ТВОРЧІСТЬ

ДЕРЖАВНИЦЬКА ТА ЗАКОНОДАВЧА ТВОРЧІСТЬ СИМОНА ПЕТЛЮРИ
 

ТОМ ПЕРШИЙ

ЛИСТ ДО ВІЙСЬКОВОГО МІНІСТРА В. САЛЬСЬКОГО
ВІД 31 БЕРЕЗНЯ 1920 P.

Шановний Пане Міністре!

В додаток до листа мого од 29 ІІІ., переданого Вам через Доценка подаю до Вашого відома слідуюче:
1) Настрої кам'янецьких декотрих людей чи навіть груп не повинні Вас вибивати з колії державної праці і тієї рівноваги, яку повинно додержати в цей рішаючий долю України момент. Мені не раз доводилось говорити з Вами на тему польсько-українського порозуміння. Це той етап, через який ми повинні перейти. Але цього мало і це ще в моїх очах не є арґумент рішаючий мотивіровку потреби цього порозуміння. Ми — Польща і Україна — повинні досягти цього порозуміння, щоб перед Москвою устояти, Посилання на історію польсько-українських непорозумінь в минулому для сучасного реального політика не є арґумент. Нові відносини вимагають і з боку польського корективів до минулої політики і життьовий інтерес Польщі примушує її мати самостійну Україну. Ті українські діячі, що штовхають нас в обійми російської федерації, — є люди без перспективи державної, не вміють вони піднятись вище інтересів та болів сьогоднішнього дня і через це вони кепські політики, а робота їх шкідлива для України. Те, що в очах таких людей є переконуючим, щоб бути проти згаданого порозуміння, — є просто вислід занадто чуйного і діткливого реаґування на сумні факти. Але ніколи не забувайте, що польські політики, як п. Пілсудський, повинні боротись в самій Польщі за ідею нашої державности, бо не всі її розуміють, не всі її підтримують, а є й такі — і досить впливові ще, — що й поборюють цю ідею (вшехполяки, н-деки etc). Отже, які б арґументи не виставлялись різними людьми, а надто галичанами, — Ви не зважайте, а правильно ведіть лінію праці — діла, реальної затрати часу, а не безплодних, непродуктивних дискусій та розмов. Одна тільки невтомна праця може нас урятувати. Галичани, своєю сліпою, нерозважною політикою, вже не раз „зарізали" нас; отже їхні поради, їхні сентенції — є лише хворим відгуком розпуки та дезорієнтації. Ми повинні, в ім'я державности, зараз не рахуватися з розпукою, а мати тверду державну волю і не піддаватись на провокацію, все одно чи остання походить з нервів політичних, чи зі свідомих і недобрих мотивів. А я маю таке враження, що діяльність д-ія Барана має своєю метою руйнування нашої державности і при тому — зле, нечисте. Установіть за ним догляд.
2. З останніх цікавих для нас подій треба зазначити а) офіціяльне визнання нашої державности і нашого теперішнього уряду Лотиською республікою. Акт визнання 26. III вручений на-нашому представникові в Ризі. Сьогодні (ЗО. III) був у мене й у Лівицького з цього приводу посол лотиський при Польщі Кєніш. Маю надію, що це матиме вплив і на інші держави, б) В палаті депутатів у Парижі провадилась дискусія в українській справі. Голова комісії закордонних справ палати Барту та депутати Бансельм і1 ...... виступали в оборну нашої самостійности при співчутті палати.
3) Військова секція тутешня вступила в тісніші стосунки з чинами військового міністерства польського, було спільне (в ресторані) зібрання. В зв'язку з цим реальна допомога для Удовиченка (одежею та амуніцією) повинна бути реалізованою, ретельнішою.
4. Посилаю Вам копію листа к-адмірала Остроградського. В зв'язку з такими відомостями, які він подає, я викликаю його з Букарешту сюди, щоб дати належні директиви на той випадок, коли наше військо візьме Одесу. Треба приготовитись і до того, щоб хоч якась фльота була до послуг державних.
5. Посилаю для Вашого відома також лист посла в Чехії Славінського, з якого Ви дізнаєтесь про чеську бриґаду. В цій справі ген. Зелінський провадить переговори з польським військовим міністерством. Коновалець цими днями збирається виїздити до бриґади.
6. З Копенгаґи од нашого посла Дм. Левицького одержано телеграму, що Черемісов виїздить через Відень до нас для переговорів про вступ на українську військову службу.
7. Всі люди з Ланьцута переведені до Берестя і маю надію, що бриґада Безручка буде цілком готова до 15. IV.
