№ 84
СКАРГА ЧЛЕНА АРТІЛІ "ШЛЯХ ДО ОСВІТИ" Ф. Б. БЕНЬКОВСЬКОГО
З С. БОГУСЛАВКИ ГРОСУЛОВСЬКОГО Р-НУ
НА ОДЕЩИНІ ДО УКРКОЛГОСПЦЕНТРУ НА ПРОТИПРАВНІ ДІЇ
КЕРІВНИЦТВА АРТІЛІ ПРИ УСУСПІЛЬНЕННІ ХУДОБИ

8 травня 1930 р.

Я, член СОЗа "Шлях до освіти" с 1927 г. В 1930 г. в январе наш СОЗ принял устав с/х артели старой редакции и было категорическое постановление о введении помимо рабочей скотины и весь молочный скот, несмотря на то, что в некоторых хозяйствах было только по одной корове. После этого постановления жена моя немедленно сдала единственную корову.

После статьи Сталина и выпуска нового устава для с/х артели, я написал в артель, чтобы она мне возвратила корову, для чего я внесу пая около 80 руб., на что артель (правление) категорически мае отказала и ответила, что если даже и выйду из артели, то только в конце бюджетного года получу за вычетом всех долгов остальной причитающийся пай. Обращался в РИК - ничего не помогало, везде отказывали, и я поехал в Одессу в окрколгосп, обратился к члену правления Чуприне, и он сказал, что корову взять очень трудно, но он будет через несколько дней у нас и этот вопрос выяснит. Приехав домой я ждал Чуприну целую неделю и не дождавшись я поехал в Харьков узнать, где та правда, где у нас, па местах, так ее скрывают. Обратился я к члену правления т. Тищенко, она меня выслушала и послала к другому, я рассказал все, как есть, говорил, что долга у меня 47 руб. в с/х артели и якобы моя корова вывезена за долги. Он немедленно дал распоряжение мне на руки от 26.IV. 1930 г. № 5012 о расследовании факта нарушения статута, а мне чтобы немедленно возвратили корову. Приехал домой и не желая ехать еще в Одессу, обратился в правление с/х артели к Тищенко и остался чтобы мне возвратили корову. Дал им Ваше распоряжение, они его кинули и мне ответили, что я надрываю* этим работу, и делаю для себя хуже. Обратился в парткомитет мне отказали, а в это время 3 мая правление созывает общее собрание вновь и утверждают старый устав и постанавливают коровы единоличникам не отдавать. А вопрос не ставить к тем остальным членам, каковые коровы совершенно не сдали: например - член партии Шестаков корову совершенно не сдал, председатель артели член партии Тищенко корову продал, а, когда заволновалась вся артель, купил старую корову и сдал, много других активных членов, какие попродали.

Моя жена поехала в Одессу и член правления Чуприна ответил, что корова назад не вернется, раз сдали добровольно, вопрос исчерпан и с этим приехала жена домой. Видя такую несправедливость и что член правления завхоз артели забрал самовольно корову с короварни, несмотря на то, что он неделю тому назад продал одну корову, я тоже пошел и взял самовольно корову. И 7 мая правление созывает собрание, где ставит вопрос о принятии нового устава и роздаче этих коров, какие были сведены в короварню, а члена правления и меня и еще одного в текущих делах ставят вопрос о привлечении к ответственности за нарушение устава. И завхозу строгий выговор, второму поставить на вид, а мне, за срыв работы по коллективизации, что если бы не я, то этого совершенно не было б - исключают из артели и ставят вопрос о снятии меня с должности и исключении из СОЗа. Кажется все понятно, не знаю только кто заварил эту кашу, я или само правление в лице т. Тищенко.

Мое заявление вполне понятно и я прошу Вас вмешаться в это дело и дать ему законный ход. Защитить меня от этой кучки людей, которые заправляют нашей артелью, восстановить меня вновь членом артели.

Когда меня исключили, то собрание не хотело голосовать и ставили на голосование 5 раз и в последний раз Тищенко сказал, что это те не поднимают руку, каковых завтра нужно исключить из артели. Так-то результат голосування: из присутствующих** 35 членов "за" исключение - 9, "против" - 6, остальные воздерживались - вот как у нас делается и ищите после этого ту правду, что говорят, что где-то у нас она есть.

Проситель: бывш. красноармеец 1919-1923 гг., доброволец, служил в отдельной кавалерийской бригаде Котовского

Бенько28

8 мая 1930 г.

Згідно:

ЦДАЖР України, ф. 559, оп. 1, спр. 168, арк. 177-173. Копія.


* Так у тексті.

** У тексті "предшествующих".


28 Правління Укрколгоспцентру 19 травня 1930 р. надіслало скаргу Ф. Беньковського до Одеської окрколгоспспілки па повторний розгляд. Ще в квітні 1930 р. селянин скаржився, що йому відмовлено в поверненні корови, а райвиконком, куди він знернувся по допомогу, не лише не вирішив справи, але й рекомендував колгоспнику вийти з артілі. Укрколгоспцентр ще тоді пояснив Одеській окрколгоспспілці, що коли селянин мав одну корову, то її усуспільнювати не можна, а якщо порушення вже трапилося, слід негайно його виправляти, повертати худобу і, тим більше, не можна виключати скаржника з колгоспу. Про тяганину в таких справах свідчить наведений документ.- Док. № 84


№ 85
ЗАЯВА КОЛГОСПНИКА С. БЕЗДІТНОГО З КОЛГОСПУ
ІМ. ЛЕНІНА С СТРАТІЇВКИ НА ВІННИЧИНІ ПРО ВИХІД З КОЛГОСПУ
ЧЕРЕЗ СОЦІАЛЬНУ НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ

18 травня 1930 р.

Заява

До Стратіївського колгоспу ім. Леніна
Від Бездітного Семена

Для виходу з колгоспу на парі маю уважительну причину в тім, що на зборах колгоспу 18 травня виявились великі зловживання. Такі, що із млина брали первий сорт вальцовану муку та ділились між собою вся верхушка колективу, як партійці, так само й позапартійні, вся адміністрація, котра була на хороших посадах, брала по 3 і по 5 пудів муки (вальцованої), а темні маси давали хліборобам по 2 кг і по 5 кг муки житньої. Я на таке зловживання не можу дивитись і подаю заяву для виходу з колгоспу на парі. Землі у мене було 2 дес. 18 сотих, садиби 27 сотих, сінокосу 19 сотих, сім'я 5 душ. Здав у колгосп 50 пуд. сіна, ЗО пуд. ярої соломи, 4 пуд. ячменю, 4 пуд. 15 фун. гороху, 30 фун. кукурудзи.

У нашому колгоспі нема класовості, того я вихожу.

Певно: секретар (підпис)
З оригіналом згідно

ЦДАЖР України, ф. 559, оп. 1, спр. 377, арк. 77. Копія.


№ 86
ЗАЯВА СЕЛЯН С. СКИБИНЦІ ТУЛЬЧИНСЬКОГО ОКРУГУ НА ВІННИЧЧИНІ
ДО ОКРКОЛГОСПСПІЛКИ ПРО ВИХІД ІЗ СОЗу Й ПОВЕРНЕННЯ ЗЕМЛІ

20 травня 1930 р.

До Тульчинського Окрколгоспсоюзу
Громадян с. Скибинці Ладижинського р-ну
Плаксія, Баченка та Гоцула Лаврентія

Заява

Від імені 120 господарств, що вийшли з СОЗу, просимо розпорядитись, аби нам виділили землю ярового клину.

Нам управа заявила, що землю нам не віддадуть, а щоб ми продовжували обробляти її як члени СОЗу, а потім в кінці року буде проведено розрахунок. Ми з цим не погоджуємося та просимо, щоб зараз повернули землю. Землеустрій у нас ще не пройшов, а лише зараз розпочинається.

До районних органів ми зверталися, але вони нам теж так кажуть, як і управа колгоспу.

Підписи: Гоцул, Плаксій, Баченко (неписьменний)29

м. Тульчин
20.V.1930 р.

Тульчинський окрколгоспсоюз, діловод Маркс

ЦДАЖР України, ф. 559, оп. 1, спр. 377, арк. 76. Копія.


29 Голова правління Тульчинської окрколгоспспілки Мікульський дав районним організаціям розпорядження негайно відвести селянам земельну площу для ярового клину.- Док. № 86.


№ 87
АНАЛІТИЧНА ДОВІДКА ІНФОРМГРУПИ НКЗС УСРР
ПРО ПОПЕРЕДНІ НАСЛІДКИ РОЗКУРКУЛЕННЯ
В ХОДІ СУЦІЛЬНОЇ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ

21 травня 1930 р.*

Не підлягає розголошенню прим. № 1

Про наслідки розкуркулення сучасні відомості НКЗС обмежуються лише неповними даними по 9 округах. За цими даними всього куркульських господарств, що їм залишено право на землекористування по 90 адмінрайонах (по яких одержані матеріали) налічується 20 425 господарств або 227 господарств пересічно на один район.

Коли вважати, що наведені дані більш-менш репрезентують Україну в цілому, можливо гадати, що таких господарств буде нараховано всього близько 1309 тис, або 12,6 % від всіх господарств України; прийнявши, що в цьому році в розкуркулення було втягнуто приблизно 71 % куркульських господарств, одержимо всього близько 93 тис. таких господарств.

За даними округ, землю глитайським господарствам залишено за їдоцькою нормою; ця норма коливається по округах, що дали відомості, від 0,4 до 1 га на їдця, що становить пересічно по Україні на двір близько 3,4 га.

По 56 адмінрайонах динаміка землекористування куркульських господарств, в зв'язку з розкуркуленням, приблизно така: всього землі було 144,1 тис. га (100 %), відібрано- 106,3 тис. га (73,8%), залишилось - 37,8 тис. га (26,2 %).

Коли ці дані перерахувати на один район, одержимо пересічно: всього землі було 257,5 га, відібрано 191,0 га, залишилось 67.5 га.

Розповсюджуючи ці дані в цілому на Україну (557 районів), одержимо припускально, що по всіх глитайських господарствах України можливо нарахувати всього землі 1430,0 тис. га; з них буде відібрано - 1057,0 тис. га і буде залишено - 373,0 тис. га. Вважаючи, як і раніш. що в цьому році зачеплено всього 50 % таких господарств, одержимо припускально, що у глитайських господарств, що їх розкуркулено в цьому році, було землі 1016 тис. га, відібрано - 752 тис. га, залишено 264 тис. га.

З відібраної землі передано колгоспам близько 66,5 %. Решту передано почасти радгоспам (по Миколаївській окрузі радгоспам передано всю відібрану площу); почасти, громадським селянським організаціям (СТВ тощо). Всього по 96 районах в 9 округах відібране у куркулів майно оцінено в сумі близько 9691,9 тис. крб., що становить на один район близько 100,9 тис. крб.

При поширенні цих даних на всю Україну (557 районів), одержимо близько 56 233 тис. крб. На 71 % куркульських господарств по Україні, що їх зачеплено розкуркуленням, в цьому році припускально отримуємо близько 40 млн крб. З усього майна, що його відібрано при розкуркуленні, за даними округ, колгоспам передано близько 97,5 %. Таким чипом, можна вважати, що майно поступило майже цілковито на поширення та зміцнення руху колективізації.

За даними 6 округ (55 районів), майно, ,що його одержано від куркулів, можливо приблизно розподілити так: (тис. крб.)

Всього Будівлі Підприємства Складні машини Дрібний реманент Худоба Насіння Фураж Iнше майно
Абсолютно
4457,2
%/100
2654,3

59,5
52,8

1,2
333,5

7,5
174,1

3,9
711,6

16,0
54,1

1,2
65,4

1,5
411,4

9,2

Таким чином, головні суми майна складають житлові с/г будівлі та худоба; з останньої вартість тяглової сили (коні та воли) складає близько 349,7 тис. крб. (49,1% від вартості худоби), корови - 262,2 тис. крб. (36,8 % від вартості худоби). На один район, за цими даними припадає (тис. крб.):

Всього Будівлі Підприємства Складні машини Дрібний реманент Худоба Насіння Фураж Iнше майно
81,0 48,2 6,0 6,1 3,2 12,9 1,0 1,2 7,5

Таким чином, можливо вважати ліквідацію куркульства як класу, в зв'язку з суцільною колективізацією, не лише міроприємством, яке має виключно політичне значення, але й міроприємством, яке має певне економічне значення.

От ті попередні суто орієнтовні підрахунки, що їх було можливо зробити на підставі тих обмежених матеріалів, що поки що маються в НКЗС.

