ТВОРЧІСТЬ

ДЕРЖАВНИЦЬКА ТА ЗАКОНОДАВЧА ТВОРЧІСТЬ СИМОНА ПЕТЛЮРИ
 

ТОМ ПЕРШИЙ

РЕФЕРАТ С. ПЕТЛЮРИ НА 1 ВІЙСЬКОВОМУ З'ЇЗДІ У КИЄВІ ПРО ПРОСВІТНЮ СПРАВУ

Головним референтом просвітньої справи був С. Петлюра. Бесідник підчеркнув, що для українців справа просвіти має величезне значення. Переходячи до минулого, він сконстатував, що в історичній Україні просвіта народу стояла так високо, що це викликало подив у чужих подорожників, про що свідчать документальні дані. До цього часу загалом в Росії просвіта творила школу рабства й гашення духа, а на Україні вона була засобом систематично переводжуваної денаціоналізації мас, позбавлення національного обличчя українського народу. Тепер перед Україною розкриваються широкі шляхи для справжньої національної просвіти. Педагогічний з'їзд у своїх авторитетних ухвалах намітив ці шляхи у сфері загальногорожанської освіти. Йдучи за принципом, наміченим цим з'їздом, військовий з'їзд повинен добиватися, щоб касарняне вивчення, так і наука у військових середньо-наукових закладах, а далі й у вищих, як напр., академія генерального штабу, велися для українців в їх рідній мові. Коли рахуватися з обставинами, здійснення цієї програми можливе, розуміється, не відразу, а при деякій послідовності.
По виміні думок делеґатів, з'їзд прийняв оці дві вироблені президією резолюції: І. Беручи під увагу, що денаціоналізація народніх мас ставить перешкоди всякому проґресивному рухові, затроює і деморалізує душу українського народу та затримує розвиток, як духовних, так і матеріяльних продуктивних сил на Україні, перший український військовий з'їзд постановляє: 1. від осени цього 1917 року тимчасове правительство повинно ввести науку в школах на Україні в українській мові з забезпеченням прав меншости інших народів; 2. українська народня школа повина бути обов'язковою і загальною, утримуваною засобами держави; 3. ті українські гімназії й інші середньо-наукові заклади, які відкриваються в осені ц. р. має удержувати держава на державний рахунок; 4. справу практичного переведення в житя української середньої і вищої освіти (гімназії, університети, спеціяльні інститути,) котрі з'їзд вважає обов'язковими (також з ґарантією прав меншости інших народностей), з'їзд полишає компетенції Української Центральної Ради; 5. що торкається просвіти війська, згідно з ухвалою з'їзду про українізацію армії й військову просвіту, її треба переводити в життя в українськім напрямі: а) в українській мові і б) шляхом відкритя військових шкіл від нижчих до вищих, як напр. академія генерального штабу.
II. „При сучасних умовах, як в армії, так і у флоті з'їзд вважає необхідним: 1. щоб у військових командах, де є до того можливість, вивчення українців велося в їх мові; 2. щоб військові установи й різні підручники перекласти на українську мову з їх відповідним приспособленням; 3. щоб для українських військових товариств і гуртків виписувано літературу (газети, журнали, книжки й аґітаційні брошури) на засоби держави на таких самих основах, на яких передплачується літературу на російській мові, і щоб при військах відкрито просвітні курси; 4. що торкається перетворення існуючих уже на Україні військових шкіл (як юнкерські, прапорщицькі, морські, авіяційні, й інші школи), практичне здійснення того всього з'їзд доручає Українській Центральній Раді вкупі з вибраним з'їздом Українським Військовим Генеральним Комітетом.


*„Вістник Союза Визволення України", ч. 26, 25 червня 1917 р.