Tryzub

Tryzub
(z ukraińskiego "trójząb"), oficjalne godło Ukrainy (złoty tryzub na niebieskim tle). Używany od starożytności jako emblemat militarny, religijny, heraldyczny oraz jako znak dekoracyjny na terenie cesarstwa rzymskiego, w greckich koloniach nad Morzem Czarnym, w Bizancjum i Skandynawii. Najstarsze archeologiczne zabytki z przedstawieniami tryzuba znalezione na terytorium Ukrainy pochodzą z I w.

Jako emblemat państwowy datowany jest od czasów Rusi Kijowskiej, kiedy był godłem dynastii Rurykowiczów. Znak tryzuba wybijany był na złotych i srebrnych monetach przez książąt: Włodzimierza Wielkiego (980-1015), Świętopełka (915-1019), i Jarosława Mądrego (1019-1054). Również książęta: Izasław (1054-1078), Świętopełk (1093-1113) i Lew Daniłowicz (1264-1301) używali go jako swego znaku.

Szeroki zakres stosowania symbolu tryzuba doprowadził do wystąpienia ok. 200 różnych odmian tego herbu, m.in. z półksiężycem i z krzyżem. 22 marca 1918 Ukraińska Centralna Rada przyjęła tryzub jako godło Ukrainy, został także oficjalnym herbem hetmana P. Skoropadskiego i Dyrektoriatu Rady. 15 marca 1939 sejm Ukrainy Zakarpackiej przyjął jako oficjalne godło tryzub z krzyżem. Godło państwowe w obecnej formie zostało zatwierdzone przez Radę Najwyższą niepodległej Ukrainy 19 lutego 1992



Тризуб part 1/4

Тризуб part 2/4

Тризуб part 3/4

Тризуб part 4/4





Три́зуб, укр. нац. знамено у формі золотого Т. на синьому полі; у минулому — герб кн. Рюриковичів і Київ. Держави.

Про походження і значення Т. (символ держ. влади, церк. чи військ. емблема, геральдичний знак, монограма, геометричний орнамент тощо) існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Найстаріші археологічні знахідки Т. на укр. території сягають 1 в. по Хр. Правдоподібно він був знаком влади, символом племени, яке пізніше стало складовою частиною укр. народу. З княжої доби збереглися Т. на золотих і срібних монетах кн. Володимира В., який, мабуть, успадкував цей родинно-держ. знак від своїх предків.

Далі Т. став спадковим геральдичним знаменом для нащадків Володимира В. — Святополка І Окаянного (1015 — 19), Ярослава Мудрого (1019 — 54) й ін. і, як двозуб, Із'яслава Ярославича (1054-78), Святополка II Із'яславича (1093 — 1113), гал. кн. Льва І Даниловича (1264 — 1301) й ін. Крім монет, знак Т. знайдено на цеглах Десятинної церкви в Києві (986 — 996), на плитках Успенської церкви у Володимирі Волинському (1160), на цеглах і каменях ін. церков, замків, палаців, на посуді, зброї, перснях, медальйонах, печатках, рукописах. Поширений по всіх князівствах Київ. Держави протягом кількох ст., Т. зазнавав змін включно з переходом до двозуба, але зберігав свою первісну Володимирову структуру. Серед ін. змін класичного Володимирового Т. можна назвати додавання хреста на одне з рамен чи збоку, півмісяця, орнаментальних прикрас тощо. Досі віднайдено бл. 200 відмін Т. Його використовувано також як символічний і рел. знак в укр. фолкльорі і церк. геральдиці. Хоч Т. окремі панівні роди вживали як своє родинно-династичне знамено аж до 15 ст., але вже з 12 ст., його почав заміняти герб з св. архистратигом Михаїлом.

По відродженні укр. держави в 1917 Мала Рада (12. 2. 1918 у Коростені), а згодом і Центр. Рада (22. 3. 1918), на пропозицію М. Грушевського, прийняли Володимирів Т. за держ. знамено УНР як великий і малий герб у відповідному орнаментальному обрамуванні. Автором проектів був В. Кричевський. Тоді ж (22. 3. 1918) схвалено велику й малу печатки УНР зі знаком Т. Він фіґурував на держ. кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом Укр. Держави (автори проектів Ю. Нарбут, О. Красовський, І. Модзалевський, В. Кричевський й ін.). Як герб Укр. Держави Т. залишився за гетьманату (1918), а далі й за Директорії. Емблемою укр. чорноморського флоту (закон від 18. 7. 1918) був Т. з хрестом угорі. 15. 3. 1939 Сойм Карп. України теж визнав Т. з хрестом за держ. герб. Націоналістичні середовища вживають Т., в якому сер. зуб замінений мечем, деякі укр. католики і гетьманці Т. з хрестом.