21.05.30 р.

ЦДАЖР України, ф. 27, оп. 11, спр. 68, арк. 77-79. Оригінал**.


* Дата розмноження документа.

** Під документом нерозбірливий підпис.


№ 88
АКТ ОБСТЕЖЕННЯ АРТІЛІ "ЛЕНІНСЬКИМ ШЛЯХОМ" У С. ВІЛЬХІВКА
ЧИСТЯКІВСЬКОГО Р-НУ СТАЛІНСЬКОГО ОКРУГУ ПО ЗАЯВІ СЕЛЯН
Г. І. ПЕТРОВСЬКОМУ ПРО ПРИМУСОВІСТЬ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ АРТІЛІ

24-25 травня 1930 p.

1930 року травня 24-25 дня. Комісія в складі: від Сталінського окрколгоспсоюзу тов. Колесніка, уповноваженого секцією РСІ по Чистяківському р-ну тов. Мокрого, члена секції РСІ тов. Наполеонова, секретаря партосередку села Вільхівського тов. Хлівненка, голови Вільхівської сільради тов. Піддубного та представників сільськогосподарчої артілі "Ленінський шлях" т.т. Трусова, Кравченка, Дяченка та Золотарьова.

Проведення обстеження як організаційного, так і господарчого стану артілі "Ленінський шлях" Вільхівської сільради Чистяківського р-ну на Сталінщині. Обстеження проводилося згідно поданої заяви групою селян, в кількості 140 чоловік на ім'я голови ВУЦВК'у тов. Петровського Г. І. та Укрколгоспсоюзу.

При чому встановлено:

1. Організаційний стан артілі:

а) с/г артіль "Ленінський шлях" організовано в першій половині лютого місяця 1930 р., остаточне оформлення її (затвердження статуту, вибори органів керування та ін.) проведено 17-18 лютого б. р.;

б) при організації останньої до її складу ввійшли два раніш існуючі колгоспи, які в своєму складі мали до 46 господарчих одиниць, під час же проведення підготовчої роботи щодо виробничої с/г засівкампанії артіль виросла на 377 господарств. Таким чином, с/г артіль "Ленінський шлях" на початок проведення весняної засівкампанії мала в своєму складі 423 господарчих одиниці, а земельною площею 4100 га, та з наявністю тяглової сили: 660 шт. коней, 12 волів та 2 трактори.

Крім вищезгаданого с/г артілі "Ленінський шлях" для закріплення її матеріальної бази державними організаціями Чистяківського р-ну було передано куркульського майна на суму 25 тис. крб.;

в) під час проведення організаційних робіт с/г артілі, керуючими останньої в складі тов. Трусова і Кравченка за участю представників місцевих організацій в особі тов. Лезінського та міліціонера т. Каверіна, в присутності уповноважених, прийом членства проводився без розгляду їх соціального стану. Таким чином, в склад членів с/г артілі "Ленінський шлях" приймалися ворожі елементи і особи, які мали виключно промисловий напрямок і сільське господарство вели для поповнення своєї матеріальної бази. Наприклад, Власенко Андрій Макарович має 3 синів, які виключно працюють на підприємстві, також і сам Власенко працює і під час проведення суцільної колективізації по с. Вільхівка дали згоду передати до колгоспу все засівне зерно, робочу худобу, с/г реманент та інше, на що було складено відповідного акта (останній не вручено гр. Власенку).

Були й такі громадяни, як Оприщенко Василь та Андрієвський Петро, які за весь час свого перебування в колгоспі вели антиколективну роботу, спрямовану в бік зриву міроприємств, які були встановлені колгоспом при його організації.

Крім того, керівниками колгоспу в складі т. Кравченка Федора, Кравченка Івана, Коваленка Якова, Лутасико Михайла, Гапонова Акима, Вірченка Петра, Прилуцького Прокопа, Сергієнка Митрофана - за участю представників адмінвідділу, в особі тов. Каверіна і трьох міліціонерів 3-го поділу Чистяківського р-ну - практикувалися методи адміністративного усуспільнення робочої худоби, с/г реманенту, навіть усуспільнювали харчові продукти. При виконанні вищезгаданих міроприємств та статуту с/г артілі, затвердженого загальними зборами колгоспу від 17 лютого б. р., вищезгадані товариші практикували й такі методи: злом дверей, підбор ключів, арешт деяких осіб (старший міліціонер Каверін заарештував гр. Оприщенка під час роботи останнього на городі гр. Вірченка, одправив останнього в міліцію, а сам продовжував роботу. Після закінчення цієї роботи, коней відправив на господарчий двір колгоспу, а сам відправився до вищезгаданого громадянина і забрав без його на це згоди дві пари биків і одправив також на господарчий двір колгоспу).

Всі вищезгадані непорозуміння було проведено по відношенню громадян Оприщенка Андрія, Піддубного Сергія та Воробченко Марії - це особи, які не давали згоди на усуспільнення вищезгаданих міроприємств (с/г. реманент і робоча худоба). Не відставали в цьому відношенні й другі громадські робітники, наприклад викладач Вільхівської школи соцвиху (прізвище невідоме): "Середняцтву один шлях - колективізація, а якщо останні не бажають вступити до колгоспу, то буде гірше (смерть)". Що торкається побоїв вікон, то останній дійсно мав місце в мент оперативної роботи представниками місцевих організацій в присутності керуючих осіб колгоспу, але не було доказано громадянам, які складали заяву, хто й ким це зроблено.

Всі ці обставини дали можливість ворожим елементам повести досить гарну антиколективну роботу серед бідняцько-середняцької маси Вільхівщини і в сучасний мент серед членів артілі "Ленінський шлях" спостерігається ліквідаційний настрій, який загрожує нормальному проведенню полки просапних культур (останнім загрожує загибель), а також не виконання виробничого плану, якого складено на 1929/30 господарчий рік по с/г артілі "Ленінський шлях".

Зі слів деяких членів колгоспу (гр. Воробченко) на виробництві приймають участь (полка просапних культур) щоденно 60-70 чоловік, а решта чекає вирішення керуючих організацій, згідно поданої ними заяви. Складена заява на ім'я голови ВУЦВКу та Укрколгоспу мала своєю метою, аби керуючі організації дозволили провести розподіл земельної площі, яка в сучасний мент належить до колгоспу, згідно статуту (раніш окремим громадянам), а також вирішити питання з засівами ярових та просапних культур, які в більшій частині, по вині керівників колгоспів, проводилися незначною кількістю членів колгоспу.

Складання цієї заяви проводилося в конспіративному порядку, за участю гр. Оприщенка Василя та Андрієвського Петра (останні з'являлись керівниками), які під час складання останньої збирали кошти (50 коп. до 1 крб.) для поїздки до м. Харкова по вирішенню всіх питань, викладених в заяві (заява прикладається)*.

На підпис складеної заяви запрошувались члени колгоспу, які ще не подавали до правління колгоспу вимог про їх вихід з колгоспу, яких на час обстеження лічиться 29 господарств. Запрошувались і такі члени як гр. Ковчук Павло, який в мент підпису цієї заяви був в нетрезвому вигляді, останню самому підписувати не прийшлося. Як перші, так і другі не були освідомлені з редакцією складеної заяви, і в більшості підпис зазначених осіб в заяві проводиться невідомими для них особами (зі слів самих колгоспників). Були внесені до списку й такі громадяни, котрі за весь час існування артілі "Ленінський шлях" не мали ніякого зв'язку з нею, і одноразово не перебували членами останньої. Таких громадян внесено до 6 чоловік. Організація праці по артілі "Ленінський шлях" може бути охарактеризована так:

1. Земельна територія, яку має колгосп, розподілялася не на бригади, бригадні участки, а розбита на двори в кількості від 30 до 40 шт. (це лічилися бригадами) - цим дворовим бригадам давалися контрольні завдання, але ж перевірка їх виконання й облік праці окремих колгоспників ніким по проводилися.

2. Оплата праці правлінням встановлена не згідно матеріалів та інструкції окрколгоспсоюзу, в якій було пропоновано проробити питання тарифікацій, встановити норми виробітку для окремого колгоспника, а також розбити на рівну кількість бригад всю робочу силу колгоспу.

Весь процес виробничої с/г засівкампанії по артілі "Ленінський шлях" проходив без усякого на це плану, що недає можливості знати на скільки раціонально використовувала кожна бригада свою робочу силу, с/г реманент та тяглову силу.

Господарчий стан артілі

1. Підготовчу роботу щодо весняної засівкампанії артіллю "Ленінський шлях" розпочато в першій половині грудня місяця 1929 р. За цей термін згідно виробничого плану, що його має артіль, та контрольних завдань Чистяківського РЗВ, останньою було пропущено через зерноочистительні машини необхідну кількість всіх ярових культур для забезпечення земельної площі. Взагалі по артілі прочищено у % відношенні 98, а протруєно 85 %.

Необхідна кількість с/г реманенту для проведення весняної засівкампанії була пропущена через майстерні колгоспу, ремонт останніх проводився як силами колгоспу, а також і робітничими бригадами, що їх було надіслано до артілі "Ленінський шлях".

Приводимо матеріали весняної засівкампанії (згідно контрольного завдання Чистяківського РЗВ та виробничого плану) по культурах (га):

  Всього Пшениця Ячмінь Овес Кукурудза Соняшник Картопля Бахчі Трава Буряк Інші
За планом
Фактично
3934
3927
2045
2159
267
841
179
141
314
317
354
215
79
87
79
79
39
29
40
2
20
57

Виконання контрольних завдань по зернових культурах має надвишку, а просапні, зокрема соняшник, не дивлячись на ті можливості, які мала артіль, не виконано на 139 га. У % відношенні завдання артіллю виконані на 99,8 %.

Що ж торкається підготовчої роботи до уборочної кампанії, то правління артілі "Ленінський шлях", не дивлячись на низку вказівок з боку керуючих організацій, ще не приступило до вирішення питань, які зв'язані з проведенням цієї роботи (не мається плану на ремонт с/г інвентаря) .

Необхідно декілька слів сказати і про організацію відходу на підприємства членів колгоспу, весь вільний час з моменту закінчення весняних робіт до початку полки та реалізації врожаю, правління колгоспу зовсім не реагувало на запроси членства про надання роботи на промисловості, як самим, а також і з худобою.

Висновки

1. В мент проведення підготовчої роботи щодо весняної засівкампанії та суцільної колективізації по Вільхівській сільраді Чистяківського р-ну, було викрито дійсну активність бідняцько-середняцьких кіл селянства, яку й було спрямовано організаціями району в бік всебічного обговорення всіх питань, що торкались колгоспівського будівництва.

Отже, не дивлячись па наявність активності серед бідняцько-середняцьких мас, остання не була використана правлінням артілі в межах проведення організаційних робіт по с/г "Ленінський шлях", крім вищезазначеного, керуючими особами артілі за допомогою представника РВК тов. Хисамова та адмвідділу тов. Каверіна проводилось без підготовки усуспільнених харчових продуктів (с/г реманент, робоча худоба, а також усуспільнена).

Виходячи з вищезазначених фактів, комісія рахує за необхідне негайно приступити до виділу засівів для громадян, які вже подали заяву про їх вихід з колгоспу, виділ засівів проводити, користуючись вказівками центру та інструкцією Сталінського окрзерносоюза, яку надіслано всім РВК для керівництва, технічне виконання цієї роботи покласти на РЗВ.

2. Рахувати за доцільне переглянути весь склад органів керування артілі, "Ленінський шлях" і осіб, які обвинувачуються в цьому акті, негайно зняти з роботи і притягти до судової відповідальності.

3. Пропонувати артілі "Ленінський шлях", аби остання в найкоротший термін склала плана на ремонт с/г реманенту, необхідного для уборки врожаю.

4. Пропонувати артілі "Ленінський шлях" негайно проробити робочий план уборочної кампанії, переглянути склад бригад та організацій но їх оформить.

5. Начали вести підготовку по ремонту і виявленню тари; необхідної для реалізації урожая.

6. Пропонувати артілі, аби остання мала план засідань правління та загальних зборів. При складанні останнього необхідно буде поставити відчит уповноваженого галузями господарства артілі.

7. Пропонувати артілі провести роз'яснюючу роботу серед колгоспників про статтю Сталіна, постанову ЦК ВКП(б) та постанову уряду про пільги колгоспникам взагалі, артілі "Ленінський шлях" звернути увагу на налагодження агрокультурної роботи, зв'язавшись з відповідними організаціями.

