшості населення є не естонська мова, мовою для внутрішнього діловодства, на пропозицію зібрання місцевого самоврядування і за рішенням Уряду Республіки, поруч із естонською може використовуватись і мова національної меншини, що становить більшість  постійних жителів.
Згідно із законом, вивіски, покажчики, об’яви, повідомлення і реклама у громадських місцях повинні бути естонською мовою, винятки допускаються у структурах, де мовою внутрішнього діловодства є також інша мова, і культурних  осередках національних меншин, а також при проведенні міжнародних заходів.
На сьогоднішній день Урядом Республіки визначено рівні володіння мовою для офіційних службовців, а також лікарів, фармацевтів і  психологів.
Обов’язкові рівні володіння мовою для працівників приватного сектора, які не є лікарями, фармацевтами або психологами, буде визначено окремо.
Порядок використання іноземних мов для інформації, яку адресовано споживачам, окрім іншого, установлює, що до офіційної інформації естонською мовою, яка використовується в організаціях, що надають туристичні послуги, на підприємствах побутового обслуговування і громадського харчування, в інформбюро, банкових установах, страхових компаніях і медичних установах, можуть додаватися переклади іноземною мовою.
Контроль за виконанням Закону про мову і нагляд за виконанням його здійснюють працівники інспекції з мови.
Нині в Естонії готуються поправки до Закону про мову. В них буде уточнено положення статті про вимоги до володіння естонською мовою та її використання. Із нинішньої редакції можна зрозуміти, що вимоги до володіння мовою на певному рівні ставляться до всіх працівників приватного сектора. Необхідно уточнити, що вимоги до володіння мовою стосуються тільки тих працівників офіційно-правової сфери, діяльність яких торкається суспільного інтересу. Це стосується громадської безпеки, громадського порядку, народного здоров’я, охорони здоров’я, захисту споживача, безпеки праці.
Необхідно досягти так званого принципу пропорційності, коли мовні вимоги виправдані.
Мовні вимоги до певних категорій працівників приватної сфери міг би встановити Закон про професії, що перебуває нині на розгляді в парламенті Естонії. Володіння державною мовою можна було б записати до кваліфікаційних вимог тієї чи іншої професії.
Кваліфікаційні ж вимоги встановлюють на переговорах представники роботодавців і працівників. Проблема тут може бути в тому, що держава не має права передавати покладені на неї функції третім особам.
Мову треба знати і при бажанні отримати громадянство Естонії шляхом натуралізації, що перевіряється на відповідному екзамені. Людина, яка бажає стати громадянином країни, повинна розуміти почуте (офіційне повідомлення, повідомлення про небезпеку, новини, описи подій), уміти говорити (розповідати, давати пояснення, висловлювати думку, бажання), розуміти прочитане (офіційне повідомлення, новини, статті, інструкції, правила, протоколи) і писати (заяви, доручення, біографію, заповнювати бланки тощо).
Екзамен не повинна складати особа, яка здобула естонською мовою основну, середню або вищу освіту. Без складання екзамена на володіння естонською мовою громадянство може бути надано за особливі заслуги рішенням Уряду Республіки.
На конференції йшла мова про можливість уведення інституту двох державних мов. У зв’язку з цим хочеться підкреслити, що система двох державних мов не означає, що хтось володіє тільки однією мовою, а хтось — другою, а те, що всі громадяни країни зобов’язані володіти обома мовами.

Едуард ОДИНЕЦЬ,
радник міністра народонаселення
Естонської Республіки