Також є відомо що:

В сучасній українській культурі збереглися священні знаки-символи, історія виникнення яких сягає в глибину тисячоліть. Тризуб є одним з найархаїчніших і найпоширеніших сакральних знаків людської цивілізації.

Зображення тризуба на брилах прадавнього святилища Кам`яна могила З тризубом зображалися грецький Посейдон, римський Нептун, індійські Шива та Вішну, скіфський Тагимасад. Тризуб є одним із знаків Трійці і має п’ять різновидів, кожен з яких, в свою чергу, має безліч варіантів, що різняться, переважно, більшим чи меншим ускладненням малюнка.

На території України знайдено наскельні малюнки із зображенням тризуба, датовані IV-III тис. до н.е. За доби Трипільської культури бачимо його у вигляді рельєфних наліпів та в зображеннях трипалого божества на керамічних горщиках. Тризуб був відомий в Ольвії, Боспорському царстві, Урарту, Ірані, Індії, його зображення використовували представники крито-мінойської культури (III-II тис до н.е.), гети (III-I тис. до н.е.), сармати, царські скіфи, руські князі.

Класичний Тризуб є державним і національним гербом України. Різновиди Тризуба (трикутні корони, тризубчасті вежі, потроєні знаки, трилисники, тощо) збереглись в національних гербах усіх нащадків причорноморських аріїв, що розселилися у Європі та Азії.

В Індії, у штаті Джаму і Кашмір, височить священна гора з трьома вершинами, яку індійці називають «Трикута». У надрах гори заховане святилище богині Вайшну Деві – Великої Матері. Під охороною жерців за трьома магічними каменями знаходиться її величезна бронзова фігура з тризубом у правій руці. Один з елементів сучасної національної символіки Індії нагадує український тризуб і називається «тришуб».

Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов або Вогонь, Воду і Життя або Янь, Інь і Ці, однак, не як початковий процес породження третьої сили двома первинними, а вже як другу стадію цього процесу, тобто як дію трьох рівноправних сил, що виходять з єдиного спільного для всіх джерел – Абсолюту (Вакууму, Дао).

Після відновлення української національної державності, Верховна Рада України, своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 р. затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави.

Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) — малий Державний Герб України.

матеріали аррати

"Тризуб" ім. Бандери Всеукраїнська організація „Тризуб” імені Степана Бандери – парамілітарна організація орденського типу, заснована 14 жовтня 1993 року з ініциативи ОУН(р), як силове крило ОУН, за системою птаха: ОУН(координуючий Орден)-КУН(політичне крило)-"Тризуб"(силове крило). Це націоналістична організація оденського типу, створена не для виборювання влади для свого членства чи керівництва, а для культивування, поширення і реалізації української національної ідеї – побудови в Україні української національної держави з дієвою і всеохопною системою українського національного народовладдя. МЕТА: Здобути, закріпити і розбудувати Українську Самостійну Соборну Державу - державу української нації на етнічних українських землях зі своїм власним суспільним ладом, відповідно до потреб і бажань українського народу, який би запевнив українській нації всебічний розвиток, усім громадянам України - Свободу, Справедливість, Добробут. КОНЦЕПЦІЯ БОРОТЬБИ: Визвольна, революційна, безоглядна і масова боротьба українського народу за УССД, ведена власними силами Нації за всяких умов, усіма доступними методами, на засадах ідеології українського націоналізму в інтерпретації Степана Бандери і під єдиним керівництвом націоналістичного революційного Проводу створеного на базі Національного Революційного Ордену - Організації Українських Націоналістів. ЗАВДАННЯ: 1. Виховання української молоді в дусі патріотизму, плекання молодої людини - націоналіста, людини ідеї і чину, готової на самопожертву заради своєї Нації та Батьківщини.

2. Пропаганда ідеології українського націоналізму - культивування української національної ідеї - державності української нації на етнічних українських землях.

3. Національно-захисна діяльність - захист честі і гідності української нації та української людини в різних умовах, всіма доступними методами і засобами.

4. Політична діяльність - проведення політичної дії серед українського політикуму та широких народних мас, як в Україні, так і в діаспорі, на етнічних землях та в місцях компактного проживання українців з націоналістичних позицій. Формування національно-патріотичного середовища, основним завданням якого є реалізація української національної ідеї у всіх сферах життя української нації.

5. Антиімперська діяльність – координація дій з націоналістичними організаціями різних країн світу (у першу чергу пост-радянського простору) у площині повалення світового імперського устрою (у першу чергу московської імперії) та побудови нового міжнародного порядку на основі вільних та рівноправних національно-державних утворень.

Сайт: www.banderivets.org.ua