Комісія (підписи)
З оригіналом згідно: Секретар ОКГС (Городков)

ЦДАЖР України, ф. 559, оп. 1, спр. 231, арк. 92-95. Засвідчена копія.


* У справі відсутня.


№ 89
З ВИСТУПІВ ПРЕДСТАВНИКІВ З МІСЦЬ
НА ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ НАРАДІ КОЛГОСПНИКІВ
30

25 травня 1930 р.

Левицкий В. Ф. (Бессарабская коммуна им. Г. И. Котовского)... Поскольку т. Самойлов31 задал вопрос о чековой системе, я считаю необходимым остановиться на том пути, по которому мы пришли к этой чековой системе. Прав тов. Самойлов, когда он говорит, что нельзя применить чековую систему во всех колхозах. Совершенно правильно. Но ряд положений общих хозяйственных установок можно и безусловно нужно принять из нашего опыта Колхозцентра, чтобы иметь их как целевую точку, к которой мы направляем организацию труда. Из чего мы исходили при построении всей системы, ведь она вышла не из теории, не из книги, а на основе реальной действительности, причем эту реальную действительность мы постарались научно проработать. Мы исходили из психологии "хозяина". Мы исходили из того, что из себя представляет колхозник. На этом мы строили свою систему. Прежде всего вопрос о структуре. К примеру, такая деталь: скажите, где структурно должны находиться машины и тягловая сила, кто за них отвечает - заведующий ли полеводством, старший полевод, или отвечает старший но конюшне? Благодаря тому, что нет хозяина над машиной, старший но полеводству привозит ее, бросает возле склада, а вот кто отвечает за оргики к этой машине, кладовщик только хранит. Где должно структурно находиться гумно, должно ли оно находиться при полеводстве или в другой части, где должно находиться навозохранилище. По всем данным навозохранилище должно входить в состав животноводчества - так все агрономы говорят, а мы утверждаем, что оно должно структурно находиться в полеводстве, потому что старший по коровнику заинтересован только в том, чтобы вывезти навоз, но у него нет прямой заинтересованности в приготовлении навоза. Если взять солому, то прямой заинтересованности в правильном расходе соломы старший по полеводству не имеет. Теперь второй момент - вопрос о "хозяине колхоза". Как вы ни говорите, но в руководстве и в управлении этот момент упускать нельзя. Что мы имеем сейчас? Колхозник хозяин колхоза. Он хозяин, когда предъявляет требования к правлению, но беда вся в том, что он своих - "хозяйских навыков" не применяет, когда работает с парой лошадей. Нужно, чтобы он был хозяином, когда работает с этими лошадьми. Нужно запрячь "психологию хозяина" в коллективную повозку, в этом основное, и если этого не будет сделано, то мы в результате должны будем скатываться к созданию батрацких настроений. В своей чековой системе мы исходим из реальной действительности. Мы живем на Правобережье. Крестьянин, работая на сахзаводе, привез дрова или бурак, ему дают "квиток". Нужно знать, что крестьянин не верит ни одному табельщику - что он там ему запишет в табеле - а дай ему "квиток". Отсюда первый вывод, что нужно колхознику давать какой-то "квиток-чек", он себе его в узел завяжет и знает, что он что-то имеет на руках, а не где-то записано в какой-то книжке. Вот исходя из этого мы и начали танцевать (голос с места: "при потере доверия"). Мы доверия не потеряли. Вопрос в чем? Крестьянин - коммунар прикреплен к паре лошадей, привез с вокзала Левицкого, оплатила контора, привез на мельницу дрова - получил, забороновал столько-то гектаров - получил. Здесь может быть так, что одной парой лошадей Иванов выработает 120 руб., а Петров - 150. 65 % идет в доходную часть конюшни, остальные 35 % - коммунару. Я не буду подробно Вам рассказывать, в чем сущность этой чековой системы. Приведу еще такой пример по линии снабжения. Купили трое часов, стоят на складе. Приходит старший по свиноводству, просит часы. Одни стоят 10 руб., а остальные - по 3 руб. 75 коп. Спрашивает - лучшие сколько стоят? Говорят, 10 руб. Нет, дайте мне за 3 руб. 75 коп. Режим экономии у крестьянина принцип врожденный. Крестьянин наш не привык считать того, что производится в своем хозяйстве - крупа своя, солома своя, все свое. Только то стоит деньги, что он продает, и он заносит эти настроения в колхоз. У нас нет ничего даром. У нас старший цеха как хозяин с одной стороны за все платит, а с другой - за все получает. Дальше коммунар видит, что он сделал и что получил...*

Теперь в отношении фондов. У нас применяется следующая система: мы платим рублем, но рубль то у нас условный, потому что мы платим чеками. Вы выработали 50 руб. 5 руб. отдайте на коммунальные услуги, сюда входит и стирка белья, и стрижка и т. д., 15 руб. в фонд питания, из оставшейся суммы мы отчисляем определенный процент в фонд социального страхования. В результате у нас получается фонд социального страхования, в счет которого мы содержим больных, детские ясли, инвалидов. В части фондов социального страхования я внес бы предложение чтобы поднять перед Наркомздравом и соответствующими учреждениями о том, чтобы они поставили в пропорциональную зависимость эти фонды от своих ассигнований, которые бы - стимулировали собирание фондов. Скажем, мы собрали 7 тыс., вы даете нам 5 %, соберете больше, дадим больше. Мы не можем требовать, чтобы государство взяло на себя на свой счет содержание нетрудоспособных, детей, лечение и т. д. Но мы можем поставить вопрос о том, чтобы правительство обсудило методы стимулирования накопления этих фондов так, как они будут увеличивать те общественные фонды, которые идут на соц.-бытовые нужды.

Теперь относительно норм выработки, разрядов, и т. д. Товарищи, у нас в коммуне нет норм, нет разрядов, но у нас есть оценка сдельной работы. Мы у себя в конторе, плановом отделе сообразуемся со всякими нормами и т. д., но крестьянина, не запутываем, не запутываем его голову, голову колхозника. Это вещь сводная (Марченко: "ошибка в терминологии") (голос с места: "и по сути"). Нужно, чтобы нормы знал Укрколгосп, ОКС и чтобы нормы знало и руководствовалось ими правление колхозов (голос с места: "скрывать от масс"). Не скрывать от масс, нет. Нужно строить работу на простом декретировании норм (голос с места: "это практика"). Я бы хотел видеть артель или колхоз, которые учитывают эти нормы и хотел бы знать как они практически учитывают все алгебраические формулы, которые есть. Не нужно крестьянину запутывать голову алгебраическими формулами. Извольте ее разложить на конкретные предложения, которыми крестьянин будет руководствоваться.

Насчет денег. Платим мы рублем за все. Но я приведу такой пример. Форд платит в Америке самую высшую ставку. Но у Форда все предприятия, которые обслуживают бюджет его рабочего - его собственные. На столовых он зарабатывает, на больницах зарабатывает, на школах зарабатывает, реально он платит меньше любой другой фирмы. Реальная плата меньше. Мы фондом социального страхования нивелируем, снимаем верхушку, прогрессивно-доходный налог снимаем. Остаток, который получается после вычета фонда коммунального, питания и страхования мы делим пополам. 50 % идет на лицевой счет, "на табак", "на пудру", делай с ним, что хочешь, а 50 % резервируем до конца хозяйственного года, говорим: "Будет хозяйство с прибылью - распределим, не будет - пустим на покрытие убытков". Реально мы рубля не даем, 50 % удерживаем до конца хозяйственного года.

Шапурин (Кременчуг)... Если возьмем распределение результатов хозяйствования, то положение плачевное. У нас в Кременчуге наблюдается большая утечка из колхозов. Это зависит от того, что массы не были подготовлены к коллективизации, а также экономическая подкладка очень слабая. Коллективы не получают деньги, а им нужно давать деньги и на керосин, и на прочее. Идут такие разговоры, что пет денег. нет и дела. Если мы организовываем коллективы, то нужно что-то придумать, нужно организовывать промышленные предприятия. Если не будет промышленных предприятий, тогда коллектив будет слаб и будет трудно его обеспечивать. Некоторые коллективы у нас давно существуют, но экономика у них слабая.

Некоторые товарищи говорили о том, что ставка установлена в 2 руб. 50 коп., а у пас - 1 руб. 50 коп. Как же можно регулировать рабочую силу, когда в посевную кампанию план был доведен до двора и должно выходить каждый день 50-100 человек, а выходило 25-30 человек. Были такие разговоры, когда мы заявляли, что срывается план, то селяне отвечали: "Раз взялись хозяйничать, то и хозяйничайте". Если человека тянули насильно, то из пего ничего хорошего не получится. Он не будет активным коллективистом. У нас после появления статьи Сталина ушло из колхозов 30-25 %. Они заявляли: "Вы нас насильно загнали в коллектив, Вы по три дня сидели в хате и тянули в коллектив". В таких колхозах плачевное положение и будет скверное положение в конце оперативного года. Если в коллективе было 400-500 хозяйств, затратили на ремонтную кампанию 2-3 тыс. руб., а на сегодня осталось 80 хозяйств, то там будет плачевное положение в конце оперативного года...

Субоч (Зінов'євський округ) ...Нам треба [в] колективах чуйність і наряду - тверду дисципліну, треба показати колектив [у], що він господар, але на зборах, на виробничій нараді. На роботі він мусить бути цілком і повністю підпорядкований, та лучше іншому члену правління, тут він тільки робітник. Коли він і тут буде себе почувати як господар, не знаю, чи будуть гарні наслідки, тому що господар може і "полежати", коли йому захочеться. Він господар тільки на зборах, на виробничій нараді, але на роботі треба підчинятись. Треба скеровувати так роботу, щоб було менше начальства. Отже, необхідно, щоб були бригадири, але бригадир повинен знати, що йому поручено керувати [не] "возами". Дуже часто колективну масу нервує, коли багато начальства. Цей момент треба брати на увагу.

ЦДАЖР України, ф. 559, оп. 1, спр. 315, арк. 65-70, 102-103, 123-124. Стенограма.


* Опущено частину виступу про організацію органу для розбору конфліктів у господарствах.


30 Провєдена Укрколгоспцентром та Наркомземом УСРР. На порядку денному стояли питаная: 1) підготовка до збиральної кампанії; 2) організація праці; 3) розподіл наслідків господарювання.- Док. № 89.

31 Представник Укрколгоспцентру.- Док. № 89.


№ 90
ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА ІНСТРУКТОРА НАРКОМЗЕМСПРАВ
УСРР ПРО АНТИКОЛГОСПНІ НАСТРОЇ ДЕЛЕГАТІВ
СЕЛЯНСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ НА ШЕВЧЕНКІВЩИНІ

29 травня 1930 р.

Тов. Лакіза й Прокудін

Посилаю цього листа, бо вважаю, що уроки Шевченківщини треба врахувати іншим округам. Шевченківці, як це вам відомо, скликали позапартійну конференцію батраків, бідняків і середняків колгоспників і поодиноких господарств.

Підготовної роботи в чотирьох районах, де мені довелося бути, а саме: Кам'янському, Олександрійському, Вільшанському та Городищенському - не провадилось, вибрали на авось. До того як правило, вибирали представників від поодиноких господарств, обов"язково тих. хто виступав і зривав колективізацію на селі, словом явних підкуркульників.

В с. Орлівцях Городищенського р-ну на моє запитання, як пройшли вибори на позапартійну конференцію, то селяни - колективісти і бідняки середняки в один голос заявили, що більша половина села не знала про вибори. По-друге - одного вибрали підкуркульника, що зірвав колективізацію і весь час веде підривну роботу. На селі організував групу антиколгоспників, сам він заможний середняк - вибрали його по лаяні активістів для того, щоб на конференції його обробили. Так само й таких же самих обрали й по тих районах, що вже я написав. Які ж поки що по першому дню конференції ми маємо наслідки?

Відчиняючи конференцію т. Левкович, із зали почалися викрики (уловити не можна було), але намагаючись помішати*. Потім раптом почалась шумиха через недохватку місця (чоловік 60-50 напочатку не мали де сісти) - словом перебили вступну промову. Довелось уговорювати, що все налагодиться. Все це як на не організованій сходці. А далі посипались такі записки:

а) "Киньте нас агітувать, цим не візьмете, давайте говорить про мануфактуру";

б) "Бросайте привітання й розговори про соціалізм, давайте поговоримо, як би повернути засланих";

в) "Нам колективізація й соціалізм не нужні, бо все це довело нас, що ми голі, босі і годуємо воші";

г) "Колгоспи, це не воля селян, а нове ярмо, давайте обговоримо, як його позбутися";

д) "Тут в своєму привітанні військовий нам розказав, що буржуазія для радянської влади не страшна, що буржуазія думає нападати на нас, і що ми її переборемо. Так цікаво знати, хто ж з нас бреше?".