8. В справі тих урядовців та старшин військового міністерства, які залишаються за штатом, я трохи іншої думки, як та, що висловлена Вами. Мені здається, що було би недобре цих людей зовсім одкидати од праці. Чи не увійшли б Ви в порозуміння з Мін. Внут. Справ, щоб цих людей ужити для служби в міліції, жандармерії, комісаріяті тощо. В кожному разі ці люди з боку ділового більше відповідні як ті, що з них і досі рекрутувалася наша адміністрація. А якби для цієї публіки влаштувати належні курси по адміністративним справам, то я гадаю, що можна було б куди зручніше використати ці елементи! Отже прошу Вас, цю думку обговорити з колеґами по міністерству і, по можливості, в інтересах державних реалізувати.
9. Посилаю Вам схеми організації центральних військових установ вироблені, згідно з дискусіями нашими, Сінклером, Зелінським, Дітковським etc. До всіх цих схем є пояснюючі записки. Принципіяльно, як я вже Вам говорив не раз, з схемою цією я згоден. Мені здається, що будування нашої військової справи по цьому принципу забезпечує поважність і порівнюючу безсторонність цілої праці творчих чинників військового міністерства. Разом з тим верховній владі це забезпечує повну об'єктивну цінність всього того матеріялу, який предкладається на затвердження. Прошу переглянути до мого затвердження ці схеми і свої уваги переслати мені, коли я не поїду до того часу.
10. Посилаю Вам підписаний мною наказ Головної Команди про Сінклера. Щоб вийти із становища, — Сінклер не може їхати до Кам'янця в родинних справах, — я його тимчасово прикомандировую до себе. А Вас прошу прислати йому для розроблення різні справи і питання, щоб використати і час, і сили цього безумовно для нас корисного чоловіка.
11. Щодо Військової Ради, то я гадаю, що до неї треба вводити лише людей компетентних, з великим авторитетом в тій чи іншій галузі військового знання та науки, і нині призначення Колодія, напр., я вважаю тимчасовим, бо мати будемо в ближчому часі більш кваліфікованих кандидатів. З боку формального я вважаю призначення до Військової Ради, коли ще не затверджено самого інституту Ради, не досить зручним.
12. Підкреслюю необхідність поширення — а) військової школи, б) заснування школи підстаршинської; в) розгортання і більш інтенсивного формування бригади Шаповала в цілях зміцнення дивізії полк. Удовиченка.
13. Схеми організації центральних військових установ, після зняття копій, прошу повернути мені.
14. Вчора (ЗО. III.) польським радіом перехоплена радіотелеграма про захоплення нашим військом Умані, Єлисавету та Одеси. Ця радіотелеграма сьогодні з'явилась по всіх европейських газетах. Оскільки вона вірна — не знаю, але диму без вогню не буває. В кожному разі ті відомості про Ом.-Павленка, що Ви в своєму листі подавали, — запізнені. Спеціяльний посланець од Ом.-Павленка (чотар Макаренко) до мене дає інші відомості про стан і розташування нашого війська.
15. В закордонній пресі містяться провокаційні чутки, що начебто українці запропонували мир большевикам та пристали на це. Ця чутка не одповідає дійсності. Коли з польсько-большевицьких переговорів щось вийде, — хоч це річ ще непевна, — то польські соціялісти, які братимуть участь в переговорах (Морачевський п. п. с.), будуть вимагати од большевиків негайного увільнення України большевиками для заняття нашими військами і переведення конституанти нами. В цьому напрямку Лівицький провадить переговори з ППС, які, як я вже зазначив, братимуть офіційну участь в урядових польсько-большевицьких переговорах. Оцінюючи ситуацію, я кваліфікую її, як сприяючу для нас. Треба лише витримати твердо нашу лінію і не піддаватись на провокацію. Події розгортаються на нашу користь.
Вважаю необхідним, аби порушили справу на Раді Міністрів про заготовку міністром Шадлуном хліба для товарообміну, який може початись через два-три місяці. Останні відомості про працю Яковлева в Бельгії, Марґоліна в Лондоні, Тишкевича в Парижі свідчать про великі заходи, які робляться ними для нашої справи. Маса газетних відомостей про Україну, дякуючи цим заходам. Хай не вірять спліткам та провокаціям. Всі вони, ці посли, на своєму місці і напружують усі зусилля для нашої справи.
П. С. По можливості скоріше висилайте певного кур'єра з Вашими відомостями і за тими, які тут наспіють. Зараз це буде потрібно.

З повагою Петлюра


* Олександер Доценко. „Літопис Української Революції" т. ІІ, кн. 5, ст. 260-262, Львів, 1924.
1 Пропущено в ориґіналі. Ред.