То на таку тему посипалось чимало від делегації записок. Почали з задніх скамейок вигукувати: "Давайте перенесем конференцію на двір". Звичайно ці вигуки мали свою політичну підкладку, а саме: на вулиці біля засідання зібралось понад 80 чоловік, позбавлених права голосу, розкуркулених, з різних сел, що чекали на т. Петровського. Не обійшлось й без того, що біднячка з с. Білозір'я - делегатка, свій делегатський квиток передала кулаку Сайку Золотоніського р-ну, який підлягає виселенню, він просунувся в перші ряди конференції. Попав в залу "співець" за "вільну Україну".

Все це говорить, що парторганізація не підготовилась як слід, і не придала цій конференції такого значення, що на його треба було сподіватись - вибрала часом небажаних людей, підкуркульників - "нехай мовляв їх там в окрузі оброблять".

До того ж раз викликали на конференцію і від поодиноких господарств, то треба було хоч декілька чоловік ввести і від них в президію конференції, а цього як раз не зробили. Це теж відразу мало свій вплив на прибувших делегатів неколективістів.

"Кажуть не забувати за поодиноких, а самі про пас забули",- почались розговори в залі та спори. Тоді як від округових організацій в президію ввели щось понад 35 чоловік, всі 35 чоловік сіли спереді, а обраних від конференції посадили ззаді і на цьому почали розводити демагогії: "Де ж батраки в президії?". Конференція проходе перший день якось придушено - як буде сьогодні, що будуть говорити на доповідь Левковича, напишу додатково, а пока всього.

Підпис

29.V.30 р.

ЦДАЖР України, ф. 27, оп. 11, спр. 68, арк. 6-7. Копія.


* Так у документі.


№ 91
З ПОВІДОМЛЕНЬ ІНСТРУКТОРІВ УКРКОЛГОСПЦЕНТРУ
ПРО ХІД КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ, ОРГАНІЗАЦІЮ, ОБЛІК
И ОПЛАТУ ПРАЦІ В КОЛГОСПАХ

Травень 1930 р.

Прилуцька округа. Стан колективізації населення був найкращий. Так, на 10 березня було колективізовано 82 % бідняцько-середняцького населення. Через декілька днів почався стихійний вихід членів з колгоспів й всі місцеві організації бросили всі свої сили, щоб припинити це явище. Енергійна роз'яснююча кампанія зробила багато, але все ж таки деякі колгоспи розгубили зі свого складу до 80 %. Дружно й добро проведений пробний виїзд колгоспників з с/г реманентом та сівба, що почалася в колгоспах, стали за найкращого агітатора в справі колективізації. Кількість членів колгоспу почала збільшуватися і по деяких колгоспах досягла навіть попереднього рівня. Але в тих селах, де заохочуючі заходи вживалися в формі загрозів, арештом, відправкою на Соловки та ін.- роз'ясняти та взагалі робити було дуже важко, й до терміну мого виїзду32, відсоток колективізацій ледве-ледве досяг 30-40 %. Тепер колективізація охоплює все більше і більше населення й відсоток колективів поступово йде в бік збільшення.

Роменщина. Колективізація в Лохвицькому р-ні па 28 березня 1930 р. була розвинута на 66 %, а в сучасний момент є 22 %. По Гадяцькому р-ну на 20 березня було 34 %, а тепер біля 23 %. Посівна кампанія в колгоспах проходить спільно й поки що задовільно. В колгоспах, головним чином під час посівної кампанії, не вистачає тяглової та робочої сили й тому посіви по деяких колгоспах затягнуться на 2- З дні, а то й більше. Організація праці в час засіву - організовано бригади та групи за призначенням робіт та за нарядами. Організація й районування кущових об'єднань колгоспів проведено за виробничими ознаками певного напрямку господарювання й за територіальними ознаками.

Лубенщина. Статут артілі33 по колгоспах приймається, є неясність, головним чином, щодо неподільного капіталу та паїв. Всі зміни та доповнення, які оголошені в пресі, недостатньо популяризовані серед колгоспівського населення. Велика кількість колгоспів умовно рахується за статутом СОЗ і є небажання переходити на статут артілі. Це вимагає випуску нового статуту СОЗу. Колгоспівське населення охоче йде на усуспільнення робочої худоби, реманенту й землі. Пільги, які опубліковані в пресі для колгоспів34, серед колгоспівського населення мають гарне враження і це гарно впливає на закріплення колективу та підйому настрою серед членів колгоспу.

АМСРР. Героїчні зусилля значної частини села і в першу чергу наймитів та бідноти навколо здійснення плану весняного посіву та боротьби з куркульською частиною села, що намагалася зірвати всі ці міроприємства та проводила свою роботу, головним чином серед жінок. особливо в період після оголошення статті тов. Сталіна35, коли по декілька ночей вряд біднота та краща частина середняків не спала, чергуючи біля господарських будівель колгоспу, боючись хаотичного "виправлення" помилок, які булл припущені в галузі колективізації, що загрожувало зривом посівкампанії. Треба було бачити, з якою щирістю який-небудь батрак, або бідняк годинами заспокоював та переконував тих, що збиралися за несвідомістю зірвати кампанію.

Лубенщина. Організація праці в колгоспах не налагоджена в такому розумінні, як вимагає колективне господарство, а проходить своєрідно, на досвіді індивідуальних груп супряг. Норми виробки роботи зовсім не запроваджуються й є тенденція рівності [в] оплаті праці. Кожен прагне одержати за більшою оцінкою роботи й на цьому виникають суперечки й незадоволеність. Є пасивність й відсутність ретельності в колективній праці, на підставі чого проявляються "собезівські" настрої ("коли не буде в нас, то держава дасть"). Наряди на роботу й облік виконання проводиться за списком бригадира, а потім записується в канцелярії в загальну книгу по кожному робітнику окремо. Рахівництво не налагоджено й не відбиває виконання праці членів. Авансування членів колективу не проводиться через економічну неможливість та відсутність грошей.

Могилів-Подільська округа. В нових колгоспах, які утворено за останні місяці, робота проводиться дуже неорганізовано, з великими перебоями та труднощами, є багато випадків відмовлення від роботи, невиконання розпоряджень правління колгоспу, покидають роботу багато раніше встановленого часу. Кидають реманент в полі й повертаються додому. Спостерігається немало випадків посилки на роботу замість себе - дорослого члена колгоспу - підлітків на відповідальну роботу, внаслідок чого робота зривається. Є такі явища, як відмовлення від роботи, тому що господарство усуспільнює 5 га землі і гадає, що робити треба тому, який усуспільнив тільки 2-3 га, а хто більше усуспільнив, той повинен одержати на свою сім'ю за землю без особистої праці.

Основна форма організації праці - це бригади. На чолі бригади стоїть бригадир, що розприділяє членів бригади по роботах. Прикріплених постійно до тої чи іншої роботи як правило в колгоспах немає. По деяких колгоспах галузі робіт розбили по розрядах (5-розрядна сітка). В цих же колгоспах пробували встановити норму виробки, але ця справа зараз не набула відповідної уваги, тому що ціла низка об'єктивних умов не дала змоги проводити цю роботу. Наприклад, малосвідомий [працівник] в цій галузі, реманент та тяглова сила не відповідає нормам й т. д. Більш всього по колгоспах встановлено трудодні.

Колгосп "Жовтень" (Білоцерківщина). Управа колгоспу допотопним способом веде облік роботи. Скільки б і хто не зробив за день і що б не зробив, навечір у табелі ставлять "паличку". Такий облік гальмує роботу колгоспу й розводить ледащих, бо все одно, чи вибрав за день чверть га, чи два га, або й так пробайдикував - увечері оцінять роботу однією "паличкою".

Артіль "Великий розцвіт" (Глухівщина). Організація та облік праці ще й зараз стоять на низькому ступені. Наряди на роботи складаються не звечора, а здебільшого вранці, перед виходом на роботу. Вихід на роботу встановлено о 8 год. ранку, але за відсутністю дисципліни часто буває, що збираються виходити на роботу о 9 год. Облік виконаної за день роботи ведеться "на око". Є члени, що працюють 15-18 год. па добу, є й такі, що працюють лише 7-8, а записується всім однакове - 10 год.

Комуна "Червоний Жовтень" (Криворіжжя). Комунари самі підняли питання, щоб встановити певні норми [і] категорії так, щоб кожен сам знав, що він зробив. У квітні місяці за допомогою агронома комунари на виробничій параді опрацювали 5-розрядну сітку. Застосування норм і категорій зразу ж виявило добрі наслідки. Ярі культури за планом треба було сіяти 9 днів, але дякуючи заохоченню, комунари виконали цю роботу за 7 днів.

Колгосп "Радянська нива" (Білоцерківщина). Праця в колективі проходила незадовільно. Хоч і давались кожній бригаді наряди звечора, але не було в них ні соцзмагання, ні ударництва. Питання про задільщину ніде не ставили, працювали поденно за 7-денною, святкуючи релігійні дні. Гостро спочатку стояло питання труддисципліни. Були члени, які зовсім не виходили на роботу, а хоч і виходили, то часто на сонечко поглядали.

Внутріколгоспне будівництво. "Радянська нива" (Білоцерківщина). Колектив "Радянської ниви" об'єднує 168 дворів на 717 га землі. Весняну сівбу колгосп розпочав, маючи 120 коней, 57 плугів, 44 культиватора, 112 борін та 12 сівалок. Тепер колгосп посівного плану виконав, оставивши позаду поконтрольні завдання. Цукрового буряка колектив передбачав посіяти 70 га, а посіяв 80, бо колгоспники свідомо поставилися до розвитку цукрової промисловості. Щоб дати змогу жінкам працювати, колгосп влаштовує ясла на 40 дітей.

Артіль "Трудовий хлібороб" (Шевченківщина). Вчасно посіяно 255 га цукрового буряка. Вперше так організовано працювали, жодної машини не поламали, жодного прогулу не зробили ударники - сіячі. Посівна бригада за вчасну і хорошу сівбу одержала премію. Артіль завзято готується до жнив.

Підготовка до уборочної кампанії. Артіль "Червона хвиля" (Ніжинщина). Артільники вже готуються до жнив, лагодять вози, придбали молотарку. Кожен артільник прикладає всіх зусиль, щоб упоратись з тими завданнями, що стоять перед артіллю.

СОЗ "Робітник" (Криворіжжя). Не вистачає уборочних машин. Правління СОЗу вже двічі ставило питання перед райкущем, щоб дали молотарку та двигуна, а кущ ставиться не дуже добре.

Артіль "Червоний путіловець" (Зінов'евщина). До жнив артіль вже почала готуватися, виробничого плана жнив вже складено, жниварок є досить, їх відремонтовано й перечищено. Тяглову силу розподілено по бригадах, а зайву буде відпущено на допомогу індивідуальним господарствам.

ЦДАЖР України, ф. 559, оп. 1, спр. 388, арк. 62-65. Копія.


32 Встановиш прізвище автора не вдалося.- Док. № 91.

33 Йдеться про "Зразковий статут сільськогосподарської артілі", затверджений 1 березня 1930 р. Раднаркомом і "Президією ЦВК СРСР. У статуті закріплювався порядок усуспільнення засобів виробництва, організації й оплати праці в колгоспах та ін. 6 березня 1930 р. Укрзерноцентр затвердив "Основні положення про організацію праці в колгоспах".- Док. № 91.

34 Маються на увазі постанови ЦК ВКН(б) від 2 квітня 1930 р. "Про пільги для колгоспників", ЦВК і РНК СРСР від 2 квітня 1930 р. "Про нові пільги для колгоспів і їх членів" та від 23 квітня 1930 р. "Про додаткові пільги колгоспам".
Пізніше рішенням ЦВК і РПК СРСР від 3 серпня 1931 р. ряд пільг був відмінений.- Док. № 91.

35 Йдеться про статтю Сталіна "Запаморочення від успіхів", опубліковану в газеті "Правда" 2 березня 1930 р.- Док. № 91.


№ 92
ЗВЕДЕНІ ВІДОМОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ГРУПИ НАРКОМЗЕМУ УСРР,
СКЛАДЕНІ ЗА ПОВІДОМЛЕННЯМИ СІЛЬКОРІВ ГАЗЕТИ
"РАДЯНСЬКЕ СЕЛО" ПРО НЕГАТИВНІ ЯВИЩА В ХОДІ СУЦІЛЬНОЇ
КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ

Не раніше 1 червня 1930 р.
Таємно

Москва, Союзнаркомзем, члену коллегии НКЗС т. Каменскому

Травень місяць пройшов під ознакою напруженішої роботи по закріпленню колгоспного руху після того, як більш-менш закінчився "відсів" випадкових елементів, що їх було "зараховано" до колгоспів. Тому ми вважаємо за цікаве зробити огляд того, що пишуть про стан колгоспів самі селяни і ті товариші, що їх було відряджено на село. Із цих дописів, що їх ми переглянули, використані для збірки лише такі, що характеризують явища негативного порядку, себто такі, що вимагають відповідних заходів з боку керівних органів для їх усунення. З витягів, що їх буде нижче наведено, видно:

  1. В багатьох місцях спостерігається і досі засміченість колгоспів і колгоспних кадрів чужими і ворожими елементами.
  2. Впадає в вічі значна кількість випадків зловживань з боку низових керівників колгоспу.
  3. Тривають далі такі явища у внутрішньому житті колгоспів, що їх можна характеризувати одним словом - головотяпство. Сількори часто-густо скаржаться на безгосподарність в колгоспах.
  4. Сількори також висвітлюють негативний настрій селян в зв'язку з недостачею фуражу для коней, їжі для людей, одягу і всякого іншого краму.
  5. Соціальні протиріччя в колгоспах та перекручення партлінії щодо бідноти.

1. Засміченість колгоспів і колгоспних кадрів

"Організаторами були такі люди: перший - син церковного старости, другий - син крамаря, що взяв собі дружину у церковного старости, третій - також син церковного старости, що дружину в ризи одягав, так вони послали по хатах бригади, які витягали, що попало і за 2 тижні організували все село. Селяни побачили, що тут щось не так і деякі не хотіли давати свого майна, тоді декількох заарештували, не помогло, тоді викликали міліцію і стали вночі ходить по селах" (с. Ширмівка, Бердичівщина, сількор).

"У активіста Гладкого виявилось два жолоби дубові, дуже гарно пристосовані для годівлі коней, його стали запитувати: на що ж ти залишив ці жолоби, коли здав коня до колгоспу? То він сказав: "То я здав коні до колгоспу, але в мене така енергія до собствєнності, що я оставив хоча б те майно, що його не видно людям" (с. Ставниця, Проскурівщина, сількор).

"Коли оголошуються наряди на роботу на Ксаверівку, то робочі не хотять виходити і громогласно йдуть балачки, що на сьогодняшній день більше знущання, ніж при цараті. Коли доводилось мені самому розмовляти з тов. Димбовським (адміністратор) про грубе поводження з робітниками - селянами, особливо жіноцтвом, то він просто і одверто відповідає, що він з приказчика - приказчик, себто батько Димбовського Василя був колись на економії у бувшого поміщика Гудими, коли гуляла нагайка по селянських плечах, то Димбовський та Хайнацький (активіст) дуже бажають такої постановки й зараз" (с. Довжок, Бердичівщина, з листа селянина).

"Тов. Васюков (25-тисячник), що працює на Бердичівщині, так характеризує засміченість колгоспних кадрів: "Децюк Павло, член правління колгоспів, син кулака, служив у пана Петлюри добровільно. Юхимчук Степан, член правління - самогонщик, дрібний злодюжка, через вікна лазив, а тепер член правління.

Мацюк Никифор, член правління, бувший вахмістр, активний службовець релігійного культу, псаломщик і він зумів так зробити, ще користується авторитетом навіть і серед незаможників.

Майстрюк Іван, член правління, заступник зав. господарством. Украв 80 пуд. пшениці та таємно передав комсомольцю Дацюку Ю. Коли Майстрюк буває п'яний, то він так висловлюється: "На що нам присилають босяків, кацапів-комуністів, ми самі вміємо керувати". Мені як робітнику з 25-тисячників працювати з таким правлінням ніяк неможливо, допомоги ніякої, авторитет всілякими засобами підривають".

"У нас в артілі "Надія" керують роботою бандити, куркулі, поліцаї тощо. Наприклад, Шевченко Варіван був у Денікіна, а тепер ще восени був головою сільради; вичистили, а тепер скрізь тичить носа. Величко Оксентій - був при цараті прапорщиком, батька висилають, бо куркуль, а синок секретар артілі "Активіст". 90 % селян у колгоспах і в кого не спитай, то не хоче бути в СОЗі, бо такі організатори. Всіх цих поліцаїв, катів селяни добре знають, а бояться їх викинути з колгоспів, кожен боїться що небудь проти них сказати, бо тоді хоч із села тікай" (с. Лютенські Будища, Полтавщина, колгоспкор).

2. Зловживання в колгоспах

"Член правління СОЗу Ковбаса набрав у кооперативі чобіт і набору на чоботи і розпродав родичам, це викликає обурення колгоспників, але і досі його терплять, а багато через це виписується з СОЗу".

"Сільгоспмашини та приладдя (упряж, залізо, вугілля) розкрадають, а правління зовсім до цього байдуже ставиться, хоч про це і знає. Ковалі кують нашим созовським залізом одноосібним господарствам, а созове чекає черги, от через це перші ініціатори СОЗу подали заяви про вихід" (с. Білоусівка, Тульчинщина, сількор).

"Видача ордерів на продукти робочим проводиться не конторами, а самим кладовщиком, який видає продукти, яких захоче і скільки здумає. Ніхто його не перевіряє. Комірник, колишній землевласник і орендар мав 500 дес. орендованої землі" (радгосп ім. Петровеького, Харківщина).

"Трапляються випадки зловживання кіньми" (радгосп ім. Петровського, Харківщина).

"Виявляється, що конюхи своїм коням краще дають їсти. Правління цього мов не бачить, бо й само не краще. Під час сівби втомлених коней звичайно не дають на роз'їзд на базари, але голова правління Живодер Хома бере вночі коней, набирає борошна і везе на базар продавати. З розподілом авансу теж кепсько, розподіляв ті гроші голова, ніхто не знає як, собі правління розподілило добре, рахівник взяв собі 50 крб., голова 40, а решта правління також, а членам колгоспу З- 5 крб. Коли виявилось, що член правління брав пшеницю у клуні виселеного куркуля і вночі віяв, то правління це замазало. Це все доводить СОЗ до розкладу" ([с] Дашківка, Уманщина, колгоспкор).

"Довго не думаючи секретар осередку йде на поле, зупиняє сіялку:
- Випрягайте коня.
- А як сівба?
- Що мені сівба, мені потрібно до району.

Ну що ж, раз секретар осередку наказує, треба виконувати. Випряг коней, сів і поїхав, і куди ви думаєте поїхав, у район? Нічого подібного, під'їхав до однієї групи колгоспників:
- Ну як сіється, добре?

І так по всьому полі, а созівці поміж себе: "Це ж що за прикажчик - сам не робить, а нас перевіряє, на що нам такий колгосп?" А сівалка стоїть, а люди сидять і робота сама не робиться, а секретар осередку їздить, їздить і їздить" (Київщина).

"Свині з голоду здихають, коні ледве ходять, коли пашуть, то до батогів прив'язують залізну проволоку, коням дають їсти по 5 фунт вівса, колективцям дають 1 фунт хліба і борщ такий, що і свині не їстимуть. Під час великодніх свят змололи пудів 15 пшениці на муку, керівники себе задоволили, а члени колгоспу язика полизали, а смагою закусили. Керівники пиячуть, що і світу не бачуть" (с. Рудня, Київщина, колгоспкори).

3. Глитайський вплив

"У Василівській сільраді (Зінов'ївщина) при організації СОЗу "Перемога" туди попало куркульське сміття - Гончар С, Чалий Г. і інші, аби сховатись від хлібозаготівлі й засипки насінньофонду. Вони підбили середняків зірвати колгосп, весь час куркульські переможці залякували селян. Перед самісіньким виходом в поле, СОЗ опинився на курячих ніжках. Голова СОЗу хоче їхати, а вони всі йому потихесенько кажуть: "Не їдь, бо не хочемо бути в колгоспі" і тепер з "Перемоги" залишились ріжки та ніжки".

"Куркулі залякують членів товариства, що всіх поріжуть, що ось буде війна, що надходить кінець товариству, що схотять те й зроблять (с. Новоіванівка, Криворіжжя, сількор).

"25-тисячник Костянтинівського керамічного заводу "Красний Октябрь", що виконує в колгоспі обов'язки зав. господарством, пише: "Коли я приїхав на місце призначення, мене було прийнято непривітливо, холодно, склад підкуркульного правління колективу був вже обраний до мене, ніким і нікому не було сказано, від кого і для чого я приїхав, ставляться весь час вороже, вночі, коли я прохожу перевіряти варту на конюшню, на пасіку і т. д., вартових застаю п'яними, вони потім мене переслідують. Призначені в наряд або зовсім не з'являються, або дітей висилають замість себе. Вночі, коли повертаюсь з засідання, то якісь невідомі хватають мене за шиворот і кидають в яму" (с. Сокиринці, Бердичівщина).

Інструктор "Радянського села" Дмитренко Г. А. повідомляє з Миколаєвщини (с. Баштанна): "На об'єднаному засіданні правління артілі ім. Сталіна розбирали заяву члена артілі Безручка Грицька про повернення йому коня, щоб продати і збудувати собі хату. Коли це питання розв'язали, то піднялася ціла буча. Правління артілі гарантує і дає Безручкові гарну квартири), але Безручко, хоч і організатор артілі, член КНС, 10 раз брав слово і категорично заявляв, що тепер у глитайську квартирю не піде жити, а тільки буде будувати хоч землянку, але щоб вона була його власна. "Я бачу,- каже Безручко - що партія вуха повісила, не тільки я. Я брав активну участь в боротьбі з куркулями та повиселяли їх з Баштанки, а тепер я бачу, що чомусь самих заядлих куркулів по голівці гладять, вертають їх назад у наше село. Чигрина Костю - терориста, що катував незаможників, комунарів, червоноармійців і батраків під час громадянської війни вислали, а тепер повернули назад, і він зі свого будинку, що в нього відібрали, самим нахальним образом за ноги тягне незаможника і загрожував, щоб вибирались з будинку". Безручкові відмовили в поверненні коня, так він вийшов з артілі, а за ним 63 члени".

4. Головотяпство, безгосподарність

"До правління та ради колективу обрали голову райКНС, голову райкредиттовариства, зав. райІНО, зав. школи і т. п. райслужбовців, решта робітники, що постійно працюють на заводах. Нарешті, постійно в правлінні працює лише один чоловік, та чи багато повезе одна особа, є, наприклад, такі, що і разу не були не те, що на засіданні правління, а й в СОЗі" (м. Соболівка Тульчинщина).

"Деякі члени колективу кажуть Галаті (голова СОЗу), що роз'їжджати по полю можна і поганенькою конячкою, а цю можна запрягти у сівалку, то голова каже: "До цього вам немає ніякого діла, кобила не созівська, а моя" (Бариківська сільрада, Полтавщина, колгоспкор).

Один сількор36, що редакція його запитала про стан колгоспруху, відповідає так: "Що торкається колективізації, то вийшло кепсько, але не виню нікого, просто зробили помилку взагалі ми всі, що зворушили суцільну колективізацію, а не підготовились як слід. Хто читав вірша про те, що селянин у воза запріг три тварини - щуку, лебідя та рака, отак вийшло і з колективізацією. Ми не вивчили психології селянства і но знали, який ворог повстане крім куркуля. Ми вважали, що тільки куркуль та й годі, а про інших ворогів забули зовсім. Отже у дні жіночої "волинки" я вивчив всіх ворогів, багато є крім куркуля. Скільки я газет перечитав і не знайшов такої статті, щоб злодія, бандита, петлюровця, стражника, підкуркульника, самогонщика до колективу залучили. Тільки бідняка і середняка до колективу треба запросити. Я себе виню в тому, що послухав керівників райвиконкому на суцільну колективізацію на 1 січня 1930 р. Я організував 40 господарств до СОЗу, пішої: до райвиконкому взяти статут, щоб познайомити селян, а мені там кажуть, що наше село в цьому році переходить на суцільну колективізацію. Я злякався такої відповіді і сказав "робіть що хочете, а я не раджу, бо загальна колективізація зірве і часткову".

Наведемо декілька витягів з бесіди керівників Укрколгоспу т. Самойлова і Кошеленка з двома селянами, що звернулися з проханням повернути їм майно, тому що не хотять бути в колгоспі. Ось що вони кажуть: "Тепер я не кажу, що це моє, це - наше, але коли наше, то й робити так, як для нашого. Ти набрав оберемок сіна, візьми потім грабельки та підбери, щоб дощ його не підмочив. От раз зауважив, другий, а мені кажуть: "Що тут старий собака гавкає". Може якби всього цього не було, ми й не розбігались, а то мені противно зробилось".

"10 чоловік від сотні піде, а ми тут нічого знать не будемо. Між іншим запитує голова - хто згоден уповноважених обрати, а на збори збирається молодь так років 15-16, молодь підійма руки, а старики не підіймають, не згодні. Опять народ пуганий, не підняли, що згодні, й не підняли, що проти. Підійму я проти, я вже буду замічений".

"Якщо буде в СОЗі якась сотня дворів, у них може ладніше піде, і порядок буде кращий, а як більший СОЗ, як у нас організувався з 430 господарств, і щось чомусь тут перешкоджає".

"Ось коли кінь в мене дома був, я коня нагодував і куди завгодно на ньому поїхати можна, а в СОЗі корма получили, а коні такі, що і не дивіться. Коли б кінь зерно потребив, він би не впав так духом, він би 10-ї долі не потребив, якби все робити по порядку".

"Ми бачили, що купили обаян (це бричка така) й їздять, але у нас і звичайних бричок досить, а вони обаянку цю купили і хвастають".

"Ми ж і не кажемо, що ніколи не підемо до колективу, може ми потім і будемо просити, але завдяки таким непорядкам ми на сьогодні просимо звільнити нас" (стенограма-бесіда)37.

5. Недостача фуражу, продуктів, краму тощо

"З харчами дуже кепсько в СОЗах, є такі бідняки, що їм зовсім нічого їсти, доводиться робити в полі без гарячої їжі" ([с.] Новий Іржавець, Лубенщина, сількор).

"Доводиться викопувати важку роботу в полі з сухим чорним хлібом, коли б у таку пору одержати хоч оселедця, або рибки, тоді б веселіш і охоче шла праця" (с. Козацьке, Уманщина).

"Селяни платять по 60 коп. за махорку у приватника" (с. Олександрівна, Криворіжжя).

Настільки гостро відчувається недостача краму в селі, характеризує наївний лист, що його надіслав до редакції "Радянське село" Олексієнко Марк: "Дорогие товарищи! Если возможно, то поместите в заметке насчет портфелей, чтобы низшие классы не смеялись, что Б портфелях собирают хлеб нищие совслужащие. Долой портфели, таскающие' бумажную волокиту и бюрократизм, лучше те портфели отдать в наши деревни "бідні і сірі" для того, чтобы они не мозолили глаза людям, которые добывают для нас, носящих портфели, и для того, чтобы селянин не ходил босиком по стерне, не колол себе ноги и не ругал пас, надо было бы отдать эти портфели на лати для обуви".

6. Про соціальні протиріччя в колгоспах та перекручення партлінії щодо бідноти

15 травня член президії ЦКНС т. Ролюк надіслала доповідь про причини занепаду колективу їм. Леніна в с. Юрова на Київщині. Наводимо найбільш яскраві місця з цієї доповіді: "Завалівська артіль нараховує 60 господарств, з них бідняцьких 35 господарств, 25 середняцьких. Є 38 штук коней, реманент, 5 шт. корів, що їх відібрано у глитаїв. Ради, як Юровської артілі, так і Завалівської складаються з незаможних і середняцьких; в роботі колгоспів не відчувається бідняцького впливу.

Організація КНС не спромоглася перебудувати свою роботу до вимог колективного господарства, а тому є великий зажим бідноти з боку заможньої верхівки села, що посіла керівні посади.

Як виявилось, під час обслідування голова Завалівської артілі Лазебний Петро та член Ради Лазебний А. брутально поводились з біднотою, кажучи, що біднота шарпаки, лодирі, працювати не хочуть, тому вони й бідні. Коли було дано наряд на борошно для постачання хлібом бідноту, що не має свого хліба, то рада колгоспу розподіляла борошно між усіма пропорційно. Голова сільради та секретар, що мають свій хліб, теж одержали по 25 фунт, хліба з бідняцького фонду".

"Через таку постановку роботи в колгоспі великий антагонізм поміж біднотою та середняком".

"Аванс деяким середнякам давали більш ніж біднякам, незалежно від вироблених днів. Коли бідняк і більше мав вироблених днів, все ж аванса одержував менший процент".

"Коли було сказано, що необхідно додержуватись класовості при розподілі хліба та авансів, то голова артілі Лазебний каже: "Каміння гарячого та кольки в боки дати бідноті, а не хліба, біднота ледаща, працювати не хоче, ми тому дамо хліба, хто працює, будь це середняк, або куркуль, аби працював". Так і робили, коли їхав середняк в поле, і брав собі хліба, сала або масла, то колгосп давав йому ще яєчок, а бідняку не давав".

"Були випадки, що біднота навіть відмовлялась виходити на роботу, мотивуючи тим, що рада ходить п'яна, а їм хліба нема. Понаставляли комірників, фуражирів своїх родичів, які працюють 2 год. на день, а їм пишуть цілий трудодень. Коли в якогось бідняка нема картоплі, або зерна на засів, то мусить купити, а призначену кількість мусить дати".

"Коли Марія Лазебна, член артілі, просила копі, щоб завезти її до лікарні на час пологів, то рада колгоспу відмовила дати коней, і вона була примушена їх наняти. Другій біднячці під час пологів кооперація відмовила дати гасу, тому що вона має мало паю.

Коли подавав заяву про вступ до колгоспу бідняк, то на заяві написали резолюцію: "Коли заплатить борг по сільгоспподатку, то тоді прийняти" .

Все це призвело до масового виходу бідноти з колгоспів".

Інформгрупа Наркомземсправ.

ЦДАЖР України, ф. 27, оп. 11, спр. 77, арк. 122-130. Копія.


36 Див. док. № 81.- Док. № 92.

37 Див. док. № 82.- Док. № 92.


№ 93
ВИРОК НАДЗВИЧАЙНОЇ СЕСІЇ ПРИЛУЦЬКОГО ОКРУЖНОГО СУДУ
ПРО КОНФІСКАЦІЮ МАЙНА, 10-РІЧНЕ УВ'ЯЗНЕННЯ Й ВИСИЛКУ СЕЛЯН
С. ГНИЛИЦІ ТУРОВСЬКОГО Р-НУ ЗА ОПІР КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ

23 червня 1930 р.

ВИРОК

Іменем Української Соціалістичної Радянської Республіки 1930 року июня 23 дня чрезвычайная сессия Прилукского окружного суда по уголовному отделу в составе: председательствующего Миронова, членов сессии - Большова, Бершадского, при секретаре Кумейко, при участии прокурора Супоницкой, рассмотрев в закрытом судебном заседании дело по обвинению Жулая Алексея Лаврентьевича, 47 лет, кулака, бывшего торговца, ныне раскулаченного, грамотного, судимого по 142-й и 197-й ст. УК (в старой ред.) и подвергнутого на 10 лет лишения свободы со строгой изоляцией, лишенного права голоса;

Жулая Федора Алексеевича, 25 лет, сын кулака судимого по 142-й п. 197-й ст. УК (в старой ред. 1922 г.) и подвергнутого на 10 лет лишения свободы со строгой изоляцией с поражением в правах;

Бабенко Свиридона Петровича, 33 лет, кулака-экспертника, налог платит 240 руб., лишенного избирательных прав, грамотного, судимого 3 раза по ст. 80-й ч. 2-я, 97-й, 99-й и 20-142-й УК отбывавшего в заключении;

Могилу Андрея Васильевича, 48 лет, кулака-экспертника, платящего налог 180 руб., грамотного, по ст. 54-8, 54-9, 54-10 и 54-11-й УК.

Все подсудимые с. Гнилицы Туровского р-на Прилукского округа были преданы суду за терроризирование сельского актива, за поджог клуни колгоспа с фуражом, за антисоветскую агитацию и за создание контрреволюционной группировки, совершившей вышеозначенные преступления.

Судебным следствием и материалами дела установлено: 1) 1929 г. по выходе из ДОПРа Жулая Алексея и Федора, последние вместе с кулаками Бабенком и Могилой организовались в контрреволюционную группировку, ставившую своей целью террор над активом и беднотой села и дезорганизацию сельских организаций, срыв коллективизации и антисоветскую агитацию; 2) что участники группировки Жулай Алексей, Федор ,и Бабенко вели систематическую агитацию, направленную на срыв коллективизации путем угроз и стрельбы под окнами активистов, деморализовали сельский актив. Подсудимый Бабенко писал угрожающие анонимки сельским активистам, как-то: председателю КНС Могиле Марусе, и вообще против коллективизации; 3) что 25 марта 1930 г. контрреволюционная группировка в лице Жулая Алексея, Федора, Бабенка и Могилы с целью парализовать деятельность колгоспа и подорвать его работу, сожгли клуню колгоспа с фуражом.

Подсудимые виновными себя не признали, однако обстоятельствами дела и свидетельскими показаниями вышеозначенная преступная деятельность подсудимых является доказанной. А посему, исходя из вышесказанного и руководствуясь 42-м, 43-м, 44-м арт. УК, 296-й, 297-й и 303-й ст. п. 3-й УПК чрезвычайная сессия приговорила:

Жулая Алексея Лаврентьевича, Жулая Федора Алексеевича, Бабенка Свиридона Петровича и Могилу Андрея Васильевича на основании 54-8, 54-9, 54-10, 54-11 ст. УК подвергнуть лишению свободы в исправительно-трудовых лагерях в отдаленных местностях Союза ССР сроком на десять лет каждого с конфискацией всего имущества, им принадлежащего. Их же на основании 33-й ст. УК как социально опасный элемент выслать за пределы Прилукского, Лубенского, Роменского, Конотопского, Киевского, Нежинского и Черниговского округов сроком на пять лет каждого после отбытия основной меры соцзащиты. А также поразить их в правах по п. "а", "б", "в", "г" 29-го арт. УК сроком по пять лет. Зачесть всем заключенным предварительное заключение с 28 марта 1930 г.

Судебные по делу расходы отнести за счет Республики. Меру пресечения оставить прежнюю, т. е. содержание под стражей. Приговор может быть обжалован осужденными в течение 48 часов в Чрезвычайную сессию Верхсуда38.

Подлинник за надлежащими подписями
Верно: Секретарь Кумейко

ЦДАЖР України, ф. 24, оп. 13, спр. 68, арк. 183-184. Засвідчена копія*.


* Документ засвідчений печаткою Прилуцького окружного суду.


38 Кримінально-касаційна колегія Найвищого суду УСРР постановою від 18 липня 1930 р. нирок залишила в силі.-Док. № 93.


№ 94
ЗАЯВА УВ'ЯЗНЕНОГО СЕЛЯНИНА А. А. АНТОХОВА
З С КРУПИНА НА ВІННИЧЧИНІ ДО Г. І. ПЕТРОВСЬКОГО
ПРО НЕСПРАВЕДЛИВЕ РОЗКУРКУЛЕННЯ И ВИСЕЛЕННЯ СІМ'Ї З СЕЛА

29 червня 1930 р.

До голови ВУЦВК Г. І. Петровського
В'язня Антохова Антона Андреева, с. Крупина
Хмільницького р-ну Вінницької округи,
який перебуває у Вінницькій ПТУ

Заява

22 лютого мене заарештували і посадили у Вінницький БУПР.

Вини я за собою не чувствую. Після мого арешту вигнали мою жінку із хати, як куркульку. Но я під розкуркулення не підлягаю, бо я рахуюсь як середняк. До революції землі у мене не було і я був батраком, ходив по чужих роботах. Коли мені надали землю, я весь час працював коло свого господарства. Тепер мав 1 коняку, 2 малих лошат, 1 корову, 2 вівці, хату, клуню, 1 сарай, машин у мене ніяких не було. Продподатку платив 30 крб. з. копійками, маю сім'ю...* душ. Посадили в БУПР мене і [забрали] все дома по неправді, так як я мав з ними, то-єсть головою сільради та сільКНС лічні счета.

Просю як батька України, бути батьком мені і моїй сім'ї, що страждає на чужім селі без хліба, повернути мою сім'ю у хату і дати возможность жити39.

29.VІ. 1930 р.

Прохач Антохов

ЦДАЖР України, ф. 1, оп. 6, спр. 178, арк. 168. Оригінал. Рукопис.


* Частину тексту пошкоджено.


39 За розпорядженням ВУЦВК справою А. Антохова займалися Вінницький окрвиконком, прокуратура, сільрада с Крупина, БУПР та інші організації. Виявилося, що Антохов був засуджений Вінницьким окружним судом за арт. 54-м ч. 10-ю КК до позбавлення волі на 2 роки. Після тривалих перевірок 3 грудня 1930 р. дільнична прокуратура повідомила ВУЦВК, що "сім'я гр-на Антохова Антона весною 1930 р. була розкуркулена й вислана в друге село. Літом того ж року комісія по розкуркуленню визнала, що Антохова було розкуркулено неправдиво, та повернула обратно сім'ю Антохова в с. Крупин, причому було повернено й все майно. Сім'я Антохова зараз живе у своїй хаті та користується всім тим, чим вона користувалась до розкуркулення. Дільничний прокурор [підпис]".
Отже справедливість була частково відновлена, відомості про звільнення Антохова відсутні.- Док. № 94.


№ 95
СКАРГА СЕЛЯНКИ Є. Ф. ПЕТРЕНКО З М. ХАБНЕ НА КИЇВЩИНІ ДО
Г. І. ПЕТРОВСЬКОГО ПРО САМОУПРАВСТВО МІСЦЕВИХ КЕРІВНИКІВ

3 липня 1930 р.*

Голова Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету
Г. Петровський!

Прошу прийняти мої скарги і надіслати на мій адрес [відповідь], потому що нас б'ють і плакать не дають. Іще прошу Вас зазвать мене у центр, я хочу сказать много чого, но стільки новостей, скільки ми маємо у нашому районі. А кроме того, у нашому селі робиться страх і ужас. Прошу на мої скарги ответ, і звиність за мою неграмотність.

Просительниця Є. Петренко

Скарга

1. Чи може бути примусова контрактація озимого та ярового посіву на 100 відсотків?; 2. Чи можна примусово тягнути з людей молоко, коли немає випасу?; 3. Чи можна заставить того ілі же другого дядьку держать молодняк, коли немає чим кормить і де пасти; коли від нас забрали [у] 16 чоловік землі, ті, які у колгоспі не маються (16 дворів)? А забрали землі 240 десятин; 4. Чи можна забрати сіножать і видать совхозу, а забрать от селян ті ілі же другії клапті, а также само забрали і землю, віддали совхозу. Остаються наші бідняки не тільки без сіна, а даже є такі, що даже і без хліба, і без картошки.

Просьба селянки-біднячки малограмотної 6. Петренко**. 5. Чи має. право виходити совхоз на дорогу і завертать селян худобу на шляху, сюди не гони, туди не гони, а гони куди, зачем? А голова сільради С. Волик дав приказ у поле не гнать. А куди гнать? Гонять туди, куди гонить совхоз***. А [із] совхоза виходять партійці і гонять тую бідную худобу куди попало, і б'ють по очах батогами та ругаються матом, [як] товариш Тиміш Ковальчук.

То я прошу принять мери по поводу таких справ, потому що нам жити не дають й вірте - трудно. Крім цього, прошу Вас, тов. Петровський, могу я Вам зазначити, що Ви мені не товариш, а отець. То я прошу Вас визвать мене до Вас у центр, у Харків, то я Вам дам много-много того, що в нас робиться, а Вам невідомо, потому що вони одне пишуть, а друге роблять. Я слишу, що народ говорить "доволі мучиться, або жить, або помирать". То я прошу Вас прийняти мої слова й довести до відома. [Я] селянка, член КНС, член сільради, прошу прийняти мої скарги. Указую свій адрес: м. Хабноє, вулиця 1-го Травня № 64.

Євдокія Федорівна Петренко40

ЦДАЖР України, ф. 1, оп. 6, спр. 198, арк. 3-5. Оригінал, Рукопис.


* Дата реєстрації скарги в приймальні ВУЦВК.

** Лист написано на трьох сторінках і на кожній з них є підпис авторки.

*** Одне слово нерозбірливе.


40 Відповіді ВУЦВКу не знайдено.- Док. № 95.


№ 96
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗВЕДЕННЯ НАРКОМЗЕМУ УСРР ПРО
ТЕРОРИСТИЧНІ АКТИ, САБОТАЖ І АГІТАЦІЮ
НА СЕЛІ ПРОТИ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ

Не раніше 15 серпня 1930 р.

Класова боротьба на селі під час жнив у висвітленні pайземвідділів

Таємно

Уборочну кампанію глитай, цілком природньо, намірявся використати для своєї відомої мети - розвалити колгоспи, не припустити бідняцько-середняцьке селянство, що поки що поза колгоспами, до колгоспів увійти. Ось чому шкідницька робота глитая під час жнив в основній своїй масі буде скерована проти колгоспів і трохи послаблена щодо одноосібних бідняцько-середняцьких господарств, бо розвиток колгоспів, їхнє зміцнення є те знаряддя, що ліквідує глитайський клас. Характерно відзначити, що продивляючись матеріали Райземвідділів кидається у вічі одна річ - майже цілковита тотожність глитайських прийомів но різноманітніших районах республіки. Нема жодного майже району, де б у тих чи тих варіаціях не повторювався один маневр - забивати кілки на полі, або накидати залізний брухт у машини, щоб машини попсувати.

Які основні методи шкідницької роботи глитая під час жнив? Методи ці полягають в основному ось в чому:

а) нищення матеріальних цінностей колгоспів - переважно хліба й худоби;

б) терористичні акти до колгоспників - пожежа, побиття тощо;

в) шалена агітація за те, що колгосп - це панщина, що колгоспівським хлібом порядкуватиме влада, а не самі колгоспники;

г) наміри заплутати колгоспівські справи - нищення касових книг, рахунків тощо;

д) використання тих несвідомих бідняків і середняків, що виходили з колгоспів, втягування їх у свою шкідницьку роботу і т. п.

Натурально, що колгоспи, внаслідку правдивої організації праці й розподілу наслідків господарювання, дають в основному організовану відсіч цим шкідницьким намірам глитаїв, у більшості випадків попереджають псування машин, нищення хліба й худоби тощо. Проте в окремих випадках глитайська агітація, підтримувана духівництвом, надто в районах національних меншостей, не зустрічає організованої більшовицької відсічі з боку наймитів і бідняцько-середняцького селянства (Карло-Лібкнехтівський р-н на Миколаївщині). В окремих же випадках через слабість масової роботи, через злочинну байдужість керівний органів глитаєві щастить утворювати цілковитий бойкот колгоспам з боку всіх одноосібних селянських господарств (Мринський р-н на Чернігівщині)

Щоб повніше висвітлити це питання, наведемо тут всі факти глитайського шкідництва, що їх наводять Райземвідділи в своїх матеріалах.

Новоодеський р-н. "Глитай веде агітацію, каже - "косіть, гармануйте, а їстимете знову кінське борошно (ячмінь), бо пшеничку заберуть, а мила, мануфактури не дадуть". Проте людність глитайському впливові не піддається, бо своєчасно дається відсіч".

Карло-Лібкнехтівський р-н. "Коли проводилась підготовка до жнив, глитай агітував що "нам не прийдеться вбирати хліба, бо пришлють людей, вберуть й хліб заберуть". Коли ж почалися жнива, глитай агітував уже з другого боку: "Пшеницю молоти млини не будуть доти, поки не виконаєте хлібозаготівель". Відсічі з боку бідноти глитай не зустрічає, приходиться робити тільки окремим активістам. Особливу ж розкладницьку роботу глитай веде проти колективізації й дещо за допомогою католицьких і лютеранських попів йому зробити щастить. Колгосп ім. К. Лібкнехта в Ландау не бажав організовувати в себе ясла, навіть хотіли "побити зав. яслами, якого надіслали до колгоспу. Коли з'ясували справу, виявилося, що це справа глитаїв і пасторів".

Лихівський р-н. "Було два випадки підпалу кіп, агітація проти колгоспбудівництва, проти допомоги колгоспам у жнивах: спекулювали на труднощах у колгоспах".

Мринський р-н. "Глитайські брехні поширюються серед околишньої людності за розподіл наслідків господарювання по колгоспах, мовляв, члени колгоспів нічого не одержать.

У Хрещатицькому глитай вибив конем озимину на стеблі членові колгоспу. В цьому ж колгоспі є недохват робочої сили, а найняти на роботу в своєму селі не можна, бо "село оголосило бойкот колгоспу".

Зінов'євська округа. "Куркульня намагається різними засобами підірвати роботу колгоспів ворожою агітацією з метою розкласти колгоспи. А коли це не вдається глитаєві, він ставиться на шлях відкритого шкідництва, фізичного знищення колгоспівського майна та замахи проти активніших колгоспників. Але всюди глитайська агітація зустрічає організовану відсіч від колгоспників, бідняків та середняків. У випадках шкідницьких актів з боку глитаїв колгоспники вимагають суворо їх покарати".

Мошнівський р-н. "У с. Шелепухи на лузі було підпалено кілька копиць сіна, що належить колгоспу. Глитаї ведуть агітацію, щоб зірвати обробіток просапного клину, агітують проти колгоспу. Цим випадкам дається належна відсіч як шляхом масової пояснювальної роботи, так і адміністративними заходами".

Жовтневий р-н (Суми). "Були випадки спалення колгоспівського майна (соломи), а також і будівель окремих колгоспників. Глитаї агітують за вихід з колгоспу".

Миргородський р-н. "З боку глитайських елементів були намагання зірвати уборку хліба й пошкодити машини. На полях СОЗу "Переможець" були забиті залізні й дерев'яні кілки. У середині ж СОЗу ті. що вийшли з нього, але робили спільно на полях, за метою дискредитувати авторитет СОЗу, складали копни так, що вони скоро розвалювалися".

Сквирський р-н. "Глитай шалено агітує, правда, наслідків з матеріальними збитками не було. Цій агітації протиставляється масова пояснювальна робота колгоспів і інших організацій. Великого впливу глитайська агітація на бідняцько-середняцьку людність не має".

Кішинський р-н. "Глитай намагався дезорганізувати роботу під час уборки агітацією, підпаленням хліба, псуванням машин тощо. Щоб попсувати машини в поле повбивали кілки, порозкидали каміння. Не дивлячись на все це, жнива пройшли з успіхом".

Дунаївецький р-н. "У Блищанівській артілі ім. Сталіна під час жнив у жатку кинули два болта, якими попсовано жатку. В цьому ж колгоспі підпалено колгоспівську стайню, але заходами колгоспівців пощастило її врятувати".

Всі вищенаведені факти промовляють за те, що глитай веде оскаженілу боротьбу за своє існування, проти соціалістичної перебудови сільського господарства, але його шкідницька робота в переважній більшості випадків натрапляє на організовану відсіч колгоспівців і всього бідняцько-середняцького селянства. Тільки там, де сільські організації злочинно байдужі, не стоять на чолі класової боротьби, не організовують відсічі глитаям - там шкідницька робота глитая сягає своєї мети.

Проте таких випадків небагато.

Інформгрупа НКЗС

ЦДАЖР України, ф. 27, оп. 11, спр. 77, арк. 79-80. Копія.


№ 97
З ДОПОВІДНОЇ ЗАПИСКИ НАРКОМЗЕМУ УСРР ВУЦВКу ПРО СПАД ТЕМПІВ
КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ ТА НЕЗАДОВІЛЬНУ ПІДГОТОВКУ ДО ОСІННЬОЇ СІЛЬГОСПКАМПАНІЇ

21 серпня 1930 р.
Не підлягає оголошенню

До Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету

Осіння сільськогосподарська кампанія знаходиться під загрозою цілковитого зриву. Це пояснюється надзвичайно кепським, абсолютно неприпустимим станом підготовчої роботи і цілком незадовільними темпами розгортання її. За телеграфними зводками окрземвідділів, по головних покажчиках підготовчої роботи стан її характеризується такими даними:

І. Колективізація

Загальний стан колективізації

На 10 серпня на Україні є 20 461 колгосп (на 1 серпня було 20 480).

В колгоспах об'єднано 1473,8 тис. господарств, або 29,2 % всіх господарств України (на 1 серпня було 1487 тис. господарств, або 29,5 %).

Площа ріллі колективного сектора складає 10 044,3 тис. га, або 35,6 % всієї ріллі селянського користування (па 1 серпня було 10166,2 га, або 36,1 %).

В колгоспах є робочого скота 1008,6 тис. голів (на 1 серпня було 1008,7 тис. голів). З цієї кількості робочого скота усуспільнено 924,7 тис. голів, або 91,7 % (на 1 серпня було 943,8 тис. голів, або 93,6%).

Таким чином, ще досі помічається з декади в декаду зниження відсотку колективізації, так щодо кількості господарств, як і до площі усуспільненої ріллі.

Темпи спаду колективізації значно зменшились, і вихід з колгоспів майже припинився, визначаючись за останні декади десятими частинами відсотку. Але, все ж вступ до колгоспів нових членів і організація нових колгоспів не покривають виходу. Це пояснюється абсолютно незадовільною масовою роботою на селі поруч зі значним посиленням куркульської агітації і низкою істотних організаційних неполадок та хиб в колективному секторі.

Ці неполадки в основному є такі: а) відсутність керівництва колгоспами; б) надзвичайно незадовільна організація праці в колгоспах: в) відсутність популяризації серед селянства принципів розподілу наслідків господарювання; г) кепська робота керівних органів колгоспів; д) неправильні взаємини колгоспів з індивідуальними господарствами.

Керівництво колгоспним рухом

Ліквідація значної більшості окрколгоспспілок, цілком демобілізаційний настрій і звідси майже повний параліч в роботі решти їх призвело фактично до втрати керівництва колгоспами з боку округових центрів. Поруч з цим не побудовано ще райколгоспспілок і таким чином. фактично відсутня районова колгоспна мережа. Все це позбавило колгоспи будь-якого керівництва й вони, як правило, залишаються зовсім без ікструкторсько-організаційної допомоги та без належного догляду. Місцева установи й організації також не приділяють достатньої уваги колгоспам, бо захоплені роботою по хлібозаготівлі.

Організація праці

Праця в колгоспах, як загальне явище, організована надзвичайно кепсько, що призводе до марного витрачання робочої сили і зниження продукційності праці. Це особливо почувається під час напруження сільськогосподарських робіт, наприклад: біля молотарок працює в півтора раза більше людей, ніж то потрібно (замість 25-40 працює 50- 70 осіб). Молотарки працюють пересічно не більш як 10-12 годин на добу, замість потрібних 20. Кепська організація праці кидається у вічі одноосібникам й негативно впливає на їх відношення до колективізації.

Популяризація наслідків господарювання

За незначними винятками принципи розподілу наслідків господарювання в колгоспах зовсім не популяризовано серед колгоспівських мас, і навіть керівні органи колгоспів не усвідомлені достатньо в цих принципах. Звідси в багатьох колгоспах панують споживчі настрої, й розподіл наслідків господарювання провадиться за їдоцькими нормами. а не за виробничими ознаками. Між тим, обстеженням окремих колгоспів виявлено, що популяризація розподілу наслідків господарювання мала б надзвичайно великий вплив па індивідуальні господарства тому. що прибутковість окремих господарств в колгоспах значно вища. ніж прибутковість індивідуальних (збільшення від 40 до 70 %).

Робота керівних органів колгоспів

Досі помічається відрив від колгоспної маси керівних органів колгоспів і цілком невдале та неавторитетне керівництво їх, що також призводе до виходу з колгоспів та до послаблення впливу колгоспів на індивідуальні господарства. Неавторитетний і випадковий в багатьох колгоспах склад їх керівних органів ні в якому разі не забезпечує зміцнення та подальшого розвитку колгоспів. Зокрема, треба відмітити порівнюючи дуже незначну участь середняків в керівних органах колгоспів в той час, як роль середняцтва в господарському житті та у виробництві колгоспів надзвичайно велика. Це, безперечно, негативно впливає на активність середняцтва і на використання його господарчого досвіду.

Взаємини колгоспів з неколгоспниками

Помічається в багатьох місцях загострення взаємин колгоспів з неколгоспниками, особливо в районах, де великий колгоспний, або індивідуальний сектор. "Індуси та індусики" - це шкідливе прізвище неколгоспників поширюється серед колгоспів. "Ось індусик їде на своїй конячці до соціалізму",- такі посмішки можливо чути на селі. Робота серед індивідуального сектора, допомога з боку колгоспів неколгоспникам, встановлення нормальних взаємин з ними,- все це досі, як правило, залишається лише в тезах та постановах і надзвичайно мало провадиться в життя. Звичайно, це все використовує куркуль для боротьби проти колективізації.

Прийом нових членів

До прийому нових членів багато колгоспів ставиться надзвичайно обережно і навіть неохоче, особливо до кінця господарчого року, вони бояться, що нові члени зменшать прибутковість для старих членів: "Працював окремо, а їсти буде за наш рахунок".

Політичні настрої в окремих колгоспах

В колгоспах помічаються, безперечно, під впливом куркульської агітації, такі думки, що колгосп - це не частина соціалістичного сектора, що має певні зобов'язання перед пролетарською державою, а лише селянське об'єднання, яке цілком самостійно встановлює свої взаємовідносини з державою.

Це особливо яскраво визначається в хлібозаготівлях: "Хочемо дамо хліба, а хочемо - не дамо; а коли дамо, то лише стільки, скільки буде товарових лишків за нашими розрахунками". В той же час товарові лишки встановлюють самі колгоспи за такими нормами залишення хліба на споживчі потреби: для непрацездатних до 7 років - 15 пуд. на їдця; від 7 до 14 років - 18 пуд.; дорослим непрацездатним та працездатним - по 22 пуд. (артіль "П'ятирічка" Чубарівського р-ну на Запоріжжі).

Таке ж відношення до держави почувається і в справі постачання крамом: "Дасте краму, дамо хліба", або "законтрактуйте мені чоботи, то я законтрактую корову".

ІІ. Уборка хліба

Косовиця

За станом на 10 серпня, навіть за неповними відомостями, косовицю на Україні вцілому закінчено. Скошено 94,9 % посівів озимих та трьох ярих культур (пшениця, ячмінь та овес) в тому числі: в Степу - 99,3 %, на Лівобережжі - 98,1 %, на Правобережжі- 87,5 % та па Поліссі - 78,5 %.

Звозка хліба та молотьба

В той же час помічається надзвичайний розрив між косовицею та звозкою хліба - з одного боку, і між звозкою та молотьбою - з другого.

За існуючою формою уборочної звітності, Наркомземсправ не має певних зведених цифрових відомостей про те, скільки саме звезено та змолочено хліба, але відомості з місць та безпосередні обстеження свідчать про загрозливий стан з уборкою хліба, особливо в Степу.

Одещина, Миколаївщина, Херсонщина, Зіпов'ївщина й ін. вкриті копицями і навіть валками незвезеного досі хліба настільки, що нема де провадити лущіння стерні. Пояснюється це недостачою молотарок, гострим браком двигунів, браком тяглової сили і відсутністю запасових частин, куркульською агітацією й небажанням селянства прискорити молотьбу хліба в зв'язку з хлібозаготівлею. Псування хліба на полях колгоспів призводить до дискредитації колгоспів. Помічається також багато випадків пожежі хліба, особливо в районах залізниць від потягів".

III. Виробничі заходи підготовчої роботи

Лущіння

Озимий клин цього року повинен досягти 11 млн га, з яких на колгоспний та індивідуальний сектори припадає 10 439 тис. га. За даними окрземвідділів па 20 липня ц. р. чистих ранніх парів піднято всього лише на площі в 1703 тис. га, або 16,3 % від площі озимого клина колгоспів та індивідуальних господарств. Площа кулісних парів (кукурузних) складає лише 90 тис. га, або 0,9 % зазначеного озимого клина. Площа зайнятих парів після кращих попередників просапного та травяного клинів складає орієнтовно 5273 тис. га, або 50,4 % озимого клина.

Таким чипом, лише 7066 тис. га, або 67,6 % озимого клина буде засіяно по чистих, кулісних та кращих занятих парах. Решту, тобто 3373 тис. га, або 32,4 % доведеться засівати по гірших попередниках та після хлібів. Майже на всій цій площі (3373 тис. га) треба негайно після косовиці перевести ранню лущівку стерні, щоб не припустити значного зниження врожаю озимини. Між тим, злущено лише 450 тис. га, або 13,3 % цієї площі.

Місцеві насінньові фонди

Насінньових фондів зібрано в колгоспах 708 тис. ц. Цією кількістю можливо засіяти лише 708 тис. га (пересічно по 1 ц на га), або 7 % від площі колгоспного сектору за станом колективізації на 10 серпня (10 044 тис. га усуспільненої ріллі). Зокрема, насіння озимих культур зібрано всього лише 697 тис. ц, що забезпечує лише 697 тис. га, або 18,8 % озимого клина колгоспів (за процентом усуспільнення ріллі на 10 серпня).

Страхові фонди колгоспів, селищних виробничих товариств та СТВ складають разом лише 80 тис. ц., що забезпечує лише 80 тис. га, або 1,3 % посівплощі в 1930/31 р. проти 20 %, що їх передбачено за планом.

Контрактація

Плана контрактації озимини виконано лише на 10,4 %, в тому числі сорто-товарових посівів законтрактовано лише 7,4 % плану. Зокрема, пшениці законтрактовано 493 тис. га, або 10,6 % плану, в тому числі сорто-товарових посівів лише 277 тис. га, або 6,9 % плану.

Очистка

Очищено всього 224 тис. ц, або 2 % плану, в тому числі на трієрах - лише 83,6 тис. ц., або 0,9 % плану.

Протруювання

Протруювання майже не починалося. Між , тим протруювання в цьому році проводиться, головним чином, сухим способом, що дає можливість протруювати насіння не лише напередодні посіву, а заздалегідь, навіть за 3-4 тижні до посіву, і план протруювання забезпечено отрутами повнотою. Протруєно лише 19,6 тис. ц, або 0,3 % плана.

Силосування

План будівництва силосних споруджень виконано в такому розмірі: траншей побудовано по кількості - 3,9 % плана, по місткості - 3,7 %, ям - по кількості - 15,9 %, по місткості - 15,2 %.

Фуражний фонд

Фуражного фонду в колгоспах зібрано по всіх видах кормів (концентровані, грубі та соковиті) 2066 тис. ц. За орієнтовними підрахунками це забезпечує годівлю протягом року лише 39 тис. голів робочої худоби, або 4,2 % тієї кількості робочої худоби, що усуспільнено в колгоспах на 10 серпня.

Тяглова сила

Тракторний парк України, що за станом на 1 серпня складається з 16 790 тракторів, знаходиться в надзвичайно кепському стані. Понад 15 % його, або біля 250.0 тракторів треба зовсім вибракувати, бо це цілком попсовані трактори, що їх одержано ще 1925, 1926, 1927 рр. З решти до 25 %, або біля 3600 тракторів потребують капітального ремонту, що неможливо здійснити за відсутністю потрібного асортименту запасових частин. Зокрема, особливо тяжке становище з тракторами "Інтернаціонал" тому, що промисловість зовсім не здає запасових частин а імпортові частини, за останніми повідомленнями "Сельхозснабжения", буде одержано лише в вересні. Таким чином, лише 10 700 тракторів,' або 63,5 % тракторного парку фактично буде в роботі, причому роботі' цих тракторів загрожують великі перебої, тому, що Україна одержує лише ЗО % потрібної кількості свічок.

Між тим, у відношенні тяглової сили степова смуга України особливо південна частина її, знаходиться в надзвичайно важкому стані: в Степу на І кінську одиницю припадає пересічно озимих посівів та зяблевої оранки разом до 7,5 га, а в багатьох районах і значно більше.

Ремонт с/г інвентаря

Ремонт с/г інвентаря навіть простіших машин, майже не починався і визначається абсолютно мізерними цифрами.

IV. Масова робота

Майже ніякої масової роботи не провадиться. Районові наради в справах осінньої с/г кампанії, виробничі наради в колгоспах, радгоспах, при МТС, в селищних виробничих товариствах, конференції агро- зоо- і ветуповноважених, конференції - наради агровиконавців та ін. залишаються на папері та лише в планах установ та організацій Преса, навіть центральна, не приділяє ніякої уваги завданням осінньої с/г кампанії. Поруч з цим надзвичайно поширюється і загострюється класова боротьба на селі та куркульська агітація і шкідництво. За цих умов розгорнення масової так політосвітньої, як і організаційно-господарської роботи набуває особливого політичного значення.

В разі сприятливих метеорологічних умов в Лісостепу почнуть сіяти через 7-10 днів, в Степу через 2-3 тижні. Пересічно не більше 15-20 днів залишилось до масової сівби на Україні...

Наркомземсправ

ЦДАЖР України, ф. 27, оп. 11, спр. 104, арк. 75-80. Копія. Склограф. прим.

  wielki_glod7.html